Постанова

від 25.01.2011 по справі 9/93-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2011 р. № 9/93-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

Овечкін В.Е.,

Чернов Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за участю представників

Приватного сільськогоспо дарського підприємства "Мир"

розглянувши касаційну ска ргу

Солод І.В. за дов. від 24.01.2011 р.

Приватного сільськогоспо дарського підприємства "Мир"

на постанову Харківського апеляційног о господарського суду від 09 л истопада 2010 р.

у справі № 9/93-10 господарського суду С умської області

за позовом Приватного підприємства " Хімагромаркетинг"

до Приватного сільськогоспо дарського підприємства "Мир"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарськог о суду Сумської області від 13. 09.2010 р. (суддя Лущик М.С.) позов про стягнення 4046, 72 грн. пені, 18070,60 грн . штрафу, 2355, 37 грн. інфляційних, 229 93, 09 грн. відсотків задоволено ч астково.

Суд дійшов висновку, що відп овідач порушив вимоги ст.ст. 52 6, 527 ЦК України та умови договор у поставки № Х2-13-0003 від 03.04.2009 р., том у повинен нести відповідальн ість, встановлену договором, тому вимоги позову правомір ні, обґрунтовані та підлягаю ть задоволенню.

В частині стягнення суми ос новного боргу провадження у справі припинено за відсутно сті предмету спору, враховую чи заяву позивача.

Постановою Харківського а пеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. (судді Істоміна О.А., Такмаков Ю.В., Барбашова С. В.) рішення господарського су ду Сумської області від 13.09.2010 р. залишено без зміни.

Відповідач в касаційній ск арзі просить постанову апеля ційної інстанції та рішення господарського суду першої і нстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, по зов задовольнити частково.

Скаржник вважає, що судами п орушено ст.ст. 231, 343 ГК України, с т.ст. 549, 625 ЦК України, невірно за стосовано п. 5.5 договору, не вра ховано звернення відповідач а до суду про зменшення штраф них санкцій в порядку ст. 83 ГПК України.

Відповідач в особі предста вника надав клопотання про в ідкладення розгляду справи з тих підстав, що між ним та пре дставником лише 24.01.2011 р. укладен о договір про надання правов ої допомоги, тому представни к не мав можливості ознайоми тися з матеріалами справи, ро згляд якої призначено на 25.01.2011 р .

Касаційна інстанція зазна чає, що касаційна скарга на су дові рішення подана скаржник ом ще 27.11.2010 р.. Згідно з ухвалою Ви щого господарського суду Укр аїни від 27.12.2010 р. розгляд справи призначено на 25.01.2011 р. Таким чин ом, скаржник мав достатньо ча су на вирішення витання пред ставництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції в період 27.12.2010 р. - 25.01.2011 р.

Доводи представника про не обхідність надання додатков ого часу з огляду на укладенн я договору на представництво відповідача лише 24.01.2011 р. є суб'є ктивними обставинами та не с відчать про неможливість від повідача забезпечити предст авництво своїх інтересів, вр аховуючи, що він самостійно р еалізував своє право на каса ційне оскарження судового рі шення ще 27.11.2010 р. та наявності до статнього часу в період 27.12.2010 р. - 25.01.2011 р..

За таких обставин касаційн а інстанція клопотання про в ідкладення розгляду справи з наведених представником мот ивів відхиляє, оскільки з огл яду на норми ст. 77 ГПК України н е вбачає обставин, що унеможл ивлюють розгляд справи.

Вищий господарський суд Ук раїни у відкритому судовому засіданні дослідив матеріал и справи, доводи касаційної с карги, заслухавши пояснення представника скаржника, вваж ає, що скарга не підлягає задо воленню, виходячи з наступно го.

Між приватним підприємств ом «Хімагромаркетинг 2000»(Прод авець) та приватним сільсько господарським підприємство м «Мир»(Покупець) було укладе но договір поставки № Х2-13-0003 від 03 квітня 2009 року.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується пер едати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується пр ийняти й оплатити засоби зах исту рослин (товар). Загальна в артість Товару, відповідно д о п.1.2 договору, складає 120 470 грн. 6 4 коп.

Відповідач, згідно п.2.1 догов ору, зобов'язався сплатити ва ртість товару в наступні стр оки: не пізніше 20 квітня 2009р. - 36141 г рн. 19 коп., не пізніше 30 липня 2009р. - 24094 грн. 13 коп., не пізніше 01 листо пада 2009р. - 60235 грн. 32 коп., всього 120470 г рн. 64 коп.

