Постанова

від 22.12.2010 по справі 2а-14363/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-14363/10/2670

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 22 грудня 2010 року           15:08           № 2а-14363/10/2670

          Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання  Руденко Н. В.  

          за участю представників сторін:

від позивача: Тищенко О.О. (довіреність від 06.10.2010 р.), Лисевич М.В. (довіреність від 06.10.2010 року),

від відповідача: Бондаренко Ю.В. (довіреність від 27.04.2010 р. № 732/9/10-110), Муха С.І. (довіреність від 18.02.2010 р. № 315/9/10-110)

          розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг»  

до  Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків  

про  скасування податкового повідомлення-рішення №0000484010/0 від 01.10.10 р.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2010 року Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ по роботі з ВПП або СДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000484010/0 від 01.10.10 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 736 173 гривень та 362 989 гривень штрафних санкцій.

Позивач зазначає, що вказані податкові зобов'язання сформовані податковим органом за результатами перевірки взаємовідносин позивача з його контрагентами за операціями з поставки металопродукції за період квітня –червня 2010 року. Згідно з актом перевірки податковий орган визначив статус податкових декларацій контрагентів позивача як «недійсні», внаслідок чого відповідач прийшов до висновку, що позивачем порушено п. 7.2.3. Закону України «Про податок на додану вартість», щодо підстав та порядку видачі податкових накладних та формування податкового кредиту, а отже, на думку податкового органу, позивачем безпідставно сформований податковий кредит за даними податковими накладними.

Позивач вважає, що такі висновки є протиправними, зазначає, що всі контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ, податкові накладні видані за фактично вчиненими операціями з поставки товарів, податковий кредит сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, позивач не уповноважений законами України контролювати та перевіряти діяльність своїх контрагентів з питань виконання податкового законодавства та їх публічних зобов'язань перед державою, а отже висновки податкового органу щодо можливих порушень з їх боку податкового законодавства, як підстави для невизнання податкового кредиту, не ґрунтуються на законодавстві, а спірне рішення є незаконним.

Відповідач в судовому засіданні наполягав на законності і обґрунтованості висновків в Акті перевірки, зазначивши, що податкові декларації за даними інформаційних систем ДПА України є недійсними, а отже позивач порушив положення п/п. 7.2.3., 7.2.6., 7.2.4., 7.2.6., 7.4.1., 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням додаткових пояснень та заперечень сторін, наданих сторонами під час розгляду справи, суд встановив наступне.

Спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.09.1992 року з наступною перереєстрацією Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.07.2001 року за адресою 03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 30 з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи № 19121597.

Позивач взятий на облік в якості платника податків 12.10.1994 р. та згідно з Рішенням ДПА у м. Києві позивач зарахований до категорії великих платників податків у зв'язку з чим позивач переведено на облік до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків (довідка про взяття на облік форми № 4-ОПП № 44 від 21.03.2002 року.

СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено невиїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту з ПДВ за квітень –червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Група компаній «Альтернатива»(код з ЄДР 36811760), приватним підприємством «Матіз»(код з ЄДР 36640358), ТОВ «Трансагентство метал»(код з ЄДР 35785206).

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 21.09.2010 року № 491/40-10/19121597 (далі –Акт перевірки), яким відповідачем встановлено порушення позивачем п/п. 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6., 7.4.1., 7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі якого відповідачем ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000484010/0 від 01.10.10 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу 736 173 гривень та 362 989 гривень штрафних санкцій.

Зокрема, щодо обставин, пов'язаних з висновками відповідача щодо порушень податкового законодавства позивачем, у п/п. 3.2.1. Акту перевірки встановлено, що з квітня по червень 2010 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 15 453 117 гривень, у т.ч. за квітень 2010 року –49 922 644 грн., за травень 2010 року –5 788 806 гривень, за червень 2010 року –4 671 667 гривень.

