Постанова

від 26.01.2011 по справі 2а-9169/10/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2011 року

Справа № 2а-9169/10/1270

           Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді          Кравцової Н.В.,

при секретарі          Бражник В.І.,

за участю представників

позивача:          Грибанової Ю.П., Скоромної Н.І.,

відповідача:          Клиновського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.11.2010 № 0001788012/0, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:

          26 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов  Відкритого акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.11.2010 № 0001788012/0.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою адміністрацією в Луганській області проводено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «БВК»Алма» за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, за результатами якої було складено акт від 03.11.2010 за № 14/35-05400879. Акт перевірки підписано із запереченнями.

На підставі акту перевірки від 03.11.2010 №14/35-05400879 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську було прийнято податкове повідомлення-рішепня від 15.11.2010 № 0001788012/0 про оплату податку на додану вартість у сумі 24403,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 12201,50 грн., всього на суму 36604,50 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, порушення позивачем п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями).  

Відповідач у акті перевірки зазначив, що ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» безпідставно було завищено податковий кредит за рахунок здійснення нікчемних операцій з ТОВ «БВК «Алма» за перевіряємий період на загальну суму 24403,00 грн.

Але висновок про донарахування податку на додатну вартість не місить посилання на відповідні докази та норми закону, які вказують на нікчемність договору від 04.06.2008, укладеного ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» із ТОВ «БВК «Алма», які вказують на наявність у діях                ВАТ «Луганськгірмаш» порушення вказаного Закону, а донарахування ПДВ здійснено без урахування фактичних обставин відображення в обліку господарських операцій, які на думку податкового органу є нікчемними.

Між ВАТ «Луганськгірмаш» та ТОВ «БВК «Алма» укладено договір №8-97304Э04.ю06.08 від 04.06.2008 згідно якого Підрядник (ТОВ «БВК «Алма») зобов'язувався на свій ризик виконати, а Замовник (ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування») прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору роботу: ремонт м'якої крівлі ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування».

Відповідно до п. 2.3. договору від 04.06.08 здача та приймання виконаних робіт здійснюється по мірі їх поетапного завершення протягом 3 робочих днів на підставі акту приймання та здачі виконаних робіт, підписаного представниками сторін. Згідно із п. 3.1. договору від 04.06.08 вартість робіт визначається кошторисною документацією.

На виконання умов договору від 04.06.08 сторонами було розроблено проектно-кошторисну документацію, в якій передбачались види, обсяги робіт та їх вартість.

Всі підрядні роботи з ремонту м'якої крівлі згідно договору від 04.06.08 були виконані ТОВ «БВК «Алма», про що свідчать акти приймання виконаних робіт за червень-вересень 2008 року.

Висновок про те, що ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» безпідставно включило до складу валових витрат суму 122015,17 грн. є необґрунтованим і спростовується наявними у позивача документами: договором від 04.06.08, актами приймання виконаних підрядних робіт за червень-вересень 2008 року, платіжними дорученнями на перерахування коштів та податковими накладними.

Висновок у акті перевірки від 03.11.2010 про те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25.08.2010 у справі                   №2а-21300/09/1270 визнано недійсними установчі документи ТОВ «БВК «Алма» не заслуговує на увагу. Вказаною постановою припинено юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-виробнича компанія «Алма».

Таким чином, ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» правомірно включило до податкового кредиту суму - 24403,00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.11.2010 № 0001788012/0, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у задоволені позову відмовити, підтримав свої заперечення, в яких вказав наступне.

Нормами ЦК України та ГК України встановлено підстави, в силу яких правочин є нікчемним та прямо передбачено, що додаткового визнання такого правочину недійсним в судовому порядку не вимагається.

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 18.06.2010 відносно ОСОБА_4 - засновника та директора підприємства ТОВ „БВК „Алма" встановлено, що ТОВ „БВК „Алма" створювалося не з метою здійснення господарської діяльності, а лише з метою надання та отримання податкової вигоди.

Твердження позивача про те, що висновки акту перевірки спростовуються наявними доказами, а саме, копіями договору, податкових накладних, актами приймання-передачі виконаних робіт та іншими документами, відповідач вважає безпідставними, оскільки директор та засновник ТОВ „БВК „Алма" ОСОБА_4, як встановлено вироком Ленінського районного суду м. Луганська, господарської діяльності від імені створеного ним підприємства не здійснював, доступу до реєстраційних та інших документів не здійснював, підприємство було створено виключно для здійснення документального оформлення господарських операцій та отримання податкової вигоди.

Як встановлено в ході проведеної перевірки у трудових відносинах з ТОВ „БВК „Алма" жодних осіб, що могли б виконати роботи, визначені в договорі про надання послуг з ремонту м'якої покрівлі, не знаходилось, доказів, що роботи виконувались саме фахівцями ТОВ „БВК „Алма" позивачем до матеріалів справи не додано.

