Рішення

від 24.01.2011 по справі 66/337-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

66/337-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р.                                                            Справа № 66/337-10

вх. № 9855/1-66

Суддя господарського суду Шатерніков М.І. 

при секретарі судового засідання Вишневський О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Поштар Т.П. (довіреність № 4153 від 24.12.2010р.);

 відповідача - Жоравович Д.О. (довіреність б/н від 23.11.2010р.);

3-ї особи - не з'явився;

розглянувши справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м.Київ,  

до  Дочірнього підприємства "УМіТ" акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс", с.Пісочин - 2 Харківського району Харківської області,

3-я особа - Акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс", с.Пісочин - 2 Харківського району Харківської області,  

про стягнення 599251,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства "УМіТ" акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс", с.Пісочин - 2 Харківського району Харківської області, заборгованості за Договором фінансового лізингу № 080819-168/ФЛ-Ю-С від 04.09.2008р. в розмірі 599251,64 грн., у тому числі: 493619,64 грн. основного боргу; 17456,63 грн. пені; 14032,84 грн. - 3% річних; 53995,14 грн. інфляційних збитків та 20147,40 грн. штрафу. Позивач також просить вилучити у відповідача та передати власнику - позивачу предмет лізингу, а саме екскаватор - навантажувач JCB4СХSМА81343751, державний реєстраційний номер 46971АА. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2010р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 66/337-10 та розгляд справи призначено на 14.12.2010р. о 10:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2010р. строк розгляду справи № 66/337-10 було продовжено за клопотанням відповідача на 15 днів – по 24.01.2011р. За клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 18.01.2011р. об 11:30 год.

14.12.2010р. до канцелярії господарського суду надійшло письмове клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарським судом вже було вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав у справі № 54/40-09.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Так, вказаною нормою передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Суд звертає увагу на те, що в рамках розгляду господарської справи № 54/40-10 за первісним позовом було вирішено спір про стягнення з ДП "УМіТ" АТ "Куряжський домобудівельний комплекс" заборгованості за Договором фінансового лізингу № 080819-168/ФЛ-Ю-С від 04.09.2008р. за період з грудня 2008 року по січень 2009 року в загальному розмірі 69023,50 грн. Проте, предметом даного спору є стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу № 080819-168/ФЛ-Ю-С від 04.09.2008р. за період з 13.01.2009р. по 21.10.2010р. в загальному розмірі 599251,64 грн. Отже, предмети спору у цій справі та у справі № 54/40-09 не є тотожними, у зв'язку з чим підстави для припинення провадження у справі відсутні.

У судових засіданнях оголошувалися перерви з 18.01.2011р. до 20.01.2011р. до 10:00 год. та з 20.01.2011р. до 24.01.2011р. до 11:30 год. для надання сторонами додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні, яке відбулося 20.01.2011р., судом було задоволено клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс", яке є головним підприємством відповідача.

24.01.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідача додаткових судових витрат, а саме: вартість проїзних квитків у сумі 880,13 грн., а також добові витрати на відрядження в сумі 180.00 грн., що разом складає            1060,13 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, під іншими витратами, пов'язаними з розглядом господарських спорів, слід розуміти суми, що підлягають виплаті особам, викликаним до господарського суду відповідно до ст. 30 ГПК України, а також витрати, понесені сторонніми підприємствами і організаціями у зв'язку із наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку ст. 38 цього Кодексу, витрати на проведення огляду і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження в порядку ст. 39 цього Кодексу, а також витрати, пов'язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або в організації, яка є стороною по справі, та інші витрати.

Вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті; вартість попереднього продажу проїзних документів; проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межею населеного пункту; найом жилого приміщення, а також добові у розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження, та згідно з поданими документами, що підтверджують розмір цих витрат, відшкодовуються лише експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень.

Отже, враховуючи, що представник позивача у даній справі, не відноситься до кола вищевказаних осіб, та його участь у розгляді даної справи не була визначена судом як обов'язкова, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення додаткових судових витрат.

На вимогу суду представник позивача надав письмові пояснення та додаткові докази по справі, які було оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечує повністю, посилаючись на доводи судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 54/40-09 за аналогічним позовом ТОВ “ВіЕйБі Лізинг”; надав відзив на позовну заяву, який разом з доданими до нього документами було долучено судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

04.09.2008р. між ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” (позивачем) та ДП “УМіТ”АТ “Куряжський домобудівельний комплекс” (відповідачем) було укладено Договір фінансового лізингу № 080819-168/ФЛ-Ю-С, відповідно до умов якого позивач (лізингодавець) надав відповідачу (лізингоодержувачу) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Зазначений предмет лізингу, а саме екскаватор-навантажувач JCB4CXSMA81343751, державний реєстраційний номер 49671АА, був переданий в користування відповідачу на підставі підписаного сторонами Акту прийому-передачі майна, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.1 Договору, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток 1 до Договору) та пунктів 3.4.1.-3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5.

Згідно п. 3.2 Договору, загальна вартість майна на момент укладення Договору складає 503685,00 грн., у тому числі: без ПДВ – 419 737,50 грн., крім того ПДВ 20% - 83947,50 грн.

Пунктом 3.3. Договору передбачена загальна сума винагороди (комісії) лізингодавця, яка без ПДВ 20% складає 202 808,10 грн. при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1-3.4.5. Договору.

Відповідно до п. 3.4.5 Договору, коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4.4. цього Договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів – комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Враховуючи наведені положення Договору фінансового лізингу, судом встановлено що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізинговий платіж по відшкодуванню (компенсації) вартості майна згідно з Графіком сплати лізингових платежів, і ця сума є незмінною в продовж всього часу дії Договору. Корегуванню ж, в порядку, передбаченому п. 3.4.1 - 3.4.5. Договору, підлягає лізинговий платіж – винагорода (комісія) лізингодавця.

В довідці про нарахування лізингових платежів ДП "УМіТ" АТ "Куряжський домобудівельний комплекс" станом на 15.04.2009р., наданій позивачем, ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" проводить за формулою коригування лізингового платежу з урахуванням суми платежу, яка відшкодовує (компенсує) вартість майна, тобто, замість Sn=So*Kn/Ko = 8091,16 (винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане в лізинг майно без ПДВ згідно з Графіком сплати лізингових платежів зі строком оплати 15.04.2009р.) *7,8155/5.049732, позивач виставляє відповідачу загальну суму платежу, розраховану наступним чином Sn=So*Kn/Ko = 18173,41 (загальна сума платежу, в т.ч. ПДВ згідно з графіком сплати лізингових платежів зі строком плати 15.04.2009р.)*7,8155/5.049732. Аналогічні порушення були встановленні судом під час дослідження інших матеріалів справи щодо нарахування лізингових платежів, а саме: довідок про нарахування лізингових платежів ДП "УМіТ" АТ "Куряжський домобудівельний комплекс" станом на: 15.02.2009р., 15.03.2009р., 15.05.2009р., 15.06.2009р., 15.07.2009р., 15.08.2009р., 15.09.2009р., 15.10.2009р., 15.11.2009р., 15.12.2009р., 15.01.2010р., 15.02.2010р., 15.03.2010р., 15.04.2010р., 15.05.2010р., 15.06.2010р., 15.07.2010р., 15.08.2010р., 15.09.2010р., 15.10.2010р.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено безпідставність коригування позивачем (лізингодавцем) лізингових платежів з урахуванням всієї суми платежу, яка охоплює відшкодування (компенсацію) частини вартості майна та винагороду (комісію) лізингодавця, оскільки, по-перше, на відміну від п. 3.3. Договору (загальна сума винагороди), п. 3.2. Договору (загальна вартість майна) не передбачає коригування (збільшення суми платежу) з урахуванням зміни курсу гривні до долару США. По-друге, п. 3.4.5 Договору чітко передбачено, що таке коригування не стосується лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна, а стосується збільшення лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна, а стосується збільшення лізингових платежів по винагороді (комісії).

Крім того, відповідно до п. 3.4.4. Договору фінансового лізингу, в разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до п. 7.8 та п. 17.3 цього Договору) розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Судом також встановлено, що позивач невірно визначає суму винагороди (комісії), яка підлягає оподаткуванню ПДВ. Так, розрахунок суми винагороди, яка не підлягає оподаткуванню ПДВ згідно з довідкою про нарахування лізингових платежів станом на 15.04.2009р., що надана позивачем, розраховується згідно з п. 3.4.4. Договору і становить: 503685*24%*31/365=10266,89 грн. Сума лізингового платежу – винагороди (комісії) лізингодавця становить: Sn=So*Kn/Ko = 8091,16 (винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане в лізинг майно без ПДВ згідно з Графіком сплати лізингових платежів зі строком оплати 15.04.2009р.) *7,8155/5.049732 = 12522,73 грн.

Таким чином, сума, яка підлягає оподаткуванню ПДВ становить 2255,84 грн. (розраховується як різниця між скорегованою за формулою винагородою (комісією) лізингодавця і сумою винагороди, що не підлягає оподаткуванню), отже сума ПДВ становить - 451,16 грн.

Однак, позивач під час розрахунку суми винагороди, яка підлягає оподаткуванню ПДВ застосовує загальну суму платежу (18173,41 грн. за Графіком сплати лізингових платежів зі строком оплати 15.04.2009р.) замість винагороди (комісії) лізингодавця. Такі ж порушення були встановленні судом під час дослідження інших матеріалів справи щодо нарахування лізингових платежів, а саме: довідок про нарахування лізингових платежів, зазначених вище.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем невірно розраховано ПДВ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем неправомірно було визначено суму заборгованості за майно, отримане відповідачем в платне користування на умовах фінансового лізингу.

Такої ж позиції дотримався й Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17.11.2009р. по справі № 54/40-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг», до Дочірнього підприємства "УМіТ" акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" про стягнення заборгованості за цим же Договором фінансового лізингу проте за попередній період часу.

Суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 17456,63 грн., трьох процентів річних в розмірі 14032,84 грн. та інфляційних збитків в розмірі 53995,14 грн., нарахованих позивачем на суму необґрунтовано розрахованої основної  заборгованості.

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення п. 8.2.1 Договору, а саме у зв'язку з тим, що ДП “УМіТ”АТ “Куряжський домобудівельний комплекс” не надавало позивачу щоквартальних звітів про стан та місцезнаходження майна за період четвертий квартал 2009р. - третій квартал 2010р. Так, відповідно до п. 11.2.3. Договору відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 1 (одного) відсотка загальної вартості майна на момент укладення відповідного Договору за кожен випадок такого порушення, тобто за вказаний період 4 відсотки від загальної вартості предмету лізингу, що становить 20147,40 грн.

Проте, суд вважає, що нарахування вказаних штрафних санкцій є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до 5.1.3 Договору, обов'язком лізингоодержувача є надання майна для проведення обов'язкових технічних оглядів, який здійснюється власником майна, тобто лізингодавцем.

Строк проведення державного технічного огляду екскаватора-навантажувача JCB 4CX, 2008 року випуску, заводський № JCB4CXSMA81343751, реєстраційний        № 46961 АА, зазначений інспекцією Держтехнагляду на талоні ДТО закінчився 30.06.2009р., у зв'язку з чим експлуатація екскаватора-навантажувача була неможлива. Відповідач неодноразово звертався з письмовими проханнями провести технічний огляд (що підтверджується такими матеріалами справи: лист вих. № 76 від 21.10.2009р.; лист вих. № 84 від 27.11.2009р., лист вих. № 92 від 15.12.2009р.), однак ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” не виконало зазначеного зобов'язання.

Крім того, матеріали справи містять докази звітування лізингоодержувача лізингодавцю про стан та місцезнаходження предмету лізингу, а саме копії листів         № 73 від 09.10.2009р. та № 6 від 03.02.2010р. з копіями фіскальних чеків, які свідчать про їх відправлення на адресу позивача.

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Положеннями ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 616 Цивільного кодексу України встановлено, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Таким чином, суд вважає, що нарахування штрафних санкцій за весь час прострочення сплати лізингових платежів є необґрунтованим, оскільки лізингоодержувач не використовував майно з вини лізингодавця.

Згідно з ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України - розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Крім того, судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на момент подачі позовної заяви, відповідач часткового сплатив заборгованість перед позивачем. Зокрема ДП "УМіТ" АТ "Куряжський домобудівельний комплекс" на виконання Договору фінансового лізингу від 04.09.2008р. № 080819-168/фл-ю-с перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ “ВіЕйБі Лізинг” грошові кошти в розмірі 195236,86 грн., що підтверджується банківськими виписками, виданими філією № 6 ПАТ “Східно-Український банк “Грант”.

Згідно з положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором фінансового лізингу від 04.09.2008р. № 080819-168/фл-ю-с в загальному розмірі 599251,64 грн., у тому числі: 493619,64 грн. основного боргу, 17456,63 грн. пені, 14032,84 грн. - 3% річних, 53995,14 грн. інфляційних збитків та 20147,40 грн. штрафу, та вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Позивачем також заявлена позовна вимога про зобов'язання вилучити у відповідача та передати  власнику - позивачу предмет лізингу, а саме екскаватор-навантажувач JCB4CXSMA81343751, державний реєстраційний номер 49671АА.

Як вбачається з наданого відповідачем двостороннє підписаного Акту приймання - передачі від 09.12.2010р., лізингоодержувач (відповідач) передав, а лізингодавець (позивач) прийняв предмет лізингу за Договором фінансового лізингу № 080819-168/ФЛ-Ю-С від 04.09.2008р. у працездатному стані 09.12.2010р.  

Підстави повернення предмету лізингу відповідачем під час судового розгляду справи не оспорювались.

Таким чином, суд дійшов висновку, що предмет спору в цій частині позовних вимог на час розгляду справи по суті відсутній. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, покладаються на позивача, в частині позовних вимог, за якими провадження у справі припинено - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 682, 683, 684 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 7, 10, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відмовити.

В задоволенні заяви позивача про стягнення додаткових судових витрат відмовити.

В частині стягнення з Дочірнього підприємства "УМіТ" Акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" 493619,64 грн. основного боргу;                 17456,63 грн. пені; 14032,84 грн. - 3% річних; 53995,14 грн. інфляційних збитків та 20147,40 грн. штрафу у позові відмовити.

В частині вилучення та передачі власнику предмету лізингу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Дочірнього підприємства "УМіТ" Акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" (62418, Харківська область, Харківський район, с.Пісочин-2; код ЄДРПОУ: 24129537; п/р 26001012419 в Філії № 6 банку "Грант", МФО 350459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 21-г; п/р 26002262400276 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м.Києві, МФО 380537; код ЄДРПОУ: 33880354) - 85,00 грн. витрат з оплати державного мита та 3,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Шатерніков М.І.

Повне рішення складено "25" січня 2011 року.