Рішення

від 19.01.2011 по справі 21/108-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/108-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2011 р.                                                            Справа № 21/108-09

вх. № 2623/5-21

Суддя господарського суду Інте Т.В. 

при секретарі судового засідання Федорова К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

 відповідача - не з"явився; 3-ї особи не з"явився;

розглянувши справу за позовом ТОВ "Арт Про Трейдінг", м. Дніпропетровськ  

до  ПФ "Кібела", м. Мерефа, Харківська область 3-я особа ЗАТ ОТП "Банк"

про стягнення 48765,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ТОВ "Арт Про Трейдінг" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача – ПП Кібела", з урахуванням заявлених та прийнятих судом уточнень,  43726,31 грн. заборгованості, яка виникла на підставі договору про надання факторингових послуг від 13.06.08 р. № FT08-319/28-3 внаслідок виконання ТОВ "Арт Про Трейдінг" солідарного з ПП "Кібела" обов*язку боржника перед ПАТ "ОТП Банк" за договором поставки № 01.2211 від 02.01.08 р. та відшкодування сплачених судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 12.05.09 р. було задоволено клопотання сторін та продовжено строк розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою від 30.07.09 р. до участі у справі, в якості  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено ЗАТ "ОТП Банк".

В зв*язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М., ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області  Бровченко І.О. від 28.08.09 р., справу для подальшого розгляду було передано судді Інте Т.В.

28 серпня 2009 р., в зв*язку з касаційним оскарженням ПП "Кібела" ухвали господарського суду Харківської області від  30.07.09 р., провадження у справі було зупинено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.09 р. у прийнятті касаційної скарги було відмовлено.

26.10.09 р., в зв*язку з надходженням від  ПП "Кібела" апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.07.09 р., справу № 21/108-09 було направлено до Харківського апеляційного господарського суду, який ухвалою від 02.11.09 р. у прийнятті скарги відмовив.

В зв*язку з касаційним оскарженням ПП "Кіббела" до Верховного Суду України  ухвали Вищого господарського суду України від 23.09.09 р., справа № 21/108-09 була направлена до Вищого господарського суду України  09.11.09 р.

Ухвалою Верховного Суду України від 03.12.09 р. у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського  суду України від 23.09.09 р. у справі № 21/108-09 було відмовлено.

23.11.09 р. господарським судом Харківської області  до Вищого господарського суду України була направлена касаційна скарга ПП "Кібела" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.09 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.10 р. касаційна скарга була залишена без задоволення, а ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.09 р. – без змін.

Після повернення справи до господарського суду Харківської області, ухвалою від 09.06.10 р., провадження у справі було поновлено.

Відповідач надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких, проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на укладання між ТОВ "Арт Про Трейдінг" та ЗАТ "ОТП Банк" договору факторингу № FT08-319/28-3 від 13.06.08 р., згідно положень якого, права грошової вимоги ( майнові права) ТОВ "Арт Про Трейдінг" за договором поставки № 01.2211 від 02.01.08 р. відступлені (передані) ЗАТ "ОТП Банк". Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не доведено факт поставки товару за накладними, доданими до справи, саме за договором № 01.2211 від 02.01.08 р. та не доведено взагалі отримання відповідачем товару, в зв*язку з відсутністю в накладних підписів одержувача товару. Таким чином, позивачем не надано доказів порушення з боку відповідача грошових зобов*язань, що позбавляє позивача права вимоги стягнення грошових сум.

Третя особа – ПАТ "ОТП Банк" надав суду пояснення по справі, відповідно до яких було підтверджено укладання між позивачем та банком договорів про надання факторингу № FT07-351/28-03 від 16.08.07 р. та № FT08-319/28-3 від 13.06.08 р. за якими  банку було відступлено право вимоги позивача до покупців його продукції, зокрема, до відповідача - ПП "Кібела", з яким 02.01.08 р. було підписано погодження. Заборгованість відповідача, право вимоги якої було відступлено банку, виникла внаслідок виконання договору поставки № 01.2211 від  02.01.08 р., укладеного між ТОВ "Арт Про Трейдинг" та ПП "Кібела". Відповідачем було здійснено банку платежів на загальну суму  780863,72 грн. В зв*язку зі встановленням п. 1.9 договору № FT08-319/28-3 від 13.06.08 р. солідарної відповідальності клієнта (позивача) за повне, своєчасне та належне виконання боржником боргових зобов*язань та простроченням боржником платежів за договором поставки, банком було здійснено договірне списання ( п. 1.5.2 договору факторингу) грошових коштів з рахунків клієнта та оформлено відповідні меморіальні ордери на загальну суму 58313,27 грн.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви з 18.06.09 р. до 15.07.09 р. , з 15.07.09 р. до 30.07.09 р. та з 27.10.10 р. до 16.11.10 р.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встановив наступне.

