Рішення

від 10.11.2010 по справі 14/190-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/190-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2010 р.                                                                          Справа № 14/190-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Залерцов М. О. (довіреність № 294 від 01.10.2010 р.);

від відповідача: Красюк Т. В. (довіреність № 4 від 11.01.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”,               м. Київ

до Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця”, с. Борщагівка, Києво-Святошинський район

про стягнення 114 140, 26 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ДП „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” про стягнення 83 334, 58 грн. заборгованості, 17 837, 16 грн. пені, 9 817, 89 грн. інфляційних збитків, 3 150, 62 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.05.2004 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2010 р. порушено провадження у справі № 14/190-10 за позовом ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал” до ДП „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” про стягнення 114 140, 26 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 15.10.2010 р.

15.10.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 21.10.2010 р.

21.10.2010 р. у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання № 780 від 19.10.2010 р., у якому він повідомив суд, що станом 29.09.2010 р. відповідач погасив основну заборгованість, що є предметом спору, у повному обсязі, з урахуванням чого він просить суд стягнути з відповідача на його користь лише 9 917, 29 грн. інфляційних збитків, 3 097, 45 грн.         3 % річних, 3 606, 10 грн. пені, а також надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог з урахування його вищевказаного клопотання.

Клопотання № 780 від 19.10.2010 р. позивача про уточнення позовних вимог прийнято судом до розгляду.

21.10.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 29.10.2010 р.

29.10.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 10.11.2010 р.

10.11.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві., з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості та відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього штрафних санкцій.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.05.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, згідно умов п. 1.1. якого цей договір укладається у відповідності із Законом України „Про питну воду та питне водопостачання”. За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 p., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно п. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів;

Відповідно до п. 2.2.2. договору у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Пунктом 2.2.5. договору передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами: для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 7.1. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

На виконання умов договору позивачем протягом періоду з 01.05.2009 р. по 01.08.2010 р. було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 933 916, 32 грн., що підтверджується витягом з розрахункового листа, відповідними платіжними вимогами-дорученнями, дебетовими інформаційними повідомленнями, актами про зняття показань з приладу обліку, розшифровками рахунків, наявними у матеріалах справи.

Однією із позовних вимог позивача є вимога про стягнення з відповідача на свою користь 83 334, 58 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/612 від 23.08.1994 р. „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у таких випадках:

3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Із наданих позивачем та відповідачем документів вбачається, що у вересні 2010 р., після порушення провадження у даній справі, відповідач виконав свій обов'язок по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за договором та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 90 000, 00 грн., що підтверджується відзивом № 824 від 14.10.2010 р. відповідача на позовну заяву, відповідними платіжними дорученнями, тобто станом на час розгляду справи відповідачем погашена заборгованість, що є предметом спору, у повному обсязі.

Отже, провадження у справі в частині такої позовної вимоги на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором                 № 04274/1-5-07 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 05.05.2004 р., за періоди прострочення виконання обов'язку по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 3 606, 10 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.  

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач - Державне підприємство „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” відноситься до суб'єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, тобто є державним підприємством, що основна заборгованість за договором у заявлений позивачем період з 01.05.2009 р. по 01.08.2010 р. була повністю погашена відповідачем після звернення позивача до суду із даним позовом, що така заборгованість постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди через неодержання коштів від своїх споживачів –фізичних осіб, які є боржниками по сплаті за комунальні послуги та за квартирну плату, що у відповідача - Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” наявна дебіторська заборгованість його споживачів на значну суму, що підтверджується документами та відзивом № 824 від 14.10.2010 р. на позовну заяву, наявними в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою, з 3 606, 10 грн. до 360, 61 грн., що становить 10 % від розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення виконання обов'язку по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення всього на загальну суму 9 917, 29 грн. та 3 097, 45 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є вірним та обґрунтованим, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості за договором у зазначені періоди у розмірі 9 917, 29 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є вірним та обґрунтованим, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних від суми заборгованості за договором у зазначені періоди у розмірі 3 097, 45 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 83 334, 58 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором підлягає припиненню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків і 3 % річних від суми заборгованості підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, з урахуванням того, що добровільне погашення відповідачем основної заборгованості, що є предметом спору, перед позивачем у повному обсязі відбулось після звернення останнього із позовом до суду і після порушення судом провадження у справі за таким позовом, та з урахуванням суми пені, що була обґрунтовано заявлена позивачем у позовній заяві, поданої до господарського суду Київської області.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ДП „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” на користь ВАТ „Акціонерна компанія „Київводоканал” 83 334, 58 грн. заборгованості за надані послуги.

2.          Позов в частині інших позовних вимог задовольнити частково.

3.          Стягнути з Державного підприємства „Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат „Пуща-Водиця” (ідентифікаційний код 03327664) на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (ідентифікаційний код 03327664) 360 (триста шістдесят) грн. 61 (шістдесят одна) коп. пені, 9 917 (дев'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 29 (двадцять дев'ять) коп. інфляційних збитків, 3 097 (три тисячі дев'яносто сім) грн. 45 (сорок п'ять) коп. 3 % річних та судові витрати 999 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                                             В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

27 січня 2011 р.