Рішення

від 03.02.2011 по справі 16/2168-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/2168-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" лютого 2011 р.Справа № 16/2168-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І.І.Мономах", м. Хмельницький    

до Кооперативного підприємства "Маркет", с. Плужне Ізяславського району

про стягнення 37 833,08 грн. пені, 235,14 грн. інфляційних нарахувань та 62,19 грн. 3% річних.  

                           Суддя       В. В. Магера

Представники сторін:

від позивача: Доронін П.М. - за довіреністю № 1 від 14.01.2011 р., в судовому засіданні 01.02.2011 р.;  

від відповідача: Василишин П.В. - за довіреністю від 24.12.2010 р.

Рішення приймається 03.02.2011р., оскільки в судовому засіданні суду 01.02.2011р. оголошувалась перерва.  

В судовому засіданні 03.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ч.2 ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд із врахуванням збільшення позовних вимог стягнути з відповідача 37 833,08 грн. пені, 235,14 грн. – інфляційних нарахувань та 62,19 грн. –3% річних.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав та просить про задоволення позову.

Відповідач у письмовому відзиві на позов, його представник в судовому засіданні із позовом не погоджується, посилаючись на наступне: згідно договору купівлі-продажу б/н від 06.02.2008р. (п. 2.3 договору) було зазначено, що покупець (відповідач по справі) не може отримана наступну партію товару, не здійснивши повного розрахунку за попередню поставку, що передбачено п.5 ст. 692 ЦК України. Натомість, позивач при наявній заборгованості станом на 23.06.2008р. в сумі 1380,16 грн. поставив відповідачу товар на суму 3659,28 грн. по накладній №000291.

Відповідач вказав, що 23.12.2010р. відповідач платіжним дорученням №86 сплатив основний борг в сумі 871,73 грн., заборгованість на даний час відсутня.

Крім того, відповідач також не погоджується із заявленими позивачем 235,14 грн. інфляційних нарахувань та 62,19 грн. 3% річних, посилаючись на те, що позивач провів розрахунок не з простроченої суми. Також відповідач не погоджується із нарахованою сумою пені в розмірі 37 833,08 грн., вважаючи її надмірно високою порівняно із сумою заборгованості, яка на даний час відсутня. При цьому, позивач не врахував обмеження, встановлені чинним законодавством, стосовно 6-ти місячного строку для нарахування пені, а також подвійною обліковою ставкою НБ України.  

          За таких обставин, відповідач просить суду зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій до реальної суми.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „І.І.Мономах”, м. Хмельницький зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності –юридична особо 06.10.1999р. виконкомом Хмельницької міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №830462 серія А00.

06.02.2008р. між ТОВ „І.І. Мономах” (продавець) та КП „Маркет” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу б/н, згідно якого передбачено, що продавець продає, а покупець купує товар в асортименті, кількості по цінах і на суму, вказаних у накладних в договорі. (п.п.1.1 договору).

Вказаним договором сторони передбачили, що вказаний договір укладається для забезпечення та проведення багаторазових операцій купівлі-продажу. Покупець зобов'язується здійснювати оплату операцій за отриманий товар шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок продавця. (п.п.1.2, 2.1 договору).

Згідно п.п.2.2, 3.2 договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом попередньої оплати чи протягом семи днів із дати поставки товару. У випадку несплати в призначений термін, покупець сплачує пеню в розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На виконання договору, позивач відвантажив відповідачу товар в асортименті згідно видаткової накладної №РН-0000291 на загальну суму 3 659,28 грн.

Відповідач частково провів розрахунки з позивачем в сумі 2 787,55 грн., що підтверджено банківськими виписками, внаслідок чого станом на 10.12.2010р. у відповідача був наявний борг в сумі 871,73 грн.

Остаточний розрахунок з позивачем відповідач провів 23.12.2010р. на суму 871,73 грн. згідно платіжного доручення №86 від 23.12.2010р.

Оскільки зобов'язання по оплаті відповідачем не були проведені вчасно, позивач із врахуванням уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 37 833,08 грн. за період прострочення з 07.08.2008р. по 22.12.2010р. із розрахунку 5% пені за кожний день прострочення, інфляційні нарахування в сумі 235,14 грн. за період серпень 2008р. - листопад 2010р., а також 3% річних в сумі 62,19 грн. (період прострочення - з 07.08.2008р. по 22.12.2010р.), всього в сумі 38 130,41 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст.174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

          Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу б/н від 06.02.2008р., згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання вчасно провести розрахунок за придбаний товар, проте вчасно не погасив борг. Залишок боргу в сумі 871,73 грн. було сплачено 23.12.2010р. згідно платіжного доручення №86.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 37 833,08 грн. за 868 днів прострочення (з 07.08.2008р. по 22.12.2010р.) із розрахунку 5% пені за кожний день прострочення згідно п.3.2 договору купівлі-продажу від 06.02.2008р.

