Рішення

від 18.01.2011 по справі 15/264

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/264

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.01.11 р.                                                                                    Справа № 15/264                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Будтраст Профі” м. Макіївка (код ЄДРПОУ 36835116)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Альтком-Керам” смт. Очеретино (код ЄДРПОУ 35214969)

про стягнення основного боргу в сумі 136229,94 грн., пені в розмірі 1041,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Махівський А.А. за довіреністю № 214с від 25.08.2010 р.

від відповідача: Перекрестов С.В. за довіреністю б/н від 29.09.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.01.2011 р. до 18.01.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Будтраст Профі” м. Макіївка до товариства з обмеженою відповідальністю “Альтком-Керам” смт. Очеретино про стягнення основного боргу в сумі 136229,94 грн., пені в розмірі 1041,32 грн.

Ухвалою суду від 03.12.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/264, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Від позивача до суду 18.01.2011 р. надійшло клопотання від 17.01.2011 р. про зупинення провадження у справі № 15/264 у зв'язку з подачею позову ТОВ “Альтком-Керам” до ТОВ “Будтраст Профі” про визнання договору купівлі–продажу № 8/04–2010К від 08.04.2010 р. недійсним. Дане клопотання суд відхилив, тому як підстави визнання спірного договору недійсним аналогічні підставам, якими відповідач заперечував на позов у відзиві. Вказані обставини були досліджені та оцінені судом при винесенні даного рішення по справі № 15/264. До вказаного клопотання відповідач додає тільки незавірену копію позовної заяви, яка не може бути письмовим доказом в порядку ст. 36 ГПК України. Ухвалу суду про прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі за позовом про визнання спірного договору недійсним відповідач до суду не надав. Згідно ст. 79 ч. 1 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Таким чином, у суду станом на теперішній час відсутні законні підстави для зупинення провадження у даній справі. Крім того, у разі визнання судом спірного договору недійсним позивач має законне право на звернення до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 112 ГПК України. Тобто, законні права та інтереси відповідача в цьому разі не будуть порушені.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2010 р. сторони уклали договір купівлі-продажу № 8/04-2010К, згідно якого продавець (відповідач) зобов'язався передати у власність покупця, а покупець (позивач) зобов'язався купити одинарну цеглу марки М-150 на умовах даного договору.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом продавця на склад покупця згідно заявок останнього. Поставка товару здійснюється відповідно до графіку поставок, погодженого з покупцем, або за заявкою покупця. Заявка може бути направлена факсом, електронною поштою або погоджена уповноваженими представниками по телефону. Строк поставки товару протягом 2 днів з моменту отримання заявки покупця.

Згідно пунктів 3.2, 3.3 договору оплата за товар здійснюється в національній валюті України в безготівковому порядку. Авансові платежі допускаються.

Відповідно до п. 10.2 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2010 р. Договір може бути пролонгований за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди. Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 8/04-2010К від 08.04.2010 р. ним була здійснена передоплата товару на суму 400000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення платежу № 65 від 19.04.2010 р. на суму 100000,00 грн., № 94 від 12.05.2010 р. на суму 100000,00 грн., № 95 від 14.05.2010 р. на суму 50000,00 грн., № 98 від 19.05.2010 р. на суму 150000,00 грн.  Призначенням платежу вказана оплата за цеглу згідно рахунків. Позивач також надав до суду завірені копії рахунків № 121 від 16.04.2010 р. на суму 106973,26 грн., № 191 від 11.05.2010 р. на суму 155000,00 грн., найменування товару „цегла М 150 Р повнотіла”. Відповідач частково поставив товар на суму передоплати за видатковими накладними в період з 13.04.2010 р. по 29.05.2010 р. Загальна сума поставленого відповідачем товару склала 263770,06 грн., в результаті чого непоставленим залишився товар на суму 136229,94 грн. В обґрунтування вказаної суми основного боргу позивач надав до суду журнал-ордер та відомість по рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) за період з 01.04.2010 р. по 25.08.2010 р. за підписом головного бухгалтера підприємства, скріпленим відбитком печатки.

Позивач направив відповідачу вимогу № 34/2 від 03.11.2010 р., в якій вимагав допоставити товар на загальну суму 136229,94 грн. в строк до 12.11.2010 р. Відповідач товар на загальну суму 136229,94 грн. недопоставив, у зв'язку з чим позивач направив претензію № 36/5 від 15.11.2010 р. з вимогою повернути передоплату на суму 136229,94 грн. Факт отримання відповідачем вимоги № 34/2 від 03.11.2010 р., претензії № 36/5 від 15.11.2010 р. підтверджується підписами представника відповідача із зазначенням посади, дати та часу такого отримання. Завірені копії вимоги та претензії додані до позову.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не поставив позивачу цеглу, що є підставою для повернення передоплати на суму недопоставленого товару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким підтвердив факт укладення між сторонами договору № 8/04-2010К від 08.04.2010 р., перерахування позивачем передоплати на суму 400000,00 грн., здійснення поставки цегли на суму 263770,06 грн. Але проти позовних вимог заперечував у зв'язку з тим, що сторони нібито не погодили істотні умови спірного договору стосовно дати та часу поставок, об'єму продукції, який може прийняти позивач. Тобто, виконати поставку не було можливим, тому що відповідачу не було відомо, коли здійснити поставку, в який саме час та яку кількість продукції позивач може прийняти.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Умовами спірного договору передбачено два альтернативних способи поставки товару: за графіком поставок або протягом 2 днів з моменту отримання заявки покупця. Графік поставки товару сторони не погодили, доказів направлення заявок покупця продавцю до суду не представили, тому щодо строку поставки товару слід застосовувати ст. 530 ЦК України як загальну норму закону щодо строку виконання зобов'язання. Також слід прийняти до уваги, що сторони фактично виконували спірний договір, а саме відбулося постачання товару на суму 263770,06 грн. та його оплата на суму 400000,00 грн. За вказаних обставин заперечення відповідача про непогодження сторонами істотних умов договору не приймається судом до уваги, тому що не відповідає фактичним обставинам справи.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за недопоставлений товар згідно договору № 8/04-2010К від 08.04.2010 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, у позивача виникає обов'язок оплатити товар, а у відповідача – передати товар.

