Постанова

від 21.09.2006 по справі 20-2/224-8/050

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/224-8/050

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 19 вересня 2006 року  

Справа № 20-2/224-8/050

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін :

ТОВ "Мегаполіс"     -   Коваленко В.І., дов. від 06.09.2005

ВАТ " Южреммаш" -  Хаустов В.Я., дов. від 04.09.2006;

ПП "Фірма "Орлея" -  Бокатова В.М., директор,

                                      Налєсна Г.П., дов. від 05.09.2006,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Орлея" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Ткаченко М.І.) від 11 липня 2006 року у справі № 20-2/224-8/050,

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс"

(пр. Ген. Острякова, 155а-28,Севастополь,99040)

до відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш"

(вул. Сімферопольська, 2,Севастополь,99003)

про визнання дійсним договору купівлі -продажу 43/100 часток павільйону - магазину "Хозтовари",  укладеного 25 жовтня 2004 року,

за позовом   приватного підприємства "Фірма "Орлея"

(99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 189 А - 10)

до  відкритого акціонерного товариства Завод "Южреммаш"

(99003, місто Севастополь вул. Симферопольська, 2),

товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс"

(99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 155а-28)

про визнання частково недійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону - магазину "Хозтовари" від 25 жовтня 2004 року, в частини найменування покупця та переведення права та обов'язків покупця,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс"

(99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 155 А- 28)

до відкритого акціонерного товариства Завод "Южреммаш"

(99003, місто Севастополь, вул. Сімферопольська, 2)

про визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону - магазину "Хозтовари" від 25 жовтня 2004 року,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –приватне підприємство "Фірма "Орлея"  (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 189 А -10)  про визнання  недійсною  угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону - магазину "Хозтовари" від 25 жовтня 2004 року,

                                                      ВСТАНОВИВ:

           Згідно рішенню господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2006 року у справі № 20-2/224-8/050 (суддя Ткаченко М.І.) :

-  товариству з  обмеженою  відповідальністю  "Мегаполіс" відмовлено в задоволенні  позову  до відкритого акціонерного товариства "Южреммаш" про визнання дійсним  договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону - магазину "Хозтовари", укладеного між цими  сторонами 25 жовтня 2004 року;

-    приватному підприємству "Фірма "Орлея" відмовлено в задоволенні  позову  до  відкритого акціонерного  товариства  "Южреммаш" і товариства з  обмеженою  відповідальністю "Мегаполіс" про визнання  недійсною в частини найменування покупця угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону - магазину "Хозтовари" від 25 жовтня 2004 року;

-  товариству з  обмеженою  відповідальністю "Мегаполіс"  відмовлено в позові до відкритого акціонерного товариства "Южреммаш" (ВАТ "Южреммаш" ) про визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону - магазину "Хозтовари" від 25 жовтня 2004 року ;

- позовна вимога приватного підприємства "Фірма "Орлея" про визнання  недійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону - магазину "Хозтовари" від 25 жовтня 2004 року задоволена.

Приватне підприємство "Фірма "Орлея", не погодившись з рішенням  місцевого господарського суду від 11 липня 2006 року, звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду.

На думку заявника апеляційної скарги, судом неповно з'ясовані  обставини, що мають значення  для справи, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам  справи, а також порушені  норми матеріального і процесуального права.

Підставами скасування рішення  приватне підприємство "Фірма "Орлея" вважає наступні обставини:

-  договір купівлі-продажу 43/100 часток павільйону-магазину "Хозтовари" від 25 жовтня 2004 року був  укладений  ВАТ "Южреммаш" з ТОВ "Мегаполіс" в порушення вимог статті 362 Цивільного кодексу України, оскільки  у разі продажу частки у спільної часткової власності співвласник, яким у даному випадку є приватне підприємство "Фірма "Орлея", має переважне право перед іншими особами на її купівлю;

- судом не враховані твердження приватного підприємства "Фірма "Орлея" про те, що в уточненнях до позовних вимог  стороною була  допущена описка,  що призвело до того, що суд невірно визначив суть позовних вимог приватного підприємства "Фірма "Орлея" та безпідставно не  розглянув позовні вимоги в частині визнання спірного договору купівлі - продажу від 25 жовтня 2004 року недійсним в частині найменування покупця  і переводі прав і обов'язків  покупця на приватне підприємство "Фірма "Орлея";

-  судом порушено  пункт 4 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відмовляючи ТОВ "Мегаполіс" в задоволенні вимоги про визнання  спірного договору купівлі - продажу  дійсною,  суд не вказав сторону, яка  повинна виконати дії по поверненню  грошової суми на користь  ТОВ "Мегаполіс".

У відзивах на апеляційну скаргу ТОВ "Мегаполіс" і ВАТ "Южреммаш" просили залишити рішення суду  без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку, передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

            ВАТ “Южреммаш” і ППФ “Орлея”  08 жовтня 1998 року уклали договір про порядок володіння, користування та розпорядження спільною власністю. (арк.с.129,т.1), згідно умов якого вони є співвласниками торговельного павільйону-магазину „Хозяюшка”, розташованого за адресою : м. Севастополь, пр. Ген. Острякова,227 –Б.

ВАТ “Южреммаш”, прийнявши рішення про продажу своєї частки у спільній власності ТОВ “Мегаполіс”, 25 жовтня 2004 року уклало з останнім  договір купівлі - продажу 43/100 часток вищезазначеного об'єкта (арк.с.11, т.1)

Пунктом 2 даного договору встановлено, що вартість 43/100 часток павільйону складає 64.000,00 грн. та сплачується наступним чином: 5.000,00 грн. - в момент підписання договору; 45.000,00 грн. - до нотаріального засвідчення договору; 14.000,00 грн. –через три місяця після нотаріального посвідчення договору. Згідно пункту 3 договору, ВАТ “Южреммаш” зобов'язався зробити відчуження протягом 15 діб з дня підписання договору шляхом нотаріального посвідчення договору, а ТОВ “Мегаполіс” –передати вказані в пункті 2 суми до каси ВАТ “Южреммаш” або на його рахунок до нотаріального підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ “Южреммаш”, прийнявши повну оплату вартості спірного майна від ТОВ “Мегаполіс”, ухилився від нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу.

Вказані обставини з`явились підставою для звернення  ТОВ “Мегаполіс” на підставі частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року.

Під час розгляду  даного  спору,  ВАТ “Южреммаш” (продавець) та ТОВ “Мегаполіс” (покупець) прийшли до згоди  розірвати договір купівлі - продажу                    від 25 жовтня 2004 року шляхом  укладення 10 травня 2005 року  угоди про розірвання договору купівлі-продажу  від 25 жовтня 2004 року.

Згідно умов зазначеної угоди продавець повертає покупцеві все отримане від договору купівлі –продажу (64.000 грн. –вартість частки; 30.000 грн. –вартість проведеного ремонту), а також укладає з покупцем договір оренди на об`єкт нерухомого майна строком на 10 років з орендною платнею 200 грн. в місяць. Покупець прийняв на себе зобов`язання з моменту отримання вищевказаних грошових коштів звернутися до ДКП “БТІ та ДРОНМ” з даною угодою та заявою про анулювання реєстрації права власності на 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”.

У зв`язку з необхідністю ТОВ “Мегаполіс” анулювати реєстрацію права власності на 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” в ДКП “БТІ та ДРОНМ”, товариство звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до ВАТ “Южреммаш”  про визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу спірного майна.

25 травня 2005 року ППФ “Орлея” звернулось до господарського суду  міста Севастополя з позовною заявою до ВАТ “Южреммаш” і ТОВ “Мегаполіс” про визнання договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, укладеного 25 жовтня 2004 року, частково недійсним в частини найменування покупця, як  невідповідне вимогам  статті 362 Цивільного кодексу України, та переведення прав та обов`язків покупця, . (арк.с. 2,т.1).

ППФ “Орлєя” на підставі статті 26 Господарського процесуального кодексу України звернулось з самостійними вимогами на предмет спору,  в яких просило визнати недійсною угоду від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі–продажу  від 25 жовтня 2004 року, посилаючись на те, що порушені його права, як співвласника,  на переважне право придбання 43/100 часток павільйону-–магазину “Хозтовари”.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 19 травня 2006 року за вих. №13089 ППФ “Орлея” просило суд визнати угоду від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року недійсною в частини найменування покупця.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2006 року у справі № 20-2/224-8/050 (суддя Ткаченко М.І.)  товариству з  обмеженою  відповідальністю  "Мегаполіс" відмовлено в задоволенні  позовних вимог  до відкритого акціонерного товариства "Южреммаш" (далі -ВАТ  "Южреммаш") про визнання дійсним  договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону - магазину "Хозтовари", укладеного між цими  сторонами 25 жовтня 2004 року, та про визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі - продажу від 25 жовтня 2004 року.

Приватному підприємству "Фірма "Орлея" відмовлено в задоволенні  позову до ВАТ "Южреммаш" і товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс" (далі ТОВ „Мегаполіс”) про визнання  недійсною в частини найменування покупця угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі - продажу  від 25 жовтня 2004 року.  Вимога  про визнання  недійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання спірного договору купівлі - від 25 жовтня 2004 року задоволена.

                    Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,  судова колегія вважає, що підстави для скасування  рішення суду першої інстанції від 11 липня 2006 року відсутні, виходячи з наступного.

          Стосовно спору між ТОВ “Мегаполіс” та ВАТ “Южреммаш” про визнання дійсним договору купівлі-продажу 43/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари” судова колегія встановила наступне.

 Згідно позовній  заяві (арк.с. 2, т.2)  ТОВ «Мегаполіс»просить визнати   спірний договір дійсним на підставі частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, вважаючи, що його сторони домовились щодо усіх істотних умов  договору купівлі – продажу від 25.10.2004 та повністю виконали  умови договору.

          Відмовляючи в задоволенні даних позовних вимог, суд вирішив, що  ВАТ "Южреммаш"  не мав права укладати  спірний договір з ТОВ "Мегаполіс", оскільки, зазначена угода порушала передбачене статтею 362 Цивільного кодексу України  переважне  право ППФ „Орлея” на купівлю 43/100 часток павільйону - магазину “Хозтовари”, яка є  співвласниками  спірного магазину  згідно договору від 08 жовтня 1998 року.

Судова колегія  вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову в заявленому позові, однак підстави  відмови є  інші.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом купівлі –продажу за договором від 25.10.2004, укладеного між  ВАТ “Южреммаш” та ТОВ “Мегаполіс”, є 43/100 часток павільйону-магазину „Хозтовари”, розташованого за адресою : м. Севастополь, пр. Ген. Острякова,227 –Б.

Згідно пункту 3 договору ВАТ “Южреммаш” зобов'язався зробити відчуження протягом 15 діб з дня підписання договору шляхом нотаріального посвідчення договору.

Однак, зазначена  умова угоди в частині  нотаріального посвідчення  виконана не була.

Згідно частини 1 статті  209 Цивільного кодексу України, правочин,  який  вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному  посвідченню  у випадках,  встановлених законом або  домовленістю  сторін.

          В силу стаття 657 ЦК України договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки,   єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири)  або  іншого нерухомого  майна  укладається  у  письмовій  формі   і   підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як вбачається  із матеріалів справи,  спірний договір купівлі - продажу  нотаріально посвідчений не був.

Згідно частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України, у разі  недодержання сторонами вимоги  закону  про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що підтверджується  письмовими  доказами,  і  відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.

          Оскільки доказів ухилення  продавця від нотаріального посвідчення спірного  договору купівлі - продажу  ТОВ „Мегаполіс”  не надав як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, тому  підстави  для застосування положень частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України відсутні.

          Окрім того, як вбачається  із змісту пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України  № 3 від 28.04.1978 (із змінами, внесеними згідно з  постановами Пленуму Верховного Суду України N 13  від 25.12.92, № 15  від 25.05.1998) „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” під час розгляду позову про визнання угоди чинною, щоб не допустити  неправильного  визнання  дійсними  угод суд  повинен  перевірити,  чи підлягала виконана  угода  нотаріальному  посвідченню,  чому  вона  не  була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

          Судом першої інстанції  встановлено, що при укладенні спірної угоди  не були  дотримані вимоги статті 362 Цивільного кодексу України.

          Частинами 1,2 і 4 даної статті передбачено , що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною,  оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.  

        Продавець  частки  у  праві  спільної  часткової власності зобов'язаний письмово повідомити  інших  співвласників  про  намір продати свою частку,  вказавши ціну та інші умови,  на яких він її продає.  Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права  купівлі  чи  не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця,  а щодо рухомого майна -  протягом  десяти днів  від  дня  отримання  ними повідомлення,  продавець має право продати свою частку іншій особі.

         У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про    переведення   на нього прав та обов'язків покупця.

          Оскільки ВАТ „Южреммаш” не визначив  точну ціну 43/100 часток, що є предметом спірного договору купівлі –продажу від 25.10.2004, суд  першої інстанції дійшов  до вірного висновку про недотримання  продавцем  вимог  частини 2 статті 362 Цивільного кодексу України.

          Таким чином, договір купівлі-продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року, укладений між ВАТ “Южреммаш” та ТОВ “Мегаполіс, є недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України, як угода, що суперечить вимогам статті 657 Цивільного кодексу України.

          У зв'язку з викладеним, відмова  суду в задоволенні  вимог ТОВ „Мегаполіс”  про визнання дійсним спірного договору купівлі - продажу від 25.10.2004 є правомірною.

Відносно  позовної вимоги ТОВ “Мегаполіс” про  визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі - продажу від 25 жовтня 2004 року, судовою  колегією встановлено наступне.

Звертаючись  до місцевого  господарського  суду з позовом про  визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання спірного договору купівлі-продажу від 25 жовтня 20054 року, ТОВ “Мегаполіс” фактично просило констатувати факт укладення зазначеної угоди.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України  встановлені способи захисту цивільних прав та  інтересів, серед яких  є  визнання угоди  недійсною. Вказаною статтею Цивільного кодексу України  також передбачено , що суд  може захистити цивільне  право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оскільки  Цивільним кодексом України ,  іншим  законом, а також угодою  від 10 травня 2005 року про розірвання спірного договору купівлі-продажу від 25 жовтня 20054 року не передбачений  такий спосіб захисту як  визнання дійсною угоди про розірвання іншого договору, отже,  заявлені  позовної вимоги ТОВ “Мегаполіс”  задоволенню не підлягають.          

        Відносно позовних вимог  ППФ  “Орлея”  до  відкритого акціонерного  товариства "Южреммаш" і товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс"  про  визнання частково недійсною угоди  від 10 травня 2005 року про розірвання спірного договору купівлі - продажу від 25 жовтня 20054 року, судовою колегією встановлено наступне.

                   25 липня 2005 року ППФ “Орлея” в рамках справи № 20-8/190 звернулась до господарського суду міста Севастополя в порядку статті 26 Господарського процесуального кодексу України в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, з вимогою про визнання недійсною угоди від 10 травня 2005 про розірвання договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року, як таку, що суперечить  статтям 355,358 Цивільного кодексу України. ( арк. с.61-63,т.4).

          Заявою про уточнення заявлених позовних вимог від 19 травня 2006 року за вихідним № 13089 ППФ “Орлея” уточнило позовні вимоги , а саме, просило суд визнати угоду від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року - частково недійсною в частини найменування покупця.  ( арк.с. 26,т.3).

Вимоги про переведення  прав та обов`язків покупця на ППФ “Орлея” в уточнення позовних вимог позивач  не включив.

Таким чином,  розгляду підлягало разом  дві  вимоги, заявлені ППФ “Орлея”, а саме: про визнання недійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі - продажу 43/100 часток павільйону-магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року, укладеної  між ВАТ “Южреммаш” та ТОВ “Мегаполіс”,  в частини найменування покупця та вимога про визнання недійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання спірного  договору купівлі –продажу  від 25 жовтня 2004 року.

Рішення суду в частині задоволення вимоги ППФ „Орлея”  про  визнання недійсною угоди від 10.05.2005 про розірвання спірного договору купівлі- продажу від 25.10.2006 є обґрунтованим з наступних підстав.

Як слід із угоди від 10.05.2005 про розірвання договору купівлі - продажу від 25.10.2004 (арк.с. 4, т.4), продавець у строк до 15.07.2005 повертає покупцю все отримане  за договором купівлі - продажу, тобто  64000,00 грн., вартість  фактично проведеного ремонту в сумі 30000 грн. і укладає з ТОВ „Мегаполіс” договір оренди на об'єкт нерухомості , строком  на 10 років з орендною платою 200 грн. в місяць.

 Відповідно до частини 1 статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Виходячи із змісту приведеної норми, здійснення права спільної часткової власності ВАТ “Южреммаш”, у тому числі передача в оренду ТОВ “Мегаполіс” об`єкту нерухомого майна (тобто приміщень, яки складають 43/100 частки павільйону - магазину “Хозтовари”), повинно проводитися за згодою ППФ “Орлея”.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів наявності такої згоди з боку ППФ “Орлея” продавцем  спірного майна   не надано.

Крім того, оскільки, за висновком апеляційної інстанції, викладеним вище в даній постанові, спірний договір купівлі - продажу від 25.10.2004 визнано  недійсним, отже, недійсною є  і угода про його  розірвання.

Також судова колегія вважає законним і обґрунтованим рішення суду в частині  відмови в позові про визнання  частково недійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року в частини найменування покупця.

У статті 362 Цивільного кодексу України вирішується питання про можливе переведення прав та обов`язків покупця на співвласника, чиї права порушені, в судовому порядку лише в договорі купівлі –продажу. Тобто, можливість переведення прав та обов`язків покупця на співвласника в судовому порядку на підставі  угоди про розірвання такого договору купівлі –продажу законодавством не передбачена.

Посилання заявника апеляційної скарги на описку, яку ППФ „Орлея” допустила при уточненнях позовних вимог (арк.с. 26,т.3) , судова колегія не приймає до уваги, оскільки  предметом розгляду в суді першої інстанції була  саме  ця вимога.  До того ж,  під час розгляду даного спору судовою  колегією договір купівлі - продажу 43/100 часток павільйону - магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року,  укладений між ТОВ „Мегаполіс” і  ВАТ “Южреммаш”, визнано недійсним повністю.

З врахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції від 11.07.2006- без змін.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                    

                                                         ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 липня 2006 року у справі № 20-2/224-8/050 залишити без змін.

          Апеляційну скаргу приватного підприємства "Фірма "Орлея" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                  В.В.Сотула

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                          Ю.В. Борисова