02.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №01.2211.

Згідно умов вказаного договору, позивач зобов'язався здійснювати поставки товару відповідачу, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити на користь позивача вартість поставленого товару.

Відповідно до п. 12.6 договору поставки, уступка права вимоги можлива лише за згодою сторін.

Так, відповідач листом від 02.01.2008 року надав письмову згоду на здійснення всіх платежів, які виникають на підставі договору поставки №01.2211 від 02.01.2008 року на користь ЗАТ "ОТП Банк" відповідно до вже укладеного між позивачем та Банком договору факторингу.     

Як доказ уступки позивачем ЗАТ "ОТП Банк" права вимоги до ПФ "Кібела", позивач надав копію договору факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р. та зазначив, що саме по цьому договору факторингу Банк здійснив списання грошових коштів з позивача, як з солідарного з відповідачем боржника за договором поставки №01.2211 від 02.01.08 р.   

Суд вивчивши договір факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р., приходить до висновку, що даний договір не є доказом того, що за ним відступлено право матеріальної вимоги до відповідача, яке виникає саме з договору поставки №01.2211 від 02.01.08 р.

Адже жодним пунктом договору факторингу не обумовлено за яким саме договором поставки позивачем відступлено Банку право вимоги до відповідача.

При цьому, суд приймає до уваги, що матеріали справи містять ще один діючий договір поставки, укладений між позивачем та відповідачем за №01.2211 від 22.11.2006 року, наданий відповідачем. При цьому відповідач наголошує на тому, що за договором від 2006 року також здійснювалися господарські операції.

Отже, враховуючи обставини справи, суд вважає, що предметом доказування є наступні обставини:

-          фат поставки позивачем товару відповідачу саме за договором поставки №01.2211 від 02.01.08 р., а не за договором поставки №01.2211 від 22.11.2006 року;

уступка права вимоги за договором факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р. була здійснена саме по зобов'язанням які виникали по договору поставки №01.2211 від 02.01.08 р.;

-          факт відступлення права вимоги за договором поставки №01.2211 від 02.01.08 р. саме на виконання договору факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р.;

-          факт виконання солідарного обов'язку відповідача позивачем, що виник саме з договору поставки №01.2211 від 02.01.08 р., відповідно до договору факторинга №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р.

Умовами договору факторинга №FT08-319/28-3 від 13.06.08 р. визначено, що моментом передачі права вимоги є момент підписання обома сторонами договору "Реєстрів" (т. 3, а.с.6-16; т. 2 а. с. 107- 113), які також надані третьою особою до матеріалів справи у підтвердження передачі права вимоги.

Але суд, вивчивши реєстри приходить до висновку, що вони не можуть бути доказами уступки права вимоги саме за договором поставки №01.2211 від 02.01.08 року з огляду на те, що в них містяться номери видаткових накладних які позивач не вказував як доказ поставки по договору від 02.01.08 року.  

