Рішення

від 13.01.2011 по справі 17/347

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/347

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.11                                                                                 Справа № 17/347.

За позовом Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго», м. Луганськ

до Приватного підприємства «Фелікс», м. Краснодон   Луганської області

про стягнення  5281 грн. 56 коп.

Суддя   Фонова О.С.     

                                                     Представники:

від позивача: Нинюк І.В. - провідний юрисконсульт, довіреність № 18/01-11 від 10.01.2011;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги теплопостачання у сумі 2803,85 грн., інфляційних нарахувань у сумі 2000,80 грн. та 3% річних у сумі 476,91 грн., за договором про постачання теплової енергії №82 від 15.10.2005.

Відповідач у судовому засіданні 13.12.2010 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не згоден з позовними вимогами, оскільки за заявлений позивачем період заборгованість у відповідача відсутня.

Крім того, відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів,  заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та відповідача, суд

      в с т а н о в и в:

Між Луганським обласним комунальним спеціалізованим теплозабезпе-чуючим підприємством „Луганськтеплокомуненерго” (позивач у справі), як Підприємством, та Приватним підприємством «Фелікс»(відповідач у справі), як Споживачем, був укладений договір постачання теплової енергії № 82 від 15.10.2005 (далі –Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Підприємство зобов‘язується поставляти Споживачу теплову енергію, у відповідності з вимогами даного договору, а Споживач зобов‘язується своєчасно сплачувати поставлену теплову енергію у строки на умовах встановлених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, Підприємство зобов‘язується здійснювати поставу теплової енергії у приміщення (споруди) перераховані у Додатку №1 до договору (у котрому вказані переліки опалюваних об‘єктів, їх об‘єми, встановлені засоби обліку теплової енергії). Підприємство робить поставку теплової енергії до точки балансового розмежування, згідно акту про балансове розмежування (додаток №2 до договору), після підписання акту про готовність до опалювального сезону.

Як встановлено у пункті 3.2 Договору, тариф на поставку теплової енергії, на момент укладання договору складає 133,15 грн. (без ПДВ) за 1 Гкал, а також суми ПДВ –26,63 грн. Всього сума з ПДВ –159,78 грн. за 1 Гкал.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що оплата за теплову енергію, що постачається, здійснюється шляхом перерахування Споживачем грошових кошті на розрахунковий рахунок Підприємства, на протязі 7 днів з моменту отримання рахунку, але  не пізніше 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що виконав умови вказаного договору, надав послуги у повній мірі щодо поставки теплової енергії належної якості та в необхідних розрахункових та договірних об'ємах, відповідачеві на його об'єкти, що зазначені у Додатку № 1 до Договору.

Проте, відповідач умови договору щодо своєчасної оплати наданих послуг порушив, у зв'язку з чим  за ним утворилась заборгованість у сумі 2083,85 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.  

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення  інфляційних нарахувань у сумі 2000,80 грн. та 3% річних у сумі 476,91 грн.

Відповідач  проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних  вимог надав суду копію претензії, що надсилалась відповідачеві та докази відправлення акту звірення розрахунків відповідачу.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 

На вимогу суду надати докази на підтвердження факту надання послуг та рахунки з доказами їх надсилання чи вручення відповідачу позивачем надано відповідь що згідно акту № 1 від 02.02.2009 «Про вилучення для знищення документів, невнесених до Національного архівного фонду»документи, які підтверджували постачання теплової енергії, були вилучені та знищені.  

Також відсутність документів на постачання теплової енергії підтверджується актом приймання-передачі документів філії «Краснодонтеплокомуненерго»станом на 27.04.2009.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку з тим, що позивачем не доведено факт постачання теплової енергії в заявленої вартості на суму 2083,85 грн., не зазначено взагалі обсягів спожитої теплової енергії та доказів на підтвердження таких обсягів, шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, тому у задоволенні позову щодо стягнення боргу у сумі 2083,85  грн. слід відмовити.

З огляду на відмову в стягненні суми основного боргу не підлягають до задоволення і похідні від нього вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 2000,80 грн. та 3% річних у сумі 476,91 грн.

Посилання відповідача на застосування позовної давності до позовних вимог є безпідставними, з огляду на недоведеність наявності порушеного права у позивача за заявленими позовними вимогами, яке підлягає захисту,  та відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

       в и р і ш и в:

1.          У задоволенні позову відмовити.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне  рішення складено:  14.01.2011.

Суддя                                                                                              О.С. Фонова