В той же час, в Акті перевірки встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 736 172,81 гривні, зокрема: за квітень 2010 року на 342 598,19 гривень (за взаємовідносинами з ТОВ «Трансагентство метал»та ПП «Матіз»), за травень 2010 року на 185 021,18 гривень (за взаємовідносинами з ТОВ «Трансагентство метал», ПП «Матіз»), за червень 2010 року у сумі 208 553,44 гривень (за взаємовідносинами з ТОВ «Трансагентство метал», ПП «Матіз», ТОВ «Група компаній «Альтернатива»).

При цьому, за період квітня –червня 2010 року позивачем задекларовано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 551 615 гривень, з урахуванням чого перевіркою повноти нарахування податкових зобов'язань за цей період з урахуванням виявлених порушень визначено заниження податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 342 598 грн. та за червень 2010 року в сумі 393 575 гривень.

Зазначених висновків відповідач дійшов виходячи з того, що згідно пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України та АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»податковим деклараціям контрагентів позивача визначено статус «недійсні», а отже наведені декларації є неподаними, у зв'язку з чим податкові накладні виписані в цей період постачальниками є такими, що заповнені з порушенням встановленого порядку, внаслідок чого позивачем незаконно сформовано податковий кредит на підставі виданих цими особами в наведений період податковими накладними.

При цьому, в Акті відсутнє посилання на норму закону, яка встановлює таку послідовність наслідків внесення до інформаційних баз ДПА відомостей про недійсність декларацій контрагентів позивача.

Як вбачається з Акту перевірки, такі висновки відповідача стосується декларацій: за квітень 2010 року ТОВ «Трансагентство метал»(від 20.05.2010 року) та ПП «Матіз»(від 20.05.2010 року) із загальною сумою ПДВ у розмірі 342598,19 гривень; за травень 2010 року ТОВ «Трансагентство метал»(від 18.06.2010 р.) та ПП «Матіз»(від 18.06.2010 року) на суму ПДВ у розмірі 185021,18 гривень; декларацій за червень 2010 року від 19.07.2010 року ТОВ «Трансагентство метал», ПП «Матіз», ТОВ «Група компаній «Альтернатива» на загальну суму 208553,44 гривні.

Таким чином, суть позиції податкового органу, якою він обґрунтовує незаконність формування позивачем вищезгаданих сум податкового кредиту, полягає в тому, що за даними інформаційних систем ДПА України податкові декларації контрагентів позивача мають статус «недійсні», що за висновком відповідача поширюється і на податкові накладні, видані цими постачальниками позивачу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані позивачем на підставі наступних податкових накладних з урахуванням розрахунків коригування:

Дата податкової накладної / розрахунку коригуванняНомер податкової накладної / розрахунку коригування

сума без ПДВ

ПДВ

сума з ПДВ

ТОВ «Транс агентство метал»

02.04.201040377108833,4021766,68130600,08

06.04.201050475108833,4021766,68130600,08

07.04.201040388108333,3321666,67130000,00

08.04.201040392453,4190,68544,09

12.04.201050494106359,8821271,98127631,86

12.04.2010404121973,45394,692368,14

13.04.201040420112628,1522525,63135153,78

13.04.201040072-377,04-75,41-452,45

13.04.201040073-1360,42-272,08-1632,50

14.04.20105050091324,8618264,97109589,83

14.04.201040429104543,9420908,79125452,73

15.04.20104044553791,4710758,2964549,76

15.04.201050503112477,6622495,53134973,19

20.04.20104048163642,7712728,5676371,33

20.04.20104048266666,6713333,3380000,00

21.04.20104049543333,338666,6752000,00

21.04.20104049441666,678333,3350000,00

22.04.201040507110500,0022100,00132600,00

23.04.2010405239721,071944,2111665,28

23.04.20104052866666,6713333,3380000,00

26.04.2010405364309,50861,905171,40

27.04.20104054652749,8310549,9763299,80

28.04.20104055877687,6315537,5393225,16

28.04.201040074-2455,87-491,17-2947,04

30.04.20104058158333,3311666,6770000,00

06.05.20104060457583,3011516,6669099,96

20.05.20104069450000,0010000,0060000,00

08.06.20104080019581,253916,2523497,50

08.06.201040139-8567,48-1713,49-10280,97

08.06.201040140-719,79-143,96-863,75

14.06.20104082523039,354607,8727647,22

17.06.20104084316666,673333,3320000,00

18.06.20104086813699,982740,0016439,98

23.06.20104087483333,3316666,67100000,00

24.06.20104088421786,604357,3226143,92

Разом:

1 777 040,30

355 408,08

2 132 448,38

ПП «Матіз»

14.04.20101941220544,244108,84264653,04

05.05.20101891178079,6435615,93213695,57

11.05.20101947176585,0635317,01211902,07

19.05.20102077101436,2520287,25121723,50

25.05.20102135204219,6940843,94245063,63

31.05.20102214157921,7531584,35189506,10

10.06.20102418151270,0130254,00181524,01

Разом:

1190056,6238011,321428067,92

ТОВ «Група компаній «Альтернатива»

09.06.2010175151745,5330349,11182094,64

16.06.2010193153687,2030737,44184424,64

23.06.2010208134798,8826959,78161758,66

29.06.2010217150237,3230047,46180284,78

29.06.2010220122921,0324584,21147505,24

Разом:

713389,96142677,99856067,95

ВСЬОГО:

3680696,86736139,384416836,24

Що стосується фактичних господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Транс агентство метал» в контексті спірних відносин, судом встановлено, що зазначене підприємство зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100118618 від 29.05.2008 р.

Відповідно до офіційної інформації, яка розміщена на офіційному сайті ДПА України у розділі «Дані про платників ПДВ»у зв'язку з перереєстрацією цьому підприємству видано свідоцтво про реєстрацію платникам ПДВ № 100227514 від 30.05.2009 р., з чого вбачається, що на час видачі податкових накладних цей контрагент був зареєстрований платником ПДВ.

Як встановлено судом, на підстав видаткових накладних: № ТКВ-40419 від 01.04.2010 року, № ТКВ-40436 від 06.04.2010 року, № ТКВ-40436 від 06.04.2010 року, № ТКВ-50487 від 07.04.2010 року, № ТКВ-40447 від 08.04.2010 року, № ТКВ-40473 від 13.04.2010 року, № ТКВ-50506 від 13.04.2010 року, № ТКВ-40487 від 14.04.2010 року, № ТКВ-50511 від 14.04.2010 року, № ТКВ-40493 від 15.04.2010 року, № ТКД-50516 від 15.04.2010 року, № ТКВ-40589 від 23.04.2010 року, № ТКВ-40609 від 26.04.2010 року, № ТКВ-40598 від 26.04.2010 року, № ТКВ-40617 від 27.04.2010 року, № ТКВ-40637 від 28.04.2010 року, № ТКВ-40661 від 30.04.2010 року, № ТКВ-40726 від 11.05.2010 року, № ТКВ-40937 від 08.06.2010 року, № ТКВ-41006 від 18.06.2010 р., № ТКВ-41051 від 24.04.2010 року, ТОВ «Транс агентство метал»поставило  позивачу металопродукцію загальною вартістю 2 259 232,17 гривень з ПДВ.

В оплату металопродукції позивачем цьому контрагенту наступні суми відповідно до таких платіжних доручень: № 1270 від 02.04.2010 р. на суму 130600,08 грн. з ПДВ, № 1289 від 06.04.2010 р. на суму 130600,08 грн. з ПДВ, № 1316 від 07.04.2010 р. на суму 130000 грн. з ПДВ, № 1382 від 12.04.2010 р. на суму 130000 грн. з ПДВ, № 1414 від 13.04.2010 року на суму 100000 грн. з ПДВ, № 1450 від 14.04.2010 року на суму 40000 грн. з ПДВ, № 1458 від 14.04.2010 р. на суму 120000 грн. з ПДВ, № 1644 від 22.04.2010 р. на суму 132600 грн. з ПДВ, № 1660 від 23.04.2010 р. на суму 80000 грн. з ПДВ, № 1479 від 15.04.2010 року на суму 70000 грн. з ПДВ, № 1485 від 15.04.2010 року на суму 130000 грн. з ПДВ, № 1510 від 16.04.2010 року на суму 40000 грн. з ПДВ, № 1515 від 16.04.2010 р. на суму 64549,76 грн. з ПДВ, № 1580 від 20.04.2010 року на суму 80000 грн. з ПДВ, № 1579 від 20.04.2010 року на суму 80000 грн. з ПДВ, № 1604 від 21.04.2010 року на суму 50000 грн. з ПДВ, 1606 від 21.04.2010 року на суму 50000 грн. з ПДВ, № 1706 від 27.04.2010 року на суму 50000 грн. з ПДВ, № 1738 від 28.04.2010 року на суму 65000 грн. з ПДВ, № 1757 від 29.04.2010 року на суму 55414,60 грн. з ПДВ, № 1789 від 30.04.2010 року на суму 70000 грн. з ПДВ, № 1833 від 06.05.2010 року на суму 69099,96 грн. з ПДВ, № 2094 від 20.05.2010 року на суму 60000 грн. з ПДВ, № 2507 від 14.06.2010 року на суму 40000 грн. з ПДВ, № 2599 від 17.06.2010 року на суму 20000 грн. з ПДВ, № 2677 від 22.06.2010 року на суму 16439,98 грн. з ПДВ, № 2712 від 23.06.2010 року на суму 100000 грн. з ПДВ, № 2804 від 30.06.2010 року на суму 26143,92 грн. з ПДВ. Всього оплачено металопродукції на суму 2 132 448,38 гривень з ПДВ, що відповідає сумі оплат за вищезгаданими платіжними дорученнями.

Відповідач не заперечує фактичне здійснення операцій з поставки металопродукції з даним контрагентом і під час розгляду не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Позивачем, крім іншого, надано договір поставки № 20/01/09 від 19.01.2010 р., сертифікати на продукція, докази видачі довіреностей на отримання матеріальних цінностей у цього контрагенту (у т.ч. витяг з книги реєстрації довіреностей), рахунки на оплату, транспортні накладні,  тобто ті документи, які зазвичай супроводжують та підтверджують фактичну поставку товару. Позивачем також надано первинні документи, які супроводжують наступну поставку продукції від позивача третім особам-покупцям та, як вбачається з пояснень позивача від 09.12.2010 року (стор. 8) та наведених первинних документів, позивач реалізував придбану продукцію з прибутком 185 538,50 грн.

Що стосується фактичних господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Група компаній «Альтернатива»в контексті спірних відносин, судом встановлено, що зазначене підприємство зареєстровано платником податку на додану вартість 03.12.2009 року про що останньому видано свідоцтво № 100257339.

Як встановлено судом, на підстав видаткових накладних: № РН-00163 від 09.06.2010 р., №  РН-00183 від 16.06.2010 року, № РН-00196 від 23.06.2010 р., РН-00209 від 29.06.2010 року, № РН-00206 від 29.06.2010 року ТОВ «Група компаній «Альтернатива»поставило позивачу трубну продукцію, в кількості, по номенклатурі та на суму, що відповідає даним у вищенаведених податкових накладних з цим контрагентом за спірний період.

Як встановлено під час розгляду справи, в оплату трубної продукції за цими видатковими накладними були здійснені наступні платежі згідно таких платіжних доручень: № 2651 від 21.06.2010 року на суму 30000 грн. з ПДВ, № 2601 від 17.06.2010 року на суму 50000 грн. з ПДВ,  № 2703 від 23.06.2010 р. на суму 40000 грн. з ПДВ, № 2728 від 24.06.2010 р. на суму 100000 грн. з ПДВ, № 2760 від 25.06.2010 р. на суму 100000 грн. з ПДВ, № 2778 від 29.06.2010 року на суму 30000 грн. з ПДВ, № 2785 від 29.06.2010 р. на суму 61758,66 гривень з ПДВ, № 2807 від 03.06.2010 року 50000 грн. з ПДВ, № 2455 від 10.06.2010 р. на суму 90000 грн. з ПДВ, № 2486 від 11.06.2010 р. на суму 60000 грн. з ПДВ, № 2505 від 14.06.2010 р. на суму 32828,85 гривень з ПДВ. Всього сплачено 644 587,51 на гривень з ПДВ.

Відповідно до офіційної інформації, яка розміщена на офіційному сайті ДПА України у розділі «Дані про платників ПДВ», свідоцтво про реєстрацію цього платника ПДВ станом на час розгляду справи є чинним.

Відповідач не заперечує фактичне здійснення операцій з поставки металопродукції і під час розгляду не надано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Позивачем, крім іншого, надано договір № 7 від 03.01.2010 р., сертифікати на продукція, докази видачі довіреностей на отримання матеріальних цінностей у цього контрагенту (у т.ч. витяг з книги реєстрації), транспортні накладні, рахунки на оплату, тобто ті документи, які зазвичай супроводжують та підтверджується фактичну поставку товару.

Позивачем також надано первинні документи, які супроводжують наступну поставку продукції від позивача третім особам-покупцям та, як вбачається з пояснень позивача від 09.12.2010 року (стор. 8) та наведених первинних документів, позивач реалізував придбану продукцію з прибутком 118951,50 грн.

Що стосується фактичних взаємовідносин з ПП «Матіз», судом встановлено, що вищезгадані податкові накладні видані за договором від 22.03.2010 р. № 34-03, відповідно до якого позивач придбавав у ПП «Матіз»металопродукцію.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100244948 від 15.09.2009 року на час видачі вищезгаданих податкових накладних ПП «Матіз»було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідно до видаткових накладних № 1491 від 14.04.2010 року, № 1891 від 05.05.2010 року, № 1947 від 11.05.2010 року, № 2077 від 19.05.2010 року, № 2135 від 25.05.2010 р., № 2214 від 31.05.2010 року, № 2148 від 10.06.2010 року ПП «Матіз»оформило відпуск трубної продукції на користь позивача в кількості, за номенклатурою та вартістю, що відповідає показникам вищенаведених податкових накладних, виданих ПП «Матіз».

Судом також встановлено, що позивачем на користь ПП «Матіз»здійснено оплату продукції («друга подія») наступними платіжними дорученнями № 1264 від 02.04.2010 р. на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 1281 від 06.04.2010 р. на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 1329 від 08.04.2010 р. на суму 90000 грн. з ПДВ, п/д. № 1410 від 13.04.2010 р. на суму 57841 грн. з ПДВ, п/д. № 1659 від 23.04.2010 р. на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 1543 від 19.04.2010 року на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 1603 від 21.04.2010 р. на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 1682 від 26.04.2010 р. на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д № 1709 від 27.04.2010 р. на суму 64653,04 грн. з ПДВ, п/д № 1902 від 11.05.2010 р. на суму 30000 грн. з ПДВ, п/д. № 1952 від 13.05.2010 року на суму 80000 грн. з ПДВ, п/д. № 1984 від 14.05.2010 року на суму 50000 грн., п/д. № 2012 від 17.05.2010 р. на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 2095 від 20.05.2010 р. на суму 80000 грн. з ПДВ, п/д. № 2187 від 26.05.2010 р. на суму 60000 грн. з ПДВ, п/д. № 2211 від 27.05.2010 р. 100000 грн. з ПДВ, п/д. № 2251 від 28.05.2010 р. на суму 80000 грн. з ПДВ, п/д. № 2271 від 31.05.2010 року на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 112 від 19.05.2010 р. на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 76 від 21.05.2010 р. на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 2624 від 18.06.2010 р. на суму 41524,01 грн. з ПДВ, п/д. № 2376 від 07.06.2010 р. на суму 50000  грн. з ПДВ, п/д. № 2430 від 09.06.2010 р. на суму 51890,87 грн. з ПДВ, п/д. № 2508 від 14.06.2010 р. на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 2602 від 17.06.2010 р. на суму 50000 грн. з ПДВ, п/д. № 2338 від 03.06.2010 р. на суму 100000 грн. з ПДВ, п/д № 2295 від 01.06.2010 р. на суму 100000 грн. з ПДВ, п/д. № 138 від 15.06.2010 р. на суму 40000 грн. з ПДВ.

