Постанова

від 04.02.2008 по справі 22/251а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/251а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04.02.08 р.                                                                                 Справа № 22/251а

Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.

при секретарі судового засідання Настич Л. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Дочірнього підприємства „Зерно – торгівельна корпорація „Донецькхліб” м. Волноваха

до відповідача: Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 20.07.2005 р. № 0000522342/1  

за участю

прокурора:

представників сторін:

від позивача: Гончарова Н. П., Гончаров С. В. – за довір.

від відповідача: Майдиков С. Б., Мальцева Т. В. – за довір.

третя особа

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Дочірнє підприємство „Зерно – торгівельна корпорація „Донецькхліб” м. Волноваха, звернувся до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 20.07.2005 р. № 0000522342/1.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу про порушення підприємством вимог п. 6.1 ст. 6, п. п. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та ст. 88 Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік”.

Відповідач проти позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

26.02.1999 р. відбулась державна реєстрація Дочірнього підприємства „Зерно – торгівельна корпорація „Донецькхліб” м. Волноваха.

23.06.2005 р. Волноваською об”єднаною державною податковою інспекцією було прийняте податкове повідомлення – рішення № 0000522342/0/0, яким Дочірньому підприємству „Зерно – торгівельна корпорація „Донецькхліб” м. Волноваха було визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 26 700 грн. та застосовані передбачені п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 340 грн.

Підставою прийняття вказаного податкового повідомлення – рішення став акт позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнім підприємством „Зерно – торгівельна корпорація „Донецькхліб” м. Волноваха за період з 01.07.2004 р. по 13.06.2005 р. від 13.06.2005 р. № 283/23-1/30323703, яким зафіксовані факти порушень:

-          п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” – підприємством до складу валових витрат за 2004 р. та за 1-й кв. 2005 р. були включені балансові збитки в сумі 161 800 грн.: 2004 р. – 49 100 грн., 1-й кв. 2005 р. – 112 700 грн., які в силу приписів вказаної вище норми повинні були враховуватися у зменшення об'єкта оподаткування;

-          п. п. 8.1.1 п. 8.1, п. п. 8.3.1 п.8.3, п. п. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” -  підприємством у 4-му кв.2004 р. до складу валового доходу не включена сума перевищення вартості продажу основних фондів (автомобілів) над балансовою вартістю групи 2 у розмірі 63 313 грн.  

За результатами адміністративного оскарження Волноваською об'єднаною державною податковою інспекцією було прийняте податкове повідомлення – рішення від 20.07.2005 р. № 0000522342/1, яким Дочірньому підприємству „Зерно – торгівельна корпорація „Донецькхліб” м. Волноваха було визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 26 700 грн. та застосовані передбачені п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 340 грн.

За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що Дочірньому підприємству „Зерно – торгівельна корпорація „Донецькхліб” м. Волноваха у задоволенні адміністративного позову повинно бути відмовлено за наступними підставами.

Визначення терміну „амортизація” наведене в п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

За приписами цієї норми амортизація основних фондів і нематеріальних активів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону визначений порядок розподілу основних фондів по групам.

Так, до групи 1 основних фондів відносяться будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

до групи 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

до групи 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

до групи 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Як вбачається з адміністративного позову Дочірнього підприємства „Зерно – торгівельна корпорація „Донецькхліб” м. Волноваха, реалізовані автомобілі обліковувались підприємством в двох групах основних фондів: групі 2 (лише два з реалізованих автомобілів) та групі 3, що суперечить положенням п. п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону.

Відповідно до п. п. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону у разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду.

Податковий орган, перевіряючи дотримання підприємством вимог приписів вказаної вище норми, виходив з того, що автомобілі в силу Закону повинні обліковуватися у групі 2, тому вартість проданих підприємством автомобілів порівнювалась Волноваською об”єднаною державною податковою інспекцією з балансовою вартістю групи 2.

В результаті було встановлено, що підприємством до складу валового доходу за 4-й кв. 2004 р. не була включена сума перевищення вартості продажу автомобілів над балансовою вартістю групи 2 у розмірі 63 313 грн.