За таких підстав відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат суму 122015,17 грн. і як наслідок заявлено до бюжетного відшкодування.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  та Закону України «Про податок на додану вартість»втратив чинність.  

Проте, у зв’язку з тим, що правовідносини щодо наслідків несплати податкового боргу виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України, в даному випадку слід застосовувати норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України «Про податок на додану вартість»,  який був чинний на момент виникнення даних правовідносин.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);  5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (ст.10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» (код за ЄДРПОУ 05400879) взято на податковий облік до ДПС 13.07.1994 за № 693 та  зареєстровано як платник податку на додану вартість до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську.

У період з 28.10.2010 по 03.11.2010 на підставі направлення від 28.10.2010 № 214 Державною податковою адміністрацією в Луганській області проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування» (код за ЄДРПОУ 05400879) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «БВК «Алма» (код ЄДРПОУ 35773321) за період з 01.01.2008 по 31.12.2008.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ч. 2 ст. 228, ст. 216 ЦК України, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, із змінами та доповненнями, завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 122 015 грн., у тому числі за 3 квартал 2008 року на суму 122 015 грн.; ч. 2 ст. 228, ст. 216 ЦК України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість в розмірі 24 403 грн., у тому числі у звітних переіодах: за червень 2008 року в сумі 5 333 грн., за липень 2008 року в сумі 10 929 грн., за серпень 2008 року в сумі 6 153 грн., за вересень 2008 року в сумі 1 988 грн.

Проведеною перевіркою на підставі наданих докментів по взіємовідносинах з  ТОВ «БВК «Алма» встановлено завишення позивачем податкового кредиту на загальну суму 24403 грн.

За результатами перевірки складено акт № 14/35-05400879 від 03.11.10, який підписано позивачем із запереченнями (арк. справи 13-32).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15 листопада   2010 року   N 0001788012/0, яким визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 36 604, 50 грн., у тому числі за основним платежем – 24 403 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 12201, 50 грн.  (а.с. 10).

Статтею 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є  здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю  обчислення,  повнотою  і  своєчасністю   сплати   до бюджетів,    державних   цільових   фондів   податків   і   зборів (обов'язкових   платежів),   а   також    неподаткових    доходів, установлених законодавством.

Згідно з п. 17 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 (далі Закону № 168). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування залежить лише від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України № 168 податковий  кредит  -  сума, на яку платник податку має право  зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у т.ч. розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи  із  договірної  (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не  вище  рівня  звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної  ціни  на  такі  товари (послуги), та складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого  звітного  періоду  у  зв'язку  з:      придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;     придбанням (будівництвом,   спорудженням)   основних   фондів (основних  засобів,  у  тому  числі інших необоротних матеріальних активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  в   необоротні капітальні   активи),  у  тому  числі  при  їх  імпорті,  з  метою подальшого використання  у  виробництві  та/або  поставці  товарів (послуг)   для  оподатковуваних  операцій  у  межах  господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як передбачено п.п.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів   (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями  (іншими  подібними  документами  згідно  з підпунктом  7.2.6  цього  пункту).

У  разі  коли  на  момент  перевірки платника податку органом державної  податкової  служби суми податку, попередньо включені до складу   податкового    кредиту,   залишаються   не підтвердженими зазначеними  цим  підпунктом  документами,  платник  податку  несе відповідальність   у   вигляді  фінансових  санкцій,  установлених законодавством,   нарахованих  на  суму  податкового  кредиту,  не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом  7.5 статті 7 Закону № 168 передбачено, що датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається, зокрема,  дата здійснення першої з подій:

-          або дата  списання  коштів  з  банківського  рахунку платника податку  в  оплату   товарів   (робіт,   послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку  (товарного  чека)  -  в  разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата  отримання  податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, оформлену із повним дотриманням правил щодо її складання згідно вимог п.п 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону № 168.

Згідно п.п 7.2.3 п. 7.2 статті 3 Закону № 168 податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох  примірниках.  Оригінал податкової  накладної  надається  покупцю,  копія  залишається   у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п 7.2.4 п. 7.2 статті 3 Закону № 168 право  на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість податкова  накладна видається платником податку, який поставляє  товари  (послуги),  на  вимогу  їх  отримувача,  та   є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як встановлено у судовому засіданні, між ВАТ «Луганськгірмаш» та ТОВ «БВК «Алма» укладено договір №  8-97304Э04.ю06.08 від 04.06.2008, згідно якого Підрядник ТОВ «БВК «Алма») зобов’язаний на свій ризик виконати, а Замовник (ВАТ «Луганськгірмаш») прийняти та оплатити  відповідно до умов цього договору роботу: ремонт мякої кривлі ВАТ «Луганськгірмаш» (а.с. 64) .

