Постанова

від 29.01.2008 по справі 6/322-07-8562

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" січня 2008 р.

Справа № 6/322-07-8562

Одеський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого

судді: Жукової А.М.;

Суддів:  Бойко 

Л.І.;  Величко Т.А.;

при

секретарі судового засідання: Арбієві А.А.

за

участю представників сторін:

від

позивача: ОСОБА_2

від

відповідача: Калюжний О.С., Шевчук Н.К.

розглянувши

апеляційну скаргу  Сільськогосподарського

підприємства "Вікторія" ТОВ

на

рішення господарського суду Одеської області від "17" грудня 2007 р.

зі

справи 6/322-07-8562

за позовом 

Суб'єкта підприємницької діяльності 

- фізичної особи ОСОБА_1 с. Дмитрівка, Комінтернівський район, Одеська

область           

до 

Сільськогосподарського підприємства "Вікторія" ТОВ  с. Сазонівка Іванівського району Одеської

області         

про стягнення 33826,20 грн. в т.ч.

26735,10 грн. інфляційних, 7091,10 грн. - річних;

встановив:

          Рішенням господарського суду Одеської

області від 17.02.2007 ( суддя Демешин О.А) позов задоволено частково, стягнуто

на користь позивача 17199,75грн. інфляційних, 3% річних -5069,40грн., судові

витрати -300,33грн.

          Судове рішення вмотивоване

матеріалами  справи, нормами

матеріального права -ст. 625; 693; 256; 267 ЦКУ та зазначено, що позивачем

частково пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у

позові. Щодо решти позовних вимог за період з жовтня 2003р. по   серпень 2007р., то вони є такими, що

підлягають задоволенню.

СП “ Вікторія” ТОВ не погодившись з висновками господарського суду,

звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить  це рішення скасувати, у позові -відмовити. На

обґрунтування своїх доводів скаржник послався на наступні обставини. СПД

-фізична особа ОСОБА_1 29.03.2006р. звернувся до господарського суду про

стягнення 78350грн. Рішенням від 20.06.2007р. № 22-6/118-06-3211 на користь СПД

стягнуто 60350грн. у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свого обов'язку по

договору купівлі-продажу від 11.09.2003р. Висновок господарського суду по

оскаржуваному рішенню не відповідає нормам матеріального права. Так, згідно ч.

2 ст. 625 ЦКУ -боржник, який прострочив виконання  грошового зобов'язання на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу  з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%

річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором  або законом. Згідно ст. 11 ЦКУ цивільні права

та обов'язки виникають з дій осіб, що 

передбаченні актами цивільного законодавства а також з дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. За договором

купівлі -продажу від 11.09.2003р. у відповідача не було обов'язку здійснювати

платежі (він мав продати товар), тому застосування ст. 625 ЦКУ на стягнення

грошових коштів за порушення грошових зобов'язань є безпідставним.

          Представник позивача підтримує

рішення місцевого суду та просить залишити без змін.

          Заслухавши пояснення представників

сторін, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено таке.

          Між 

сторонами укладено договір купівлі-продажу партії товарів від

11.09.2003р. за умовами якого СП “Вікторія” ТОВ зобов'язалось передати СПД

-фізичній особі ОСОБА_1 соняшник в кількості 71,0тн. на загальну суму 60350грн.

в період з 12.09.2003р. до 20.09.2003р. На виконання умов договору СПД -фізична

особа ОСОБА_1 пл. дор. №123 від 12.09.2003р. 

перерахував продавцю 60350грн. в якості передплати за соняшник. Проте,

відповідач не виконав своїх обов'язків щодо передачі товару у власність

покупця, що стало підставою для звернення з позовом про стягнення 60350грн.,

який рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.07р. (залишеним

без змін Постановою ОАГС від 28.08.07) задоволено.

            СПД -  фізична особа ОСОБА_1  звернувся із позовом 13.11.2007р. із

вимогами  про стягнення інфляційних за

користування грошовими коштами та 3% річних на підставі ст. 625 ЦКУ, сума яких

за розрахунком склала 33826,20грн. у т.ч. 26735,10 грн. інфляційних та 7091,10

грн. - річних, обґрунтувавши свої доводи, тим що невиконання відповідачем своїх

зобов'язань призвели до неможливості виконати його плани та задачі.

          СП “ Вікторія” заперечуючи вимоги

скаржника відзивом на позов пояснила, що позивачем частково пропущено  строк позовної давності на стягнення грошових

коштів. Крім того, за договором купівлі -продажу продавець не брав на себе

зобов'язання здійснювати розрахунки коштами, а тому не може нести

відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

          Судова колегія частково погоджується

з доводами апеляційної скарги, виходячи із наступного.

          Однією із підстав виникнення

цивільних прав, обов'язків та господарських зобов'язань відповідно зі ст. 11

ЦКУ: ст. 174 ГКУ є укладення договору. Господарським зобов'язанням за

визначенням ст. 173 ГКУ визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом  господарювання та іншим учасником відносин у

сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один

суб'єкт ( зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну

дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу,

передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

          За укладеним договором купівлі-

продажу між сторонами виникли зобов'язання: у продавця (відповідача) -  передати товар у визначений строк, а у

позивача ( покупця) -  перерахувати

авансовий платіж на розрахунковий рахунок продавця.

          Відповідно до ст. 530; 663 ЦКУ -якщо

у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у

цей строк. До встановленого у договорі терміну відповідачем не виконано

зобов'язання щодо передачі соняшника позивачеві.

          Правовим наслідком відмови продавця

передати проданий товар, є право покупця відмовитися від договору

купівлі-продажу ( ст.665 п.1 ЦКУ) і звернення за поверненням сплачених коштів.

          Відповідно до ст. 1212 ЦКУ -  особа, яка набула майно або зберегла його у

себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана

повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на

якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статі застосовуються,

зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. У

разі безпідставного одержання чи збереження грошей (ст.1214 ЦКУ п.2)

нараховуються проценти згідно ст.536 ЦКУ відповідно до п. 2 якої -розмір

процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором або

іншим актом цивільного законодавства.

          Зазначене кореспондується зі ст. 693

п.2;3 ЦКУ. В межах строку позовної давності річні із суми 60350 грн. складають

5069,40грн.

          Обґрунтування позивачем своїх вимог

положеннями ст.625 ЦКУ суперечить матеріалам справи, оскільки відповідач не мав

обов'язку здійснювати за договором розрахунки у грошовій формі, отже,

нарахування інфляційних на суму авансового платежу якою користувався відповідач

не відповідає чинному законодавству.

          З огляду на викладене, керуючись

ст.ст. 99, 101, 105 ГПК України,

суд постановив:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського підприємства

"Вікторія" ТОВ задоволити частково.

          2. Рішення господарського суду від

17.12.2007р. по справі №66/322-07-8562 скасувати в частині стягнення

інфляційних - 17199,75 грн.

          В решті рішення залишити без змін.

          Постанова апеляційної інстанції

набирає чинності з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

протягом місяця до ВГСУ.

Головуючий суддя                                                                     

А.М. Жукова

Судді                                                                                                   

Т.А. Величко

                                              Л.І.

Бойко