Постанова

від 24.01.2011 по справі 26/105

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

24.01.11                                                                                           Справа  № 26/105

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                Р. Марко

суддів                                           С. Бойко

                                                Т. Бонк

При секретарі                                    Ковалишин Ю.

за участю представників сторін

Від первісного позивача -  з»явився

Від відповідача- не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу  Концерн»Сімекс- Холдінг»

на рішення   господарського суду  Львівської  області від 14.10.10   

у справі    № 26/105

за позовом – ТзОВ»Олімпік ЛТД»

до відповідача –Концерн»Сімекс- Холдінг»

про : стягнення боргу

за зустрічним позовом- Концерн»Сімекс- Холдінг»

до- ТзОВ»Олімпік ЛТД»

про визнання недійсним договорів

В С Т А Н О В И В :

   Рішенням   господарського суду  Львівської  області від 14.10.10   

у справі    № 26/105,  первісний   позов   ТзОВ»  Олімпік ЛТД», задоволено.     Стягнуто з  Концерну «Сімекс-Холдинг»(79038, м. Львів, вул. Ярошинської,2,  код ЄДРПОУ 33563061, МФО 385316)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю   «Олімпік ЛТД»( 79034,  м. Львів,   вул. Бузкова,13,  код ЄДРПОУ 2555897,    МФО 325774)  11 694,00 грн.- основного  боргу, 263,20 грн. –три проценти річних, 993,99 грн.-  індекс інфляції,  129,51 грн.- державного мита та 236,00 грн.- витрат на   інформаційно-технічне     забезпечення судового процесу.  В задоволені    зустрічного  позову    Концерну «Сімекс-Холдинг»  про  визнання недійсними Договорів № 23/2008-08/Д від    20.08.2008 року    та № 04/2009-02/Д    від 23.02.2009 року, відмовлено повністю.

   Не погоджуючись із прийнятим рішенням, зустрічний позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким зустрічний позов задоволити повністю, а в задоволенні первісного, відмовити. Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Зокрема апелянт вказує, що спірні угоди підписані не уповноваженою особою, а тому первісний позивач не має правових підстав для вимоги про стягнення боргу за даними угодами.

  В судовому засіданні, представник первісного позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Апелянт повторно не забезпечив явки повноважного представника. Подаючи повторно  клопотання про відкладення розгляду справи, апелянт не обґрунтував поважності неявки представника, що свідчить про зловживання апелянтом прав наданих ст.. 22 ГПК України. А тому, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення  клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, поданий в судовому засіданні відзив, заслухавши представника первісного позивача,  дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

   Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпік ЛТД»та Концерном «Сімекс-Холдинг»укладено Договір № 23/2008-08/Д від 20.08.2008 року (Договір І), відповідно до якою Виконавець (ТзОВ «Олімпік ЛТД») зобов'язується виготовити, провести монтаж та доставку виробів з деревини, згідно специфікації, а Замовник (Концерн «Сімекс-Холдинг») - прийняти виконану роботу Виконавця на об'єкті Замовника та оплатити її на умовах Договору.

   Згідно п. 4.1. Договору І Замовник оплачує аванс в розмірі 60 % від загальної суми Договору І, 20 %  перед  відвантаженням  товару  та  20 % після встановлення виробів, а п. 3.2. передбачає, що термін виконання замовлення - 60 робочих дні з моменту внесення авансу та уточнення розмірів.

     29.08.08  р. Замовником внесено аванс в розмірі 60 % -  32 297,40 грн., а п. 3.2. Договору 1 передбачено, що термін виконання замовлення становить 60 днів з моменту внесення авансу та  уточнення розмірів.

    Як встановлено судом, всі передбачені Договором І вироби були виготовлені підприємством Позивача у  встановлений термін, однак, у зв'язку з невиконанням Концерном «Сімекс-Холдинг»взятих на себе зобов'язань щодо оплати наступних 20 % загальної суми Договору І (п. 4.1.), ТзОВ «Олімпік ЛТД» було вимушене не відвантажувати, та не встановлювати вироби згідно з специфікаціями.

       19.01.09 р. Замовник  оплатив  10 766,   00  гри.,  а Виконавець  вивіз  та змонтував  вироби, підтвердженням чого є Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) № ОУ - 0000013.  Жодних претензій щодо якості виробів та виконаних робіт до ТзОВ «Олімпік ЛТД»не надходило.

  З огляду на вище встановлене, борг Замовника за виконані роботи по Договору І становить 9 795,60 гри.

     П. 5.3  Договору   від 20.08.2008 року передбачено, що за кожен день прострочки оплати замовлення, Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від прострочено суми, але не більше двох облікових ставок НБУ.