Позивач як на доказ здійснення поставки за договором №01.2211 від 02.01.2008 року посилається на видаткові накладні №5-00026 від 12.01.08 р. на суму 72 252,84 грн., №5-00104 від 19.01.08 р. на суму 24 705,48 грн., №5-00123 від 26.01.08 р. на суму 37 935,60 грн., №5-00287 від 16.02.08 р. на суму 93 647,52 грн., №5-00371 від 29.02.08 р. на суму 41 096,40 грн., №5-00446 від 15.03.08 р. на суму 35 230,26 грн., №5-00520 від 31.03.08 р. на суму 42 283,08 грн., №5-00588 від 12.04.08 р. на суму 37 891,38 грн., №5-00693 від 26.04.08 р. на суму 58  479,96 грн., №5-00772 від 17.05.08 р. на суму 24 248,88 грн., №5-00809 від 31.05.08 р. на суму 59 900,04 грн., №5-00962 від 05.07.08 р. на суму 40 200,48 грн., №5-00963 від 05.07.08 р. на суму 9 108,12 грн., №5-01098 від 19.07.08 р. на суму 32 676,30 грн., №5-01152 від 26.07.08 р. на суму 12 628,80 грн., №5-01153 від 26.07.08 р. на суму 11 277,60 грн., №5-01258 від 16.08.08 р. на суму 56 407,74 грн., №5-01288 від 16.08.08 р. на суму 1 616,76 грн., №5-01301 від 23.08.08 р. на суму 30 487,32 грн., №5-01388 від 13.09.08 р. на суму 7 137,96 грн., №5-01389 від 13.09.08 р. на суму 10 456,44 грн., №5-01392 від 13.09.08 р. на суму 5 608,80 грн., №5-01440 від 13.09.08 р. на суму 8 126,10 грн., №5-01439 від 13.09.08 р. на суму 4 765,32 грн., №5-01441 від 13.09.08 р. на суму 17 977,68 грн., №5-01488 від 26.09.08 р. на суму 15 443,16 грн., №5-01489 від 26.09.08 р. на суму 26 667,00 грн., №5-01490 від 26.09.08 р. на суму 14 178,96 грн., №5-01637 від 09.10.08 р. на суму 27 250,92 грн., №ДСМ00000081 від 11.10.08 р. на суму 6 278,16 грн., №ДСМ00000193 від 24.10.08 р. на суму 5 448,36 грн., №ДСМ00000255 від 31.10.08 р. на суму 6 069,60 грн., №ДСМ00000287 від 31.10.08 р. на суму 1 746,12 грн., №ДСМ00000381 від 15.11.08 р. на суму 1 499,10 грн., №ДСМ00000459 від 27.11.08 р. на суму 39 413,60 грн.

Дослідивши вищевказані видаткові накладні, суд приходить до висновку, що вони не є належним доказом в розумінні ст. 32, 34 ГПК України, так як вони не підтверджують факту здійснення поставок саме за договором №01.2211 від 02.01.2008 року так як не містять посилань на договір поставки №01.2211 від 02.01.2008 року.

Відповідно до п. 1.9 договору факторинга №FT08-319/28-3 від 13.06.08 р., позивач несе солідарну відповідальність за своєчасне виконання відповідачем договору поставки в частині здійснення оплат поставленого товару.

Позивач зазначає, що сума заборгованості виникла у відповідача в порядку ст. 544 ЦК України, відповідно до якої, боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників.

Як доказ виконання солідарного обов'язку позивач та Банк надали меморіальні ордери, якими було списано кошти з рахунку позивача (т. 3 а. с.26, 27, 29).

ЗАТ "ОТП Банк" надав до суду також інші документи (т. 3 а. с. 32-46), які суд не приймає до уваги з огляду на те, що вони не підтверджують факту списання грошових коштів з рахунку позивача, як солідарного боржника, саме за договором поставки №01.2211 від 02.01.2008 року та в порядку саме договору факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 року.

Банком та позивачем до матеріалів справи надана довідка (т. 2 а.с. 114) про отримання від відповідача платежів за період з 01.01.07 року по 01.01.10 рік, вивчивши яку, суд приходить до висновку, що платежі від ПФ "Кібела" до Банку надходили одночасно за договором факторингу №FT07-564/28-3 від 06.02.2007 року та за спірним договором факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р.

Позивач стверджує, що право вимоги за вищевказаними накладними, саме на підставі договору поставки №01.2211 від 02.01.2008 року, передано було Банку по договору факторинга №FT08-319/28-3 від 13.06.08 р. відповідно до реєстрів підписаних його сторонами.

Так, дослідивши відповідні реєстри (т.3 а. с. 6-16, т. 2 а.с.107-113)., суд прийшов до висновку, що вказані документи свідчать про одночасну дію в часі договорів поставки №01.2211 від 22.11.2006 року та №01.2211 від 02.01.2008 року.

