Постанова

від 28.01.2010 по справі 11/509

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВ НИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна , 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 січня 2010 року 14:35 № 11/509

Окружний адміністрати вний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокуро ва К.С. при секретарі судово го засідання Горбан А.В.

розглянув у відкритому с удовому засіданні адміністр ативну справу

За позовом ОСОБА_1

до Командира військової частини А 2659 Кущ ова Василя Гуровича

Третя особа Військов а частина А0515

про визнання п ротиправними дії та зобов' я зання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (надалі позивач ) звернувся до суду з адмініст ративним позовом про визнанн я дій командира Військової частини А 2659 протиправними ( далі відповідач), зобов' яза ння його провести з 01 травня 2003 року доплату різниці між фак тично виплаченою щомісячною надбавкою за безперервну ві йськову службу та надбавкою у максимальному розмірі, заз наченому в Указі Президента України від 05.05.2003 року № 389 з урах уванням інфляції. Крім того, п озивачем також заявлені вимо ги про виплату грошової комп енсації замість продовольчо го пайка за нормою № 7 з 11 березн я 2000 року по 29 березня 2002 року та г рошової компенсації вартост і загальновійськової норми № 1 харчування військовослужб овцями Збройних Сил України за період з 30.03.2002 року по 20 грудня 2006 року з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду відкрито пров адження за зазначеним позово м та призначено попереднє су дове засідання. У судовому за сіданні 06.07.2009 року за згодою сто рін закінчене підготовче про вадження та розпочато судови й розгляд справи, позивач уто чнив склад відповідачів, вик лючивши заявлене у позові в я кості відповідача Міністе рство оборони України.

Ухвалою суду від 19.10.2009 року за лучено до участі у справі в як ості третьої особи без самос тійних вимог на стороні відп овідача Військову части ну А 0515.

В обґрунтування позовних вимог про виплату надбавки з а безперервну військову служ бу у розмірі 90% відповідно до У казу Президента України від 5 травня 2003 року № 389/2003 "Про надбав ки військовослужбовцям Збро йних Сил України за безперер вну службу", позивач зазначає , що на час введення надбавки в ін мав вислугу 29 років, що нада вало йому право отримувати з азначену надбавку у розмірі 90%, а він отримував її у меншому розмірі.

Відповідач надав заперече ння проти позову, в якому зазн ачив про відсутність законод авчих підстав для видачі про довольчого пайка чи грошової компенсації замість нього, а відтак і підстав для задовол ення позову.

Також відповідач зазнача в, що відповідно до рішення Мі ністра оборони України від 5 г рудня 2003 року начальнику ГУР М О України надані повноваженн я, як головному розпоряднику коштів, встановлювати розмі ри грошового забезпечення, у тому числі щомісячної надба вки за безперервну військову службу у розмірах відповідн о до Указу Президента Україн и від 5 травня 2003 року № 389/2003, виход ячи із наявного фонду грошов ого забезпечення, передбачен ого для ГУР МО України.

Підставою для виплати у вій ськовій частині А2659 відповідн ого відсотку надбавки за без перервну військову службу бу ли відповідні телеграми нача льника ГУР МО України.

Позовні вимоги про стягне ння грошової компенсації за продовольчі пайки мотивова ні тим, що відповідачем було п орушене право позивача, яке г арантоване державою, на отри мання за рахунок держави про довольчого забезпечення чи г рошової компенсації замість нього, що призвело до утворен ня заборгованості перед пози вачем.

Третя особа також подала пи сьмові заперечення по суті п озовних вимог, які долучені д о матеріалів справи.

Крім того, представником ві дповідача заявлено клопотан ня про застосування наслідкі в пропущення позивачем проце суального строку звернення д о суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Розглянувши подані докуме нти і матеріали, заслухавши п ояснення представників стор ін, всебічно і повно з'ясувавш и фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивн о оцінивши докази, які мають ю ридичне значення для розгляд у справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матер іалами справи, згідно з наказ ом Міністра оборони України від 15.12.2006 року № 0123Р позивач був з вільнений у запас з лав Зброй них Сил України за станом здо ров' я.

Відповідно до Указу Презид ента України "Про надбавки ві йськовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, А дміністрації Державної прик ордонної служби України та У правління державної охорони України за безперервну служ бу" (втратив чинність згідно з Указом Президента України в ід 18 грудня 2007 року № 1234/2007) було пе редбачено надати Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Го лові Державної прикордонної служби України та Начальник у Управління державної охоро ни України право встановлюва ти військовослужбовцям відп овідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністе рства внутрішніх справ Укр аїни, Адміністрації Державно ї прикордонної служби Україн и та Управління державної ох орони України щомісячні надб авки за безперервну військов у службу в Збройних Силах Укр аїни, внутрішніх військах, у Д ержавній прикордонній служб і та Управлінні державної ох орони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у сл ужбовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розм ірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; п онад 20 років - до 70; понад 25 р оків - до 90 відсотків.

На реалізацію положень за значеного Указу Міністр обор они України 26 травня 2003 року ви дав наказ № 149, зареєстрований в Міністерстві юстиції У країни 28 травня 2003 р. за № 411/7732, "Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомі сячної надбавки за безперерв ну службу в Збройних Силах Ук раїни".

Відтворивши положення Ук азу щодо розмірів надбавки з а безперервну службу (підпун кт 1.2 пункту 1), в Інструкції заз начено, що розмір надбавки ви значається у відсотках до мі сячного грошового забезпече ння, до складу якого включают ься суми окладу грошового ут римання (оклад за військове з вання, посадовий оклад за осн овною або тимчасово виконува ною посадою), щомісячні надба вки, доплати, премія (підпункт 2.1 пункту 2), а її виплата здійсн юється в межах фонду грошово го забезпечення, затверджено го в кошторисах військових ч астин, військових навчальних закладів, організацій, устан ов (підпункт 2.4 пункту 2).

Це означає, що виплата війсь ковослужбовцям Збройних Сил України щомісячної надбавки за безперервну військову сл ужбу пов'язана з наявністю ко штів, передбачених у Державн ому бюджеті України на утрим ання Збройних Сил України, а к онструкція пункту 1 Указу, у зв 'язку з цим, надає право Мініст рові оборони України встанов лювати надбавки нижній розмі р яких не обмежений, а верхній зумовлений вислугою років в ійськовослужбовця.

Між тим, в Указі Президент а та у наказі Міністра оборон и України від 26.05.2003 №149 "Про затве рдження Інструкції про поряд ок і умови виплати щомісячно ї надбавки за безперервну ві йськову службу в Збройних Си л України" чітко визначені ли ше верхні межі розмірів надб авки за безперервну військов у службу в Збройних Силах Укр аїни у відсотках до грошовог о забезпечення залежно від с тажу служби в таких розмірах : понад 5 років-до 10%; понад 10 рокі в-до 30%; понад 15 років-до 50%; понад 2 0 років до 70 %; понад 25 років-до 90%, а не у фіксованому і обов'язков о максимальному розмірі 90%, як помилково і безпідставно вв ажає позивач. Отже розмір вка заної надбавки може коливати ся у межах від 0 до 90% у залежнос ті від наявних коштів.

В Указі Президента та Наказ і Міністра оборони України (п ункти 2 та 2.4 відповідно) чітко в изначено, що виплата надбаво к здійснюється за рахунок ко штів, передбачених у Державн ому бюджеті України на утрим ання Збройних Сил України, в м ежах фонду грошового забезпе чення, затвердженого в кошто рисах військових частин.

Крім того у п. З Указу визна чено, що на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок "передбачати під час розробл ення проектів законів про Де ржбюджет України на 2004 рік та н аступні роки видатки на грош ове забезпечення військовос лужбовців..", а відтак ця норма визначає порядок та механіз ми планування коштів та випл ати надбавки за безперервну службу у повному обсязі та у м аксимальних розмірах лише на майбутнє та тільки за умови н алежного фінансування фонду грошового забезпечення.

Згідно з вимогами ст. 51 Бюд жетного кодексу України р озпорядники коштів Державно го бюджету України одержують бюджетні асигнування, відпо відно до затвердженого бюдже тного розпису, що є підставою для затвердження кошторисів . Затвердження, а також коригу вання протягом бюджетного ро ку кошторисів бюджетних уста нов здійснюється розпорядни ками коштів відповідно до за твердженого бюджетного розп ису Державного бюджету Украї ни. Кошторис с основним плано вим документом бюджетної уст анови, який надає повноважен ня щодо отримання доходів і з дійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів д ля виконання бюджетною устан овою своїх функцій та досягн ення цілей, визначених на бюд жетний період відповідно до бюджетних призначень. Розпор ядники бюджетних коштів несу ть відповідальність за управ ління бюджетними асигнуванн ями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимо г, встановлених цим Кодексом .

Розпорядники бюджетних к оштів беруть бюджетні зобов' язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних аси гнувань, встановлених коштор исами.

Будь-які зобов'язання, взяті за коштами Державного бюдже ту України без відповідних б юджетних асигнувань або ріс з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюдже т України, не вважаються бюдж етними зобов'язаннями. Витра ти державного бюджету на пок риття таких зобов'язань не мо жуть здійснюватися.

Статтею 7 Закону України "П ро розвідувальні органи Укра їни" від 22 березня 2001 року № 2331-111 ви значено, що загальне керівни цтво розвідувальними органа ми України відповідно до Кон ституції України та цього За кону здійснює Президент Укра їни. Керівники центральних о рганів виконавчої влади (у да ному випадку це Міністр обор они України), до складу яких вх одять розвідувальні органи, здійснюють керівництво ними в межах повноважень, визначе них законом і положеннями пр о відповідні розвідувальні о ргани, затвердженими Президе нтом України, та створюють не обхідні умови для їх функціо нування. Безпосереднє керівн ицтво розвідувальними орган ами України здійснюють їх ке рівники, які призначаються н а посаду і звільняються з пос ади Президентом України за п оданням керівників відповід них центральних органів вико навчої влади.

У статті 15 цього ж Закону заз начено, що "Фінансування та ма теріально-технічне забезпеч ення розвідувальних органів України здійснюються за рах унок коштів, передбачених ок ремим рядком у Державному бю джеті України для кожного ро звідувального органу, та інш их джерел, передбачених зако ном."

Відповідно до рішення Мі ністра оборони України від 5 г рудня 2003 року начальнику ГУР М О України надані повноваженн я, як головному розпоряднику коштів, встановлювати розмі ри грошового забезпечення, у тому числі щомісячної надба вки за безперервну військову службу у розмірах відповідн о до Указу Президента Україн и від 5 травня 2003 року № 389/2003, виход ячи із наявного фонду грошов ого забезпечення, передбачен ого для ГУР МО України.

Керуючись положеннями Зак ону України "Про Державний бю джет України" (у 2003 році - стаття 59, у 2004 році - стаття 78, у 2005 році - ст аття 73, у 2006 році - стаття 75) щодо з дійснення фактичних видаткі в на заробітну плату (грошове забезпечення) лише в межах фо нду заробітної плати (грошов ого забезпечення), затвердже ного у кошторисах, начальник ГУР МО України встановлював розмір щомісячної надбавки за безперервну військову слу жбу військовослужбовцям, які мають вислугу понад 25 років в иходячи із наявного фонду гр ошового забезпечення у таких розмірах:

з 01.05.2003 до 01.07.2004 - 20%;

з 01.07.2004 до 01.09.2004 - 30%;

з 01.09.2004 до 01.04.2005 - 45%;

з 01.04.2005 до 01.05.2005 - 54%;

з 01.05.2005 до 01.07.2005 - 60%;

з 01.07.2005 до 01.11.2005 - 70%;

з 01.11.2005 - 80%.

Підставою для виплати у вій ськовій частині А2659 відповідн ого відсотку надбавки за без перервну військову службу бу ли відповідні телеграми нача льника ГУР МО України.

Командир військової част ини А0515 здійснює фактичні вид атки на грошове забезпечення військовослужбовців військ ової частини А0515 та підпорядк ованих військових частин, вк лючаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винаг ород, матеріальну допомогу л ише в межах фонду грошового у тримання, затвердженого для військових формувань у кошто рисах.

Розпорядження Міністра об орони України від 13 листопада 2003 року № 146/11/463 про встановлення у листопаді 2003 року максималь них розмірів надбавки за без перервну службу було видано без урахування того, що розпо діл видатків Державного Бюдж ету України на фонд оплати пр аці та грошового забезпеченн я передбачений різними статт ями видатків для Міністерс тва оборони України і війсь кової частини А0515 і у кошторис цієї частини відповідні кош ти для виплати оспорюваної н адбавки не закладались.

Через відсутність додатко вих бюджетних коштів, спрямо ваних на виплату надбавок до грошового забезпечення, які встановлювалися протягом бю джетного року у військовій ч астині А0515 та дещо збільшеним и розмірами нарахувань, випл ат грошового забезпечення та вихідної допомоги при звіль ненні, вказане розпорядження Міністра оборони залишилося нереалізованим.

Саме через викладені вищ е обставини 5 грудня 2003 року Мін істром оборони України, врах овуючи специфіку фінансуван ня, розміри грошового забезп ечення особового складу війс ькової частини А0515, було надан о право командиру військової частини, як Головному розпор яднику коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Головного упра вління розвідки Міністерс тва оборони України, самост ійно визначати розмір надбав ки за безперервну військову службу.

