Рішення

від 11.07.2006 по справі 20-2/224-8/050

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-2/224-8/050

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" липня 2006 р. справа № 20-2/224-8/050

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 155 А –28)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Завод “Южреммаш” (99003, місто Севастополь, вул. Сімферопольська, 2)

про визнання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, укладеного 25 жовтня 2004 року, дійсним,

за позовом  Приватного підприємства “Фірма “Орлея” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова , 189 А –10)

до відповідачів:

-          Відкритого акціонерного товариства Завод “Южреммаш” (99003, місто Севастополь, вул. Симферопольська, 2),

-          Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 155 А –28)

про визнання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, укладеного 25 жовтня 2004 року, частково недійсним в частини найменування покупця та переведення права та обов`язків покупця,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 155 А –28)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Завод “Южреммаш” (99003, місто Севастополь, вул. Сімферопольська, 2)

про визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі – продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватне підприємство “Фірма “Орлея” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова , 189 А –10)

про визнання угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року-недійсною,

суддя Ткаченко М.І.

Представники сторін:

від ТОВ “Мегаполіс”  - Коваленко В.І., довіреність б/н від 6 вересня 2005 року;

від ВАТ “ Южреммаш”  - Хлебінська Л.І., наказ № 24-к від 12 серпня 2003 року;

                                            - Хаустов В.Я., довіреність № 29 від 10 лютого 2006 року;

від ПП “Фірма “Орлея”  -Бокатова В.М., паспорт АР № 015072  від 31 травня 1995 року;

Суть спору:  25 січня 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” (далі по тексту - ТОВ “Мегаполіс”) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Завод “Южреммаш” (далі по тексту –ВАТ “Южреммаш”) про визнання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, розташованого за адресою: місто Севастополь, проспект генерала Острякова, 227-Б, укладеного 25 жовтня 2004 року, дійсним.

Матеріали позовної заяви прийняти до провадження суддею Харченко І.А. з привласненням справі № 20-12/031.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 23 березня 2005 року позов був задоволений повністю.

По справі був виданий наказ від 8 квітня  2005 року на примусове виконання рішення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 липня 2005 року апеляційна скарга Приватного підприємства “Фірма “Орлея” (далі по тексту ППФ “Орлея”) по справі № 20-12/031  разом з додатками  була повернута заявнику без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2005 року рішення господарського суду міста Севастополя від 23 березня 2005 року скасовано, справа передана до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 27 січня 2006 року справа № 20-12/031 прийнята до провадження суддею Ткаченко М.І. з привласненням справі № 20-12/031-8/046.

Листом від 2 лютого 2006 року ППФ “Орлея” сповіщено господарським судом міста Севастополя  про призначення справи  № 20-12/031-8/046 до розгляду.

25 травня 2005 року ППФ “Орлея” звернулось до господарського суду  міста Севастополя з позовною заявою до ВАТ “Южреммаш”, ТОВ “Мегаполіс” про визнання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, укладеного 25 жовтня 2004 року, частково недійсним в частини найменування покупця та переведення права та обов`язків покупця.

Матеріали позовної заяви прийняти до провадження суддею Шевчук Н.Г. з привласненням справі № 20-2/224.

Ухвалою від 14 червня 2005 року судом вжити заходи до забезпечення позову: заборонено відповідачам у справі  № 20-2/224  вчиняти дії щодо відчуження павільйону –магазину “Хозтовари”, розташованого в місті Севастополі, проспект Генерала Острякова, 227- Б.

Ухвалою від 24 листопада 2005 року провадження по справі № 20-2/224  зупинено у зв'язку з розглядом у Вищому господарському суді України касаційної скарги ППФ “Орлея” на рішення господарського суду міста Севастополя від 23 березня 2005 року у справі № 20-12/031.

Ухвалою  від  1 лютого 2006 року провадження по справі № 20-2/224 поновлено в зв`язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.

