Рішення

від 01.02.2011 по справі 3/378

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/378

01.02.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні очисні пристрої»

До                 Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

Про                   стягнення 90 586,93 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           Харитонова Ю.В. –по дов. № б/н від 18.01.2011

Від відповідача       ОСОБА_2 –адвокат

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.01.2011 було оголошено перерву до 01.02.2011.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні очисні пристрої»про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 80 497,60 грн. основного боргу, 7 158,52 грн. пені, та 3% річних в сумі 2 930,81 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договорів суборенди № 43/а-08 від 01.08.2008, № 25/1-09 від 02.01.2009,   № 19/1-10 від  01.01.2010.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 24.01.2011 відзиві на позов зазначає наступне. Договір оренди № 1/08 від 01.08.2008, предметом якого є нежила будівля площею 4295,8 кв. м.,  укладений між позивачем та орендодавцем терміном більше чім на рік. Статті 793 та 794 ЦК України визначають, що договір найму будівлі або окремої частини строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Відносини піднайму мають похідний, залежний характер. Умови договору піднайму залежать від умов договору найму. Таким чином, зважаючи що при укладанні договору оренди № 1/08 від 01.08.2008 були порушені спеціальні правила договору найму (оренди) будівлі розташованої за адресою АДРЕСА_1 такий договір є нікчемним, тобто таким недійсність якого встановлена законом. А недійсність договору оренди, відповідно свідчить про недійсність договорів суборенди нежитлового приміщення № 43/а-08 від 01.08.2008, 25/1-09 від 02.01.2009, № 19/1-10 від 01.01.2010, укладених між позивачем і відповідачем. Крім того, статтею 774 ЦК України передбачено «плата за суборенду не повинна перевищувати орендної плати орендаря». Як вбачається з п. 10.4. договору оренди № 1/08 від 01.08.2008 орендна плата за договором складає 90 000 грн. за 4 295, кв. м. загальної площі будівлі. Плата за суборенду відповідача, у відповідності до договорів суборенди, значно перевищує орендну плату, яку сплачує позивач орендодавцю та суперечить законодавству. У зв‘язку з викладеним просить суд в позові ТОВ «Комплексні очисні пристрої»відмовити повністю.

Відповідачем 01.02.2011 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у позивача копії договору оренди № 43/а-08 від 01.08.2008 на орендоване позивачем приміщення за адресою АДРЕСА_1 та надання копії цього договору відповідачу.

Суд розглянувши подане клопотання відповідача зазначає, що

як свідчать матеріали справи, позивач в позовній заяві заявляє вимоги щодо не виконання відповідачем умов договорів суборенди № 43/а-08 від 01.08.2008, № 25/1-09 від 02.01.2009, № 19/1-10 від  01.01.2010. Таким чином відсутні підстави для витребування від позивача тексту укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди № 43/-08 від 01.08.2008.

В судовому засіданні 01.02.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників  позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплексні очисні пристрої» (орендар) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 43/а-08 (далі –договір № 43/а-08), зі строком дії до 31.12.2008.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов‘язався передати відповідачу у платне користування нежитлове приміщення загальною площею 20 кв. м. за адресою АДРЕСА_1, а відповідач прийняти у строкове платне користування ці приміщення та зобов‘язався сплачувати позивачу орендну плату, і нести всі витрати з експлуатації приміщення, що орендується.

По закінченню строку дії договору № 43/а-08 між сторонами 02.01.2009 на вищезазначені приміщення було укладено новий договір суборенди за № 25/1-09 (далі –договір № 25/1-09), зі строком дії до 31.12.2009.

Після закінчення строку дії договору № 25/1-09 між сторонами було укладено договір суборенди, предметом якого вищезазначені приміщення, за № 19/1-10 (далі –договір № 19/1-10), зі строком дії до 31.12.2010.

Позивач користується зазначеною частиною приміщення на підставі укладеного з орендодавцем –Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 договору оренди № 1/08 від 01.08.2008  зі строком дії до 18.01.2011.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів суборенди не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг суборенди та комунальних послуг, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по договору № 43/а-08 в розмірі 9 896,16 грн., по договору № 25/1-09 в розмірі 40 812,88 грн., по договору № 19/1-10 в розмірі 29 788,56 грн. за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 7 158,52 грн. та 3% річних в сумі 2 930,81 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктами 2.1., 2.2. договору № 43/а-08 визначено, що приміщення передається в три денний термін після вступу договору в силу про, що складається акт, який є невід‘ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 20 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 згідно акту прийому-передачі від 01.08.2008.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З п. 8.1 договорів № 43/а-08, № 25/1-09, № 19/1-10 вбачається, що вони не перевищують строку дії договору оренди № 1/08 від 01.08.2008.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 5.2. договорів № 43/а-08, № 25/1-09, № 19/1-10 суборендар сплачує такі платежі :

- орендна плата

-  комунально-господарське обслуговування, яке включає в себе плату за воду, опалення, електроенергію, охорону, протипожежну сигналізацію (у випадку. Якщо вона є), за прибирання приміщень громадського використання, заробітна плата обслуговуючому персоналу, компенсацію за орендну плату частки землі пропорційно площі оренди (п. 5.4. договору).