На виконання умов договору позивачем було поставлено т овар на загальну суму 120 470 грн. 64 коп., що підтверджується відп овідними видатковими наклад ними, довіреностями та товар но-транспортними накладними .

Відповідачем на виконання умов договору товар було опл ачено частинами: 08.04.2009р. в розмі рі 36141 грн. 19 коп., 03.08.2009р. - 24100 грн. 00 коп ., 03.11.2009р. - 30000 грн. 00 коп, 04.06.2010р. - 10000 грн. 00 к оп, на загальну суму 100 241 грн. 19 ко п, що підтверджується банків ськими виписками, доданими д о позовної заяви.

Згідно до вимог ст. ст. 526, 629 Цив ільного кодексу України зобо в'язання повинні виконуватис ь належним чином відповідно до умов Договору та вимог код ексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутно сті таких умов та вимог - відпо відно до звичаїв ділового об ороту або інших вимог, що звич айно ставляться, односторонн я відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов 'язковим для виконання сторо нами.

Відповідно до ст. 530 ЦК Україн и, якщо у зобов'язанні встанов лений строк (термін) його вико нання, то воно підлягає викон анню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.1. Договору, сторон и відповідають за невиконанн я або неналежне виконання зо бов'язань за цим договором і ч инним законодавством Україн и.

В порушення вимог ст. 526, 527 ЦК У країни відповідачем розраху нки за поставлений позивачем товар були проведені частко во, тому сума боргу відповіда ча перед позивачем на момент подання позовної заяви до су ду становить 20229 грн. 45 коп., що пі дтверджується наявними в мат еріалах справи документами.

Оскільки відповідачем зоб ов'язання за договором викон ано неповно та несвоєчасно, т а враховуючи той факт, що оста точна дата розрахунку за дог овором настала 01 листопада 2009 р оку, вимоги позивача щодо спл ати пені, штрафу, річних відсо тків та інфляційних витрат с уд вважає правомірними.

Згідно п. 5.2. договору, відпов ідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгов аності за кожний день простр очення. Відповідно до п. 7.6. дого вору сторони досягли згоди щ одо зміни строків позовної д авності та встановлюють її т ривалістю у п'ять років, що сто сується виконання зобов'язан ь по сплаті основного боргу т а штрафних санкцій за невчас не виконання зобов'язань. У п. 5.3. договору сторони домовилис я про те, що нарахування штраф них санкцій припиняється чер ез три роки після дня коли зоб ов'язання мало бути виконани м.

Таким чином, відповідно до п . 5.2 вищевказаного договору по ставки, розрахунку позивача, уточненого в заяві про зменш ення позовних вимог, який від повідає вимогам Закону Украї ни "Про відповідальність за н есвоєчасне виконання грошов их зобов'язань" та вимогам чин ного Цивільного кодексу Укра їни, сума нарахованої пені за весь період прострочення ст ановить 4046 грн. 72 коп., тому вимог и позивача щодо стягнення з в ідповідача пені в сумі 4046 грн. 7 2 коп. ґрунтуються на умовах ви щезазначеного договору, заяв лені в межах строку позовної давності та підлягають задо воленню.

Відповідно до п. 5.4. договору, у випадку прострочення вико нання зобов'язання більш ніж на 30 днів, покупець додатково сплачує продавцеві штраф в р озмірі 15% від ціни договору.

Умови договору недійсними не визнавалися, підстав для в изнання їх нікчемними немає, так як це безпосередньо не пе редбачено в законі.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу Украєш передбачено, що у разі порушення зобов'яза ння настають правові наслідк и встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сп лати неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного коде ксу України, неустойкою (штра фом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повин ен передати кредиторові у ра зі порушення боржником зобов 'язання. Штрафом є неустойка, щ о обчислюється у відсотках в ід суми невиконаного або нен алежно виконаного зобов'язан ня. Пенею є неустойка, що обчис люється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грош ового зобов'язання за кожен д ень прострочення виконання. Предметом неустойки, згідно ст.. 551 ЦК України, може бути гро шова сума, рухоме і нерухоме м айно. Якщо предметом неустой ки є грошова сума, її розмір вс тановлюється договором або а ктом цивільного законодавст ва. Розмір неустойки, встанов лений законом, може бути збіл ьшений у договорі.

