Постанова

від 29.05.2008 по справі 7/114-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 29 травня 2008 р.                                                                                   

№

7/114-07 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Кочерової

Н.О.

суддів:

Губенко

Н.М. Черкащенка М.М.

розглянув касаційну скаргу

підприємця

- фізичної особи ОСОБА_1

на

постанову

від

01.10.07  Дніпропетровського

апеляційного господарського суду

у

справі                         

№

7/114-07 господарського суду Дніпропетровської області

за

позовом

закритого

акціонерного товариства "Центральний універмаг"

до

підприємця

- фізичної особи ОСОБА_1

про

розірвання

договору

за участю представників сторін:

від

позивача     ОСОБА_1

від

відповідача  ОСОБА_2. дов. від 12.03.2007

Під

час слухання справи в судовому засіданні 22.05.2008 року була оголошена перерва

до 29.05.2008 року.

ВСТАНОВИВ:

В

березні 2007 року закрите акціонерне товариство "Центральний

універмаг" звернулось до господарського суду з позовом до підприємця -

фізичної особи ОСОБА_1 про розірвання господарського договору № 07-П/106 від

14.04.2006 на розробку проектної документації 

об'єкту "Прибудова кафетерію до будівлі універмагу" по

АДРЕСА_1 з 01.02.2007 року.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення умов спірного договору щодо

строку виконання робіт належним чином не виконані договірні зобов'язання по

виготовленню проектної документації та погодженню її з компетентними

установами. Крім того, проектна документація має недоліки, про що зазначено в

комплексному висновку Державного підприємства "Дніпропетровська обласна

служба Української державної інвестиційної експертизи" від 13.10.2006.

Рішенням

господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2007 (суддя Коваль

Л.А.) позов задоволено частково.

Розірвано

договір № 07-П/06 від 14.04.2006 на розробку проектної документації по об`єкту

"Прибудова кафетерію до будівлі універмагу" поАДРЕСА_1, укладений між

ЗАТ "Центральний універмаг" та Підприємцем - фізичною особою ОСОБА_1

В

решті позовних вимог відмовлено.

Постановою

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2007 (судді:

Виноградник О.М. -головуючий, Джихур О.В., Лисенко О.М.)  рішення залишено без змін.

Задовольняючи

позов частково та залишаючи рішення без змін, господарські суди виходили з

того, що роботи за договором від 14.04.2006 відповідачем не було виконано в

строк та в повному обсязі, проектну документацію  не було узгоджено з відповідними службами

згідно з п. 1.1.2 розділу 1 договору, що є підставою відповідно до ч.5 ст. 188

Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 653 ЦК України для розірвання

договору.

Відмовляючи

в позові в частині розірвання договору з певної дати -з 01.02.2007 року, судові

інстанції зазначали, що такі вимоги суперечать положенням ч. 5 ст. 188 ГК

України.

В

касаційній скарзі підприємець - фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати

постанову апеляційного господарського суду повністю і прийняти нове рішення,

яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального

і процесуального права.

Заслухавши

пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин

справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що

касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно

до ст.11110 ГПК України підстави для скасування або зміни рішення

місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного

господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального

чи процесуального права.

  Порушення норм процесуального права є в

будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови

апеляційного господарського суду, якщо: справу розглянуто судом за відсутності

будь-якої із сторін.

З матеріалів

справи (а.с.34) вбачається, що 10.04.2007 на адресу господарського суду першої

інстанції від підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 надійшла телеграма, в якій

останній просив відкласти розгляд справи у зв'язку з хворобою та знаходженням

на лікарняному.

До

матеріалів справи також долучено листок непрацездатності, виданий 25.05.2006 №

серія НОМЕР_1, згідно якого ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні з

16.05.06 по 20.06.2006 яка підтверджує хворобу підприємця -фізичної особи

ОСОБА_1

          Приймаючи рішення від 05.06.2007

господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку про можливість

розгляду позову за наявними у справі матеріалами без присутності представника

відповідача.

Проте,

розглянувши  справу  у 

відсутності  підприємця - фізичної

особи ОСОБА_1  господарський  суд першої інстанції порушив  вимоги 

ст.ст.  42, 43  Господарського  процесуального кодексу  України 

щодо  рівності  всіх 

учасників  судового  процесу 

перед  законом  і 

судом,  а також  принципу 

змагальності, що призвело до неповного з'ясування обставин справи.

Апеляційна

інстанція даних вимог наведеної вище статті не врахувала, і рішення не

скасувала.

