Рішення

від 01.02.2011 по справі 8/130-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/130-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.02.11           Справа № 8/130-10.

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс», м.Київ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково – виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м.Суми

про стягнення 987233 грн. 96 коп.

СУДДЯ  СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі судового засідання Пігарєвій І.О.

Представники:

від позивача:          Онищук Р.Ю., довіреність № 35 від 17.11.2010 року

від відповідача:          не з'явився

Суть спору: позивач, згідно уточнених позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 917 689 грн. 16 коп. заборгованості за отриманий товар, відповідно до договорів поставки № 3/36 від 22.02.2006 року та  № 4/409 від 11.05.2009 року, укладених між сторонами по справі, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Крім того, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог б/н від 14.12.2010 року, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача 917 689 грн. 16 коп. – суму основного боргу, 75 903 грн. 56 коп. – інфляційних збитків та 3% річних, 137929 грн. 91 коп. – пені, 10 000 грн. 00 коп.  витрат на оплату послуг адвоката, 11 315 грн. 22 коп. – витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Також, позивач просив вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 987233 грн. 96 коп., що знаходяться на поточних рахунках відповідача.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд  встановив:

22 лютого 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс» та Відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково – виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» був укладений договір № 3/36 поставки товару.

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 3/36 продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору продукцію. Ціна, кількість, а також строк поставки визначаються специфікаціями, що є невід‘ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 30.03.2009 р.) покупець здійснює передоплату на банківський рахунок продавця в розмірі 100% загальної вартості товару, зазначеного в рахунку, в наступному порядку: 20 % загальної вартості товару, зазначеного в рахунку, протягом 10 днів з моменту отримання від продавця рахунку (копії) на товар, що поставляється. Підставою для направлення рахунку продавцем покупцю є письмова заявка покупця, в якій зазначається перелік товару у відповідності до специфікації до договору; 80 % загальної вартості товару, зазначеного в рахунку, протягом 15 днів з дати поставки товару.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надані специфікації № 212-217 від 22 лютого 2006 року та видаткові накладні № РН-0000240, № РН-0000247, № РН-0000249, № РН-0000250, № РН-0000258 від 20 жовтня 2009 року, № РН-0000266 від 27 жовтня 2009 року, № РН-0000297 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000357 від 25 грудня 2009 року, № РН-0000319 від 02 грудня 2009 року, № РІ1-0000320 від 02 грудня 2009 року.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що у зазначених видаткових накладних відсутнє посилання на номер та дату укладеного між сторонами договору № 3/36, а в якості підстави для поставки товару зазначені номери та дати рахунків-фактур. Проте, з наданих позивачем рахунків-фактур неможливо зробити висновок, що зазначені у видаткових накладних рахунки були виписані покупцю на підставі договору поставки № 3/36.

11 травня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 4/409. Відповідно до п. 1.1. цього договору постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) продукцію (згідно Специфікацій до договору), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію згідно умов Договору.

Порядок розрахунків за отриманий товар передбачений розділом 5 договору,  відповідно до якого постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі 600 000 грн. зі строком повернення 45 днів з дати поставки товару на адресу покупця. Оплата здійснюється безготівковим перерахуванням  грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. п. 5.1.1, 5.3,5.4).

На підтвердження позовних вимог позивачем надані специфікації № 1 від 11 травня 2009 року, № № 3, 4, 5, 6 від 02 жовтня 2009 року, № 10 від 12 жовтня 2009 року, № 11 та № 12 від 23 жовтня 2009 року та видаткові накладні № РН-0000039 від 24 березня 2010 року, № РН-0000004 від 29 січня 204.0 року, № РН-0000037 від 24 березня 2010 року, № РН-ООООО38 від 24 березня 2010 року, № РН-0000193 від 02 вересня 2009 року, № РН-0000220 від 02 жовтня 2009 року, № РН-0000221 від 02 жовтня 2009 року, № РН-0000224 від 02 жовтня 2009 року, № РН-0000238 від 20 жовтня 2009 року, № РН-0000239 від 20 жовтня 2009 року, № РН-0000241 від 20 жовтня 2009 року, № РН-0000245 від 20 жовтня 2009 року, № РН-0000246 від 20 жовтня 2009 року, № РН-0000225 від 02 жовтня 2009 року, № РН-000026 від 02 жовтня 2009 року, № РН-0000352 від 31 грудня 2009 року, № РН-0000353 від 31 грудня 2009 року, № РН -000354 від 31 грудня 2009 року, № РН-0000355 від 31 грудня 2009 року, № РН-0000358 від 25 грудня 2009 року, № РН-0000348 від 18 грудня 2009 року, № РН-000037 від 17 грудня 2009 року, № РН-0000338 від 17 грудня 2009 року, № РН-0000340 від 17 грудня 2009 року, № РН-0000342 від 17 грудня 2009 року, № РН-0000321 від 02 грудня 2009 року, № РН-0000322 від 02 грудня 2009 року, № РН-0000323 від 02 грудня 2009 року, № РН-0000324 від 02 грудня 2009 року, № РН-0000325 від 02 грудня 2009 року, № РН-0000326 від 02 грудня 2009 року, № РН-0000305 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000303 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000302 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000301 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000300 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000239 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000298 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000295 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000294 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000293 від 24 листопада 2009 року, № РН-0000281 від 02 листопада 2009 року, № РН-0000280 від 02 листопада 2009 року, № РН-0000279 від 02 листопада 2009 року.