При цьому, судом при нарахуванні суми пені враховується наступне:

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

При цьому, із врахуванням п.п.2.2 договору купівлі-продажу від 06.02.2008р., оплата по видатковій накладній №РН-0000291 від 25.06.2008р. повинна здійснюватись протягом семи днів і дати поставки товару, тобто прострочення боргу починається із 07.08.2008р.

В матеріалах справи наявний розрахунок пені, наданий позивачем, за 868 днів прострочення, тобто з 07.08.2008р. по 22.12.2010р. із врахуванням 5% за кожний день прострочення платежу, який судом оцінюється критично, зважаючи на наступне.

Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України передбачено, що для стягнення у судовому порядку неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовною заявою 13.12.2010р., про що свідчить відтиск штемпеля вхідної кореспонденції господарського суду Хмельницької області за №01-08/2854, тому з урахуванням приписів ч.2 ст.258 ЦК України в межах строків позовної давності для стягненні пені позивачем повинен враховуватись період з 13.12.2009р. по 13.12.2010р.  

При цьому, судом також враховується, що згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, можливість нарахування пені для позивача обмежена 6-ти місячним терміном, тобто з 07.08.2008р. по 07.02.2009р., а враховуючи припис ч.2 ст.258 ЦК України, також обмежена строком давності для її стягнення.

Доводи позивача про те, що пеня в розмірі 5%, обумовлена договором купівлі-продажу б/н від 06.02.2008р., зокрема п.п.3.2, повинна обраховуватись за весь період несплати відповідачем і не повинна обмежуватись 6-ти місячним строком, до уваги судом не приймається.

Із наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу від 06.02.2008р. слідує, що сторони обумовили пеню „у розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу”. Інших договорів (угод), якими б сторони передбачили нарахування пені за весь період несплати боргу відповідачем без врахування обмежень, встановлених ч.6 ст. 232 ЦК України, суду не подано.

          Крім того, судом приймається до уваги, що на дату прийняття судового рішення по даній справі заборгованість в сумі 871,73 грн. відсутня, а пеня в сумі 37 833,08 грн. є надмірно високою у порівнянні із сумою боргу.

          Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав у стягненні 37 833,08 грн. пені за період  з 07.08.2008р. по 22.12.2010р., оскільки нарахування пені здійснено позивачем за межами строків позовної давності, встановленої для її стягнення. Тому, в частині позовних вимог про стягнення 37 833,08 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити.

          Крім того, позивачем також заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 235,14 грн. за період серпень 2008р. - листопад 2010р., а також 3% річних в сумі 62,19 грн. за період прострочення з 07.08.2008р. по 22.12.2010р.

 Судом в даному випадку враховується, що згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, при проведенні судом перерахунку сум інфляційних витрат та 3% річних  встановлено, що суми, заявлені позивачем до стягнення є меншими, ніж перераховані судом, тому приймаються як такі, що заявлені правомірно та не суперечать як матеріалам справи, так і вимогам чинного законодавства.

Тому, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 235,14 грн. та 3% річних в сумі 62,19 грн., всього в сумі 297,33 грн. такими,  що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що позовні підлягають частковому задоволенню, в сумі 297,33 грн., в тому числі 235,14 грн. інфляційних витрат та 62,19 грн. 3% річних. В решті вимог щодо стягнення 37 833,08 грн. пені суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.    

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову мито було сплачено у більшому розмірі, ніж із суми, заявленої до стягнення, суд у відповідності з п.2 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.10.93р. №7-93 (із змінами та доповненнями) вважає за необхідно повернути позивачу надмірно сплачене державне мито в сумі 17,44 грн., про що видати відповідну довідку.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД –

в и р і ш и в:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "І.І.Мономах", м. Хмельницький до Кооперативного підприємства "Маркет", с. Плужне Ізяславського району про стягнення 37 833,08 грн. пені, 235,14 грн. інфляційних нарахувань та 62,19 грн. 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Кооперативного підприємства "Маркет", с. Плужне Ізяславського району (код ЗКПО 34739630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І.І.Мономах", м. Хмельницький, вул. Театральна,10 (код 21318433) 235,14 грн. (двісті тридцять п'ять гривень 14 коп.) інфляційних нарахувань, 62,19 грн. (шістдесят дві гривні 19 коп.) 3% річних, 2,97 грн. (дві гривні 97 коп.) витрат по оплаті державного мита, 6,66 грн. (шість гривень 66 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові щодо  стягнення 37 833,08 грн. пені відмовити.

У відповідності з п.2 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.10.93р. №7-93 надмірно сплачене державне мито в сумі 17,44 грн. (сімнадцять гривень 44 коп.) підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "І.І.Мономах", м. Хмельницький, вул. Театральна,10 (код 21318433)

Видати довідку.

          Суддя                                                                                          В.В. Магера

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2011р. (06.02.2011р. –неділя)

Віддруковано 3 прим.:

1-до матеріалів справи

2-позивачу

3-відповідачу