Частина

1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що

апеляційний господарський суд переглядає справу за правилами розгляду справи у

першій інстанції, за винятком норм, що встановлюють особливості, передбачені

процедурою апеляційного перегляду.

Розглядаючи

спір по суті, господарськими судами встановлено, що згідно п.1.4 договору

термін розробки проектної документації складає два місяці після надходження

попередньої оплати на рахунок виконавця згідно п.2.3 договору. А підписаним

додатком № 3 до договору від 14.04.2006 яким погоджено графік виконання робіт,

передбачили, що строк виконання робіт -31.05.2005. При цьому встановлено, що

спірний договір  діє до повного виконання

сторонами своїх обов'язків..

Разом

з тим, судом не з'ясовано підстави припинення і невиконання своєчасно умов

договору.

Заперечуючи

проти позову підприємець - фізична особа ОСОБА_1 зазначав, що прострочення

виконання проектних робіт з його боку було викликано обставиною, за яку

останній не може нести відповідальність і яка не залежить від його волі у

зв'язку з госпіталізацією відповідача до кінця квітня 2006 року для проведення операції

і наступного лікування до 20.06.2006, внаслідок приступу апендициту.

Проте,

суд вищезазначеним доводам відповідача оцінки не дав.

Відповідно

до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе

відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не

встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що

вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Спроба

розкрити зміст поняття вини в цивільному праві через поняття відсутності вини

здійснена в абзаці другому ч.1 ст. 614 ЦК України. Встановлюється, що

"Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї

заходів для належного виконання зобов'язання". Тут суто

матеріально-правова норма, що визначає умови, за яких вважається, що в діях

особи відсутня вина, викладається разом з переважно процесуальним правилом про

розподіл обов'язків доведення наявності чи відсутності між кредитором

(позивачем) та боржником (відповідачем). Проте, це не є перешкодою для

розуміння основаного правила, що формулюється в ч. 1 ст. 614 ЦК України:

боржник є винуватим, якщо він не вжив всіх належних від нього заходів для

належного виконання зобов'язання.

Відповідно

до ст. 617 ЦК України підставою для звільнення від відповідальності є порушення

зобов'язання внаслідок випадку або непереборної сили.

Частина

2 ст. 218 Господарського кодексу України підставою звільнення від

відповідальності визнає тільки непереборну силу.

Апеляційним

господарським судом, даючи правову оцінку укладеному між сторонами договору від

14.04.2006, встановлено, що за своєю правовою природою останній є договором

підряду.

Згідно

ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний: виконувати роботи відповідно до

вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; погоджувати

готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності -

також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати

пошукових робіт; не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну

документацію іншим особам; гарантувати замовникові відсутність у інших осіб

права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за

договором проектно-кошторисної документації.

Наведена

стаття визначає зміст зобов'язання підрядника перед замовником, яке ґрунтується

на договорі підряду на проведення проектних і пошукових робіт. Зокрема, до

цього зобов'язання входять обов'язки не передавати проектно-кошторисну

документацію, що є предметом договору іншим особам та гарантувати відсутність

перешкод та обмежень на використання проектно-кошторисної документації.

Задовольняючи

позов та залишаючи рішення без змін, апеляційний господарський суд виходив з

того, що відповідачем роботи за договором від 14.04.2006 року не було виконано

в строк та в повному обсязі, проекту документацію не було узгоджено з

відповідними службами згідно з п.п. 1.1.2 розділу 1 договору, ( а саме з

відповідними державними органами та міськими експлуатаційними службами, що

видавали технічні умови на підключення до джерел постачання та інженерних

комунікацій.

В

судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач заперечував проти доводів

позивача щодо непогодження з органами, проте, ці доводи підприємця - фізичної

особи ОСОБА_1  не були перевірені

належним чином і залишились поза увагою суду.

Під

час розгляду справи в касаційній інстанції підприємець - фізична особа ОСОБА_1

надав проект підрядної документації, погоджений з відповідними державними

органами та міськими експлуатаційними службами, відповідно до п.2 ст. 890 ЦК

України у лютому 2007 року.

Проте,

враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. 1117

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд не має

права встановлювати або вважати доведеним 

обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського

суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу

одних доказів над іншими, збирати нові докази.

Неповне

з'ясування обставин справи, а також порушення норм матеріального і

процесуального права привело до прийняття рішень, які не можна визнати

законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

При

новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш ретельніше

з'ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в

їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.          

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову  від 01.10.07 Дніпропетровського

апеляційного господарського суду та рішення від 05.06.2007 господарського суду

Дніпропетровської області  у справі №

7/114-07 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                              Н.Кочерова

Судді                                                                                                  

Н.Губенко

М.Черкащенко