Постанова

від 26.01.2011 по справі 9-17/100-10-3828

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9-17/100-10-3828

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" січня 2011 р. Справа № 9-17/100-10-3828

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Матієнко А.В.

за участю представників:

від ТОВ фірма „Ліга” –не з'явився, належним повідомлений,

від ПП „Старт” –Бережний О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Ліга”

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2011р.

по справі № 9-17/100-10-3828

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Ліга”

до Приватного підприємства „Старт”

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

02.09.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) фірма „Ліга” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства (далі - ПП) „Старт” про стягнення 422 716,46 грн. на підставі ст. ст. 15, 16, 22, 1166 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ фірма „Ліга” посилається на те, що відповідач не повернув товариству транспортні засоби, а саме: автомобіль марки МАЗ 5432 (державний номер 23903 ОВ, 1987 року випуску, номер двигуна ЯМ3238ВО42061); автомобіль ЗІЛ 131М (державний номер 10477 ОВ, 1991 року випуску, номер двигуна ЗИЛ130807158); автомобіль ГАЗ 6604 (державний номер 13179 ОВ, 1981 року випуску, номер двигуна 66032380548); автомобіль ВАЗ 2109 (державний номер 2046 ОДВ, 1992 року випуску, номер двигуна 21081056229); автомобіль ЗИЛ-ММЗ 554М (державний номер 23901 ОВ, 1988 року випуску, номер двигуна ЗИЛ130104704); автомобіль УАЗ 452 МПР (державний номер 41777 ОВ, 1981 року випуску, номер двигуна 04146080702308); автомобіль ЛУМЗ 946 УАЗ 451 (державний номер 01084 ОК, 1980 року випуску, номер двигуна 2401844470); причеп ВИЗИТ (державний номер 71004 ОЕ, 1993 року випуску); автомобіль УАЗ 452 МПР (державний номер 5467 ОДТ, 1988 року випуску, номер двигуна 04146080702308), які підлягали поверненню на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2005р. по справі № 30-27-25/220-03-7234 у зв'язку з визнанням недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів від 19.03.2003р. №№ 0130, 0132, 0133, 0134, 0135, 0136, 0137, 0138 та від 18.03.2003р. № 0131.

При цьому, за ствердженням позивача, вина ПП „Старт” у завданні шкоди полягає у тому, що на момент укладання вказаних договорів купівлі-продажу транспортних засобів засновником вказаного підприємства був Чуприн Н.І, який є родичем Амірджанова С.А., який на час продажу вказаних транспортних засобів був директором ТОВ фірми „Ліга”.

Також позивач стверджує, що з вини відповідача він недоотримав доходи від використання вказаного майна, розмір яких становить суму орендної плати перехованої відповідачу внаслідок передачі частини транспортних засобів в оренду.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції, позивач неодноразово заявляв клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської та судово-технічної експертиз.

Призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи позивач обґрунтовував необхідністю встановлення розміру збитків (упущеної вигоди), завданих йому у зв'язку з користуванням відповідачем транспортними засобами ТОВ фірма „Ліга” з 01.04.2003р. по 30.09.2010р.

Призначення у справі судово-технічної експертизи позивач обґрунтовував необхідністю встановлення ринкової вартості неповернутих на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2005р. по справі № 30-27-25/220-03-7234 транспортних засобів.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 08.12.2010р. (т.3, а.с.159, 160) у задоволенні клопотань позивача про призначення у справі судово-бухгалтерської та судово-технічної експертиз відмовлено.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2011р. (суддя Мезенцев П.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд зазначив, що стягнення вартості транспортних засобів є можливим лише в межах справи, в якій було постановлено рішення про повернення транспортних засобів в натурі, шляхом зміни способу виконання зазначеного рішення, а зазначена позивачем сума прибутку, неправомірно, на його думку, отримана відповідачем від передачі транспортних засобів в оренду, є доходом, а не прибутком, отриманим в період з 2003 року по 01.04.2005р., тобто до прийняття та набрання чинності судовим рішенням про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів від 19.03.2003р. №№ 0130, 0132, 0133, 0134, 0135, 0136, 0137, 0138 та від 18.03.2003р. № 0131.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом при його прийнятті норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Так апелянт зазначає, що він має право вимагати стягнення з відповідача збитків за весь період неправомірного користування відповідачем його транспортними засобами, так як згідно п.2 ст. 22 ЦК України обов'язковою умовою стягнення збитків є факт порушення права, який було на його думку доведено рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2005р. по справі №30-27-25/220-03-7234.

Висновок місцевого господарського суду про те, що зазначена позивачем сума прибутку, неправомірно на його думку отримана відповідачем від передачі транспортних засобів в оренду, є доходом, а не прибутком, апелянт вважає хибним, так як ним неодноразово заявлялось клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи саме з метою визначення наявності та розміру збитків (упущеної вигоди), однак господарський суд першої інстанції вказане клопотання не задовольнив.

Також, апелянт не погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що стягнення вартості транспортних засобів є можливим лише в межах справи, в якій було постановлено рішення про повернення транспортних засобів в натурі, шляхом зміни способу виконання зазначеного рішення, з огляду на те, що це буде обмежувати право, яке надано позивачу приписами ст. 1 ГПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 20 ГК України стосовно вибору способу захисту порушеного права.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

25.01.2011р до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання директора ТОВ фірми „Ліга” про відкладення апеляційного розгляду справи, мотивоване вибуттям 25.01.2011р. директора товариства у відрядження до Москви для переговорів з партнерами.

Вказане клопотання відхилено апеляційним господарським судом з огляду на те, що ч. 1 п. 1 ст. 77 ГПК України не встановлює обов'язок господарського суду відкладати слухання у будь-якому випадку у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

При цьому, вибуття директора товариства за день до судового засідання на переговори, апеляційний господарський суд не визнав поважною причиною нез'явлення представника ТОВ фірми „Ліга” у судове засідання, з огляду на те, що товариство було завчасно повідомлено про час та місце судового засідання та до відома учасників процесу було доведено, що не з'явлення їх або представників у судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

У відповідності до приписів ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача присутнього у судовому засіданні, дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2005р. у справі №30-27-25/220-03-7234 (т.1, а.с.69) за позовом ТОВ фірма „Ліга” до ПП „Старт” про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, зобов'язання вчинити дії та визнання права власності та за зустрічним позовом ПП „Старт” до ТОВ фірма „Ліга” про визнання права власності, яке набрало законної сили (т.1, а.с.86), визнано недійсними, зокрема, договори купівлі продажу транспортних засобів № 0131 від 18.03.2003р. та №№ 0130, 0132, 0133, 0134, 0135, 0136, 0137, 0138 від 19.03.2003р., укладені між позивачем та відповідачем. ПП „Старт” зобов'язано повернути ТОВ фірма „Ліга” придбані ним за цими договорами транспортні засоби - автомобілі марки МАЗ 5432, ЗІЛ 131М, ГАЗ 6604, ВАЗ 2109, ЗИЛ-ММЗ 554М, УАЗ 452 МПР, ЛУМЗ 946 УАЗ 451, УАЗ 452 МПР та причеп ВИЗИТ.

Вказане судове рішення неодноразово переглядалося як апеляційною так і касаційною інстанцією.

Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2007р. рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2005р. було скасовано. У задоволені первісного позову відмовлено. Позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.08.2007р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2007р. скасовано, рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2005р. залишено без змін.

У жовтні 2007 року ПП „Старт” звернулось до господарського суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2005р. у справі № 30-27-25/220-03-7234 за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.07.2008р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2008р. заяву ПП „Старт” про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2005р. скасовано, у задоволені первісного позову –відмовлено, зустрічний позов - задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2009р. (т.1, а.с.86) рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2008р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.10.2008р. скасовано, у задоволенні заяви ПП „Старт” про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2005р. залишено в силі.

