Рішення

від 19.01.2011 по справі 5020-9/198-11/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-9/198-11/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

19 січня 2011 року справа № 5020-9/198-11/243

За позовом:  Військового прокурора Севастопольського гарнізону

(99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

(03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6)

до:          Приватного підприємства "Артель"

(97400, м. Євпаторія, Новоселівське шосе, 2, офіс 101)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:      Севастопольську квартирно-експлуатаційну частину морську

(99040 м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60)

про:          визнання права власності та витребування майна,

суддя Дмитрієв В.Є. За участю представників:

прокурор (Військовий прокурор Севастопольського гарнізону) - Горщак Р.М., посвідчення № 324 від 12.11.2008;

позивача (Міністерства оборони України) - Кравець О.М., довіреність № 220/664/д від 28.12.2010;

відповідача (ПП "Артель") - не з'явився,

третьої особи (Севастопольська КЕЧ морська) - Кравець О.М., довіреність № 9/16-3042 від 25.10.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі -позивач) з позовом до приватного підприємства "Артель" (далі - відповідач) про визнання права власності та витребування майна.

Ухвалою суду від 09.11.2010 порушено провадження по справі № 5020-9/198.

На виконання розпорядження голови суду від 28.12.2010 № 121 у зв'язку з припиненням повноважень судді Рибіної С.А. на посаді судді господарського суду міста Севастополя та в цілях забезпечення дотримання процесуальних строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, зазначена справа прийнята до провадження судді Дмитрієва В.Є. із привласненням № 5020-9/198-11/243.

У судовому засіданні 10.01.2011 подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив: визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме державне майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 17, в м. Севастополі, а саме: службову будівлю літ "А" з добудовою літ. "а" з двома ґанками, технічної будівлі ТП літ. "Б" з добудовами літ. "б" та літ. "61 "з ґанком естакадою та сходами, огороджень та інших споруд, та по вул. Таврійській набережній, 14, в м. Севастополі, а саме агрегатної літ. "А" з добудовою літ "а" та сходами, загальною вартістю 257000,00 грн.; витребувати у приватного підприємства "Артель" нерухоме державне майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 17, в м. Севастополі, а саме службову будівлю літ "А" з добудовою літ. "а" з двома ґанками, технічної будівлі ТП літ. "Б" з добудовами літ. "б" та літ. "61 "з ґанком естакадою та сходами, огороджень та інших споруд, та по вул. Таврійській набережній, 14, в м. Севастополі, а саме агрегатної літ. "А" з добудовою літ "а" та сходами, загальною вартістю 257000,00 грн. на користь Міністерства оборони України. Вказана заява прийнята судом.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 17-18).

Враховуючі те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Прокурору, представнику позивача та третьої особи у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурор, представника позивача та третьої особи , суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

У рішенні Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно формулює, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання права.

Аналогічно, згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права і

законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, в тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2009 по справі № 2-22/10175.1-2008 відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог приватного підприємства „Артель" до Міністерства оборони України про визнання зазначених договорів дійсними.

Зазначеним рішенням, зокрема, встановлено, що 14.03.2006 між приватним підприємством "Артель" і Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони -"Укроборонбуд", був укладений інвестиційний договір №10/1/03-06ІКтн про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № Б-1, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Предметом вказаного договору була спільна діяльність по проектуванню і будівництву та/або реконструкції існуючих об'єктів нерухомості в м. Севастополь, Балаклава, Таврічна набережна 17, 18 (військове містечко №Б-1) - будівель та споруд житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним автомобільним паркінгом та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде розроблено та затверджено у встановленому порядку, їх матеріально-технічне забезпечення, належна експлуатація, організація управління майном, що призведе до створення спільної часткової власності сторін цього договору (пункти 1.1, 2.1, 2.5 договору).

При цьому, пайовим внеском в спільну діяльність Міністерства Оборони України є нерухоме майно, яке в цілому складається з службової будівлі загальною площею 320 кв.м (№ 71 за генпланом), технічної будівлі ТП загальною площею 346 кв.м (№ 83 за генпланом), які розташовані в м. Севастополь, Балаклава, Таврічна набережна, 17, та будівлі агрегатної загальною площею 308 кв.м (№ 72 за генпланом), яка розташована в м. Севастополь, Балаклава, Таврічна набережна, 18, загальною вартістю 257000 грн. (п. 2.6 договору), а пайовим внеском приватного підприємства "Артель" в спільну діяльність є його витрати по проектуванню і будівництву (реконструкції) 100% площі об'єкту і всі інші витрати, пов'язані з виконанням договору (п. 2.9 договору).

Відповідно до пункту 10.1 договору по взаємній згоді сторін приватне підприємство "Артель" має право здійснити викуп - дострокову компенсацію вартості пайової участі (паю), яка полягає в укладенні цивільно-правових угод по переходу права власності на майно, яке є паєм держави за даним договором.