При посиланні на накладні №5-00026 від 12.01.08 р. на суму 72 252,84 грн., №5-00104 від 19.01.08 р. на суму 24 705,48 грн., №5-00123 від 26.01.08 р. на суму 37 935,60 грн., №5-00371 від 29.02.08 р. на суму 41 096,40 грн., №5-00446 від 15.03.08 р. на суму 35 230,26 грн., №5-00520 від 31.03.08 р. на суму 42 283,08 грн., №5-00588 від 12.04.08 р. на суму 37 891,38 грн., №5-00693 від 26.04.08 р. на суму 58  479,96 грн., №5-00772 від 17.05.08 р. на суму 24 248,88 грн., №5-00809 від 31.05.08 р. на суму 59 900,04 грн. (т.1 а. с. 31-35, 41-54), №ДСМ00000287 від 31.10.08 р. на суму 1 746,12 грн. (т.1. а.с. 86), як на доказ поставки товару у виконання договору №01.2211 від 02.01.2008 року, позивач не надав до суду доказів передачі права вимоги Банку за цими накладними, так як матеріали справи не містять реєстрів, з моменту підписання яких у відповідності до п.2.1 договору факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.08 р. право вимоги вважається відступленим.

Щодо видаткових накладних  №5-00962 від 05.07.08 р. на суму 40 200,48 грн., №5-00963 від 05.07.08 р. на суму 9 108,12 грн. (т.1 а.с.51), №5-01098 від 19.07.08 р. на суму 32 676,30 грн. (т.1 а.с.60), №5-01152 від 26.07.08 р. на суму 12 628,80 грн., №5-01153 від 26.07.08 р. на суму 11 277,60 грн. (т.1 а.с.60), судом встановлено, що відповідно до змісту реєстрів №FT08-319/28-3-11 від 23.07.2008 р. (т. 3 а.с.6), FT08-319/28-3-12 від 27.07.2008 р. (т. 3 а.с.7), FT08-319/28-3-15 від 29.07.2008 р. (т. 3 а.с.8), позивачем відступлено право вимог за вказаними накладними, відповідно до іншого договору факторинга № FT07-319/28-3 від 13.06.2008 р. (що не є договором факторингу за яким здійснено списання коштів з позивача та в результаті чого заявлені регресні вимоги).

Тобто реєстр №FT08-319/28-3-11 від 23.07.2008 року свідчить про те, що позивач звернувся до банку про надання авансу за договором факторингу №FT07-319/28-3 від 13.06.2008 року та вказав, як підтвердження наявності зобов'язань відповідача перед позивачем, видаткові накладні №5-01152 та №5-01153 та договір №01.2211 від 02.01.2008 року.

Вказане свідчить про те, що право вимоги за договором №01.2211 від 02.01.2008 року відступалося за договором факторингу №FT07-319/28-3 від 13.06.2008 року а не за договором факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р., як то зазначалося в позові позивачем.

Також суд приймає  до уваги, що, відповідно до меморіального ордеру №1.1 від 24.09.2008 року (т.3 а.с.26), Банк здійснив списання з рахунку позивача коштів відповідно до реєстру FT08-319/28-3-15 від 29.07.2008 р. (т. 3 а.с.8), згідно зі змісту якого чітко вбачається що він складався на виконання договору факторингу № FT07-319/28-3 від 13.06.2008 р. (що не є договором факторингу за яким здійснено списання коштів з позивача та в результаті чого заявлені регресні вимоги).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що меморіальний ордер №1.1 від 24.09.2008 року (т. 3 а.с. 26) не є підтвердженням договірного списання коштів з рахунку позивача саме за договором факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р., за яким в порядку регресу позивач просить стягнути відповідну суму з відповідача.

Видаткова накладна №5-00287 від 16.02.08 р. на суму 93 647,52 грн. (т.1 а.с.38) вказана в реєстрі №FT07-351/28-03-31 від 28.02.2008 року (т.2 а.с.113).

При цьому, відповідно до змісту даного реєстру та змісту позовної заяви, товар за цією накладною мав поставлятися саме за договором поставки №01.2211 від 02.01.2008 року, право вимоги за яким відступалося саме по спірному договору факторинга №FT08-319/28-3 від 13.06.08 р.   

Такі посилання позивача є взаємовиключними, так як згідно позову, право вимоги за договором поставки №01.2211 від 02.01.2008 року передавалося відповідно до договору факторинга №FT08-319/28-3 від 13.06.08 р., а згідно самого реєстру право вимоги по видатковій накладній №5-00287 від 16.02.08 р. було передано за іншим договором факторинга №FT07-351/28-03-31 від 28.02.2008 року   (що не є договором факторингу за яким здійснено списання коштів з позивача та в результаті чого заявлені регресні вимоги).

