Рішення

від 15.01.2008 по справі 7/114-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/114-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 січня 2008 р.           Справа 7/114-07

      Господарський суд Вінницької області  у складі: головуючого –судді  Н.Мінєєвої,  секретаря судового засідання  Юрчак Л.С.

            За участю представників сторін:

       Позивача –Кайєва В.В. –юрисконсульт, пост. довіреність № 1-14-2063 від 01. 01. 2008 року,  Восік Н.А. –бухгалтер, без повноважень.

       Відповідача – Попова М.Ф. –гол. бухгалтер, довіреність б/н  від 17. 05. 2007 року,  Іванишина Г.Л. –заст. головного бухгалтера, довіреність б/н від 17. 05. 2007 року;  Куций Р.М. , довіреність б/н від  28. 05. 2007 року.

        Розглянувши в приміщенні суду справу за позовом  Відкритого акціонерного товариства  «Акціонерна компанія  Вінницяобленерго»в особі Структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі»м. Вінниця до Міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна  контора № 12»м. Вінниця  про стягнення  201568 грн. 29 коп.

В С Т А Н О В И В :

        Подано позов про стягнення  201568 грн. 29 коп., у тому рахунку  129760 грн. 42 коп. заборгованості по оплаті спожитої електроенергії, 47804 грн. 73 коп.  індексу інфляції, 1973 грн. 80 коп.  3% річних, 22029 грн. 34 коп.  пені  в зв'язку  з невиконанням  відповідачем умов укладених  між сторонами договорів  № 712 від  23. 01. 1991 року та  № 712 від 07. 04. 2005 року про постачання  електричної енергії.

      Позов мотивований тим, що  відповідно до договору  № 712 від 23. 01. 1991 року «На поставку продукції виробничо-технічного призначення  (електроенергії) та наданню взаємних послуг»ДАЕК «Вінницяобленерго»здійснювало постачання електроенергії Міському комунальному підприємству  «Житлово-експлуатаційній конторі № 12», а абонент електричної енергії зобов»язався  розраховуватись за спожиту електроенергію.  Згідно постанови № 910 від 17. 10. 2005 р  Національної Комісії  Регулювання Електроенергетики (НКРЕ) «Про внесення змін до Правил  користування електричною енергією», зареєстрованої в Міністерстві юстиції  України 18. 11. 2005 р за № 1399/11679,  07.04. 2005 року  був переукладений  договір № 712 «Про постачання електричної енергії»між ВАТ «АК Вінницяобленерго»в особі Структурної одиниці «Вінницькі міські електричні мережі»та Міським  комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора № 12». На підставі зазначеного договору позивач  здійснював постачання відповідачу електроенергії а останній зобов»язався  оплачувати  спожиту електроенергію та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору  та додатками до договору, що є його невід»ємними  частинами.  Проте, за відповідачем  з 01. 01. 2000 р виникла і почала зростати заборгованість за спожиту електроенергію, яка станом на 01. 07. 2004 р становила 161378,00 грн. , що підтверджується актом звірки розрахунків від 01. 07. 2001р, актом звірки взаємних розрахунків від  27.05. 2002 р, актом звіряння заборгованості № 712 від 01.07. 2004р. Згідно з динамікою розрахунків між сторонами станом на 01. 07. 2006 року заборгованість  відповідача по оплаті  спожитої ним електроенергії складала  129760 грн. 42 коп. Не проведення відповідачем розрахунків в повному обсязі  спонукало позивача на звернення з даним позовом до суду.

