Рішення

від 24.01.2011 по справі 37/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/10     

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.01.11 р.                                                                                    Справа № 37/10                                    

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства „Професіонал”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 32644296

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурна будівельна компанія” м. Донецьк, ідентифікаційний код 32862057

про: стягнення за договором генерального підряду №0805/08-29 від 08.05.2008р. суми основного боргу в розмірі 17126,40грн., індексу інфляції в сумі 21255,57грн., 3% річних в розмірі 1051,87грн. та пені в розмірі 7170,33грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Дмитриєнко В.С. (за довіреністю від 01.10.2010р.);

від Відповідача  - не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

У судовому засіданні 24.01.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Професіонал”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурна будівельна компанія” м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення за договором генерального підряду №0805/08-29 від 08.05.2008р. суми основного боргу в розмірі 17126,40грн., індексу інфляції в сумі 21255,57грн., 3% річних в розмірі 1051,87грн. та пені в розмірі 7170,33грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором генерального підряду №0805/08-29 від 08.05.2008р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для застосування пені, інфляції, 3% річних за період прострочення з 04.12.2008р. по 22.12.2010р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, статут, договір генерального підряду №0805/08-29 від 08.05.2008р., договірну ціну до договору, рахунок №409 від 12.05.2008р., акти прийомки виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) №1 від 31.07.2008р. та №2 від 28.11.2008р., підсумкову виписку з розрахунковим рахунком від 13.05.2008р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 549, 550, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 5, 7, 49, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач на виконання вимог суду надав додаткові документи (а.с.а.с.45-63) для залучення до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів, доказів сплати стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших підстав не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.17), достовірність яких презюмується ст. 18 Закону України „Про державну  реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача  про судовий розгляд справи.

У судовому засідання Позивач підтримав заявлений позов вимагаючи вирішення спору за наявними документами.  

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представника належним чином повідомленого Відповідача і ненаданням ним своїх документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає та таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню спору, оскільки судом було надано достатньо часу для формування та доведення до відома суду своєї позиції по суті спору з наданням (у разі наявності) відповідних доказів.

Наразі, реалізації встановленої ст. 6 ратифікованої Україною гарантії вирішення спору впродовж розумного строку не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

08.05.2008р. між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Генеральний підрядник) укладено договір  генерального підряду  №0805/08-29 (а.с.а.с. 21-23), згідно п.п.1.1., 1.2. якого Позивач зобов'язався виконати монтаж системи автоматичної пожежної сигналізації, у тому числі пусконалагоджувальні роботи, протягом 30 календарних днів,  а Генеральний підрядник зобов'язався надати Підряднику об'єкт для будівельних робіт, розташований в м. Костянтинівна, і забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.  

Розділом 3 зазначеного договору фіксує домовленості сторін щодо розрахунків за роботи, загальний розмір вартості якої (динамічна ціна) згідно п. 4.4. становить 99993,6грн., що відповідає договірній ціні (а.с.24), а саме:

-          Генеральний підрядник здійснює 50% оплату визначеної в п. 4.4. договору суми протягом 5-ти банківських днів після підписання договору згідно виставленого рахунку;

-          Здійснює оплату виконаних робіт згідно акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2) і довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) протягом 3-х днів після їх підписання.

Умовами п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, сторони передбачили відповідальність у вигляді неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення, що діяла у період, за який нараховується неустойка.

12.05.2008р. Позивачем був виписаний рахунок №409 на загальну суму 49996,8грн. (а.с.28) за монтаж системи пожежної сигналізації, що становить 50% від загальної вартості робіт, який (рахунок) згідно банківської виписки від 13.05.2008р. (а.с.а.с.41,42) був повністю оплачений Відповідачем.

31.07.2008р. та 28.11.2008р. сторонами були підписані без зауважень акти приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в (а.с.а.с.30-32, 34-36) та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 (а.с.а.с.29, 33) за липень і листопад 2008р. відповідно на загальну суму 67123,20грн.

Складеним станом на 21.09.2009р. актом звірення розрахунків (а.с.63), підписаним без зауважень, сторони визначили звірене сальдо на користь Позивача в сумі 17126,4грн.

Посилаючись на несплату різниці між загальною вартістю виконаних робіт та здійсненим їх авансуванням, Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у сумі такої різниці  17126,40грн., та додатково нарахованих пені в сумі 7170,33грн., 3% річних у розмірі 1051,87грн. та інфляційні втрати – 21255,57грн.

Як вбачається з наданої довідки №13  за підписом керівника та головного бухгалтера Позивача (а.с.61) в перебігу розгляду справи заявлена до стягнення заборгованість не погашена.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та  ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акті звіряння розрахунків (а.с.60), складеного та надісланого (а.с.а.с.58,59)  Позивачем на виконання вимог суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріал справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором підряду та застосуванні наслідків такого невиконання у вигляді стягнення пені, інфляційної індексації та 3% річних.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту права та обов'язків сторін, визначених договором №0805/08-29 від 08.05.2008р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір підряду.

Як встановлено ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.  Правомірність визначення статусів сторін спору як замовник та підрядник один відносно одного зумовлено положеннями ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір підряду №0805/08-29 від 08.05.2008р є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За змістом  ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України обов'язок замовника здійснити остаточний розрахунок за виконані підрядні роботи покладений у залежність від належності виконання роботи підрядником. Оскільки надані до матеріалів справи акти приймання виконаних робіт та довідки підписані Відповідачем без жодних зауважень і таких обґрунтованих та доведених належними доказами зауважень не було висунуто протягом провадження у цій справі, суд дійшов висновку, що Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення остаточної оплати виконаних робіт протягом 3-ти  днів після підписання актів прийомки виконаних робіт за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, а з урахуванням здійсненого авансування у сумі 49996,8грн., що перевищує вартість робіт за першим актом, остаточний розрахунок мав бути здійснений не пізніше 01.12.2008р., а не 03.12.2008р., як вказано у позові. Помилка у визначені останнього дня для своєчасної оплати, а відтак – і першого дня прострочення, зумовлена використанням Позивачем банківських, а не календарних днів за загальним правилом ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, тоді як п. 3.3. договору не містить застереження про відлік строку саме у банківських днях.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки факт виконання робіт Позивачем на загальну суму 67123,20грн. підтверджується матеріалами справи, тоді як жодних доказів оплати різниці між такою вартістю та здійсненим авансуванням в сумі 49996,8грн., у розмірі (різниця) 17126,40грн., підтвердженому актом звірення розрахунків від 21.09.2009р. (а.с.63), всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України Відповідачем не надано, суд вважає за можливе констатувати наявність порушення грошового зобов'язання у розумінні  ст. 610 Цивільного кодексу України, розцінюючи Відповідача як такого, що прострочив його виконання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу з 02.12.2008р.

Суд, беручи до уваги приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно яких боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити суму боргу, а також 3% річних та інфляційну індексацію за весь час прострочення, перевіривши складений Позивачем розрахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення вимог:

-          щодо стягнення суми основного боргу  повністю - у розмірі 17126,40грн.;

-          щодо 3% річних повністю – 1051,87грн. (заявлена сума не перевищує розміру, який може бути розрахований за визначений період);

-          щодо стягнення інфляційної індексації – у розмірі 4128,4грн. (частковість задоволення зумовлена тим, що Позивач  разом із інфляційною складовою стягує і саму суму заборгованості, що з урахуванням висування відносно неї самостійних вимог призвело до безпідставних спроб стягнути борг двічі).

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п. 5.1. договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” граничного розміру, суд, здійснивши перерахунок вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” в межах періоду, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (із припиненням нарахування через 6 місяців від першого дня прострочення – до 02.06.2009р. але з визначеної позивачем дати 04.12.2008р.), дійшов висновку про можливість часткового задоволення вимог щодо пені в сумі 2037,41грн.

Аргументи Позивача відносно можливості нарахування пені і поза шестимісячним граничним строком через наявність у договорі вказівки про її нарахування за кожен день прострочення, викладені у поясненнях №14 від 18.01.2011р. (а.с.62), судом до уваги не приймаються, адже таке формулювання відтворює лише нормативне визначення цього виду неустойки за змістом ст. 549 Цивільного кодексу України, за яким (визначенням) вона відрізняється від штрафу.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

      1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Професіонал”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32644296) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурна будівельна компанія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32862057) про стягнення за договором генерального підряду №0805/08-29 від 08.05.2008р. суми основного боргу в розмірі 17126,40грн., індексу інфляції в сумі 21255,57грн., 3% річних в розмірі 1051,87грн. та пені в розмірі 7170,33грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурна будівельна компанія”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32862057) на користь Приватного підприємства „Професіонал”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32644296) заборгованість в розмірі 17126,4грн., індекс інфляції в сумі 4128,4грн., 3% річних в розмірі 1051,87грн. та пеню в розмірі 2037,41грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Архітектурна будівельна компанія” м. Донецьк (ідентифікаційний код 32862057) на користь Приватного підприємства „Професіонал”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 32644296) державне мито в сумі 243,44грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 123,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 24.01.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 25.01.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.