Постанова

від 03.04.2008 по справі 14/231/15 (7/48)

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/231/15 (7/48)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.04.2008                                                                                           № 14/231/15 (7/48)

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі            

 за участю представників:

 від позивача -          Висотенко І.М.,

 від відповідача -          Козак І.Г.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Мир”

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2008

 у справі № 14/231/15 (7/48)  

 за позовом                               Державного комітету України з державного матеріального резерву

 до                                                   Відкритого акціонерного товариства „Мир”

 про                                                  стягнення 12772,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 12772,79 грн. боргу з несплати вартості дизельного палива та бензину відпущеного за договором №25-2/386 від 29.01.1999, укладеного на виконання постанови Кабінету Міністрів України №1953 від 10.12.1998.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2007 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2007, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2008 у справі № 14/231/15 (7/48) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12 772,79 грн. боргу; в доход Державного бюджету 127,73 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом не були залучені до розгляду справи всі сторони договору про взаємні поставки № 25-2/386 від 29.01.1999, а саме зберігач ВАТ „Прилуцький МРК” та Чернігівська обласна адміністрація. Також відповідач зазначає про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення з вказаною вимогою.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

Згідно Указу Президента України №603/2001 від 07.08.2001 створено Державний комітет України з державного матеріального резерву як центральний орган виконавчої влади на базі Державного агентства з управління державним матеріальним резервом. Державний комітет України з державного матеріального резерву є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 № 1953 „Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році” (далі – Постанова № 1953) визначено Державному комітетові нафтової, газової та нафтопереробної промисловості разом з Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України”, Відкритим акціонерним товариством „Укрнафта” передбачити на 1999 рік виділення Державному комітетові по матеріальних резервах 2 млн. тонн нафти та газового конденсату, видобутих з українських родовищ (у тому числі в рахунок внесення до державного бюджету в 1999 році платежів з податку на додану вартість), забезпечити передачу нафти рівномірно щомісяця (на суму 40 млн. доларів США (в еквіваленті 500 тис. тонн нафти) для переробки і наступної поставки світлих нафтопродуктів сільськогосподарським товаровиробникам за розподілом Міністерства агропромислового комплексу. Міністерству фінансів та Міністерству агропромислового комплексу під час уточнення проекту Державного бюджету України на 1999 рік узгодити з Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України питання про використання Державним комітетом по матеріальних резервах на поворотній основі для придбання 1,5 млн. тонн нафти та газового конденсату 450 млн. гривень коштів, передбачених на покриття витрат агропромислового комплексу. Міністерству агропромислового комплексу, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним адміністраціям та Державному комітетові по матеріальних резервах до 1 листопада 1999 р. забезпечити повернення до державного бюджету еквівалентної суми отриманих коштів та вартості ресурсів. Постачання нафти та світлих нафтопродуктів і розрахунки за них здійснювати на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1161 „Про механізм забезпечення агропромислового виробництва пально-мастильними матеріалами на 1999 рік”.

На виконання Постанови № 1953 між Державним комітетом України по матеріальних резервах (Комітет), правонаступником якого є позивач, Чернігівською облдержадміністрацією, Відкритим акціонерним товариством “Мир” (відповідачем) та ВАТ „Прилуцький МРК” (зберігач) укладено договір про взаємні поставки №25-2/386 від 29.01.1999.

Відповідно до п.1 договору Комітет відпускає із державного резерву нафтопродукти, відповідач поставляє до державного резерву сільгосппродукцію, адміністрація контролює та забезпечує своєчасне проведення розрахунків за відпущені із держрезерву нафтопродукти, зберігач приймає на відповідальне зберігання зерно держрезерву.

У пункті 2.1 договору передбачено, що комітет відпускає із державного резерву відповідачу нафтопродукти (автобензин А-76, дизельне паливо) в кількості згідно з рознарядкою Мінагропрому.

Відповідно до п. 2.2, п. 4.2 договору відповідач зобов'язаний поставити, а Комітет прийняти до державного резерву сільгосппродукцію згідно з узгоджено номенклатурою на суму вартості отриманих з державного резерву нафтопродуктів, в термін до 1 жовтня 1999, за цінами, включаючи ПДВ, які склалися на неї на біржовому ринку на момент закладення, або узгодженими з Комітетом – на продукцію, яка не реалізується на біржі, а саме: зерно пшениці 3, 4 класу, насіння соняшника, масло тваринне, олія.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що при обґрунтованій неможливості виконання вищезазначеного зобов'язання відповідач зобов'язувався у встановленому порядку сплатити Комітету в термін до 1 жовтня 1999 р., включно, вартість відпущених із держрезерву нафтопродуктів в діючих цінах, які склалися для даного виду продукції на внутрішньому ринку України на момент сплати, але не нижчих, чим на момент відпуску.