             Відповідач проти позову заперечує по мотивах, викладених у відзиві на позов, наданий суду супровідним листом  від 02. 04. 2007 року (вх. канцелярії суду  № 5238 від 02. 04. 2007 року), зокрема, посилаючись на те, що  у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується  позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок  стягуваної чи оспорюваної суми з розбивкою по періодах. У позовній заяві зазначаються 2 договори з різними істотними умовами, але не зазначена  сума  заборгованості, яка виникла при виконанні договору № 712 від 23. 01. 1991 року та  сума, яка підлягає сплаті по договору № 712 від 07. 04. 2005 року . До того ж права та обов»язки сторін, що випливають з зазначених договорів регулюються  вимогами як ЦК УРСР (1963р), так і ЦК України (2003р). Крім того, при заявленні   позовних вимог в частині стягнення  з відповідача неустойки,  позивачем не взято до уваги вимоги ст. 5 Закону України  «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»від 20. 02. 2003 року № 554-1V, де зазначено, що на суму реструктуризованої заборгованості  не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам  на їх заборгованість  перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються  для надання послуг.

      В зв»язку з невиконанням сторонами в повному обсязі  вимог суду, не наданням усіх витребуваних судом документів, необхідних для вирішення господарського спору, неодноразовою хворобою судді Н.В. Мінєєвої і перебуванням останньої у відпустці, необхідністю у проведенні взаємо вивірення розрахунків сторін, у тому рахунку з залученням Обчислювального центру житлово-комунального господарства,  за заявлений у позові термін з відображенням динаміки росту заборгованості та її погашення з урахуванням призначення платежу, враховуючи клопотання сторін, розгляд справи неодноразово відкладався, останній раз на 15. 01. 2008 року.

      За письмовим клопотанням сторін справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч.7 ст. 81-1 ГПК України  та за межами  термінів, передбачених ст. 69  ГПК України.

      Станом на  15. 01. 2008 року позивач не виконав в повному обсязі вимоги  попередніх ухвал суду, не надав усіх витребуваних судом документів. Про день і час розгляду справи в суді був належним чином повідомлений а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до положень  ст. 75 ГПК України.

       Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що  23.01. 1991 року між Вінницьким РЕС ВЦПЕС та житлово-експлуатаційною конторою № 12, правонаступниками яких є сторони у справі № 7/114-07, було укладено договір  на поставку продукції  виробничо-технічного призначення (електроенергії)  та надання взаємних послуг.

          Згідно  п. 1 розділу 11 договору «Абонент»(відповідач) зобов»язався оплачувати  спожиту електроенергію та потужність а також вносити інші платежі за розрахунковий період у відповідності до  прейскуранту № 09-01 та даного договору.

          Відповідно до п. 5 договору розрахунки  за електроенергію, потужність, компенсацію  реактивної потужності  та інші платежі за розрахунковий період  проводяться  один раз  на місяць по показникам приладів обліку згідно графіку.

         При ухиленні  від оплати спожитої електроенергії та потужності, а також  у разі безпідставної, повної відмови від  акцепту платіжної вимоги і ухиленні від оплати при інших формах розрахунку «Абонент»сплачує  «Енергопостачальній організації»штраф у розмірі 5% суми, від сплати якої він відмовився, що обумовлено п. 7 договору № 712 від  23. 01. 1991 року.

         Відповідно до п. 16 договору даний договір укладений на строк від 31. 12. 1990р вступає в силу з 01. 01. 1991 р і рахується  щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви однієї з сторін  про відмову від даного договору чи про його перегляд.

         07.04. 2005 року між  сторонами було укладено договір  про постачання електричної енергії, відповідно до п. 1.1 якого   Постачальник електричної енергії (позивач) здійснює  постачання електричної енергії Споживачу (відповідачу), а  Споживач  оплачує  Постачальнику спожиту  електроенергію та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору та додатками до договору, що є  його невід»ємними частинами.  Розрахунковий  період за даним договором –є календарний місяць, протягом якого  визначається  обсяг електроенергії, що поставляється Споживачу за цей час та протягом якого Споживач повинен здійснити  розрахунки за поставлену електроенергію., що обумовлено п. 1.2 договору. Відповідно до п. 2.1.2 договору Постачальник зобов»язався повідомляти Споживача про всі зміни тарифів на електричну електричну  енергію письмово або через засоби масової  інформації за п»ять  днів до моменту введення їх в дію.  Згідно п. 5.1 договору № 712 від 07. 04. 2005 року  Споживач зобов»язався протягом 10 днів з моменту отримання рахунку на оплату спожитої електроенергії за розрахунковий період  здійснити остаточний розрахунок за спожиту електроенергію за розрахунковий період з урахуванням попередньої оплати. Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що у разі  виникнення заборгованості  за спожиту електричну енергію  сторони мають право укласти угоду про погашення заборгованості, при укладенні такої угоди між сторонами, вона є  невід»ємною частиною договору. У разі відсутності угоди  про погашення заборгованості, всі кошти  перераховані  Споживачем за електричну енергію Постачальнику, Постачальник зараховує в погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.  Пунктом 6 договору сторони передбачили відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору. Відповідно до  п. 10.5 договору  даний договір  вважається чинним  з моменту підписання його сторонами і діє до 31. 12. 2005 року. Цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за  місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

        Розглянувши  матеріали  справи, оцінивши надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

       Позов заявлений з посиланням на порушення відповідачем умов договорів № 712 від 23. 01. 1991 року  та № 712 від 07. 04. 2005 року  в частині не оплати відповідачем  спожитої ним електроенергії. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що  з 01. 01. 2000 року виникла і почала зростати  заборгованість за спожиту  електроенергію, яка станом на 01. 07. 2004 року становила 161378 грн., що підтверджується  актом звірки розрахунків від 01. 07. 2001 року, актом звірки взаємних розрахунків від 27. 05. 2002р та актом звіряння заборгованості від 01. 07. 2004 року.  Згідно з динамікою розрахунків  між  СО «ВМЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго»та МКП «ЖЕК № 12»станом на 01. 07. 2006 року заборгованість відповідача складала 129760 грн. 42 коп.

      До позовних матеріалів була додана динаміка розрахунків за електроенергію, згідно якої за період з січня 2000 року по  червень 2006 року за відповідачем  утворилась заборгованість за спожиту ним електроенергію  в сумі 129760,42 грн.  Одночасно до позовних матеріалів позивачем була додана  і динаміка розрахунків між сторонами  за період з  січня 2002 року по червень  2006 року, яка не підписана повноважними особами позивача.

       В процесі розгляду справи позивач подав суду  лист за № 745 від 17. 05. 2007 року  про уточнення до позовної заяви, в якому посилаючись на те, що після проведення детального аналізу стану розрахунків  по оплаті  за спожиту електричну енергію Міським комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційною конторою № 12»- відповідачем по справі № 7/114-07, (з врахуванням оплати по призначенню платежу), в частині визначення періоду виникнення  та зростання заборгованості перед ВАТ «АК Вінницяобленерго»в особі СО «ВМЕМ», визначив  період виникнення заборгованості  та її зростання –період з січня 2002 року по червень 2006 року. Супровідним листом № 713 від 14. 05. 2007 року   надав суду  динаміку росту розрахунків за електроенергію між Вінницькими МЕМ та МКП ЖЕК 12 за період з січня 2002 року по червень 2006 року, підписану повноважними представниками позивача, при цьому не надав усіх первинних документів, на які є посилання в динаміці,  в обґрунтування проведення  відповідачем часткових розрахунків.  Цим же супровідним листом позивач надав суду розрахунок втрати частини дебіторської заборгованості, без будь-якого нормативного обґрунтування, на загальну суму 47804,73 грн.  за період з липня  2003 року по червень 2006 року а супровідним листом № 41 від 15. 01. 2008 року  надав розрахунок компенсації втрати частини дебіторської заборгованості за цей же період  на загальну суму  вже 48281,84 грн. згідно уточнення  до позовної заяви № 745 від 17. 05. 2007 року,  при цьому не уточнив та не конкретизував  свої позовні вимоги з посиланням на норми матеріального та процесуального права, не надав і доказів доплати держмита у разі збільшення позовних вимог.

     В свою чергу відповідач  04.09.2007 року подав суду письмову заяву щодо застосування строку позовної давності.

      Не виконав відповідач в повному обсязі  вимог суду, зокрема, ухвали суду від 27. 06. 2007 року, не надав: Обґрунтований розрахунок суми позову з урахуванням заяви  позивача «уточнення до позовної заяви»за № 745 від 17. 05. 2007 року, зробленого відповідно до вимог чинного законодавства та умов договорів з посиланням на норми матеріального та процесуального права  з наданням первинних бухгалтерських документів в обґрунтування. В розрахунку суми позову суд зобов'язав позивача показати динаміку росту заборгованості по місяцях і роках та її погашення з посиланням на дату, суму, назву первинних бухгалтерських документів, призначення  платежу, з урахуванням терміну дії кожного договору окремо; Письмових пояснень та доказів щодо нормативного обґрунтування  нарахування компенсації  втрати частини дебіторської заборгованості та яким чином зазначені нарахування впливають на позовну суму; обопільно складений акт (інший документ), в якому згідно  наявних у відповідача первинних бухгалтерських документів показати наявність заборгованості саме населення за комунальні послуги, у т.р. за електроенергію за період, за який  нарахований індекс інфляції та 3% річних (вказати суму  по місяцях та роках) а також  заборгованість населення  за комунальні послуги станом на 01. 07.  2003 року (вказати суму), докази її  реструктуризації та  яка сума  реструктуризованої заборгованості мала місце за заявлений у позові термін з часу набрання  чинності Закону України «Про реструктуризацію  заборгованості з квартирної плати, плати за  житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»(вказати суму по місяцях). Для складання зазначеного вище акту (іншого документу) суд зобов'язав позивача з'явитись до відповідача;  Докази списання  простроченої заборгованості відповідно до вимог чинного законодавства та відображення зазначеної господарської операції в бухгалтерському обліку  підприємства; Докази проведення взаємозаліків та зарахування зустрічних вимог та докази відображення зазначених операцій в бухгалтерському обліку підприємства.

    Не надані позивачем суду і докази виставлення відповідачу  платіжних вимог  на оплату спожитої останнім електроенергії за термін дії договору  № 712 від  23. 01. 1991 року та  доказів про дату вручення відповідачу рахунків на оплату за термін дії договору № 712 від 07. 04. 2005 року  з урахуванням терміну, за який заявлені позовні вимоги, а також  доказів про правові підстави виставлення відповідачу додаткового рахунку на оплату № 712 від 11. 10. 2004 року, та  про дату його вручення останньому та доказів про правові підстави щодо сум, які „зняті з побуту”, на що є посилання в динаміці розрахунків за електроенергію  між Вінницькими МЕМ та МКП ЖЕК № 12.

     Крім того, між сумою проплат, зроблених відповідачем за спожиту електроенергію, зазначених в динаміці розрахунків сторін, наданим позивачем до позовних матеріалів,  мають місце розбіжності в сумах  з іншими наявними у справі бухгалтерськими документами.

         Однією з засад господарського судочинства є принцип об'єктивної істини, який полягає у всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

          Обґрунтованість поданого позову та клопотань визначається наявністю або відсутністю доказів.

            Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

           Обов'язок доказування та поданих доказів розподіляється між сторонами, виходячи із того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

            Згідно з  ст. 33  ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            В зв”язку з ненаданням  позивачем усіх первинних бухгалтерських документів в обґрунтування своїх позовних вимог, з урахуванням витребуваних судом додаткових письмових доказів, не маючи доказів  на підтвердження суми основного боргу, заявленого до стягнення в розмірі  129760 грн. 42 коп.  суд позбавлений можливості  перевірити обґрунтованість заявлених вимог в частині  стягнення  індексу інфляції, 3% річних та пені.

         За таких обставин у позовних вимогах з підстав, викладених у позові  та листі за № 745 від 17. 05. 2007 року  про уточнення до позовної заяви, слід відмовити за недоведеністю.

        Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

       Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 75, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України;

ВИРІШИВ :

   В позові відмовити.

Суддя                                              

          В зв"язку з хворобою судді Н.Мінєєвої повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  15 лютого 2008 р.