Всього на користь ПП «Матіз»позивачем здійснено платежів на суму 1 428 067,92 гривень з ПДВ, що дорівнює вартості товару, визначеній у видаткових накладних та податкових накладних.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано будь-яких доказів, у т.ч. актів зустрічних перевірок цього контрагента, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

В той же час, позивачем, крім іншого, надано сертифікати на продукція, транспортні накладні, рахунки на оплату, докази видачі довіреностей на отримання матеріальних цінностей у цього контрагенту (у т.ч. витяг з книги реєстрації), тобто ті документи, які зазвичай супроводжують та підтверджується фактичну поставку товару.

Що стосується наданих під час розгляду справи угод та первинних документів щодо взаємовідносин позивача з ПП «Катрін»та ТОВ «СВ-Днепр», відповідно до яких позивачем отримувалась продукція в ті ж періоди, що і з ПП «Матіз», а також уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подані позивачем відповідачу у листопаді 2010 року та у грудні 2010 року, позивачем надано пояснення, що з огляду на великі обсяги обороту металопродукції по підприємству та те, що окремі документи за взаємовідносинами з цими підприємствами відокремлено знаходились в різних структурних підрозділах позивача, наведені документи щодо взаємовідносин з ПП «Катрін»та ТОВ «СВ-Днепр»надані позивачем помилково, внаслідок плутанини між підрозділами позивача щодо суті розглядуваних у даній справі операцій, а операції з цими контрагентами здійснювались паралельно з поставками від ПП «Матиз». Оцінюючи зазначені документи в контексті спірних взаємовідносин, суд приходить до висновку, що ці документи не мають прямого відношення до спірних взаємовідносин. Зокрема, як вбачається з цих матеріалів в сукупності, позивач отримавши від зазначених підприємств металопродукцію не розрахувався з ними, внаслідок чого право вимоги з позивача було відступлено цими підприємствами на користь ПП «Матіз», яке в порядку компенсації за отримане право вимоги прийняло від позивача металопродукцію. Отже, суд приходить до висновку, що обставини взаємовідносин позивача з ПП «Катрін»та ТОВ «СВ-Днепр»не стосуються та не впливають на спірні взаємовідносини щодо формування позивачем податкового кредиту та не є предметом доказування у даній справі, а отже при вирішенні спору по суті судом до уваги не беруться.

Вирішуючи виходячи з встановлених обставин спір по суті, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі –Закон про ПДВ).

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю (фіктивність операцій, відсутність поставки) та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або її видача її особою, яка не є платником ПДВ.

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту –якщо вона заповнена іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.8 Закон України "Про податок на додану вартість" за наявності оригіналу податкової накладної, навіть у випадку невключення її до реєстру отриманих податкових накладних, наведене не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, на що вказує ДПА України у своєму листі від 14.10.2010 р. № 502/4/16-1510.

Як вбачається із статуту позивача предметом його діяльності є закупівля та реалізація металопродукції, виготовлення та реалізація виробів із металу.

Відповідно до довідки АА № 212155, виданої органами статистки, одним з основних видів діяльності позивача є оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них, а отже вищезгадані господарські операції є характерними для звичайної та регулярної діяльності позивача.