З метою перевірки правильності висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. п. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ухвалою суду від 22.11.2005 р. по справі була призначена судово – бухгалтерська експертиза. Перед експертом були поставлені наступні питання:

- чи вірно підприємство враховувало автотранспортні засоби за групами основних фондів?;

- яким чином переміщення автотранспортних засобів з групи 3 до групи 2 основних фондів вплине на результат від їх реалізації ?;

- яким чином переміщення автотранспортних засобів з групи 3 до групи 2 основних фондів вплине на оподатковуваний прибуток ?;

- чи має місце в діях підприємства порушення вимог п. п. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ?.

Процес висвітлення вказаних питань експертом передбачав необхідність приведення податкового обліку підприємства в частині віднесення основних фондів до груп у відповідність до вимог п. п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, визначення балансової вартості цих груп на дату придбання автомобілів та на дату їх відчуження.

20.11.2007 р. суду був представлений висновок судово – бухгалтерської експертизи від 16.11.2007 р. № 171/24, зі змісту якого вбачається, що за відсутністю облікових регістрів, які б відображали структуру та балансову вартість груп 2 та 3 з дати придбання до моменту продажу, неможливо зробити висновок, на яку суму збільшиться сума амортизаційних відрахувань і зменшиться об'єкт оподаткування. За цих же підстав експерт стверджує про неможливість підтвердити або спростувати висновки податкового органу про порушення підприємством вимог п. п. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. № 1251-XII на платників податків і зборів (обов'язкових платежів) покладений обов'язок вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами.

Статтею 11 цього Закону визначено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.  

Такі самі положення закріплені в п. 20.1 ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з п. п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.    

Відповідно до п. 4 ст. 7 КАС України одним з принципів адміністративного судочинства є  змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи той факт, що платник податку документами бухгалтерського та податкового обліку правильності визначення ним у 4-му кв. 2004 р. суми валового доходу не довів і висновків податкового органу про порушення вимог п. п. 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” належними доказами не спростував суд вважає, що підстави для визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 20.07.2005 р. № 0000522342/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14 500 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 900 грн. відсутні.

Порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів визначений статтею шостою Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 11 розділу ІІ “Перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. № 349-IV, якщо платник податку задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування (балансові збитки) за наслідками податкового періоду, що передує податковому періоду, з якого починають застосовуватися норми цього Закону, таке від'ємне значення об'єкта оподаткування для цілей оподаткування обліковується окремо, не включається до складу валових витрат та враховується таким платником податку у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів протягом 12 календарних кварталів з моменту виникнення такого від'ємного значення. Якщо зазначений строк у 12 кварталів минув до набрання чинності цим Законом, то останнім кварталом такого строку вважається квартал, з якого починають застосовуватися норми цього Закону. Якщо зазначене від'ємне значення об'єкта оподаткування не погашається протягом такого строку, непогашена сума в подальшому для цілей оподаткування не враховується у зменшенні об'єкта оподаткування та не підлягає включенню до складу валових витрат такого платника податку.

Суми від'ємного значення об'єкта оподаткування, що виникають у податкових періодах після набрання чинності цим Законом, враховуються у податковому обліку платника податку за правилами цього Закону.

Цей Закон набирав чинності з 1 січня 2003 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу валових витрат в податкових деклараціях за податку на прибуток підприємств за 2004 рік та 1 кв. 2005 р. були включені витрати в 161 800 грн., з них

-          2004 рік – в сумі 108 400 грн., які складаються також з суми не перенесених збитків 2003 р. у розмірі 49 100 грн.;

-          1 кв. 2005 р. – в сумі 112 700 грн.

Враховуючи той факт, що балансові збитки в силу приписів п. 11 розділу ІІ “Перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 24.12.2002 р. № 349-IV, не повинні включатись платником податку до складу валових витрат, а враховуються у зменшенні об'єкта оподаткування наступних податкових періодів, суд вважає безпідставними дії позивача щодо включення відповідних сум до складу валових витрат в деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2004 р. та 1 кв. 2005 р.

На підставі викладеного, керуючись Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. ст. 17-2, 69-72, 86, 158-163, 167 КАС України, суд

                                                         ПОСТАНОВИВ:

Дочірньому підприємству „Зерно – торгівельна корпорація „Донецькхліб” м. Волноваха у задоволенні позову до Волноваської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 20.07.2005 р. № 0000522342/1 відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова підписана 05.02.2008 р.

Суддя                                                                                                Волошинова Л.В.