Згідно п. 2.4 договору адміністрація зобов'язувалась контролювати та забезпечувати раціональне та цільове використання відпущених із державного резерву нафтопродуктів та своєчасну поставку сільгосппродукції до державного резерву або проведення розрахунків коштами за отримані із держрезерву нафтопродукти, надає гарантійні зобов'язання про проведення розрахунків з Комітетом за отримані нафтопродукти.

Відповідно до п. 2.5 договору зберігач приймає на відповідальне зберігання сільгосппродукцію до держрезерву з оформленням та наданням до Комітету актів.

На виконання умов договору та Постанови № 1953 Державний комітет України по матеріальних резервах передав за нарядами відповідачу, а відповідач одержав 5 тонн автобензину А-76 та 16,286 тонн дизпалива на загальну суму 12 772,79 грн., що підтверджується нарядами Держкомрезерву України від 17.12.1999 № 38, 39, 41 та актом звірки проведення розрахунків за отримані матеріальні цінності державного резерву станом на 01.12.1999, підписаним сторонами договору, а також Чернігівською облдержадміністрацією та Хлібоприймальним підприємством.

Відповідно до ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент укладення договору, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав зобов'язання за договором № 25-2/386 від 29.01.1999 щодо поставки в передбачений договором строк до державного резерву сільгосппродукції через зберігача. Крім того, відповідачем не сплачено також і вартість одержаного бензину та дизпалива шляхом перерахування грошових коштів позивачу. Зазначені обставини підтвердженні також представником відповідача у судовому засіданні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо незалучення до розгляду справи адміністрації, яка надала гарантійні зобов'язання про проведення розрахунків, та зберігача сільгосппродукції, яку повинен був поставити відповідач, не приймається колегією суддів до уваги у зв'язку з тим, що позивач як кредитор звернувся саме до відповідача як боржника з вимогою здійснити оплату поставленого товару, а відповідач не поставляв сільгосппродукцію зберігачу, тому рішення по даній справі не стосується прав і обов'язків зазначених осіб.

Відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції посилався на те, що поставлені нафтопродукти є бюджетною позичкою, а згідно ч. 1 ст. 21 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” органом стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за бюджетними позичками в 2007 році є органи державної податкової служби.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що поставлене пальне з держрезерву не є бюджетною позичкою, оскільки п. 5 Постанови №1953, на підставі якого з державного резерву було надано відповідачу пальне на суму 12772,79 грн., не містить будь-якого посилання на надання сільськогосподарським товаровиробникам світлих нафтопродуктів на умовах бюджетної позики.

Крім того, сума 12772,79 грн. за отримане пальне згідно Постанови № 1953 не включена до узгодженої суми заборгованості, яка підлягала реструктуризації до 2011 р. на виконання Закону України від 18.01.2001 „Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу”.

Під час первісного розгляду справи представником позивача було подано клопотання від 19.04.2007 про відновлення строку позовної давності. Однак, під час повторного розгляду в поясненнях від 30.01.2008 позивач посилається на ст. 83 ЦК УРСР та вважає, що строк позовної давності не поширюється на вимоги державних організацій.

Враховуючи приписи ст. 83 ЦК УРСР, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив вірний висновок про непоширення позовної давності на вимоги державних організацій про повернення державного майна, в даному випадку вартості відпущених із державного резерву нафтопродуктів на суму 12 772,79 грн., з незаконного володіння відповідача.

Оскільки зобов'язання відповідача повернути борг до державного матеріального резерву виникло у 1999 році і продовжує існувати на даний час, тому відповідно до п.4 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України „Про державний матеріальний резерв”.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення про задоволення позову винесено у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Мир” та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2008 у справі № 14/231/15 (7/48) відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Мир” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2008 у справі № 14/231/15 (7/48) - без змін.

2.          Матеріали справи № 14/231/15 (7/48) повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді