Рішення

від 28.01.2011 по справі 10/17пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/17пн   

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

28.01.11 р.                                                                                    Справа № 10/17пн                                  

за позовом: Приватного підприємства „ШИК”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 23181748

до відповідача: Донецької міської ради, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та визнання права власності

Суддя  Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Смаргон О.О. – по дов.

від відповідача: Снєгірьов О.М. – по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „ШИК” (далі – Підприємство) звернулося до суду з позовом до Донецької міської ради (далі – Рада) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 31.01.06 року, а також про визнання права власності Підприємства на нерухоме майно, розташоване в місті Донецьку по вулиці Новоросійській, 2а в Київському районі – будівлю приміщень складу (літера А-1) загальною площею 663,2 м2, будівлю складу №1 (літера Б-1) загальною площею 760,8 м2, адміністративну будівлю (літера В-4) загальною площею 860,1 м2, будівлю побутових приміщень (літ Г-1) загальною площею 189,9 м2, будівлю складу (літера И-1) загальною площею 683,8 м2, будівлю складу (літера К-1) загальною площею 1'046,0 м2, огорожу, браму №№ 1-2 та замощення І (далі – Споруди).

Позовні вимоги Підприємства ґрунтуються на необхідності легалізації нерухомого майна, яке було реконструйовано на земельній ділянці, що передана у користування Радою, без отримання дозвільної документації на будівництво. Через відсутність законодавчого регулювання порядку приймання до експлуатації об'єктів самочинного будівництва та неможливість реалізувати свої права щодо вказаного майна, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Представник Підприємства в порядку ст.22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог, вимагаючи лише визнання права власності на Споруди, наразі в судовому засіданні підтримав остаточно заявлені позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні тим, які були викладені в позовній заяві, а також надав суду для огляду оригінали документів, копії яких залучені до матеріалів справи.

Представник Ради в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначивши, що спірне майно було реконструйовано на земельній ділянці, що належить йому на праві користування, без отримання дозволу на будівництво та дозволу на проведення будівельних робіт. За наведених обставин, новостворений об'єкт містобудування вважається самочинним будівництвом, що в свою чергу тягне за собою певні правові наслідки.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та висновки спеціаліста-будівельника, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Підприємства підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно договору купівлі-продажу №379 від 31.01.2006р., Підприємство придбало у Закритого акціонерного товариства „Донецьк-Парфум” у власність будівлю складу №1 та №4 загальною площею 1'880,0 м2, з об'єктами малої архітектурної форми: складу запчастин та металевого складу, теслярської, гаражів, убиральні, брами, огорожі та замощення, що розташовані по вулиці Новоросійській 2а в Київському районі міста Донецька (далі – об'єкт). Означене право зареєстроване відповідним чином, на що вказує витяг з Єдиного державного реєстру права власності на нерухоме майно № 9925538 від 23.02.2006р. та витяг з Державного реєстру правочинів №2045617 від 31.01.2006р.

Між орендарем Підприємством та орендодавцем Радою 17.12.2008р. за реєстровим номером 3025 було укладено договір оренди земельної ділянки №1410136900:00:011:0084 загальною площею 0,6925 га по вулиці Новоросійській, 2а в місті Донецьку, із земель житлової та громадської забудови – для експлуатації існуючого об'єкту.

Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 204, 316-317, 328, 717 ЦК України, а також в силу презумпції правомірності правочину – Підприємство є добросовісним набувачем та власником об'єкту, отриманого на підставах, що передбачені договором купівлі-продажу та не заборонені законом.

За власних суб'єктивних підстав, через тривалий час оформлення необхідної технічної документації, позивач приступив к проведенню будівельних робіт з реконструкції та добудови об'єкту без отримання дозволу на будівництво та дозволу на початок проведення будівельних робіт, утворивши Споруди. Всі вказані роботи були проведені позивачем господарським способом та за власні кошти у відповідності з вимогами чинних державних будівельних норм, правил протипожежної безпеки, охорони праці, санітарних норм, тощо.

По закінченню будівельних робіт з реконструкції Споруди позивач звернувся до КП „Бюро технічної інвентаризації міста Донецька” для проведення технічної інвентаризації збудованого майна. Означений орган провів технічну інвентаризацію об'єкту нерухомого майна та виготовив новий технічний паспорт на нього №7/1852. За наведених фактичних обставин, керуючись чинним законодавством України щодо правових наслідків самочинного будівництва та за відсутності іншої можливості набути право власності на вказані об'єкти нерухомого майна, позивач був змушений звернутися до суду з цим позовом до Донецької міської ради, як до органу, до чиїх повноважень належить розпорядження землями в межах міста Донецька та надання містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки будівельні роботи були проведені позивачем господарським способом без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйований об'єкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Відповідно до приписів зазначеної статті, будівля, споруда та інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути  за рішенням суду визнане за власником  (користувачем) земельної ділянки чи за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого та самочинно реконструйованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку. Чинне законодавство встановлює, що для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розв'язання справи, а саме – встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.

Інформації стосовно претензій майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб до позивача сторонами надано не було. Виділена Підприємству земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови. Статтею 19 ЗК України передбачено вичерпний перелік категорій земель відповідно до їх цільового призначення. Відповідно до статті 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Враховуючи, що реконструйоване нерухоме майно за своєю суттю та функціональним призначенням є громадською будівлею та призначене для обслуговування населення, воно входить до кола об'єктів, що можуть бути розташовані на землях житлової та громадської забудови. За наведених обставин, суд вважає що позивачем не було порушено положень чинного законодавства щодо цільового використання земельних ділянок.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень. Відповідачем не було доведено, що спірне майно порушує законні права відповідача чи третіх осіб. Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного  будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

До моменту розгляду справи Донецька міська рада, до компетенції якої відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

В матеріалах справи містяться висновки Донбаської національної академії будівництва та архітектури, відповідно до яких конструкції Споруд, розташованих по вулиці Новоросійській, 2а в Київському районі міста Донецька, знаходяться в задовільному технічному стані, відповідають вимогам чинної нормативно-технічної документації в сфері архітектурного проектування, та не мають обмежень щодо їх використання. На думку експерта, обстежені Споруди придатні до подальшого використання.

Зазначені висновки з урахуванням ст.ст.32, 34, 43 ГПК України, можуть свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування будівлею за її функціональним призначенням за умови додержання положень чинного законодавства.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно ст.41  Конституції України, кожен  має  право  вільно володіти,  користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку,  визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 ЦК України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 ЦК України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

На час розгляду справи позивач відкрито володіє майном, що утворилося в результаті реконструкції архітектурного об'єкту, який розташовано по вулиці Новоросійській, 2а в Київському районі міста Донецька. Право позивача на вказане майно не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю об'єктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним об'єктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

З огляду на наведене, причиною виникнення спору є самовільна, без відповідних дозвільних документів реконструкція Підприємством Споруд, а також протиправне невизнання відповідачем права власності Підприємства на цю нерухомість.

Відповідно до ст.49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача, оскільки первинним підґрунтям спору є вина позивача у неповному проведенні дій щодо отримання відповідних дозволів на будівництво та реконструкцію нерухомості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                       ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „ШИК”, м.Донецьк до Донецької міської ради, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати право власності Приватного підприємства „ШИК”, м.Донецьк на об'єкти нерухомості, які розташовано по вулиці Новоросійській, 2а в Київському районі міста Донецька, а саме: будівлю приміщень складу (літера А-1) загальною площею 663,2 м2; будівлю складу №1 (літера Б-1) загальною площею 760,8 м2; адміністративну будівлю (літера В-4) загальною площею 860,1 м2; будівлю побутових приміщень (літера Г-1) загальною площею 189,9 м2; будівлю складу (літера И-1) загальною площею 683,8 м2; будівлю складу (літера К-1) загальною площею 1'046,0 м2; огорожу, браму №№ 1-2; замощення І.

У судовому засіданні 28.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Любченко М.О.                               

Повне рішення складено 28.01.2011р.