Рішення

від 17.01.2011 по справі 1/245

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/245

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.01.11 р.                                                                                    Справа № 1/245                               

за позовом  Публічного акціонерного товариства “Енергобанк” м. Київ в особі філії в

м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробниче підприємство “Ліос” м. Донецьк

про  стягнення  408 497 грн. 94 коп.

                                Суддя                                    Азарова З. П.

Представники:  

Від позивача:  Д'яченко О.М. - представник

Від відповідача  не з'явився

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:                                                      

Публічне акціонерне товариство “Енергобанк” м. Київ в особі філії в м. Донецьк звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробниче підприємство “Ліос” про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 330 502 грн. 74 коп., відсотки у сумі 63 015 грн. 62 коп., пеню у сумі 14 979 грн. 59 коп.

В обґрунтування позову позивач надав: договір на видачу кредиту № 2 від 30.07.2008р., договір про внесення змін № 1 від 31.07.2009р., банківський витяг по особовим рахункам відповідача з 30.07.2008р. по 09.06.2010р., лист № 03/06-304 від 22.09.2010р., розрахунок заборгованості.

В судове засідання 23.12.2010р. відповідач не з'явився, вимоги суду не виконав. Надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням директора товариства. Незважаючи на відсутність будь-яких доказів в обґрунтування клопотання, клопотання було судом задоволено. Розгляд справи був відкладений.

Однак, у наступне судове засідання відповідач знову не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи також посилаючись на відрядження директора товариства. Докази в обґрунтування вказаного клопотання знову не були представлені, тому суд залишив його без задоволення. До того ж суд вважає, що неодноразові клопотання про відкладення розгляду справи спричиняють зволікання судового процесу. Документи, наявні в матеріалах справи, достатні для вирішення спору, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив, що 30.07.2008р. між Акціонерним банком “Енергобанк” в особі філії в м. Донецьку (правонаступником якого є позивач) та  Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробниче підприємство “Ліос” був укладений  договір на видачу кредиту № 2, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику (відповідачу) кредит в розмірі 348 864 грн. 00 коп. на строк з 30.07.2008р. по 30.07.2013р.

Відповідно до пункту 1.2 договору надання кредиту здійснюється банком в безготівковій формі з позичкового рахунку позичальника шляхом оплати його розрахункових документів.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що позичальник сплачує банку за користування кредитом 23% річних, а пунктом 3.4 сторони встановили, що банк нараховує проценти із розрахунку встановленої у договорі процентної ставки і фактично суми одержаного кредиту в останній робочий день місяця за календарний місяць. Позичальник сплачує проценти щомісячно до 5-го числа (включно) наступного за звітним місяцем шляхом перерахування їх на рахунок банку, при цьому датою сплати процентів вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок банку.

Відповідно до пункту 3.5 договору кредит погашається позичальником шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок в розмірі 6 120 грн. 42 коп. щомісячно не пізніше 30-го числа, починаючи з листопада 2008 року, при цьому датою повернення кредиту вважається дата фактичного зарахування коштів на вказаний рахунок банку. При достроковому повному погашенні кредиту проценти за користування кредитом сплачуються за фактичний термін користування кредитом в повній сумі одночасно з погашенням кредиту.

Договором № 1 від 31.07.2009р. про внесення змін до вказаного договору був встановлений новий графік погашення кредиту рівними частинами по 7 511 грн. 43 коп., починаючи з грудня 2009 року.

Загальні умови виконання зобов'язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить статті 193 Господарського кодексу України, яка передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, надав кредит у сумі, яка визначена договором, що підтверджується банківським витягом по особовим рахункам відповідача за період 30.07.2008р. по 09.06.2010р. Проте, відповідач припинив погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом з 2009р.

Пунктом 4.2 договору з врахуванням змін, внесених договором № 1 від 31.07.2009р., сторони передбачили, що банк має право стягувати достроково з позичальника всю суму заборгованості, включаючи проценти і пені, при невиконанні позичальником договірних зобов'язань, використання кредиту не за цільовим призначенням, наданні банку недостовірних відомостей про свій фінансовий стан, а також при погіршенні фінансового стану позичальника.

Відповідачем були порушені умови договору щодо погашення кредиту згідно встановленого графіку та сплати відсотків, тому позивач 22.09.2010р. направив відповідачу лист № 02/06-304 від 22.09.2010р. з вимогою достроково погасити заборгованість. Вимога отримана відповідачем 23.09.2010р., проте залишена без задоволення, тому позивач правомірно звернувся з позовом про дострокове повернення кредиту.

Крім того, він нарахував пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Проте, з кредитного договору вбачається, що відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань сторони не передбачили. За приписами пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, а відповідно до пункту 1 статті 231 вказаного Кодексу закріплено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Пунктом 6 вказаної статті передбачено, що за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначено, що за прострочку грошових зобов'язань, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні – суб'єкти підприємницької діяльності, боржники сплачують кредиторам пеню в розмірі, що встановлюється за договором, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, якщо договором не передбачений розмір пені, то вона не може нараховуватися на суму заборгованості, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

                                                     В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Енергобанк” м. Київ в особі філії в м. Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговельно-виробниче підприємство “Ліос” (83015, м. Донецьк, вул. Набережна, буд. 141, кв. 3, ідентифікаційний код 32296305, п/р 26000346401 в Філії ПАТ “Енергобанк”, МФО 335441) на користь Публічного акціонерного товариства “Енергобанк” (01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, ідентифікаційний код 19357762, МФО 300272) в особі філії в м. Донецьк (83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 27, ідентифікаційний код 35634516, рахунок 3739693 в Філії ПАТ “Енергобанк”, МФО 377045) заборгованість за кредитом у сумі у сумі 330 502 грн. 74 коп., відсотки у сумі 63 015 грн. 62 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 3 935 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 227 грн. 34 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення  прийнято у нарадчій кімнаті та оголошено  в  засіданні, воно набирає  законної  сили  після  закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя                                                               Азарова З.П.