Відповідно до п. 10 Роз'ясненн я президії Вищого арбітражно го суду України про деякі пит ання практики застосування м айнової відповідальності за невиконання чи неналежне ви конання грошових зобов'язань (№ 02-5/293 від 29.04.1994р.) зі змінами та до повненнями, якщо платник нео бгрунтовано відмовився від о плати продукції (товарів), роб іт (послуг) і згідно із законом чи договором зобов'язаний сп латити за це штраф (пункт 66 Пол оження про поставки продукці ї та пункт 57 Положення про пос тавки товарів), то пеня підляг ає стягненню незалежно від с плати штрафу за ухилення від оплати.

Зазначене касатором не спр остовано.

Враховуючи те, що сторонами договору поставки № Х2-13-0003 від 0 3 квітня 2009 року було передбаче но одночасне застосування пе ні і штрафу, вимоги позивача щ одо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 15 %, а саме 18070 гр н. 60 коп. є обґрунтованими і так ими, що підлягають задоволен ню.

У відзиві на позовну заяву т а в доповненні до відзиву, від повідач заперечує проти нара хованих штрафних санкцій, по силаючись на положення ч.І, 6 с т. 231 Господарського кодексу У країни, якими, на думку відпов ідача, передбачено обмеження щодо застосування штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов'язань.

В зв'язку з цим касаційна ін станція констатує, що догові р укладено між комерційними структурами, які діють на під ставі норм приватного права (Цивільний кодекс України).

Між тим, ст. 231 Господарського кодексу України регулює пуб лічні правовідносини, у яких хоча б одна із сторін належит ь до державного сектору екон оміки. Поняття штрафу та пені та їх кваліфікуючих ознак ви значено у ст. 549 ЦК України. Штра ф за домовленістю сторін вст ановлено за невиконання будь -якого зобов'язання належним способом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 чинног о Цивільного кодексу України боржник, який прострочив вик онання грошового зобов'язанн я, на вимогу кредитора зобов'я заний сплатити суму боргу з у рахуванням встановленого ін дексу інфляції за весь час пр острочення, а також три проце нти річних з простроченої су ми, якщо інший розмір процент ів не встановлено договором або законом.

Розрахунок інфляційних зб итків, уточнений позивачем в заяві про зменшення позовни х вимог, складений у відповід ності до ст. 625 ЦК України, за пр острочення виконання зобов'я зання відповідачем за період з листопада 2009 року по березен ь 2010р. є обґрунтованим, і станов ить 2355 грн. 37 грн., тому вимоги по зивача про стягнення інфляці йних збитків є правомірними і підлягають задоволенню.

Згідно п. 5.5 Договору розмір п роцентної ставки, передбачен ий ч. 2 ст. 625 ЦК України, за простр очення боржником виконання г рошового зобов'язання, зміне ний за згодою сторін Договор у і встановлений у розмірі 0,2 % в ід несплаченої загальної вар тості товару за кожен календ арний день протягом 90 днів, то бто 73 % річних протягом перших 90 днів прострочення та 0,4 % від н есплаченої ціни товару за ко жен календарний день до дня п овної оплати з дати закінчен ня 90 календарних днів, тобто 146 % річних.

Таким чином нарахування по зивачем відсотків у розмірі 0,2 % від простроченої суми за ко жен день прострочення за пер іод часу з 30.07.2009 року по 03.08.2009 року та з 01.11.2009 року по 29.01.2010 року (перші 90 днів прострочення) та у розм ірі 0,4 % від простроченої суми з а кожен день до дня повної опл ати з дати закінчення 90 календ арних днів за період з 30.01.2010 рок у по 30.06.2010 року, на загальну суму 22993 грн. 09 коп., відповідає п. 5.5 укл аденого сторонами Договору п оставки від 03.04.2009 р.

Суд касаційної інстанції п риходить до висновку, що суда ми попередніх інстанцій на п ідставі ст.ст. 43, 47, 33, 34, 43 ГПК Украї ни всебічно і повно дослідже но всі обставини справи у їх с укупності, належним чином оц інили умови договору поставк и та проаналізували відносин и сторін, правильно застосув али норми матеріального прав а, які підлягали застосуванн ю.

Доводи касатора про поруше ння та неправильне застосува ння норм матеріального та пр оцесуального права при прийн ятті судових рішень підтверд ження не знайшли, в зв'язку з ч им підстав для зміни або скас ування судових рішень колегі я суддів Вищого господарсько го суду України не вбачає.

Виходячи з викладеного, кер уючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господа рського процесуального коде ксу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківсько го апеляційного господарськ ого суду від 09.11.2010 р. та рішення г осподарського суду Сумської області від 13.09.2010 р. у справі № 9/93- 10 господарського суду Сумськ ої області залишити без змін и, а касаційну скаргу - без зад оволення.

Головуючий В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігу н