Рішення

від 20.01.2011 по справі 38/446

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  38/446

20.01.11

За позовом

Дочірнього підприємства “Продмережа”

До

Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнесскай”

Про

стягнення 256000,00 грн.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники:

Від позивача

Бондаренко О.В.

Від відповідача

Гончарук І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення з останнього грошових коштів в сумі 256000,00 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отриманих Відповідачем.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №561, відповідно до якого Відповідач зобов’язався поставляти, а Позивач приймати та оплачувати товар.

Відповідно до п.7.9 договору оплата за поставлений товар повинна здійснюватись через шість днів після приймання-передачі товару, проте 20.08.10р. незважаючи на відсутність відповідних поставок з боку Відповідача, Позивач помилково перерахував спірні кошти Відповідачу, які останній безпідставно отримав та повинен повернути Позивачу.

Відповідач заперечив проти задоволення позову посилаючись на те, що між сторонами існують цивільні договірні відносини з поставки товару та його оплати, при цьому відповідно до норм чинного законодавства Позивач має право достроково виконати свій обов’язок по оплаті цього товару, тому спірні кошти не являються безпідставно отриманими Відповідачем.

Ухвалою від 10.12.10р. провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 23.12.10р. Цією ж ухвалою сторони було зобов’язано подати суду документи вказані в цій ухвалі. Ухвалою суду розгляд справи відкладався.

Судом  досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

          13.07.10р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №561, відповідно до якого Відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням Позивача, поставити товар, а Позивач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

          Згідно з п.3.1. договору товар поставляється Відповідачем у відповідності з замовленням Позивача по асортименту, кількості та цінам в строк зазначений в замовленні.

          Відповідно до п.7.9. договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Відповідача через 6 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання  накладної про прийняття товару. При цьому сторони домовились про те, що Позивач здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума  за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.

          Згідно з специфікацією до вказаного договору сторони домовились про поставку Відповідачем товару –цукру-піску білого за ціною 8,00 грн.

          Під час дії договору 15.07.10р. Позивач сплатив Відповідачу 160000,00 грн., а Відповідач 19.07.10р. поставив Позивачу цукор-пісок вартістю 160000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням та накладною.

В подальшому 20.08.10р. Позивач за вказаним договором сплатив на рахунок Відповідача грошові кошти на загальну суму 256000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1000566247, №1000565851, №1000566191. У вказаних платіжних дорученнях призначенням платежу було вказано «сплата за цукор згідно договору №561 від 13.07.10р.».

          18.10.10р. Позивач звернувся до Відповідача з вимогою, в якій просив повернути помилково перераховані кошти в сумі 256000,00 грн.

          20.10.10р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією №1 щодо повернення помилково перерахованих коштів в сумі 256000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.  

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ст.531 Цивільного кодексу України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст.1212 Глава 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави», підрозділу 2 «Недоговірні зобов’язання»Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм права вбачається, що цивільні відносини виникають з договорів, які є підставами виникнення прав та обов’язків між сторонами. Змістом договірних обов’язків є певні дії чи бездіяльність, що мають певний вид, обсяг, строк, які особа повинна вчинити на виконання цих обов’язків. Виконання стороною такого договірного обов’язку, навіть з відступом від певних умов цього обов’язку, зокрема строку виконання, не являється безпідставним, відповідно одержане сторонами в результаті такого виконання не являється безпідставно одержаним. В той же час, норми ст.1212 Цивільного кодексу України регулюють не договірні зобов’язання, коли між сторонами виникають цивільні відносини з певних юридичних фактів, зокрема безпідставного отримання особою майна, яке належить іншій особі.

Даний висновок підтверджується також правовою позицією авторів підручника «Цивільне право України»за редакцією ОСОБА_1 та ОСОБА_2, Київ, 2002, де на с.575 зазначається, що не є безпідставно одержаним майно, передане на виконання зобов’язання до настання строку виконання, оскільки особа набула його за певною правовою підставою, хоч і з відступом від умов виконання зобов’язання.

Як встановлено судом 13.07.10р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №561, відповідно до якого Відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням Позивача, поставити товар, а Позивач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Згідно з п.3.1. договору товар поставляється Відповідачем у відповідності з замовленням Позивача по асортименту, кількості та цінам в строк зазначений в замовленні. Відповідно до п.7.9. договору оплата за товар здійснюється  в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на  банківський рахунок Відповідача через 6 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання  накладної про прийняття товару. Згідно з специфікацією до вказаного договору сторони домовились про поставку Відповідачем товару –цукру-піску білого за ціною 8,00 грн.

Як встановлено судом під час дії договору 15.07.10р. Позивач сплатив Відповідачу 160000,00 грн., а Відповідач 19.07.10р. поставив Позивачу цукор-пісок вартістю 160000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням та накладною. В подальшому 20.08.10р. Позивач за вказаним договором сплатив на рахунок Відповідача грошові кошти на загальну суму 256000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1000566247, №1000565851, №1000566191. У вказаних платіжних дорученнях призначенням платежу було вказано «сплата за цукор згідно договору №561 від 13.07.10р.».

З наведеного вбачається, що між сторонами був укладений договір на підставі якого між сторонами виникли цивільні права та обов’язки з продажу та оплати товару, згідно з якими Відповідач зобов’язався за замовленням Позивача поставити цукор-пісок за ціною 8 грн., а Позивач зобов’язався прийняти цей товар та оплатити його. На підставі цього договору Позивач з відступом від умов виконання цього договірного обов’язку оплатив Відповідачу певну кількість цукру-піску (256000грн./8грн.=32000кг.) до його поставки, що ст.531 Цивільного кодексу України віднесене до права Позивача. Виконання Позивачем цього обов’язку, навіть з відступом від строку його виконання, не являється безпідставним, відповідно одержані Відповідачем результати такого виконання кошти не являються безпідставно одержаними, тому що позовні вимоги заявлені Позивачем з цих підстав не підлягають задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                   Ю.Л. Власов

Рішення підписане 28.01.2011р.