Рішення

від 12.01.2011 по справі 15/377

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/377

12.01.11

За позовом          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                    Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України

  про                    стягнення  13 366,53 грн.

Представники:

від позивача -     ОСОБА_2

від відповідача - Петренко В.В., Шаврик В.С.

У судовому засіданні 12.01.2010 за згодою присутніх представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України 13366,53 грн. (12533,00 грн. основного боргу, 538,92 грн. збитків від інфляції, 294,61 грн. 3% річних) заборгованості за Договором на виконання НДДКР № 05/09 від 04.09.2009 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору на виконання НДДКР № 05/09 від 04.09.2009 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Інститутом технічної теплофізики Національної академії наук України, останній за виконані Позивачем науково-дослідні дослідно-конструкторські роботи не розрахувався у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2010р. порушено провадження у справі № 15/377 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.11.2010р. за участю представників сторін.

09.11.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Позивач неналежним чином виконав свої зобов’язання за Договором на виконання НДДКР № 05/09 від 04.09.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2010р. призначено розгляд справи № 15/377 у судовому засіданні на 01.12.2010р.

01.12.2010р. в судовому засіданні представник Позивача надав суду заперечення на відзив на позовну заяву.

01.12.2010р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 14.12.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 продовжено строк вирішення спору у справі № 15/377 та відкладено розгляд справи на 21.12.2010р.

21.12.2010р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 28.12.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2010 відкладено розгляд справи № 15/377 на 11.01.2010р.

11.01.2011р. в судовому засіданні представник Відповідача звернувся до суду з заявою про призначення експертизи для встановлення наявності помилок в розробленому Позивачем проекті "Участь у розробленні ДСТУ Енергозбереження. Енергоємність технологічного процесу вироблення та постачання гарячої води. Методика визначення".

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист Вищого Господарського Суду України від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз"). Суд вважає, що для вирішення спору про стягнення заборгованості за Договором на виконання НДДКР № 05/09 від 04.09.2009 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Інститутом технічної теплофізики Національної академії наук України відсутня необхідність у призначенні судової експертизи.

За таких обставин, суд відмовляє Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України у задоволенні клопотання про призначення у справі № 15/377 судової експертизи.

11.01.2011р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 12.01.2011р.

12.01.2011р. в судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники Відповідача в судовому засіданні 12.01.2011р. проти позовних вимог заперечували посилаючись на підстави, викладені у Відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2009 року між Позивачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Відповідачем - Інститутом технічної теплофізики Національної академії наук України був укладений Договір на виконання НДДКР № 05/09 (далі-Договір), належним чином засвідчена копія якого наявна у справі.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Відповідач (Замовник) доручає, а Позивач (Виконавець) бере на себе виконання науково-дослідних дослідно-конструкторських робіт за темою: "Участь у розробленні ДСТУ Енергозбереження. Енергоємність технологічного процесу вироблення та постачання гарячої води. Методика визначення".

Термін здавання робіт за Договором 10 грудня 2009 року (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору за виконану науково-технічну розробку Відповідач (Замовник) відповідно до протоколу погодження договірної ціни на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт перераховує Позивачу (Виконавцю) тридцять сім тисяч шістсот гривень (без ПДВ).

Відповідно до календарного плану, виконання робіт та їх вартість було розділено на три етапи наступним чином:

1 етап - вересень 2009р. (12534,00 грн.);

2 етап - 1 жовтня - 15 листопада 2009р. (12533,00 грн.);

3 етап - 16 листопада - 10 грудня 2009р. (12533,00 грн.).

Всі етапи Договору були виконані Позивачем у повному обсязі і прийняті Відповідачем, про що свідчать Акти здачі-приймання науково-технічної продукції, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- Акт від 04.09.2009р. на суму 12534,00 грн. (1 етап);

- Акт від 02.12.2009р. на суму 12533,00 грн. (2 етап);

- Акт від 15.12.2009р. на суму 12533,00 грн. (3 етап).

Згідно з умовами п. 3.2. Договору Відповідач (Замовник) протягом 5 днів з дня отримання акта здачі-приймання та звітних документів, надсилає Позивачу (Виконавцю) підписаний акт здачі-приймання НДДКР або мотивовану відмову від приймання робіт і проводить оплату робіт протягом 3 робочих днів після отримання коштів від НАЕР.

В порушення умов Договору Відповідач частково розраховувався за виконані Позивачем науково-дослідні дослідно-конструкторські роботи, зокрема, останній не розрахувався з Позивачем за роботи відповідно до Акту здачі-приймання науково-технічної продукції від 15.12.2009р. на суму 12533,00 грн.

У зв’язку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 12533,00 грн. - основного боргу.

У Відзиві на позовну заяву Відповідач стверджує, що Позивач неналежним чином виконав свої зобов’язання за Договором на виконання НДДКР № 05/09 від 04.09.2009 року, а саме: Позивачем було порушено умови здачі та строки виконання робіт. Крім того, Позивачем допущені численні порушення вимог технічного завдання до НДДКР, яка являється предметом Договору та про які Відповідач неодноразово повідомляв Позивача.

Проте, суд не погоджується з зазначеним твердженням Відповідача, з огляду на наступне.

Згідно з умовами п. 3.2. Договору Відповідач (Замовник) протягом 5 днів з дня отримання акта здачі-приймання та звітних документів, надсилає Позивачу (Виконавцю) підписаний акт здачі-приймання НДДКР або мотивовану відмову від приймання робіт і проводить оплату робіт протягом 3 робочих днів після отримання коштів від НАЕР.

Відповідач мотивовану відмову від приймання робіт відповідно до умов п. 3.2. Договору Позивачу не надсилав. Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи Актів здачі-приймання науково-технічної продукції (Акт від 04.09.2009р. на суму 12534,00 грн.; Акт від 02.12.2009р. на суму 12533,00 грн.; Акт від 15.12.2009р. на суму 12533,00 грн.) з боку Відповідача вони скріплені печаткою та підписані уповноваженою особою без жодних зауважень.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи (ст. 892 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 894 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 12533,00 грн., і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з Відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.

Згідно з наданим Позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з Відповідача підлягає стягненню 538,92 грн. інфляційних нарахувань та 294,61 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, а також те, що Відповідачем  не оспорено ціну позову, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 12533,00 грн. основного боргу, 538,92 грн. інфляційних нарахувань та 294,61 грн. три проценти річних визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 133,67 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в повному обсязі.

Крім того, керуючись ст. 44 ГПК України, підлягають стягненню з Відповідача витрати Позивача на оплату послуг адвоката у сумі 1000,00 грн., що підтверджуються Угодою про надання правової допомоги № 04/1-10-2010 від 04.10.2010р., укладеним між Позивачем та адвокатом ОСОБА_2, Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2191/10 та платіжним дорученням № 6 від 08.10.2010р. на суму 1000,00 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611,614, 629, 892, 894 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Інституту технічної теплофізики Національної академії наук України  (03057, м. Київ, вул. Желябова, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 05417118, р/р 35225004000411 в УДК у м. Києві, МФО 820019), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Київському ГРУ "Приватбанк", МФО 321842) 12533 (дванадцять тисяч п’ятсот тридцять три) грн. 00 коп. - основного боргу, 294 (двісті дев’яносто чотири) грн. 61 коп. - 3% річних, 538 (п’ятсот тридцять вісім) грн. 92 коп. - інфляційне збільшення суми боргу, 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 133 (сто тридцять три) грн. 67 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 21.01.2011