Таким чином, суд приходить до висновку, що поставка товару за накладною №5-00287 від 16.02.08 р. на суму 93 647,52 грн. здійснювалася не у виконання договору поставки №01.2211 від 02.01.08 р.

Викладене також свідчить про одночасну дію двох договорів поставки.  

Видаткової накладної №5-01637 від 09.10.08 р. на суму 27 250,92 грн., на яку посилається позивач у позові, взагалі не надано до матеріалів справи. Отже доказів щодо здійснення поставки за цією накладною та наявності за нею зобов'язань відповідача саме за договором поставки №01.2211 від 02.01.08 р., позивач не надав.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відступлення права вимоги, відповідно до змісту реєстрів, з урахуванням видаткових накладних, визначених в позові, було здійснено на загальну суму 257 585,06 грн.

Враховуючи наявні в матеріалах справи документи про надходження коштів від ПФ "Кібела", надані Банком (т. 3 а. с. 17-25), суд приходить до висновку, що ПФ "Кібела" було здійснено оплату в повному обсязі вартості товару за тими видатковими накладними, які зазначені в реєстрах, які складені у відповідності до договору факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.08 р.

Отже, факт списання грошових коштів з рахунку позивача не є доказом того, що ці кошти було списано за ті зобов'язання, що виникли за договором поставки від 2008 року, так як матеріали справи свідчать про те, що право вимоги за договором поставки від 2008 року було передано за іншим договором факторингу, який вже було укладено між позивачем та Банком до укладення самого договору поставки від 2008 року.    

Викладене свідчить про те, що заявлені позовні вимоги не є обґрунтованими, так як за договором факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р. уступка права вимоги до ПФ "Кібела" по договору поставки від 2008 року не здійснювалася.      

При цьому, суд також вважає що видаткові накладні №ДСМ0000082 від 11.10.08 р. на суму 27 250,92 грн., №ДСМ00000006 від 24.10.2008 року на суму 9 879,24 грн., №ДСМ00000194 від 24.10.2008 року на суму 4 552,20 грн., №ДСМ00000224 від 31.10.2008 року на суму 30 186,19 грн. не є належним  доказом у справ, так як в позові позивач не зазначає вказані накладні як доказ поставки товару саме за договором поставки №01.2211 від 02.01.2008 року. Самі ж накладні посилань на договір №01.2211 від 02.01.08 р. не містять.   

Також суд враховує, що позивач безпідставно завищив позовні вимоги, так як при зверненні до суду ним не врахована ще одна накладна про повернення товару №ДСМ 00000013 від 31.10.2008 року на суму 1 499,10 грн.    

Крім того, суд приходить до висновку, що факт списання грошових коштів, що підтверджується меморіальними ордерами, наданими Банком, не може бути доказом виконання позивачем, як солідарним боржником, зобов'язань ПФ "Кібела" за договором поставки №01.2211 від 02.01.2008 року.

Суд приймає до уваги, що фактично позивач не підтверджував  Банку первинними документами зобов'язання відповідача перед ТОВ "Арт Про Трейдінг" і фактично будь які перерахування чи списання грошових коштів здійснювалося банком без перевірки інформації наданої позивачем, ґрунтуючись лише на реєстрах, які не є первинними документами.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на факт списання грошових коштів з рахунку позивача, як на підставу наявності права регресної вимоги, саме за договором факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р.

Також суд приймає до уваги, що лист, яким ПФ "Кібела" повідомляє Банк про свою згоду на уступку ТОВ "Арт Про Трейдінг" права вимоги ЗАТ "ОТП Банк" та засвідчує своє зобов'язання сплачувати платежі за договором поставки №01.2211 від 02.01.2008 року на користь Банку, датований 02.01.2008 року.

Зі змісту даного листа вбачається що на момент його підписання (02.01.2008 року) між ТОВ "Арт Про Трейдінг" та ЗАТ "ОТП Банк" фактично вже було укладено договір факторингу і це ніяким чином не міг бути договір фаторингу №FT08-319/28-3 так його було укладено 13.06.2008 р.

Суд приходить до висновку, що право матеріальної вимоги за договором поставки №01.2211 від 02.01.2008 року було передано ЗАТ "ОТП Банк" за вже укладеним договором факторингу (існуючим та дійсним на момент підписання договору поставки).

Позивач в позовній заяві, посилається на договір факторингу №FT08-319/28-3 датований 13.06.2008 р. як на підставу наявності права регресної вимоги до відповідача.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів, наданими до справи доказами, що право вимоги за договором поставки №01.2211 від 02.01.2008 року  було відступлено саме по договору факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 року.

Також, відповідно до п. 3.1 договору факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р., зазначено, що право грошової вимоги не може бути обтяжене, в тому числі і передане іншим особам. Так, з урахуванням цього положення та того факту, що право вимоги за договором поставки №01.2211 від 02.01.2008 року було передано ще у січні місяці 2008 року, суд приходить до висновку, що право матеріальної вимоги за договором поставки від 02.02.2008 року не є предметом договору факторинга №FT08-319/28-3 від 13.06.08 р.  

Окрім того, зі змісту договору факторингу №FT08-319/28-3 від 13.06.2008 р. не вбачається, що право вимоги до ПФ "Кібела" відступлено саме за договором поставки №01.2211 від 02.01.2008 року, так як не містить жодних посилань на нього. В даному договорі (додаток №1) визначено лише "Ліміт боржника" і зазначена назва відповідача.

Окрім того, позивачем також не доведено, що поставки товару, за видатковими накладними, наданими до суду, здійснювалися саме на виконання договору поставки №01.2211 від 02.01.2008 року, а не за договором поставки №01.2211 від 22.11.2006 року, які діяли одночасно.          

Також суд приймає до уваги, що відповідно до меморіальних ордерів, наданих Банком, сума коштів, списана з рахунку позивача є значно меншою від суми заявленої в позові, внаслідок чого суд вважає, що позивач не обґрунтував позовні вимоги.           

Також суд приходить до висновку, що, у разі виконання солідарним боржником зобов'язання, останній має звернутися до іншого боржника з регресною вимогою. Фактично, в договорі факторингу не визначено строки та порядок повернення виконання боржником на користь солідарного боржника, який виконав зобов'язання. Таким чином суд приходить до висновку, що строк виконання цього зобов'язання не визначено. Так, на ці відносини поширюються приписи ст. 530 ЦК України, відповідно до яких у разі не встановлення в зобов'язанні строку його виконання, боржник має виконати такий обов'язок протягом 7 днів з моменту звернення кредитора з вимогою про це.

Враховуючи те, що такої вимоги до суду позивачем не надано, суд приходить до висновку, що, в будь якому випадку, звернення з позовом до суду є передчасним.

При цьому суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що вимога була фактично пред'явлена шляхом подання уточнених позовних вимог, але вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що вимога та позовна заява є різними поняттями.

Зокрема з позовною заявою особа звертається за захистом свого порушеного права. Необхідним елементом в даному випадку є факт порушення права позивача. Моментом порушення ж права є момент невиконання зобов'язання іншої особи –боржника. Фактично невиконання зобов'язання можливе лише якщо особа знала про наявність такого зобов'язання та про настання строку його виконання. І тільки у разі невиконання у строк зобов'язання, можливо стверджувати, що є факт порушення права кредитора.

Відповідно ж до матеріалів справи, позовна заява позивачем подана з підстав невиконання відповідачем договору поставки. Пізніше позивач змінив підстави позову та просив стягнути заборгованість в порядку регресу. Але доказів того, що відповідач знав (був повідомлений) про наявність обов'язку регресного відшкодування та настання строку виконання такого обов'язку суду позивач так і не надав.

З урахуванням чого, суд приходить до висновку, що позивач безпідставно ототожнює поняття позову та поняття вимоги про виконання обов'язку.

Суд також приймає до уваги наявні в матеріалах справи регресні вимоги, які направлялися відповідачу позивачем, але не може прийняти їх як доказ такого звернення в рамках справи, з огляду на те, що вони датовані серпнем та жовтнем місяцем 2010 року, що є набагато пізніше ніж дата порушення справи.        

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.     

          Враховуючи викладене,  суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, сплачені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 46, 49, 69, 77, 82-85 ГПК України, ст.ст. 530, 1077-1086 ЦК України, суд   

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                 Інте Т.В.

Повне рішення складено 24 січня 2010 року