Рішення

від 04.02.2008 по справі 14/231/15 (7/48)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/231/15 (7/48)

04.02.08  

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000,м. Чернігів, просп. Миру,20, тел. 77-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

31 січня 2008р.                                                                                              справа №14/231/15 (7/48)

За позовом: Державного комітету України з державного матеріального резерву, вул.Пушкінська,28, м. Київ, 01601

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Мир”, пров.Перемоги,5, с.Білорічиця, Прилуцький р-н, поштова адреса: Прилуцький р-н, с.Івковці, вул. Прилуцька, 32

Про  стягнення  12772грн. 79коп.  

                                                                                                                       Суддя   Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача:  Роздольський І.О. представник,  довіреність №2/7848 від 05.12.07р.

Від відповідача:  Козак І.Г. голова ліквідаційної комісії

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні з 29.01.08р. по 31.01.08р. перерви на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 12772,79грн. боргу по не оплаті вартості дизельного палива та бензину відпущеного за договором №25-2/386 від 29.01.99р., укладеного на виконання Постанови КМУ №1953 від 10.12.98р.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.07р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.07р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 19.04.07р. по справі №7/48, а справу передано до господарського суду Чернігівської області для розгляду по суті, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.12.07р. справу передано на розгляд судді Книш Н.Ю.

Представник позивача в судовому засіданні 10.01.08р. надав пояснення по справі, в якому зазначив, що ст.21 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007рік” зазначено, що визначити в 2007р. органи державної податкової служби України органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (яка надходить за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801440 та 3511630), що під кодом програмної класифікації 2801440 – це кошти, що надійдуть в рахунок погашення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії і наданими для закупівлі сільськогосподарської техніки іноземного виробництва, переданої сільгоспвиробникам та іншим суб'єктам господарювання, а під кодом програмної класифікації 3511630 –повернення позик, наданих для фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою, що між позивачем та відповідачем укладений договір, тобто є господарські зобов'язання, а договір укладений на виконання постанови КМУ від 10.12.98р. №1953, яка не відноситься до жодної з перелічених програм та не відповідають тим характеристикам, які передбачені Законом.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.01.08р. надав пояснення №6 від 10.01.08р., в якому зазначив, що відповідачем отримана на виконання постанови КМУ №1953 від 10.12.98р. бюджетна позичка шляхом укладання відповідного договору з Державним комітетом України по матеріальних резервах, правонаступником якого є позивача, а органом стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за бюджетними позичками в 2007р. є органи державної податкової служби відповідно до ч.1 ст.21 ЗУ „Про державний бюджет на 2007р.”, що Державний комітет України з державного матеріального резерву є неналежним позивачем в даній справі, права позивача не порушено і доказів порушення інтересів і прав позивача не надано та просив припинити провадження по справі.

Від відповідача надійшло пояснення по справі №19/01 від 19.01.08р., в якому зазначено, що на даний час ВАТ „МИР” немає оригіналу або копії договору про взаємні поставки від 29.01.99р. №25-2/386, що майно, яке отримало ВАТ „МИР” відповідно до умов договору про взаємні поставки від 29.01.99р. №25-2/386 є бюджетною позичкою в розумінні ч.1 ст.21 ЗУ „Про державний бюджет на 2007рік”, що Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України” №207/335 від 11.07.01р. „Про затвердження Порядку визначення переліку підприємств та врегулювання відповідних сум заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим с/г підприємств усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства” затверджено в додатку 1 перелік Указів Президента України, постанов та розпоряджень КМУ, згідно з якими у 1994-1999роках с/г товаровиробникам надавались бюджетні позички, що під номером 50 даного переліку зазначено Постанову КМУ №1953 від 10.12.98р. „Про забезпечення с/г товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999році”, що ВАТ „МИР” отримало матеріальні цінності на виконання Постанови КМУ №1953 від 10.12.98р. і отримало саме бюджетну позичку”. Відповідач також зазначив, що ВАТ „МИР” отримало такі матеріальні цінності: фінансову допомогу коштами в сумі 1992грн. від Державного казначейства України, посівний матеріал (насіння зернових) вартістю 2941грн. від заготівельного підприємства Прилуцьке КХП №1, що оскільки ВАТ „МИР” своєчасно не здійснило розрахунки з бюджетом, то дані запозичення від держави саме як бюджетна позичка та фінансова допомога на поворотній основі були реструктуризовані в 2001р. до 2011року згідно з ЗУ „Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим с/г підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства...”, що до моменту початку ліквідації ВАТ „МИР” достроково повернуло бюджетну позичку за отримане насіння зернових в сумі 2941грн. Відповідач вказує, що у відповідності до ст.21 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007рік” до ліквідаційної комісії надійшла від Прилуцької ОДПІ кредиторська вимога №670/10/10-009 від 07.02.07р., яка була сформована на підставі подання Прилуцького Управління державного казначейства України з вимогою сплатити заборгованість за фінансовою допомогою наданою згідно Постанови КМУ №1953 від 10.12.98р. в сумі 1743грн., що ВАТ „МИР” сплатило повністю кошти зазначені в кредиторській вимозі, що у випадку належного звернення позивача до Прилуцької ОДПІ з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості за бюджетною позичкою, Прилуцька ОДПІ сформувала б кредиторську вимогу до ВАТ „МИР”, яка вже давно була б сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні 29.01.08р. надав пояснення по справі №31/юр від 28.01.08р., в яком зазначив, що відповідно до ст.53 ГПК України відновлення та продовження процесуальних строків за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, також позивачем викладені пояснення щодо спростування твердження відповідача щодо застосування Закону України „Про державний бюджет України на 2007рік”. В казаному поясненні позивачем повідомлені банківські реквізити, на які мають перераховуватися грошові кошти.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по справі №35/юр від 30.01.08р., в якому зазначив, що ст.83 ЦК УРСР передбачає, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій, що зобов'язання відповідача повернути борг до державного матеріального резерву виникло у 1999році і продовжує існувати на сьогоднішній день, тому при вирішенні спору можна застосовувати положення ЦК України, що Відповідно до п.6 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із ЗУ „Про державний матеріальний резерв”. Позивач в поясненні посилається на те, що Державному комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості разом з НАК „Нафтогаз України” відкритим акціонерним товариством „Укрнафта” було передбачено на 1999рік виділення Державному комітету по матеріальних резервах 2 млн.тон нафти та газового конденсату, видобутих з українських родовищ ( у тому числі в рахунок внесення до державного бюджету в 1999році платежів з податку на додану вартість), забезпечити передачу нафти рівномірно щомісяця (на суму 40млн. дол.США в еквіваленті 500тис.тон нафти) для переробки і наступної поставки світлих нафтопродуктів сільськогосподарським товаровиробникам за розподілом Міністерства агропромислового комплексу, і це на думку позивача свідчить про те, що ні Державний комітет України по матеріальних резервах ні ВАТ „Мир” не отримували кошти з Державного бюджету України на виконання постанови від 10.12.98р. №1953.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Згідно Указу Президента України №603/2001 від 07.08.01р. створено Державний комітет України з державного матеріального резерву як центральний орган виконавчої влади на базі Державного агентства з управління державним матеріальним резервом. Державний комітет України з державного матеріального резерву є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.

Відповідно до ст.4 ЦК УРСР цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 р. N 1953 „Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році” визначено Державному комітетові нафтової, газової та нафтопереробної промисловості разом з Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" передбачити на 1999 рік виділення Державному комітетові по матеріальних резервах 2 млн. тонн нафти та газового конденсату, видобутих з українських родовищ (у тому числі в рахунок внесення до державного бюджету в 1999  році  платежів  з  податку  на  додану  вартість),забезпечити  передачу нафти рівномірно щомісяця (на суму 40 млн. доларів США (в еквіваленті 500 тис. тонн нафти) для переробки і наступної поставки світлих нафтопродуктів сільськогосподарським товаровиробникам за розподілом Міністерства агропромислового комплексу. Міністерству фінансів та Міністерству агропромислового комплексу під час уточнення проекту Державного бюджету України на 1999 рік узгодити з Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України питання про використання Державним комітетом по матеріальних резервах на поворотній основі для придбання 1,5 млн. тонн нафти та газового конденсату 450 млн. гривень коштів, передбачених на покриття витрат агропромислового комплексу. Міністерству агропромислового комплексу, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям та Державному комітетові по матеріальних резервах до 1 листопада 1999 р. забезпечити повернення до державного бюджету еквівалентної суми отриманих коштів та вартості ресурсів. Постачання нафти та світлих нафтопродуктів і розрахунки за них здійснювати на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. N 1161 "Про механізм забезпечення агропромислового виробництва пально-мастильними матеріалами на 1999 рік".

          Згідно зі ст.41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Як свідчать матеріали справи та визнають сторони, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 р. № 1953 “Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально–технічними та фінансовими ресурсами  в 1999 р.”(далі - Постанова № 1953) між Державним комітетом України по матеріальних резервах (Комітет), правонаступником якого є позивач, Чернігівською облдержадміністрацією, Відкритим акціонерним товариством “Мир” (відповідачем) та ВАТ „Прилуцький МРК” (зберігач) укладено договір про взаємні поставки №25-2/386 від 29.01.99р.

Відповідно до п.1 договору Комітет відпускає із державного резерву нафтопродукти, відповідач поставляє до державного резерву сільгосппродукцію, адміністрація контролює та забезпечує своєчасне проведення розрахунків за відпущені із держрезерву нафтопродукти, зберігач приймає на відповідальне зберігання зерно держрезерву.

          Відповідно до умов договору (п. 2.2., 2.3, 4.2.) відповідач зобов'язаний був поставити, а Комітет прийняти до державного резерву сільгосппродукцію згідно з узгоджено номенклатурою на суму вартості отриманих з державного резерву нафтопродуктів, в термін до 1 жовтня 1999 р., за цінами, включаючи ПДВ, які склалися на неї на біржовому ринку на момент закладення, або узгодженими з Комітетом –на продукцію, яка не реалізується на біржі, а саме: зерно пшениці 3,4 класу, насіння соняшника, масло тваринне, олія. При обґрунтованій неможливості виконання вищезазначеного зобов'язання  відповідач зобов'язувався у встановленому порядку сплатити Комітету в термін до 1 жовтня 1999 р., включно, вартість відпущених із держрезерву нафтопродуктів в діючих цінах, які склалися для даного виду продукції на внутрішньому ринку України на момент  сплати, але не нижчих, чим на момент відпуску.

На виконання умов договору та Постанови № 1953 Державний комітет України по матеріальних резервах передав за нарядами відповідачу, а відповідач одержав 5 тонн автобензину А-76 та 16,286 тонн дизпалива на загальну суму 12772,79 грн., що підтверджується нарядами Держкомрезерву України від 17.12.99р. №38, 39, 41 та актом звірки проведення розрахунків за отримані матеріальні цінності державного резерву станом на 01.12.1999 р., підписаним сторонами договору, а також Чернігівською облдержадміністрацією та Хлібоприймальним підприємством.

Приймаючи до уваги, що на момент укладення договору № 25-2/386 від 29.01.99р. діяли норми Цивільного кодексу УРСР, суд доходить висновку, що при розгляді даного спору необхідно також керуватися законодавством чинним на момент укладення вказаного договору

          Відповідно до ст.151 ЦК УРСР зобов'язання виникають із договору або інших підстав, зазначених у ст.4 ЦК УРСР.

          Отже, на підставі Постанови №1953, нарядів, акту між сторонами виникли зобов'язальні відносини.

          Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

          Відповідно до ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

          Як свідчать матеріали справи та не заперечує відповідач, останній не виконав умов договору № 25-2/386 від 29.01.99р., не поставив в передбачений договором строк до державного резерву сільгосппродукцію через зберігача, не сплатив також і вартість одержаного бензину та дизпалива шляхом перерахування грошових коштів Державному комітету України по матеріальних резервах або після його реорганізації позивачу.

          Матеріали справи та сторони підтверджують, що сума 12772,79грн. за отримане пальне по Постанові №1953 не включена до узгодженої суми заборгованості, яка підлягала реструктуризації до 2011р. на виконання Закону України від 18.01.01р. „Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу”.

          Згідно приписів Закону України „Про державний матеріальний резерв” відпуск матеріальних цінностей з державного резерву може здійснюватися також  у порядку тимчасового позичання.

          Системний аналіз Постанови №1953 свідчить, що дійсно по вказаній постанові господарюючим суб'єктам надавались бюджетні позики про що було прямо вказано у відповідних пунктах Постанови,  в той же час п.5 Постанови №1953 (на підставі якого з державного резерву було надано відповідачу пальне на суму 12772,79грн.) не містить будь-якого посилання на надання сільськогосподарським товаровиробникам світлих нафтопродуктів на умовах бюджетної позики.

          Враховуючи вище викладене суд доходить висновку, що твердження відповідача, що поставлене пальне на суму 12772,79грн. є бюджетною позичкою не відповідає дійсності і суперечить п.5 Постанови №1953, а тому не приймається до уваги суду і твердження, що позивач є неналежним стягувачем у розумінні ст.21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

У ст.21 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007рік” визначено в 2007 році органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (яка надходить за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801440 та 3511630).

Аналогічна норма передбачена статтею 20 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”.

Під час первісного розгляду справи представником позивача було подано клопотання від 19.04.07р. про відновлення строку позовної давності. В поясненні від 30.01.08р. позивач посилається на ст.83 ЦК УРСР та вважає, що строк позовної давності не поширюється на вимоги державних організацій.

          Враховуючи приписи ст. 83 ЦК УРСР суд погоджується з позицією позивача, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна ( в даному випадку вартість відпущених із державного резерву нафтопродуктів на суму 12772,79грн.) з незаконного володіння відповідача.

Оскільки зобов'язання відповідача повернути борг до державного матеріального резерву виникло у 1999 році і продовжує існувати на даний час, тому відповідно до п.4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.04р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказів виконання умов договору  на день  розгляду справи відповідачем не подано.

Виходячи з матеріалів справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 12772,79грн. боргу, а саме вартості поставлених нафтопродуктів,  підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету 127,73грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 4, 83, 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, ст. 11, 15, ст. 268 Цивільного кодексу України, Законом України „Про державний матеріальний резерв”, ст. ст.33, 34, 49, 77, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мир” (Прилуцький р-н, с. Білорічиця, пров. Перемоги, 5, р/р 26004301715860 в філії “Відділення  Промінвестбанку” в м. Прилуки, МФО 353423, код 14241994) на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву (вул.Пушкінська,28, м. Київ, р/р. 37119012003272 ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, код 00034016) 12772грн.79коп. боргу.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мир” (Прилуцький р-н, с. Білорічиця, пров. Перемоги, 5, р/р 26004301715860 в філії “Відділення  Промінвестбанку” в м. Прилуки, МФО 353423, код 14241994) в доход Державного бюджету (рахунок 31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965, отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код платежу 22090200, символ звітності 095) 127грн.73коп. державного мита.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мир” (Прилуцький р-н, с. Білорічиця, пров. Перемоги, 5, р/р 26004301715860 в філії “Відділення  Промінвестбанку” в м. Прилуки, МФО 353423, код 14241994) в доход Державного бюджету (рахунок 31214259700002 в ГУДКУ в Чернігівській області,  МФО 853592, код 22825965, отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код бюджетної класифікації 22050000) 118грн.00коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набранням рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                       Н.Ю.Книш

Рішення підписано 01.02.2008р.

Суддя                                                                                                                       Н.Ю.Книш