Постанова

від 26.11.2007 по справі 11/227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "26" листопада 2007 р.                                                                  

Справа № 11/227

Господарський суд Чернівецької

області у складі головуючого судді Гушилик С.М. за участю секретаря

судового засідання М.І.Ніколаєва, розглянувши у відкритому судовому

засіданні

адміністративний позов

Чернівецького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів

до

Чернівецького міського комунального автобусно-тролейбусного підприємства

м.Чернівці

про

стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за не виконання

нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 15236,35 грн.

за участю представників:

від позивача -Берекета А.О. -  гол. спеціаліст

від відповідача -Старовойт Т.В. -

представник 

СУТЬ СПОРУ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів

звернулось з позовом до Чернівецького міського комунального автобусно-тролейбусного

підприємства м.Чернівці про стягнення адміністративно-господарських санкцій в

сумі 14497 грн. та пені в сумі 739,35 грн. за невиконання нормативу робочих

місць для працевлаштування інвалідів.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач

посилається на звітні дані відповідача за підсумками 2006р., де норматив

працевлаштування інвалідів склав 12 чол., однак відповідачем в порушення ст.19

Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від

21.03.1991р. № 875-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 06.10.2005

року (далі -Закон), його не виконано, так як 

було працевлаштовано 9,7 інвалідів, а тому він повинен сплатити штрафні

санкції в розмірі 14497 грн. Крім того, за порушення термінів сплати штрафних

санкцій позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 739,35 грн.

Відповідач позовні вимоги частково

визнає, зазначаючи при цьому, що під час проведення позивачем перевірки було

пропущено документи про ще одного інваліда, а тому суму позову слід зменшити.

Ухвалою суду від 05.10.2007 року

відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 22.10.2007 року.

Ухвалою суду від 22.10.2007 року

розгляд справи відкладено у зв'язку з клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні 14.11.2007

року оголошено перерву до 26.11.2007 року.

Розглянувши подані документи,

з'ясувавши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке

регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 19 Закону України

„Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІ1 від

21.03.1991 року зі змінами і доповненнями (далі -Закон) для підприємств,

установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських

організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю,

установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі

чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового

складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого

місця.

Підприємства, установи,

організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій

інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно

розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно

до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують

працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць

округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи,

організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій

інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно

здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць

виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць

у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається

працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі

підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою,

яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно звіту про зайнятість та

працевлаштування інвалідів № 0714 за 2006 рік, що подано відповідачем,

середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила

303 особи, відповідно чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні

працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу,

становить 12 робочих місць.

Згідно акту про проведену перевірку

відповідача щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування

інвалідів за 2006 рік від 20-21.09.2007 року на підприємстві відповідача у 2006

році працювало 9,7 інвалідів.

Проте, як вбачається з матеріалів

справи, на підприємстві відповідача протягом 2006 року середньооблікова

чисельність працюючих інвалідів склала 10,7 чоловік, адже документи про одного

працевлаштованого інваліда (ОСОБА_1.) були пропущені відповідачем під час

проведення перевірки.

Таким чином, норматив, встановлений

Законом, не виконано, а відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства,

установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських

організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де

середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено

нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним

відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські

санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на

відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві,

організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує

найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда

і не зайняте інвалідом, а тому з відповідача слід стягнути 8193,86 грн.

адміністративно-господарських санкцій ( з розрахунку за 1,3 не

працевлаштованого інваліда).

Частиною 4 статті 20 Закону

передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та

сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі

підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними

особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15

квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,

встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до

правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених

цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського

кодексу України.

Згідно частини 2 статті 20 Закону

порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою

нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової

ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на

повну суму недоїмки за весь її строк, а тому з відповідача слід стягнути 553,09

грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин, позовні вимоги

слід задовольнити частково.

Судові витрати, у частині

державного мита, покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено

до розгляду судом.

Керуючись статтями 71, 94, 159,

160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень

Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Чернівецького міського

комунального автобусно-тролейбусного підприємства м.Чернівці, вул.

Комунальників, 12, (код 22847961) на користь Чернівецького обласного відділення

Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Чернівці, вул. Червоноармійська,

87-г, (код 23246436) -8193,86 грн. адміністративно-господарських санкцій та

553,09 грн. пені.

3.          Стягнути з Чернівецького міського

комунального автобусно-тролейбусного підприємства м.Чернівці, вул.

Комунальників, 12, (код 22847961) на користь Державного бюджету України судовий

збір у розмірі 87,46 грн.

4.          В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 185, ч.1-3, 5

ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь

у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю

або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної

скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який

ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження

даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі

складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу

адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції,

якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,

встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього

строку.

У разі надання апеляційної скарги,

постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             С.М. Гушилик