Відповідно до п. 2.3 договору здача та приймання виконаних робіт здійснюється  по мірі їх поетапного завершення протягом трьох днів на підставі акту приймання та здачі виконаних робіт, підписаного представниками сторін.

Згідно п. 3.1 договору вартість робіт визначається кошторисною  документацією.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору від 04.06.2008 сторонами договору було розроблено  проектно-кошторисну документацію, в якій передбачались види, обсяги  робіт та їх вартість (а.с. 65-89).

Підрядні роботи з ремонту мякої крівлі згідно договору від 04.06.2008 були виконані з боку ТОВ «БВК «Алма» про свідчать акти приймання виконаних робіт за червень-вересень 2008 року, які складені та підписані представниками ВАТ «Луганськгірмаш» та ТОВ «БВК «Алма» ( а.с. 90-107).

На підставі актів приймання виконаних робіт за червень-вереснь 2008 року позивачем повністю  було сплачено за отримані послуги з ремонту міякої крівлі з боку ТОВ «БВК «Алма», що підтверджується платіжними дорученнями: № 947 від 05.06.2008 на суму 32 000 грн., № 1098 від 07.07.2008 на суму 30572, 80 грн., № 1204 від 21.07.2008 на суму 35 000 грн., № 1367 від 18.08.2008 на суму 22647 грн., № 1388 від 20.08.2008 на суму 14270, 40 грн., № 1573 від 17.09.2008 на суму 6000 грн. (а.с. 108-113).

На виконання вимог п.п 7.2.6 п. 72 статті 7 Закону України №  168 ТОВ «БВК «Алма» видало позивачу податкові накладні (а.с. 56-63).

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання  у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування підприємств» господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Виходячи із змісту пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податків, сплачених підприємством, оскільки між позивачем та ТОВ «БВК «Алма»  фактично відбувалися договірні відносини, реально були вчинені господарські операції з ремонту м’якої крівлі, з оформленням відповідних документів та здійснювалась оплата ВАТ «Луганськгірмаш»  на поточні рахунки ТОВ «БВК «Алма».

Таким чином, суд дійшов до висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому ТОВ «БВК «Алма» податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплатою Замовником вартості послуг з ПДВ є достатніми підставами доля визначення податкового кредиту.

Щодо посилання представника відповідача на те, що Постановою Луганського окружного адміністративного суду установчі документи ТОВ «БВК «Алма» визнано недійсними суд до уваги не бере, оскільки представником відповідача не було документально підтверджено дані обставини на які він посилається.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше аналювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Щодо посилання представника відповідача на те, що ТОВ «БВК «Алма» фактично не виконало свої зобов’язання по договору та ремонт мякої крівлі можливо був здійснений силами позивача суд оцінює критично, оскільки дані факти спростовуються матеріалами справи.

Поперше, поясненнями свідків  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,              ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що на прикінці 2008 року на виконання плану про розвитк реконструкції підприємства, у який входив ремонт м‘якої крівлі, був здійснений пошук підприємства на виконання ремонтних робіт, оскільки завод не має відповідної ліцензії. Були вибрані дві  фірми, у тому числі фірма де працював ОСОБА_2, але смета на виконання робіт не влаштувала керівників підприємства.  Потім через деякий час ОСОБА_2 запропонував послуги фірми «Алма», оскільки як він повідомив, від працював вже на цій фірмі заступником директора. Оскільки смета фірми «Алма» була погоджена ВАТ «Луганськгірмаш», у 2008 році почалися ремонтні роботи. Переговори велися з боку ОСОБА_6 договір на підписання та всі акти виконаних робіт привозив також ОСОБА_2. Керівника фірми «Алма» свідок не бачив. Роботи по ремонту крівлі велися на протязі червня-вересня 2008 року ОСОБА_6 та двома робітниками, яких привів ОСОБА_2, практично щодня з понеділка по п’ятницю, які заходили на території заводу по службовій записці.  Оплата за виконані роботи здійснювала по етапно на підставі акту виконаних робіт. Роботи були виконані у повном обсязі.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що  він працював на фірмі «Алма» не офіційно через оголошення у газеті. Особисто з директором не бачився. Переговори та всі документи велися через представника фірми «Алма», чоловіка 35-40 років, роботи на ВАТ «Луганськгірмаш» від фірми «Алма» фактично були виконані свідком та двома робітниками, будівельні матеріали поставляла фірма «Алво» на підставі сметі, яку надавав свідок, роботи по ремонту крівлі були виконані на протязі червня-вересня 2008 року, акти виконаних робіт свідок не підписував, а лише передава на ВАТ «Луганськгірмаш» з ТОВ «БВК «Алма». На територію заводу свідок проходив через пропуск, виписаний у відділі кадрів.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що ремонт крівлі відбувався на головному приміщенні заводу, роботи по ременту були проведені ОСОБА_8, всього виконувало ремонт крівлі  три чоловіка. По актам виконаних робіт, роботи були виконані у повному обсязі, роботи виконувалися тільки ТОВ «БВК «Алма». Свідок пояснив, що він особисто здійснював контроль за ремонтом м’якої крівлі. Після закінчення ремонтних робіт, недоліків виявлено не було, претензій також. Роботи виконувалися на протязі двох років, закінчені роботи були осінню 2008 року. Хто надавав матеріали для робіт пояснити не міг. Роботи виконувалися практично щодня.

