Рішення

від 11.01.2011 по справі 13/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 р.   Справа № 13/101   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П.А.

при секретарі судового засідання  Кучмі І.І.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні матеріали справи  

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Свитязь-Транс", м.Львів, вул. Федьковича, 27/2

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс", м.Калуш, вул.  Долинська,1

про  стягнення 13311,48грн. заборгованості

за участю предствавників сторні:

Від позивача:  представники не з"явилися;

Від відповідача: представники не з"явилися;

встановив: до господарського суду  Івано-Франківської області подано позов  про  стягнення з  ТзОВ "Тімекс" на користь ТзОВ " Свитязь-Транс" заборгованості  за оплату послуг перевезення вантажів  за договором № 15-07 від 15.07.2010року

Ухвалою суду від 03.11.10 порушено провадженя по справі та призначено до розгляду в судове засідання на 14.12.10р. В судове засідання 14.12.10 представники  сторін не з"явилися хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином. У судове засідання  28.12.2010року представники сторін не з"явилися.

          В судове засідання представники повторно  не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи ухвалою  суду від 28.12.2010 з повідомленням про вручення поштового відправлення.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз"яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

          При цьому, відзиву на позов та письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього суду не надходило.

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,  суд  вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

          Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства суд встановив наступне.

           15.07.2010року між ТзОВ "Свитязь-Транс"  та ТзОВ "Тімекс" уклали договір №15-07 на транспортно - експедиційне обслуговування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному  та міжміському сполученнях. Відповідно до умов договору, експедитор зобов'язався в інтересах, від імені, за дорученням і за рахунок замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних і внутрішньо-українських автомобільних сполученнях.

Крім цього, 15.07.2010року  між сторонами  було підписано заявку № 1 від 15.07.2010року , яка є додатком № 1 до договору  № 15-07 від 15.07.2010року.

        Відповідно до договору  експедитор здійснює перевезення  власним транспортом  за маршрутами, вказаними в  разовій заявці. Згідно  п.1 заявки перевезення здійснювалось за маршрутом  Краків(Польща)-Калуш-Київ.

       Факт доставки вантажу підтверджується також міжнародною товаро-транспортною накладною № 22 від 22.07.2010року

             Пунктом 5.2 Договору  передбачено, що після  доставки  вантажу  вантажоодержувачу, замовнику  відправляється  поштою або кур"єром  рахунок-фактура з доданим  оригіналом  товарно-транспортної накладної, в якій  вказується остаточна вартість перевезення.

        Відповідно до п.5.3 договору  по факту виконання робіт сторони оформляють акт виконаних робіт.

              Так, 20.07.2010року між сторонами було підписано акт № ОУ-0000573 здачі-прийняття робіт.Згідно з даним актом  загальна вартість послуг становить 11800,00грн.

       Розділом 5.4 договору сторони передбачили, що оплата за послуги здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок експедитора на протязі 5 банківських днів після одержання відповідачем  рахунку-фактури.

Оцінивши подані матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

           Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.      

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).

          Статтями 908, 909 ЦК України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

        За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

           Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.56, остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є учасницею Конвенції.

         Статтею 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” передбачено що, факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як встановлено господарським судом, позивач  надсилав відповідачу претензію з приводу оплати виконаних робіт, однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав.

           Пунктом 6.7 договору, сторони обумовили, що за прострочку оплати виконаних послуг, замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який нараховується пені, від неоплаченої суми за кожен день прострочки оплати.

      Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

           Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

         Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов”язання не спростовано відповідачем і доводиться матеріалами справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині стягнення пені в сумі  564,69грн, 109,59грн. 3% річних та інфляційних збитків  в розмірі 837,20грн.

        Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

          Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача.

          Керуючись ст. 124 Конституції України,  ст. ст. 525, 526, 549, 625, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                        ВИРІШИВ:

позов  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Свитязь-Транс" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" про стягнення 13311,48 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс", м.Калуш, вул.  Долинська,1 (р/р 26005252080001 в ІФФ КБ "Приватбанк" МФО 336677, ЄДРПОУ 20546882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь-Транс", м.Львів, вул. Федьковича, 27/2 (р/р 26008276874001 в  ЗГРУ КБ "Приватбанк" м.Львів МФОЛ 325321 ЄДРПОУ 30162644)-13311,48грн. ( тринадцять тисяч триста одинадцять грн. 48коп.) заборгованості, 133,11грн. ( сто тридцять три грн.11коп.). витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

           Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Шкіндер П. А.

                                                            повний текст рішення складено "11" 01"2011р."