Встановлений покупцем у вимозі № 34/2 від 03.11.2010 р. строк поставки товару наступив у відповідача в період до 12.11.2010 р. (вимога отримана 04.11.2010 р., 7 днів на виконання вимоги згідно ст. 530 ЦК України закінчується 11.11.2010 р.), а вже з 12.11.2010 р. для відповідача почалося прострочення поставки товару позивачу.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № 007 від 12.09.2007 р. строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Вказаними нормами ЦК України передбачається можливість виникнення обов'язку продавця повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги продавцю повернути сплачені кошти.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та пред'явив вимогу щодо повернення суми передоплати (претензію № 36/5 від 15.11.2010 р.). Відповідач зобов'язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дати отримання ним такої вимоги. Доказом отримання вимоги на повернення передоплати відповідачем є підпис представника відповідача із зазначенням посади, дати та часу такого отримання.

Виходячи з того, що вимога була отримана 15.11.2010 р., семиденний строк повернення передоплати для відповідача наступив у період з 16.11.2010 р. по 22.11.2010 р. включно, а вже з 23.11.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 136229,94 грн. суд вважає обґрунтованими, тому їх задовольняє.

За прострочення поставки товару позивач, керуючись п. 6.2  договору, нарахував відповідачу пеню за період з 12.11.2010 р. по 29.11.2010 р. в сумі 1041,32 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Позивач надав до суду заяву № 374 від 15.12.2010 р. про зменшення позовних вимог, в якій зменшив розмір позовних вимог по пені на 1041,32 грн. та просив суд стягнути з відповідача тільки основний борг на суму 136229,94 грн. У цій заяві позивач не відмовляється від стягнення пені в порядку ст.ст. 22, 78 ГПК України, а заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені до 00,00 грн. по суті є тотожною заяві про відмову від стягнення пені. Доказів направлення цієї заяви відповідачу позивач до суду також не надав, на підставі чого, керуючись вказаними обставинами  у сукупності суд таку заяву не прийняв до розгляду.

Позивач надав до суду заяву № 137/с від 28.12.2010 р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій зменшує період нарахування пені з 12.11.2010 р. по 15.11.2010 р. включно, у зв'язку з чим сума пені також зменшена до 231,40 грн. Інші позовні вимоги позивач не змінює. До заяви доданий новий розрахунок пені.

Факт направлення заяви про зменшення позовних вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 5116 від 11.01.2011 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку не поставки або недопоставки товару в погоджені сторонами строки продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої або недопоставленої партії оплаченої продукції за кожний день прострочки.

Перевіркою нового розрахунку суми пені судом встановлено, що даний розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому не приймається судом як належний доказ у даній справі.

Власний розрахунок суду здійснюється за період з 12.11.2010 р. по 14.11.2010 р., тому як вже з 15.11.2010 р. зобов'язання поставити товар було змінено на грошове зобов'язання – повернути передоплату за товар у зв'язку з направленням претензії № 36/5 від 15.11.2010 р. та її отриманням в той же день.

За власними розрахунками суду сума пені за вказаний період складає: 136229,94 грн. х 2 х 7,75% х 3 дні : 365 днів = 173,55 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 231,40 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 173,55 грн. В частині стягнення пені на суму 57,85 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позову – на відповідача, в частині зменшення розміру позовних вимог та відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Альтком-Керам” (юридична адреса: 86020, Донецька область, смт. Очеретине, вул. Первомайська, буд. 63; поштова адреса: 83050, м. Донецьк, пер. Орешково, 18; код ЄДРПОУ 35214969; рахунок 26005018977001 у ВАТ КБ „Южбанк” м. Донецьк, МФО 335946) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Будтраст Профі” (юридична адреса: 86130, Донецька область, м. Макіївка, вул. Депутатська, буд. 99; код ЄДРПОУ 36835116; рахунок 26004003308000 в ПАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970) суму 136403,49 грн. (а саме: передоплату на суму 136229,94 грн., пеню в розмірі 173,55 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 1364,03 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,51 грн.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені на суму 57,85 грн.

У судовому засіданні 18.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 20.01.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.