Подруге, дані обставини підтверджуються доказами, які знаходяться в матеріалах справи, а саме:  актом допуску (а.с. 35),  витягом із журналу реєстрації інструктажа по охороні праці (а.с. 36, 37),  витягом із журналу реєстрації тимчасових пропусків  по  ВАТ «Луганськгірмаш» (а.с. 43), програмою розвитку, реконструкції та благоустрію ВАТ «Луганськгірмаш» (а.с. 186-187).

Таким чином, суд вважає, що у судовому засіданні було встановлено та підтверджено відповідними доказами стосовно того, що  роботи по ремнту м’якої крівлі були виконані безпосередньо  ТОВ «БВК «Алма» у повному обсязі.

Щодо посилання представника відповідача на некчемність правочину між   ВАТ  «Луганський завод гірничого машинобудування» та ТОВ «БВК «Алма» суд зазначає наступне.

Згідно пункту 7.4 статті  7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що визначальним фактором формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи – платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають  цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації та діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4. Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідачем не було доведено та документально підтверджено про відсутність реального характеру відповідних операцій між ТОВ «БВК «Алма» та ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування», а тому підстав для визнання договору, укладеного    між ВАТ «Луганськгірмаш» та ТОВ «БВК «Алма», згідно якого Підрядник ТОВ «БВК «Алма» виконало в повному обсязі свої зобов’язання по ремонту крівля мякої, а Замовник (ВАТ «Луганськгірмаш») прийняв та оплатив  виконані роботи   у суду немає.

Щодо посилання представника відповідача на вирок  Ленінського районного суду м. Луганська від 18.06.2010, яким притягнуто до кримінальної відповідальності директора ТОВ «БВК «Алма»  ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ст.. 205 КК України – фіктивне підприємство, ст.. 212 КК України – ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), ст.. 366 КК України – службове підроблення суд зазначає наступне.

Так, за приписами частини 4  статті 72 КАСУ  вирок суду в кримінальній  справі або постанова суду у справі про адміністративний  проступок,  які набрали законної сили, є обов’язковими  для адміністративного суду, що розглядає  справу  про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене  воно цією особою .    

Вироком  Ленінського  районного суду м.Луганська від 18.06.2010 визнано винним та засуджено директора  ТОВ «БВК «Алма»  ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ст.. 205 КК України – фіктивне підприємство, ст.. 212 КК України – ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), ст.. 366 КК України – службове підроблення.

Однак, зазначеним  вироком суду у  кримінальній справі не встановлено  факту  фіктивної  фінансово-господарської  діяльності між  ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування»  та ТОВ «БВК «Алма», а в загалі господарські операції стосуються інших юридичних фірм.

Таким чином, суд вважає, що оскільки господарські правовідносини між ВАТ «Луганський завод гірничого машинобудування»  та ТОВ «БВК «Алма»   відбулися до встановлення зазначеного факту, а саме у період червень-вересень 2008 року, ТОВ «БВК «Алма»   виконало умови договору, надавала позивачу усі необхідні первинні документи для формування бухгалтерського та податкового обліку та те, що позивач не міг перевірити та передбачити неправомірні дії з боку  ТОВ «БВК «Алма»    щодо ведення господарської діяльності, а тому позивач не може та не повинен нести відповідальність (у вигляді зняття податкового кредиту) за ТОВ «БВК «Алма», який ухилявся від сплати податків до бюджету.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.11.2010 № 0001788012/0 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті  69 КАС України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідачем не було надано суду доказів про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання недійсними угоди, укладених між позивачем та ТОВ «БВК «Алма».

Аналізуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірность прийняття податкового  повідомлення-рішепня від 15.11.2010 № 0001788012/0, яким визначено суму податкового зобов’язання  у розмірі 36604,50, у тому числі за основним платежем - 24403,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 12201,50 грн., а тому позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч 3.ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                             ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Луганський завод гірничого машинобудування» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.11.2010 № 0001788012/0 задовольнити.

          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.11.2010 № 0001788012/0, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську.

          Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31 січня 2011 року.

           Суддя

Н.В. Кравцова