17 січня 2006 року ППФ “Орлея” звернулось до господарського суду міста Севастополя з клопотанням про об`єднання справ № 20-12/031 та  № 20-2/224 в одне провадження згідно статті 58 Господарського процесуального кодексу України, мотивуючи тим, що справи пов`язані між собою предметом позову.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя від 1 лютого 2006 року № 6 справа № 20-2/224 передана судді Ткаченко М.І. для вирішення питання щодо об`єднання зі справою № 20-12/031-8/046 в одно провадження для сумісного розгляду.

Ухвалою від 2 лютого 2006 року справа № 20-2/224 прийнята до провадження суддею Ткаченко М.І. з привласненням справі № 20-2/224-8/050.

В процесі розгляду справи №20-12/031-8/046 ТОВ “Мегаполіс” заявило письмове клопотання прийняти відмову від позову та припинити провадження по справі.

Повторним клопотанням від 13 березня 2006 року ТОВ “Мегаполіс” наполягає на вимоги припинити провадження по справі №20-12/031-8/046 в зв`язку з тим, що відпали обставини, яки викликали необхідність у позивача звернутися до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

Крім того в клопотанні від 13 березня 2006 року  ТОВ “Мегаполіс” просить суд застосувати статтю 122 Господарського процесуального кодексу України та здійснити поворот виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 23 березня 2003 року.

Суд ухвалою від 21 березня 2006 року клопотання ТОВ “Мегаполіс” про припинення провадження по справі № 20-12/031-8/046 та про поворот виконання рішення по справі № 20-12/031-8/046 –залишив без задоволення; пунктом 3 резолютивної частини ухвали об`єднав справи № 20-2/224-8/050 та № 20-12/031-8/046 в одну справу з привласненням справі № 20-2/224-8/050.

1 липня 2005 року ТОВ “Мегаполіс” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до ВАТ “Южреммаш” про визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року.

Матеріали справи прийняти до провадження суддею Ткаченко М.І. з привласненням справі № 20-8/190.

25 липня 2005 року ППФ “Орлея” в рамках справи № 20-8/190 звернулась до господарського суду міста Севастополя в порядку статті 26 Господарського процесуального кодексу України в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а саме визнання угоди від 10 травня 2005 про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону – магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 – недійсною.

Ухвалою від 26 липня 2005 року ППФ “Орлея” залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Ухвалою від 26 серпня 2005 року провадження по справі № 20-8/190 зупинено до закінчення процедури оскарження рішення господарського суду по справі № 20-12/031.

Ухвалою від  25 травня 2006 року провадження по справі № 20-8/190 поновлено в зв`язку з тим, що відпали обставини, що зумовили зупинення провадження по справі.

Ухвалою від  25 травня 2006 року  справа № 20-8/190 об`єднання зі справою 20-2/224-8/050 в одну справу з привласненням № 20-2/224-8/050.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 19 травня 2006 року за вихідним №13089 ППФ “Орлея” просить суд визнати угоду від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року –частково недійсною в частини найменування покупця.

Таким чином, в рамках справи № 20-2/224-8/050 судом вирішуються наступні спори (з урахуванням всіх уточнень та доповнень, заявлених сторонами протягом розгляду справи):

-          між  ТОВ “Мегаполіс” та ВАТ “Южреммаш” про визнання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону – магазину “Хозтовари”, укладеного 25 жовтня 2004 року, дійсним;

-          між ППФ “Орлея” та ВАТ “Южреммаш”, ТОВ “Мегаполіс” про визнання угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року –частково недійсною в частини найменування покупця;

-          між ТОВ “Мегаполіс” та ВАТ “Южреммаш”  про визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року;

-          вимоги ППФ “Орлея” в рамках справи № 20-8/190 про визнання угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року –недійсною.