З урахуванням вищенаведеного суд зазначає, що відповідач під час розгляду справи не навів обставин та доказів, які б свідчили про відмінність цін на металопродукцію за вказаними операціями з вказаними контрагентами від звичайних цін на аналогічну продукцію або про невідповідність господарської операцій цілям та завданням статутної діяльності контрагентів, незвичності цих операцій для цих осіб, які є учасниками спірних оподатковуваних операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність поставки товару, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що податкові накладні з урахуванням розрахунків коригування до окремих з них, видані за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., п/п. 6.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість".

Зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними видаткових накладних та платіжних документів.

Всі вищезгадані контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій та видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а отже видача ними податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не заперечується та не спростовується, є правомірним.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не містить такої підстави для невизнання права покупця на податковий кредит, як визначення в інформаційній системі ДПА України статусу декларацій контрагентів покупця як недійсних.

Законодавством взагалі не передбачено такої дії, функції або рішення податкового органу як визнання недійсними податкових декларацій.

За змістом п/п. 4.1.2. Закону № 2181 податкова декларація може бути не визнана податковим органом за відсутності обов'язкових реквізитів, підписів уповноважених осіб та відсутності відтиску печатки на деклараціях. В цьому випадку податковий орган надсилає відповідному платнику повідомлення, доказів чого стосовно контрагентів позивача відповідачем під час судового розгляду справи не надано.

В контексті наведеного суд також зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, контрагенти позивача визначили суми податкових зобов'язань у виданих позивачу податкових накладних за вищезгаданими операціями з позивачем, що відповідає сумам задекларованих позивачем сумам податкового кредиту.

Невизнання податковим органом податкових декларацій (визнання їх недійсними) не звільняє таких контрагентів покупця від сплати визначених в них податкових зобов'язань та не скасовує факту виникнення у них податкових зобов'язань з огляду на положення абзацу четвертого п/п. 4.1.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та відповідно не позбавляє покупця права на податковий кредит в контексті підстав та умов виникнення права на податковий кредит, визначених зокрема п/п. 7.2.3. Закон України "Про податок на додану вартість" (податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця), а також п/п. 7.2.6. та п. 7.5. зазначеного закону.

Суд, вирішуючи спір, також враховує, що відповідачем не надано актів зустрічних перевірок вищезгаданих контрагентів позивача, які б свідчили про протиправний характер вищезгаданих господарських операцій або господарської діяльності цих осіб в цілому.

Крім того, що стосується доводів відповідача про недійсність податкових декларацій контрагентів позивача у взаємозв'язку з правом позивача на формування податкового кредиту, суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Таким чином, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача всіх первинних документів, що супроводжують дані операції у податковому та бухгалтерському обліку, у т.ч. податкових накладних, при одночасному можливому вчиненні контрагентами позивача окремих несуттєвих порушень податкового законодавства, доказів чого в даному випадку відповідач не надав, як-то: окремі недоліки ведення податкового обліку, неповнота сплати податку, які не порушують базових правил та принципів формування податкового кредиту, не можуть бути підставою для невизнання права позивача на податковий кредит.

В даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідачем взагалі не наведено будь-яких конкретних фактів порушення позивачем або його контрагентами податкового законодавства.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував спірний податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що висновки відповідача в акті перевірки та, відповідно, оскаржуване рішення, не враховують фактичних обставин взаємовідносин позивача з його контрагентами та вищезазначених приписів законодавства, а отже оскаржуване рішення є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідач не довів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову та скасування з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000484010/0 від 01 жовтня 2010 року.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

          Позов спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг»задовольнити.

Скасувати з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000484010/0 від 01 жовтня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг»(ідентифікаційний код 19121597; адреса: 03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд 30) 3,40 гривні (три гривні 40 копійок) відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.          

Суддя                                                                                                О.А. Кармазін

          Повний текст постанови складено та підписано 27 грудня 2010 року.