Крім того, 22.03.2006 між сторонами був укладений договір № 10/2/03-062/2Ктн про викуп (компенсацію) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №10/1/03-061/ІКтн від 14 березня 2006 року, за умовами якого приватне підприємство "Артель" здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Міністерства оборони України шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка № Б-1, вартістю 257000 грн. з ПДВ.

Відповідно до статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту

передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Зазначені договори нотаріально посвідчені не були та не пройшли державну реєстрацію.

Отже, суд дійшов висновку, що договір № 10/2/03-061/1Ктн від 14.03.2006 та договір № 10/2/03-062/2Ктн від 22.03.2006 є неукладеними, тобто, такими, що не відбулися, а тому і зобов'язання по ним між сторонами не виникли.

Проте, відповідно до листа комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради № 10591 від 16.10.2010 (а.с. 7) право власності за адресою: М.Севастополь, вул. Таврійська набережна, 17 зареєстровано за приватним підприємством „Артель" на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.07.2007.

З урахуванням того, що рішення, зазначене у листі комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради скасоване постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2008, відповідач володіє спірним нерухомим майном без достатніх правових підстав.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги у частині визнання права власності на нерухоме державне майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 17, в м. Севастополі, а саме: службову будівлю літ "А" з добудовою літ. "а" з двома ґанками, технічної будівлі ТП літ. "Б" з добудовами літ. "б" та літ. "61 "з ґанком естакадою та сходами, огороджень та інших споруд, та по вул. Таврійській набережній, 14, в м. Севастополі, а саме агрегатної літ. "А" з добудовою літ "а" та сходами, загальною вартістю 257000,00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

З наведеною конституційною нормою кореспондує стаття 321 Цивільного кодексу України, якою також встановлено принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Аналогічні положення про право власності містяться у главі 14 Господарського кодексу України.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, підставою для виникнення зобов'язання за наведеною вище нормою права є сукупність наступних умов:

набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;

відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

З урахуванням того, що договір № 10/2/03-061/1Ктн від 14.03.2006 та договір № 10/2/03-062/2Ктн від 22.03.2006 є неукладеними, судом встановлено, що відповідач володіє спірним нерухомим майном без належних правових підстав.

Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора про витребування у приватного підприємства "Артель" нерухомого державного майна, розташованого по вул. Таврійській набережній, 17, в м. Севастополі, а саме службової будівлю літ "А" з добудовою літ. "а" з двома ґанками, технічної будівлі ТП літ. "Б" з добудовами літ. "б" та літ. "61 "з ґанком естакадою та сходами, огороджень та інших споруд, та по вул. Таврійській набережній, 14, в м. Севастополі, а саме агрегатної літ. "А" з добудовою літ "а" та сходами, загальною вартістю 257000,00 грн. на користь Міністерства оборони України.

Відповідно до статей 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 2655,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача у доход державного бюджету.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Державою Україна в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022, відомості про рахунки в установах банків відсутні) право власності на нерухоме державне майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 17, в м. Севастополі, а саме: службову будівлю літ “А” з добудовою літ. “а” з двома ґанками, технічної будівлі ТП літ. “Б” з добудовами літ. “б” та літ. “61”з ґанком естакадою та сходами, огороджень та інших споруд, та по вул. Таврійській набережній, 14, в м. Севастополі, а саме агрегатної літ. “А” з добудовою літ “а” та сходами.

3.          Витребувати у Приватного підприємства “Артель” (97400, м. Євпаторія, Новоселівське шосе, 2, офіс 101, код ЄДРПОУ 32214772, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022, відомості про рахунки в установах банків відсутні) нерухоме державне майно, розташоване по вул. Таврійській набережній, 17, в м. Севастополі, а саме службову будівлю літ “А” з добудовою літ. “а” з двома ґанками, технічної будівлі ТП літ. “Б” з добудовами літ. “б” та літ. “61”з ґанком естакадою та сходами, огороджень та інших споруд, та по вул. Таврійській набережній, 14, в м. Севастополі, а саме агрегатної літ. “А” з добудовою літ “а” та сходами.

4.          Стягнути з Приватного підприємства “Артель” (97400, м. Євпаторія, Новоселівське шосе, 2, офіс 101, код ЄДРПОУ 32214772, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509) державне мито у розмірі 2655,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Стягнути з Приватного підприємства “Артель” (97400, м. Євпаторія, Новоселівське шосе, 2, офіс 101, код ЄДРПОУ 32214772, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь державного бюджету Ленінського району м. Севастополя (р/р 31212264700007, банк одержувача –ГУ ДКУ в м. Севастополі, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, код платежу за бюджетною класифікацією –22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                         В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 24.01.2011.