Фактичний розмір фонду оп лати праці та грошового утри мання особового складу війсь кової частини А0515 та підпоряд кованих військових частин на день звільнення позивача з в ійськової служби не дозволяв виплачувати йому надбавку з а безперервну службу в Зброй них Силах України у максимал ьному розмірі, оскільки фонд економії на той період був пр актично відсутній.

Крім того, під час проходж ення військової служби позив ач ніколи не оскаржував розм ір та порядок виплати надбав ки за безперервну службу, а ві дтак де факто був згоден із за значеними виплатами, що підт верджує законність таких вип лат з дня введення надбавки і до дня звільнення позивача з військової служби.

Не приймаються судом до ува ги посилання позивача на нак аз Міністра оборони України № 308 від 30.07.2004 року, згідно з яким в становлювалась не верхня меж а надбавки, а чітко фіксована надбавка у відсотках до грош ового забезпечення для осіб з вислугою років понад 25 років - 90 %, з огляду на таке. Наказом Міноборони № 308 встановлювали сь надбавки за безперервну в ійськову службу в Збройних С илах України для військовосл ужбовців структурних підроз ділів центрального апарату Міністерства оборони Укр аїни, Генерального штабу Збр ойних Сил України та їх функц іональним органам військово го управління, що утримуютьс я на окремих штатах, перелік я ких було затверджено у додат ку до цього наказу.

На запит суду військова час тина А 0515 повідомила, що військ ова частина А2659 за своєю орган ізаційно-штатною структурою перебувала на окремому штат і, підпорядковувалася команд иру військової частини А0515, ал е мала статус окремої юридич ної особи, вела відокремлене господарство, мала кошторис надходжень та видатків, раху нки в установах банків, печат ку із зображенням Державного герба України зі своїм найме нуванням. Таким чином, ОСОБ А_1 не був військовослужбов цем структурних підрозділів центрального апарату Міні стерства оборони України, Г енерального штабу Збройних С ил України, а відтак дія наказ у № 308 на нього не поширювалась .

З огляду на викладене вище, законні підстави для задовол ення позовних вимог позивача , щодо збільшення розміру над бавки за безперервну вислугу років до 90% відсутні. Отже, стос овно встановлення позивачу р озміру надбавки у межах фонд у грошового забезпечення ком андир військової частини А2659 діяв у межах своїх повноваже нь, у спосіб визначений закон одавством, а відтак будь яких порушень прав і законних інт ересів позивача допущено не було.

В обґрунтування розміру гр ошового відшкодування забор гованості відповідача, що ут ворилася внаслідок порушенн я його права на продовольче з абезпечення та на отримання грошового забезпечення замі сть нього, позивач надав суду відповідні розрахунки.

Позивач зазначив, що відпов ідач не видає продовольчого забезпечення чи грошової ком пенсації замість нього, почи наючи з 11.03.2000 р. по 20.12.2006 р.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону Украї ни “Про соціальний і правови й захист військовослужбовці в та членів їх сімей” передба чено, що держава гарантує вій ськовослужбовцям матеріаль не та інше забезпечення у роз мірах, що стимулюють заінтер есованість громадян України у військовій службі.

Дію ч. 2 ст. 9 Закону України “П ро соціальний і правовий зах ист військовослужбовців та ч ленів їх сімей”, згідно з якою передбачалось, що військово службовці одержують за рахун ок держави грошове забезпече ння, а також речове майно і про довольчі пайки або за бажанн ям військовослужбовця грошо ву компенсацію замість них, б уло призупинено на підставі Закону України “Про деякі за ходи економії бюджетних кошт ів” від 17.02.2000 р.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону Украї ни “Про соціальний і правови й захист військовослужбовці в та членів їх сімей” передба чено, що порядок і розміри гро шового та матеріального забе зпечення військовослужбовц ів та компенсації замість ре чового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабін етом Міністрів України з ура хуванням коефіцієнта індекс ації грошових доходів.

Відповідно до Постанови Ка бінету Міністрів України від 12.03.1996 р. № 316 “Про норми забезпече ння продовольчими пайками ві йськовослужбовців Збройних Сил України та інших військо вих формувань, утворених від повідно до законодавства, ві йськовослужбовців та осіб ря дового і начальницького скла ду Міністерства внутріш ніх справ” було визначено по рядок здійснення продовольч ого забезпечення та грошовог о відшкодування замість ньог о.

Згідно з п. 1 зазначеної пост анови було передбачено затве рдити та ввести у дію з 1 берез ня 1996 р. норми забезпечення про довольчими пайками військов ослужбовців Збройних Сил, Пр икордонних військ, Національ ної гвардії, Служби безпеки, Ц ивільної оборони, Управління державної охорони, військов ослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Мі ністерства внутрішніх спр ав, а також норми годування шт атних тварин військових част ин і установ, а також органів в нутрішніх справ згідно з дод атком № 1.

Згідно з п. 2 цієї ж постанови 2 було встановлено, що з 01.03.1996 роз мір грошової компенсації за продовольчі пайки, яку одерж ують військовослужбовці Збр ойних Сил та інших військови х формувань, а також військов ослужбовці та особи рядового і начальницького складу Мі ністерства внутрішніх спр ав визначається у встановлен ому порядку згідно з додатко м № 2.

29.03.2002 року з прийняттям Поста нови Кабінету Міністрів Укра їни № 426 “Про норми харчування військовослужбовців Збройн их Сил, інших військових форм увань та осіб рядового, начал ьницького складу органів і п ідрозділів цивільного захис ту та Державної служби спеці ального зв'язку та захисту ін формації” постанова Кабінет у Міністрів України № 316 втрат ила чинність.

Таким чином, позивачі мали п раво на отримання продовольч их пайків або грошового забе зпечення замість них до 29.03.2002 ро ку.

Під час судового розгляду п редставник відповідача напо лягав на застосуванні наслід ків пропущення позивачем стр оку звернення до адміністрат ивного суду.

Як вбачається з наданих поз ивачем розрахунків, останній просить суд стягнути заборг ованість, починаючи з 11.03.2000 р. по 20.12.2006 р.

Моментом, з якого позивач вв ажає, що було порушено його пр аво, є 11.03.2000 року.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав 26.03.2008 року.

Відповідно до ст. 99 КАС Украї ни для звернення до адмініст ративного суду за захистом п рав, свобод та інтересів особ и встановлюється річний стро к, який, якщо не встановлено ін ше, обчислюється з дня, коли ос оба дізналася або повинна бу ла дізнатися про порушення с воїх прав, свобод чи інтересі в. Якщо законом встановлена м ожливість досудового порядк у вирішення спору і позивач с користався цим порядком, то о бчислення строку звернення д о адміністративного суду поч инається з дня, коли позивач д ізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за резу льтатами розгляду його скарг и на рішення, дії або бездіяль ність суб'єкта владних повно важень.

Отже, позивачу станом на 11.03.200 0 р. було відомо про порушення його права, проте звернення д о суду мало місце лише у 2008 році , тобто з порушенням встановл еного ст. 99 Кодексу адміністра тивного судочинства України строку.

Під час судового розгляду п озивач пояснив, що неоднораз ово звертався до військового командування з проханням пр овести належні йому виплати, що підтверджує про обізнані сть позивача про порушення й ого прав.

Таким чином, позивачем не на ведено суду наявності поважн их та обґрунтованих причин п ропуску строку на звернення до суду за захистом порушени х прав та законних інтересів .

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодекс у адміністративного судочин ства України пропущення стро ку звернення до адміністрати вного суду є підставою для ві дмови у задоволенні адмініст ративного позову за умови, як що на цьому наполягає одна із сторін.

Заперечуючи проти позову, в ідповідач звертав увагу на п ропуск позивачем строку на з вернення до суду та наполяга в на тому, щоб у зв' язку з цим суд відмовив позивачеві у за доволенні позовних вимог.

За таких обставин, суд вважа є обґрунтованим клопотання в ідповідача про застосування до позивача наслідків пропу ску строків на звернення до а дміністративного суду.

Враховуючи те, що факт пропу ску строку звернення до адмі ністративного суду є встанов леним, а також наявність клоп отання відповідача про засто сування вимог закону щодо пр опущення такого строку, суд п риходить до висновку про від мову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 К АС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовни х вимог відмовити.

Постанова набирає законно ї сили після закінчення стро ку подання заяви про апеляці йне оскарження або апеляційн ої скарги в порядку, встановл еному ст. 254 Кодексу адміністр ативного судочинства Україн и. Постанова може бути оскарж ена в апеляційному порядку т а в строки, встановлені ст. 186 Ко дексу адміністративного суд очинства України.

Суддя К.С. Винокуров

Дата складення та п ідписання постанови в повном у обсязі - 05.02.2010..