Постанова

від 13.05.2008 по справі 6/322-07-8562

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 13 травня 2008 р.                                                                                   

№

6/322-07-8562 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова

О.В. -головуючого Полянського А.Г. Фролової Г.М.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

 Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи  ОСОБА_1

на

постанову

Одеського

апеляційного господарського суду

від

29.01.2008

року

у

справі

№

6/322-07-8562 Господарського суду Одеської області

за

позовом

Суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи 

ОСОБА_1

до

Сільськогосподарського

підприємства "Вікторія" Товариства з обмеженою відповідальністю

про

стягнення

33826,20грн.,

за

участю представників сторін:

позивача

не

з'явились,

відповідача

не

з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

Господарського суду Одеської області від 17.12.2007 року (суддя: Демишин

О.А.)  позов  задоволено частково.

Стягнуто

з Сільськогосподарського підприємства "Вікторія" Товариства з

обмеженою відповідальністю на користь Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи  ОСОБА_1:  інфляційних витрат - 17199, 75 грн., 3%

річних -5069,40 грн., держмита -22,69 грн., та витрат на ІТЗ судового процесу

-77,64грн.

Постановою

Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 року (судді: Жукова

А.М. -головуючий, Бойко Л.І., Величко Л.А.) у справі № 6/322-07-8562 рішення

Господарського суду Одеської області від 17.12.2007 року скасовано в частині

стягнення інфляційних 17199,75грн. В решті рішення залишено без змін.

Не

погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду,  позивач звернувся до Вищого господарського

суду України з касаційною скаргою в якій просить її скасувати повністю, а  рішення суду першої інстанції залишити без

змін, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне

застосування норм  матеріального та

процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Зокрема,

процесуальним порушенням позивач вважає те, що в мотивувальній частині

постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2007 року у

справі №22-6/118-06-3211 зазначено, що: "Положеннями ч.2 ст.693 ЦК України

спростовуються доводи відповідача про те, що за укладеним з позивачем договором

купівлі-продажу від 11.09.2003 року у відповідача відсутнє грошове

зобов'язання, а тому позивач не має право звертатися до суду з даним

позовом." З огляду на це, вважає преюдиціальним факт існування грошового

зобов'язання відповідача перед позивачем.

Порушенням

матеріального права вважає лише незастосування апеляційним судом вимог ст.625

ЦК України.

Відповідач

відзив на касаційну скаргу не надав.

Сторони

не скористалися наданим процесуальним правом участі у судовому засіданні Вищого

господарського суду України.

Заслухавши

доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в

рішенні та постанові,   колегія   суддів   вважає,  

що   касаційна скарга  не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно

статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий 

господарський  суд  України 

переглядає  за  касаційною  

скаргою (поданням)    рішення    місцевого  

 господарського    суду   

та    постанови апеляційного

господарського суду.

Відповідно

до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України

переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на

підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом

першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як

встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 11.09.2003 року, між  Суб'єктом підприємницької діяльності

-фізичною особою ОСОБА_1(позивач) та 

Сільськогосподарським підприємством "Вікторія" Товариство з

обмеженою відповідальністю (відповідач) укладено договір купівлі-продажу

товару, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача

партію товару, а останній прийняти товар та оплатити його. Оплату позивач

здійснив у повному обсязі перерахувавши 60350грн., згідно платіжного доручення

№123 від 12.09.2003 року, однак відповідач не виконав свого зобов'язання по

договору.

20.06.2007

року рішенням Господарського суду Одеської області у справі №22-6/118-06-3211

позовні вимоги позивача задоволено частково й прийнято рішення стягнути з

відповідача заборгованість у розмірі 60350грн., яке залишено без змін

постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2007 року.

Задовольняючи

позов місцевий суд дійшов висновку що у зв'язку з цим у відповідача виникло

перед позивачем грошове зобов'язання та керуючись ст.625 ЦК України вирішив

стягнути з відповідача інфляційні та річні з урахуванням строку позовної давності.

Мотивуючи

свою постанову апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що

відповідач, у відповідності із ст. 625 ЦК України,  не мав обов'язку здійснювати за договором

розрахунки у грошовій формі, а тому, нарахування інфляційних на суму авансового

платежу, якою користувався відповідач, не відповідає чинному законодавству.

Відповідно

до ст. ст.1212, 1214, 536 та ч.3, 4 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який

одержав суму попередньої оплати товару, 

не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати

передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати; на суму

попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 від дня, коли

товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або

повернення йому суми попередньої оплати.

Враховуючи

приписи зазначених статей апеляційна інстанція правомірно дійшла висновку, що

позивач має отримати 3% річних з суми 60350грн., в межах строку позовної

давності, що становить 5069,40 грн., та 

дійшла обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Твердження

заявника про порушення і неправильне застосування судом норм процесуального

права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать

матеріалам справи, з огляду на що касаційна інстанція вважає, постанову у

справі прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального

права, і, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117,

пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -                          

                                            ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи  ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 року у справі №

6/322-07-8562 Господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий                                                                           

  О. Муравйов

Судді                                                                                         

А. Полянський

Г. Фролова