Постанова

від 06.02.2008 по справі 35/412-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/412-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2008                                                                                                          Справа № 35/412-07  

           Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії  суддів:

головуючого Чохи Л.В. (доповідача)

суддів: Сизько І.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Врони С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Андружко Д.М. юрист, довіреність №б/н  від 30.08.07;

від позивача: Карнаух В.А. , паспорт серії №АЄ841841  від 04.12.97;

від відповідача: Троценко Ю.Л. представник, довіреність №б/н  від 04.02.08;

від ДВС:  Циганко О.В. держвиконавець, посвідчення №0131  від 10.03.05;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського фермерського господарства “Карнаух і син”, смт. Томаківка Дніпропетровської області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2007 р. у справі №35/412-07;

за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж Н С”, м. Дніпропетровськ

на дії відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області

у справі:

за позовом селянського фермерського господарства “Карнаух і син”, смт. Томаківка Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж Н С”, смт. Ювілейне Дніпропетровської області

про стягнення 91 600,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

         У вересні 2007р. селянське фермерське господарство “Карнаух і син” звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж Н С” з позовом про стягнення 91 600,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що згідно умов договору від 31.02.2007р. позивач 01.03. і 02.03 2007р. перерахував відповідачу 78 000 грн. Але свої зобов”язання по поставці продукції останній не виконав, в зв”язку з чим повинен повернути передоплату 78 000 грн. і пеню –13 260 грн. (а.с. 2-4)

        Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2007р. позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача передоплату 78 000 грн,  пеню –13 260 грн. і судові витрати. (а. с. 38 –39)

        03.12.2007р. товариство з обмеженою відповідальністю “Престиж Н С” звернулося  в господарський суд  Дніпропетровської області зі скаргою на дії органів державної виконавчої служби. Як зазначено в скарзі, державним виконавцем разом з відкриттям виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника і його банківські рахунки, що значно перевищує суму боргу. Крім того, вказані постанови ним були отримані тільки 27.11.2007р. Також, як зазначено в скарзі, арешт накладено в відсутності заяви стягувача.  Оскільки в рішенні суду невірно був вказаний банківський рахунок позивача, банк не перерахував борг на рахунок стягувача, в зв”язку з чим він не зміг виконати рішення в добровільному порядку. Таким чином, як вважає скаржник, виконавчою службою були порушені ч. 6 ст. 24, ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження”. (а. с. 44 - 45)       

        Місцевий господарський суд, задовольняючи скаргу відповідача, в ухвалі від 18.12.2007р. (суддя Манько Г.В.) виходив з того, що при виконанні рішення суду державний виконавець грубо порушив вимоги статей 7, 24, 30 Закону України “Про виконавче провадження”. Так, державний виконавець 25.10.2007р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження і запропонував боржнику до 01.11.2007р. добровільно виконати рішення, в цей же день він наклав арешт на все майно боржника і оголосив заборону на його відчуження. При цьому державний виконавець не пересвідчився, як того вимагає закон, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. (а. с. 59 - 60)

         В своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2007р, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Як зазначено в апеляційній скарзі:

·          відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, в зв”язку з чим не зміг прийняти участь в судовому засіданні;

     ·          суд не дослідив матеріали виконавчого провадження;

     ·          арешт на майно боржника був накладений відповідно до ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”.

         Представники селянського фермерського господарства “Карнаух і син” та представник відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали.

         Відповідач не використав надане законом право на подання відзиву на апеляційну скаргу, вимоги скарги не визнав.

         Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників селянського фермерського господарства “Карнаух і син”, товариства з обмеженою відповідальністю “Престиж Н С” і відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження по стягненню 91 600 грн, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана судова ухвала скасуванню.

         В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач був належним чином повідомлений про слухання даної справи в господарському суді Дніпропетровської області 18.12.2007р, тому відповідно вимог п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду підлягає скасуванню.

          Розглядаючи скаргу по суті, судова колегія дійшла висновку про її задоволення зі слідуючіх підстав.

          25.10.2007р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №35/412-07, виданого 23.10.2007р. Цією ж постановою боржнику: товариству з обмеженою відповідальністю “Престиж Н С” було запропоновано добровільно виконати рішення суду в строк до 01.11.2007р.

         Оскільки стягувач не повідомив про зміну номера розрахункового рахунку, судом в рішенні і в наказі помилково був вказаний розрахунковий рахунок фермерського господарства в АППБ “Аваль” №26002017340100 замість №26006743860100. 29.10.2007р. банком було відмовлено боржнику в зарахуванні суми 92 290,60 грн. на рахунок фермерського господарства в зв”язку з невірним номером рахунку. (а. с. 74)

         Таким чином, боржник був позбавлений можливості виконати рішення у встановлений постановою строк.

         При таких обставинах, судовий виконавець відповідно до вимог статей 30, 32 Закону України “Про виконавче провадження” повинен відкласти провадження виконавчих дій та поновити боржнику строк для добровільного виконання рішення.

         Крім того, 25.10.2008р. постановою державного виконавця накладено арешт на рухоме та нерухоме майно боржника. В резолютивній частині постанови арештоване майно не обмежене сумою боргу. А оскільки виконується саме резолютивна частина постанови, то слід вважати, що накладення арешту було виконане з порушенням ч. 2 ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження”, яка передбачає право державного виконавця за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накласти арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов”язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Вказане порушення є суттєвим для боржника.

         Відповідно до п. 8 роз”яснення президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій або зобов”язує органи Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

         За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що постанову державного виконавця від 25.10.2007р. про накладення арешту на майно боржника слід вважати недійсною.

  Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства “Карнаух і син” частково задовольнити. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2007 р. скасувати. Скаргу задовольнити. Постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.10.2007р. визнати недійсною. Зобов”язати судового виконавця зупинити виконавче провадження по виконанню наказу №35/412-07 від 23.10.2007р. і надати боржнику: товариству з обмеженою відповідальністю “Престиж Н С” добровільно виконати рішення суду.

              Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий                                                                       Л.В.Чоха

Судді:                                                                                      І.А.Сизько

                                                                                                      І.В.Тищик