Пунктом 4.1. договору № 43/а-08 визначено, що вартість оренди 1-го квадратного метра разом з ПДВ складає 204 грн., що за всю орендовану площу становить 4 080 грн. на місяць.

В матеріалах справи наявні підписані обома сторонами акти виконаних робіт (надання послуг оренди та комунальних послуг) у період з серпня 2008 року по грудень 2008 року: № ОУ-0000431 від 31.08.2008, № ОУ-0000432 від 31.08.2008, № ОУ-0000498 від 30.09.2008, № ОУ-0000499 від 30.09.2008, № ОУ-0000563 від 31.10.2008, № ОУ-0000564 від 31.10.2008, № ОУ-0000626 від 30.11.2008, № ОУ-0000627 від 30.11.2008, № ОУ-0000681 від 31.12.2008, № ОУ-0000682 від 31.12.2008 на загальну суму 23 131,73 грн.

Отже, загальна вартість орендної плати та комунальних послуг по договору № 43/1-08 за період з серпня по грудень 2008 року становить 23 131,73 грн.

Пунктом 4.1. договору № 25/1-09 визначено, що вартість оренди 1-го квадратного метра разом з ПДВ складає 180 грн., що за всю орендовану площу становить 3 600 грн. на місяць.

Додатковою угодою № 1 від 01.06.2009 сторонами змінено розмір орендної плати по договору № 25/1-09 за місяць та визначено його  в сумі  3 000 грн.

Додатковою угодою № 2 від 01.10.2009 сторонами змінено розмір орендної плати по договору № 25/1-09 за місяць та визначено його  в сумі  2 904 грн.

В матеріалах справи наявні підписані обома сторонами акти виконаних робіт (надання послуг оренди та комунальних послуг) у період з січня 2009 року по грудень 2010 року: № ОУ-0000035 від 31.01.2009, № ОУ-0000036 від 31.01.2009, № ОУ-0000102 від 28.02.2009, № ОУ-0000103 від 28.02.2009, № ОУ-0000169 від 31.03.2009, № ОУ-0000170 від 31.03.2009, № ОУ-0000235 від 30.04.2009, № ОУ-0000236 від 30.04.2009, № ОУ-0000300 від 31.05.2009, № ОУ-0000301 від 31.05.2009, № ОУ-0000363 від 30.06.2009, № ОУ-0000364 від 30.06.2009, № ОУ-0000429 від 31.07.2009, № ОУ-0000430 від 31.07.2009, № ОУ-0000491 від 31.08.2009, № ОУ-0000492 від 31.08.2009, № ОУ-0000557 від 30.09.2009, № ОУ-0000558 від 30.09.2009, № ОУ-0000629 від 31.10.2009, № ОУ-0000630 від 31.10.2009, № ОУ-0000697 від 30.11.2009, № ОУ-0000698 від 30.11.2009, № ОУ-0000764 від 31.12.2009, № ОУ-0000765 від 31.12.2009 на загальну суму 46 248,83 грн.

Отже, загальна вартість орендної плати та комунальних послуг за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року за договором № 25/1-09 становить 46 248,83 грн.

Пунктом 4.1. договору № 19/1-10 визначено, що вартість оренди 1-го квадратного метра разом з ПДВ складає 145,20 грн., що за всю орендовану площу становить 2 904 грн. на місяць.

В матеріалах справи наявні підписані обома сторонами акти виконаних робіт (надання послуг оренди та комунальних послуг) у період з січня 2010 року по жовтень 2010 року: № ОУ-0000030 від 31.01.2009, № ОУ-0000031 від 31.01.2009, № ОУ-0000089 від 28.02.2009, № ОУ-0000090 від 28.02.2009, № ОУ-0000148 від 31.03.2009, № ОУ-0000149 від 31.03.2009, № ОУ-0000209 від 30.04.2009, № ОУ-0000210 від 30.04.2009, № ОУ-0000268 від 31.05.2009, № ОУ-0000269 від 31.05.2009, № ОУ-0000329 від 30.06.2009, № ОУ-0000330 від 30.06.2009, № ОУ-0000391 від 31.07.2009, № ОУ-0000392 від 31.07.2009, № ОУ-0000450 від 31.08.2009, № ОУ-0000451 від 31.08.2009, № ОУ-0000510 від 30.09.2009, № ОУ-0000511 від 30.09.2009, на загальну суму 29 788,56 грн.