Видаткові накладні, надані позивачем в якості доказу поставки товару за договором № 4/409, містять посилання на номери та дати рахунків-фактур, виставлення яких не передбачено договором в якості підстави для проведення оплати, та не містять посилання на номер та дату укладеного між сторонами договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка товару за вище переліченими накладними буда здійснена поза межами дії наданих позивачем договорів поставки № 3/36 від 22.02.2006 р. та № 4/409 від 11.05.2009 р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо він підписаний сторонами.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення заборгованості за отриманий товар відповідач зазначив, що ним не була отримана вимога про сплату заборгованості, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, суд зауважує, що відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Аналогічні положення встановлені ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З підстав, викладених вище, судом не приймаються до уваги умови договору № 3/36 від 22.02.2006 р. з наступними змінами та договору № 4/409 від 11.05.2009 р. в частині визначення строків оплати товару.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами – видатковими накладними, на яких міститься підпис особи, що прийняла товар за цими накладними, та розрахунком суми позовних вимог підтверджується отримання відповідачем товару, заборгованість за який  на даний час становить 917 689 грн. 16 коп.

Заперечення відповідача щодо невідповідності суми, зазначеної у позовній заяві, реальній заборгованості відповідача за отриманий товар, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження таких заперечень. Суд ухвалами зобов'язував сторони надати підписаний акт звірки взаємних розрахунків, позивач надав докази направлення відповідачу 06.12.2010 р. двох  примірників Акту звірки для підписання, проте з боку відповідача на час розгляду справи Акт звірки підписаний не був.

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 917 689 грн. 16 коп. Відповідач в засідання суду не з'явився, аргументованого заперечення на позов не подав, не подав і доказів сплати боргу. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог б/н від 14.12.2010 року позивач просить стягнути з відповідача крім основного боргу 75 903 грн. 56 коп. – інфляційних збитків та 3% річних, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України та наданий суду розрахунок за період з січня 2010 р. по листопад 2010 р. включно. Проте, суд приходить до висновку, що надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних здійснені без врахування строків проведення відповідачем оплати за отриманий товар відповідно до видаткових накладних, а відтак вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Не підлягає стягненню з відповідача також і пеня в сумі 137929 грн. 91 коп., оскільки відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (а зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі ст. ст. 546, 549 ЦК України) вчиняється у письмовій формі. Укладені сторонами договори поставки № 3/36 від 22.02.2006 р. та № 4/409 від 11.05.2009 р., якими визначена відповідальність сторін у вигляді стягнення пені, у даному випадку застосуванню не підлягають.    

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача  відшкодовуються пропорційно задоволеним позовним вимогам 9165 грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита, 191 грн. 16 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10 000 грн. 00 коп. – витрат з оплати послуг адвоката Онищука Р.Ю. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3122, квитанція до прибуткового косавого ордеру серії СМ № 809707 від 10.12.2010 р.).

Крім того, позивач просить суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на його рахунках в установах банків.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь – якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких засобів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.  

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд відмовляє позивачеві у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки ним не надано належних  доказів  в обґрунтування вимог даного клопотання, що можуть свідчити про ускладнення  чи неможливість виконання рішення господарського суду по  справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 66, 67, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс» про вжиття заходів до забезпечення позову – відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково – виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе» (40004, м.Суми, вул.Горького,58; код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метран Енерго Сервіс» (01043, м.Київ, вул.Ярославів Вал, 21-п; код 32161899) 917 689 грн. 16 коп. – основного боргу, 9165 грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита, 191 грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10 000 грн.  00 коп. витрат з оплати послуг адвоката

3.В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 О.Ю. СОП‘ЯНЕНКО

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.   

Повний текст рішення підписано 01.02.2011 року.