Представникам учасників процесу в судовому засіданні роз'яснені процесуальні права та обов'язки згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З 1 січня 2004 року набрав чинності  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 19 червня 2003 року №  980-IV і Законом України від 18 листопада 2003 року № 1255-IV, що вступив в дію в 1 січня 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Судом встановлено наступне.

ВАТ “Южреммаш” та ППФ “Орлея” 8 жовтня 1998 року уклали договір про порядок володіння, користування та розпорядження спільною власністю.

Згідно умов договору ВАТ “Южреммаш” та ППФ “Орлея” були співвласниками торгівельного павільйону –магазину “Хозяюшка”, розташованого за адресою: місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 227-Б.

По пункту 2.1 договору сторонам належало на праві власності по Ѕ частки торгівельного залу павільйону по 60,15 м.кв. у кожної з сторін.

30 жовтня 2002 року ВАТ “Южреммаш” передало свою частку павільйону –магазину в оренду ТОВ “Мегаполіс”.

ППФ “Орлея” звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до ВАТ “Южреммаш” (третя особа: ТОВ ”Мегаполіс”) про визнання права власності  на торгівельний павільйон –магазин “Хозяюшка”, розташований за адресою: місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 227-Б, та стягнення 3.399,49 грн. (справа № 20-6/768-7/348-5/470/482, суддя Антонова І.В.).

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що витрати на будівництво павільйону –магазину “Хозтовари”  в рамках договору про спільну діяльність позивачем проведені в більшому розмірі, ніж відповідачем.

Згідно резолютивної частини рішення від 5 травня 2004 року за ППФ “Орлея” визнано право власності на 57/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, за ВАТ “Южреммаш” –43/100 часток.

Зазначені частки павільйону –магазину “Хозтовари” не були виділені в натурі і знаходяться у сторін в спільної часткової власності.

5 травня 2004 року ППФ ”Орлея” письмово оформляє адресовану ВАТ “Южреммаш” заяву, в якої відмовляється від здійснення переважного права купівлі 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” та вказує, що дана відмова дійсна у разі відчуження ВАТ “Южреммаш” 43/100 часток ТОВ “Мегаполіс”.

Тій же датою ТОВ “Мегаполіс” та ППФ “Орлея” уклали попередній договір купівлі –продажу 3/50 часток павільйону, що складає 9 м.кв. Згідно умов попереднього договору ТОВ “Мегаполіс” зобов`язалось провести відчуження вказаної частки після оформлення права власності 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” на ТОВ “Мегаполіс”. На момент вирішення спору по справі попередній договір між ППФ “Орлея” та ТОВ “Мегаполіс” не розірваний.

Листом від 9 вересня 2004 року ВАТ “Южреммаш” письмово повідомив ППФ “Орлея” про намір продати свою частку, вказавши ціну продажу за 1 м.кв. приміщень, яки складають частку, та інші умови продажу.

Але як вбачається з наданих сторонами письмових доказів - листування ВАТ “Южреммаш” та ППФ “Орлея” з питань продажу частки ВАТ “Южреммаш”, згоди між ними в питанні ціни частки досягнуто не було.

Судом встановлено, що 5 травня 2004 року ППФ ”Орлея” письмово відмовилась від здійснення переважного права купівлі 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” .

В процесі розгляду справи ППФ “Орлея”  надала пояснення від 15 червня 2006 року за вхідним № суду 16046, в якому наполягає на тому, що підписала відмову від переважного права купівлі частки під тиском обставин і під умовою.

З розуміння змісту статті 362 Цивільного кодексу України відмова від здійснення переважного права купівлі частки є правом співвласника, а не його обов`язком.

Тому доводи ППФ “Орлея” про підписання відмови від переважного права купівлі частки під тиском обставин і під умовою не можуть прийматися судом до увазі в зв`язку з ненаданням ППФ “Орлея” переконливих доказів наявності даного факту.

Крім того, згідно пункту 54  розділу 2 “Інструкції про порядок  вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, справжність підпису на заяві учасника спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається, повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

Оскільки дана вимога чинного нотаріального законодавства України ППФ “Орлея” не дотримана, вищевказана заява про відмову від переважного права купівлі 43/100 часток не може бути розглянута судом як належний доказ в зв`язку з тим, що складана з порушенням вимог чинного законодавства України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в рамках статті 362 Цивільного кодексу України ППФ “Орлея” здійснила своє переважне право на купівлю частки перед іншими особами, що підтверджується змістом  листування з продавцем - ВАТ “Южреммаш”.

25 жовтня 2004 року ВАТ “Южреммаш” та ТОВ “Мегаполіс” уклали договір купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, розташованого за адресою: місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 227-Б.

Пунктом 2 договору передбачено, що вартість 43/100 часток павільону складає 64.000,00 грн. та сплачується наступним чином: 5.000,00 грн. –в момент підписання договору; 45.000,00 грн. –до нотаріального засвідчення договору; 14.000,00 грн. –через три місяця після нотаріального посвідчення договору.

Згідно пункту 3 договору ВАТ “Южреммаш” зобов'язався зробити відчуження протягом 15 діб з дня підписання договору шляхом нотаріального посвідчення договору, а ТОВ “Мегаполіс” –передати вказані в пункті 2 суми до каси ВАТ “Южреммаш” або на його рахунок до нотаріального підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ “Южреммаш”, прийнявши повну оплату вартості спірного майна, не виконав свого обов'язку за договором та не передав на користь ТОВ “Мегаполіс” 43/100 часток павільйону –магазину і ухилився від нотаріального посвідчення угоди.

Вказані обставини з`явилися підставою для ТОВ “Мегаполіс” звернутися до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права –визнання договору купівлі – продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, укладеного 25 жовтня 2004 року, дійсним (справа 20-12/031, суддя Харченко І.А.).

Рішенням від 23 березня 2005 року позов задоволений повністю.

Згідно довідки ДКП “БТІ та ДРОНМ” від 19 травня 2005 року за вихідним № 412 право власності на павільйон –магазин “Хозтовари”, розташований за адресою: місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 227-Б зареєстровано на 43/100 частки –за ТОВ “Мегаполіс” (підстава: рішення суду від 23 березня 2005 року, суддя Харченко І.А., згідно якого договір про продаж 43\100 частки павільону –магазину “Хозтовари” на користь ТОВ “Мегаполіс” був визнаний дійсним), на 57/100 частки - за ППФ “Орлея” (підстава: рішення суду від 5 травня 2004 року).

Реєстрація 43/100 частки за ТОВ “Мегаполіс” також підтверджується реєстраційним написом на правовстановлюючому документі –реєстровий № 741 від 27 травня 2005 року.

Постановою від 13 грудня 2005 року по справі № 20-12/031 Вищий господарський суд України скасував рішення суду першої інстанції, передав справу на новий розгляд, та звернув увагу на те, що оскаржене ППФ “Орлея”  рішення суду першої інстанції від 23 березня 2005 року  стосується прав і обов`язків даного підприємства.

Ухвалою від 27 січня 2006 року справа № 20-12/031 була прийнята до провадження суддею Ткаченко М.І. (справа № 20-12/031-8/046).

В процесі нового розгляду справи ВАТ “Мегаполіс” клопотаннями від 13 лютого 2006 року за вихідним № 5 та від 13 березня 2006 року б/н відмовився від позовних вимог та клопотав про припинення провадження по справі № 20-12/031-8/046.

Суд, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не прийняв відмову від позову, як таку, що порушує права ППФ “Орлея”, та визнав необхідним всебічно, повно та об`єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, ППФ “Орлея” посилається на тій факт, що ВАТ “Южреммаш” порушило вимоги статті 362 Цивільного кодексу України і не повідомило ППФ “Орлея”  про продажу своєї частки, але і не  заперечує проти факту наявності листування з ВАТ “Южреммаш” з питання наміру продажу 43/100 частки павільйону –магазину “Хозтовари”.