   Крім того, 23.02.2009 року  між  ТзОВ «Олімпік ЛТД»та Концерном «Сімекс-Холдинг»укладено Договір  № 04/2009-02/Д (Договір 2), відповідно до якого  Виконавець (ТзОВ «Олімпік ЛТД»)  зобов‘язується виготовити, провести монтаж та доставку  виробів з деревини, згідно специфікації, а Замовник (Концерн «Сімекс-Холдинг»- прийняти виконану  роботу  Виконавця на об‘єкті Замовника  та оплатити її на умовах  Договору.

    Відповідно до п. 4.1. Договору II, Замовник оплачує аванс в розмірі 60% від загальної суми Договору П, 20% перед відгрузкою товару і 20% після встановлення виробів.

    П. 3.2. Договору П передбачає, що термін  виконання  замовлення - 19 робочих дні  з  моменту  внесення  авансу та уточнення  всіх конструктивно-технічних питань, щодо замовлених виробів.

    Як встановлено судом, 03 03.09 р. Замовником внесено аванс в розмірі - 6 466, 20 грн.  Крім того,  25.03.09 р. Замовник оплатив 2 156, 00 грн., а Виконавець вивіз та змонтував вироби, підтвердженням чого є Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг)  № ОУ —0000014. Жодних претензій щодо якості виробів та виконаних робіт до ТзОВ «Олімпік ЛТД»від замовника, не  надходило.

   Борг Замовника перед Виконавцем  за виконані роботи, відповідно до Договору 2, становить 1 898,80 грн.

     Пунктом 5.3. Договору 2 передбачено, що за кожен день прострочки оплати замовлення, Замовник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми, але не більше двох облікових ставок НБУ.

  Загальна заборгованість  Відповідача перед Позивачем  за двома договорами складає  11 694,00 грн.

   29.07.2009  року  Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію  про погашення існуючої заборгованості. Однак, замовник суми боргу не сплатив.

    Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

  Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

   Відповідно до  ст. 530 ЦК України, якщо  у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його  виконання, то воно підлягає виконанню  у цей строк (термін). Зобов‘язання, строк (термін) виконання  якого  визначений  вказівкою на подію, яка неминуче  має настати  підлягає виконанню  з настанням цієї події. Якщо  строк (термін)  виконання  боржником  обов‘язку  не встановлений  або  визначений моментом  пред‘явлення  вимоги, кредитор  має  право вимагати  його виконання  у будь-який час.  Боржник  повинен виконати  такий обов‘язок  у семиденний  строк  від дня пред‘явлення  вимоги, якщо  обов‘язок  негайного виконання  не випливає  із договору  або актів  цивільного законодавства.

     Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України  особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

     У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

     Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати.

  Таким чином, з огляду на вище встановлені обставини справи, Відповідач- замовник, крім основної суми боргу  зобов’язаний сплатити на користь Позивача  3 % річних від суми боргу у розмірі 263,20 грн. та інфляційні втрати у розмірі 993,99 грн.

   Щодо доводів апелянта в обґрунтування зустрічного позову та апеляційної скарги, зокрема, що Договори, вказані у  первісному позові  підписані  виконавчим директором  Концерну «Сімекс-Холдинг»ОСОБА_1, який згідно  Статуту не є уповноваженою  особою на вчинення правочинів, не заслуговують на увагу, так як  відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (стронами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину в контексті положень зазначених вище частин статті 203 Цивільного кодексу України є:  зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;   особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;  правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;  правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.    За приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

  В спірному випадку доказами подальшого  схвалення спірних   Договорів  є  акт   приймання-здачі   робіт   (надання   послуг)  №  ОУ-0000013,   підписаний    і  скріплений печаткою;  акт  приймання-здачі   робіт   (надання   послуг)   №   ОУ- 0000014.   підписаний та скріплений печаткою;  попередній акт приймання-передачі виробів з деревини від 23.02.2009 р, підписаний  та скріплений печаткою та перерахування коштів  на   виконання   Договорів,    що

підтверджується  банківськими виписками. Крім того, як вище було встановлено, апелянтом ( замовником) було фактично прийнято вироби та роботи за  спірними Договорами.

        Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

 Однак, доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі не знайшли правового підтвердження, а тому з огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.  101, 103, 105 ГПК України,  Львівський апеляційний господарський суд –

Постановив:

Рішення  господарського суду Львівської   області від 14.10.10 у справі № 26/105 залишити без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Головуючий                                 Р. Марко

Суддя                                      С. Бойко

Суддя                                   Т. Бонк