Отже, загальна вартість орендної плати та комунальних послуг за період з січня 2010 року по вересень 2010 року за договором № 19/1-10 становить 29 877,56 грн.

Таким чином, по договорам № 43/а-08, № 25/1-09, № 19/1-10 у період з серпня 2008 року по вересень 2010 року позивачем нарахована орендна плата, з урахуванням внесених змін щодо її розміру, та плата за комунальні послуги, в загальному розмірі  99 258,12 грн.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків, підписаних обома сторонами, борг по договору № 43/а-08 складає 9 896,16 грн., борг по договору № 19/1-09 складає 40 812,88 грн. та по договору № 25/1-10 борг складає 29 788,56 грн., що загалом становить 80 497,60 грн.

Відповідач заперечень з приводу не користування приміщенням або не отримання ним послуг не навів, як і не подав доказів в підтвердження цього.

Відповідно до п. 5.3. договорів № 43/а-08, № 25/1-09, № 19/1-10 орендна плата сплачується до 10 числа поточного місяця.

Плата за комунальні платежі з урахуванням того, що акти виконаних робіт підписані в останній день місяця наданих послуг, має сплачуватись до 10 числа місяця наступного за звітним (п. 5.5. договорів № 43/1-08, № 25/1-09, № 19/1-10).

Згідно п. 3.3. договорів № 43/а-08, № 25/1-09, № 19/1-10  суборендар зобов‘язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі встановлені даним договором.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати та плати за комунальні послуги, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно неоспореного відповідачем розрахунку позивача становить 80 497,60 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 80 497,60 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки орендну плату та плату за комунальні послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.3. договорів № 43/а-08, № 25/1-09, № 19/1-10  передбачено, що за несвоєчасну сплату встановлених договором платежів суборендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру невиконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, по суті пунктом 6.3. договору передбачена відповідальність за несвоєчасне здійснення розрахунків у вигляді пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів № 43/а-08, № 25/1-09, № 19/1-10 сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати та комунальних платежів.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.3. договорів суборенди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір якої, за обґрунтованим розрахунком позивача, за визначений позивачем період становить  7 158,52 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 7 158,52 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 2 930,81 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд частково не погоджується з розрахунком позивача 3% річних на суму боргу по договору суборенди № 25/1-09 від 02.01.2009, в зв‘язку з тим, що позивачем при здійсненні розрахунку на суму боргу в розмірі 8 227,85 грн. за період з 11.03.2009 по 10.04.2009 3% річних складають 522,45 грн., однак такі розрахунки є невірними, оскільки за наступними розрахунками суду 3% річних на визначену позивачем суму та період складають 20,96 грн.

Сума боргу (грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

8227,85

11.03.2009 - 10.04.2009

31

3 %

20,96

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 2 429,32 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідача на те, що розмір орендної плати за договорами суборенди      № 43/а-08, № 25/1-09, № 19/1-10 перевищують розмір орендної плати за договором оренди    № 1/08 від 01.08.2008, що є порушенням ст. 774 Цивільного кодексу України не відповідає дійсності, оскільки положення зазначеної статті містять обмеження лише щодо терміну дії договору суборенди.

Стосовно тверджень відповідача про те, що договори суборенди № 43/а-08, № 25/1-09, № 19/1-10 в силу того, що договір оренди № 1/08 від 01.08.2008 є нікчемним, є недійсними слід зазначити, що недійсність даних договорів може бути встановлена за наявності пред‘явлення відповідної вимоги в окремому позовному провадженні.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні очисні пристрої»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплексні очисні пристрої»(м. Київ, вул. Смілянська, 7, код ЄДРПОУ 24103035) 80 497 (вісімдесят тисяч чотириста дев‘яносто сім) грн. 60 коп. основного боргу, 7 158 (сім тисяч сто п‘ятдесят вісім) грн. 52 коп. пені, 3% річних в сумі 2 429 (дві тисячі чотириста двадцять дев‘ять) грн. 32 коп., 900 (дев‘ятсот) грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 03.02.2011.