Аналіз статті 362 Цивільного кодексу України показує, що якщо співвласник спільної часткової власності здійснює своє переважне право купівлі (висловить бажання купити частку на вказаних продавцем умовах), продавець не має права продавати свою частку іншої особі.

Судом встановлено, що листом від 9 вересня 2004 року ВАТ “Южреммаш” письмово повідомив ППФ “Орлея” про намір продати свою частку, вказавши ціну продажу за 1 м.кв. приміщень, яки складають частку, та інші умови продажу.  

ППФ “Орлея”  надала відповідь на лист ВАТ “Южреммаш” від 9 вересня 2004 року , а потім продовжила листування в частини узгодження ціни 43/100 частки павільону –магазину “Хозтовари”, з чого суд приходить до висновку, що ППФ “Орлея” виразила бажала придбати 43/100 часток у ВАТ “Южреммаш”, але сторони не могли визначитися з ціною частки.

З наявності таких підстав, ВАТ “Южреммаш” не мав права 25 жовтня 2004 року укладати договір купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” з ТОВ “Мегаполіс”, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволення позовних вимог ТОВ “Мегаполіс” до ВАТ “Южреммаш” про визнання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону – магазину “Хозтовари” дійсним.

10 травня 2005 року ВАТ “Южреммаш” (продавець) та ТОВ “Мегаполіс” (покупець) уклали угоду про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року.

Згідно умов угоди продавець повертає покупцеві все отримане від договору купівлі –продажу (64.000 грн. – вартість частки; 30.000 грн. –вартість проведеного ремонту), а також укладає з покупцем договір оренди на об`єкт нерухомого майна строком на 10 років з орендною платнею 200 грн. в місяць.

Покупець прийняв на себе зобов`язання з моменту отримання вищевказаних грошових коштів звернутися до ДКП “БТІ та ДРОНМ” з даною угодою та заявою про анулювання реєстрації права власності на 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”.

ТОВ “Мегаполіс”  9 червня 2005 року за вихідним № 15 звернувся до ДКП “БТІ та ДРОНМ” з заявою про анулювання державної реєстрації 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” за ТОВ “Мегаполіс”.

В відповіді від 14 червня 2004 року за вихідним № 3079 ДКП “БТІ та ДРОНМ” відмовило в задоволенні заяви та повідомило, що згідно пункту 3.10 “Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5, у разі відмови власника від права власності на нерухоме майно реєстратором уноситься відповідний запис про відмову на підставі заяви власника майна, поданої особисто та справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом.

Згідно відповіді приватного нотаріусу Севастопольського міського нотаріального округу Рижкової Н.В. від 8 липня 2005 року за вихідним № 50 нотаріус має право засвідчувати тільки договорі сторін про розірвання нотаріально засвідчених договорів.

В зв`язку з необхідністю ТОВ “Мегаполіс” анулювати реєстрацію права власності на 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” в ДКП “БТІ та ДРОНМ”, воно звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до ВАТ “Южреммаш”  про визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року (справа № 20-8/190, суддя Ткаченко М.І.).

В відзиві на позов від 19 липня 2005 року ВАТ “Южреммаш” проти задоволення вимог не заперечує.

ППФ “Орлея” в рамках статті 26 Господарського процесуального кодексу України звернулось з самостійними вимогами на предмет спору в рамках справи № 20-8/190 про визнання недійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”.

ППФ “Орлея” посилається на те, що ТОВ “Мегаполіс”, будучи власником 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, ніякого ремонту на своєї долі не проводило, тому включати в угоду про розірвання договору умову про повернення 30.000 грн. як вартість проведеного ремонту, є безпідставним.

В процесі розгляду справи ніяких належних доказів обґрунтованості вартості проведеного ремонту в розмірі 30.000,00 грн. сторонами суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Це означає, що здійснення права спільної часткової власності ВАТ “Южреммаш”, у тому числі передача в оренду ТОВ “Мегаполіс” об`єкту нерухомого майна (тобто приміщень, яки складають 43/100 частки павільйону –магазину “Хозтовари”), повинно проводитися за згодою ППФ “Орлея”.

Доказів наявності такої згоди з боку ППФ “Орлея” сторонами суду не представлено.

Таким чином, суд вважає доводи ППФ “Орлея” переконливими та обґрунтованими, в зв`язку з чим суд відмовляє ТОВ “Мегаполіс” в задоволенні позовних вимог про визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року, а вимоги ППФ “Орлея”, як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про визнання недійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону – магазину “Хозтовари”, - підлягаючими задоволенню.

Щодо позовних вимог ППФ “Орлея”  до ВАТ “Южреммаш”, ТОВ “Мегаполіс” про визнання угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року –частково недійсною в частини найменування покупця суд виходить з наступного (справа № 20-2/224-8/050).

Клопотанням від 9 вересня 2005 року ТОВ “Мегаполіс” просило суд припинити провадження по справі в зв`язку з відсутністю предмету спору –10 травня 2005 року ВАТ “Южреммаш” та ТОВ “Мегаполіс” підписали угоду про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 частки павільйону –магазину “Хозтовари” та по акту прийому –передачі від 10 травня 2005 року повернули дану частку один іншому.

Суд, керуючись статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не прийняв відмову від позову, як таку, що порушує права ППФ “Орлея”, та визнав необхідним всебічно, повно та об`єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.

Заявою про уточнення заявлених позовних вимог від 19 травня 2006 року за вихідним № 13089 ППФ “Орлея” уточнило позовні вимоги та просить суд визнати угоду від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року – частково недійсною в частини найменування покупця. Вимог про переведення на неї прав та обов`язків покупця ППФ “Орлея” в уточнення позовних вимог не включила.

Разом з уточненням позовних вимог позивач згідно платіжного доручення № 663 від 10 травня 2006 року сплатила 64.000,00 грн. як вартість 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”.

Одним з доводів, на яки ППФ “Орлея” посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, є то, що ВАТ “Южреммаш” не виконав вимог закону та не повідомив ППФ “Орлея” як учасника спільної часткової власності, про продажу частки ВАТ “Южреммаш” за 64.000,00 грн.

Згідно правил статті 362 Цивільного кодексу України законодавець покладає на співвласника –продавця обов`язок письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку. Обов`язку співвласника –продавця повідомити інших співвласників про саму продажу частки  стаття 362 Цивільного кодексу України не містить.

Неспроможність доводу ППФ “Орлея” про порушення ВАТ “Южреммаш” вимог закону також підтверджується наявністю листування ППФ “Орлея” та ВАТ “Южреммаш” з питання продажу 43/100 часток  павільйону –магазину “Хозтовари”, з якого вбачається, що ППФ “Орлея” знала про намір ВАТ “Южреммаш” продати свою частку у спільної часткової власності.

Законодавцем встановлено, що способом захисту переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності є пред`явлення до суду позову про переведення на співвласника, чиї права порушені, прав та обов`язків покупця (частина 4 статті 362 Цивільного кодексу України). Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Про наявність права у співвласника на позов про переведення прав та обов`язків покупця йде мова в підпункті г пункту 16 Постанови  Пленуму Верховного суду України  від 28 квітня 1978 року № 3  “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”: саме по собі недодержання вимог статті 114 Цивільного кодексу УССР при продажу учасником спільної часткової власності частки сторонній особі не є підставою для визнання угоди недійсною. У даному випадку співвласник вправі у межах установленого законом строку вимагати переведення на нього прав і обов'язків покупця по укладеній угоді.

З урахуванням того, що Постанова  Пленуму Верховного суду України  від 28 квітня 1978 року № 3  не втратила чинності, то положення даної постанови застосовується і до Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.

Крім того, способу захисту порушеного права співвласника в питанні реалізації переважного права купівлі частки  у праві спільної часткової власності, як визнання угоди недійсною в частини найменування покупця, законодавцем не передбачено.

Суд виходить також з того, що в діючої статті 362 Цивільного кодексу України вирішується питання про можливе переведення прав та обов`язків покупця на співвласника, чиї права порушені, в судовому порядку лише в договорі купівлі –продажу. Можливості переведення прав та обов`язків покупця на співвласника в судому порядку в угоді про розірвання такого договору купівлі –продажу законодавством не встановлено.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні вимог ППФ “Орлея” про визнання угоду від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року –частково недійсною в частини найменування покупця.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає пропорційно на ВАТ “Южреммаш” та ТОВ “Мегаполіс” витрати по сплаті державного мита по 42,50 грн. і витрати по інформаційно-технічному забезпеченню по 59,00 грн.

Керуючись главою 26 “Право спільної власності” Цивільного кодексу України (статтями 358, 362 Цивільного кодексу України), статтями 20, 22, 49, 77, 82 –84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” до Відкритого акціонерного товариства “Южреммаш” про визнання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари”, укладеного 25 жовтня 2004 року, дійсним –відмовити.

2.          В задоволенні позову Приватного підприємства “Фірма “Орлея” до Відкритого акціонерного товариства “Южреммаш”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” про визнання угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року –частково недійсною в частини найменування покупця –відмовити.

3.          В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” до Відкритого акціонерного товариства “Южреммаш” про визнання дійсною угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року –відмовити.

4.          Позовні вимоги Приватного підприємства “Фірма “Орлея” про визнання угоди від 10 травня 2005 року про розірвання договору купівлі –продажу 43/100 часток павільйону –магазину “Хозтовари” від 25 жовтня 2004 року недійсною –задовольнити.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 155-А/28, код в ЄДРПОУ 32198819) на користь Приватного підприємства “Фірма “Орлея” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 189-А/10, код в ЄДРПОУ 20680534) витрати по оплаті державного мита в сумі 42,50 грн.

6.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Завод “Южреммаш” (99003, місто Севастополь, вул. Сімферопольська, 2 код в ЄДРПОУ 00242996) на користь Приватного підприємства “Фірма “Орлея” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 189-А/10, код в ЄДРПОУ 20680534) витрати по оплаті державного мита в сумі 42,50 грн.

7.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 155-А/28, код в ЄДРПОУ 32198819) на користь Приватного підприємства “Фірма “Орлея” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 189-А/10, код в ЄДРПОУ 20680534) витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 59,00 грн.

8.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Завод “Южреммаш” (99003, місто Севастополь, вул. Сімферопольська, 2, код в ЄДРПОУ 00242996) на користь Приватного підприємства “Фірма “Орлея” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 189-А/10, код в ЄДРПОУ 20680534) витрати по інформаційно-технічному забезпеченню процесу у розмірі 59,00 грн.

9.          Повернути Приватному підприємству “Фірма “Орлея” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 189-А/10, код в ЄДРПОУ 20680534) грошові кошти в розмірі 64.000,00 грн., сплачені Приватним підприємством “Фірма “Орлея” на депозитний рахунок господарського суду міста Севастополя (р/р 37317002000749, банк УДК України в місті Севастополі, отримувач Господарський суд міста Севастополя, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 23013519) згідно платіжного доручення № 663 від 10 травня 2006 року.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.Рішення направити ТОВ “Мегаполіс”, ВАТ “Южреммаш”, ППФ “Орлея”.

Суддя

Ткаченко М.І.

Розсилка

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мегаполіс” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 155 А –28)1

Відкрите акціонерне товариство Завод “Южреммаш” (99033, місто Севастополь, вул. Сімферопольська, 2)1

ПП “Фірма Орлея” (99055, місто Севастополь, проспект Генерала Острякова, 189 А –10)1

В справу1

В наряд1