Договори купівлі-продажу транспортних засобів від 19.03.2003р. №№ 0130, 0132, 0133, 0134, 0135, 0136, 0137, 0138 та від 18.03.2003р. № 0131 були визнані недійсними на підставі статті 50 ЦК УРСР. Зокрема суди виходили з того, що за вказаними договорами ПП „Старт” були передані основні фонди ТОВ фірми “Ліга”, що фактично потягло за собою втрату можливості здійснювати Товариством подальшу господарську діяльність для досягнення цілей, передбачених його статутом.

На виконання Рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2005р. у справі № 30-27-25/220-03-7234 були видані накази, які були пред'явлені для виконання до Відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції.

Однак, 22.10.2009р. Відділом державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції винесено постанови про повернення виконавчого документу ТОВ фірмі “Ліга” щодо транспортних засобів: МАЗ 5432, ЗІЛ 131М, ГАЗ 6604, ВАЗ 2109, ЗИЛ-ММЗ 554М, УАЗ 452 МПР, ЛУМЗ 946 УАЗ 451, УАЗ 452 МПР та причепу ВИЗИТ. Вказану постанову обґрунтовано відсутністю у ПП „Старт” зазначених транспортних засобів та неможливістю встановити їх місцезнаходження.

У зв'язку з відсутністю у ПП „Старт” зазначених транспортних засобів та неможливістю встановити їх місцезнаходження 11.02.2010р. ТОВ фірма „Ліга” звернулась до господарського суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду у справі № 30-27-25/220-03-7234 в частині повернення ПП „Старт” транспортних засобів шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 130 951,82грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2010р. заяву про зміну способу виконання рішення задоволено.

Однак, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.04.2010р., залишеною без змін постановою вищого господарського суду України від 21.07.2010р. вказану ухвалу скасовано, у задоволені заяви ТОВ фірма ”Ліга” про зміну способу виконання рішення суду відмовлено.

Відмова у задоволені заяви ТОВ фірма ”Ліга” про зміну способу виконання рішення суду мотивована з посиланням на те, що ТОВ фірмою ”Ліга” не було надано доказів здійснення державним виконавцем заходів щодо розшуку майна належного до стягнення, а також тим, що вартість вказаного майна в рішенні суду визначена в розмірі 10 411,00 грн., тоді як місцевим судом змінено спосіб виконання рішення шляхом стягнення коштів в сумі 130 951,82 грн., що суперечить приписам ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження”.

Виходячи з того, що договори купівлі-продажу транспортних засобів від 19.03.2003р. №№ 0130, 0132, 0133, 0134, 0135, 0136, 0137, 0138 та від 18.03.2003р. № 0131 визнані недійсними на підставі ст. 50 ЦК УРСР, відповідно до якої недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності, ствердження апелянта про наявність вини в діях відповідача, який у вказаних угодах виступав покупцем, суперечать фактичним обставинам справи. При цьому, посилання на наявність родинних зв'язків між засновником відповідача та особою, що була директором ТОВ фірма ”Ліга” в даному випадку є недоречним, оскільки докази визнання вказаних угод недійсними як укладених внаслідок зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною (ст. 57 ЦК УРСР), в даному випадку, відсутні.

Також, сама по собі відсутність у відповідача на момент примусового виконання судового рішення по справі № 30-27-25/220-03-7234 транспортних засобів: МАЗ 5432, ЗІЛ 131М, ГАЗ 6604, ВАЗ 2109, ЗИЛ-ММЗ 554М, УАЗ 452 МПР, ЛУМЗ 946 УАЗ 451, УАЗ 452 МПР та причепу ВИЗИТ не свідчить про вчинення ним правопорушення, оскільки докази умисного ухилення відповідача від виконання судового рішення по вказаній справі також позивачем не надані.

Стаття 22 ЦК України, на яку посилається позивач в обґрунтування позову, визначає поняття збитків, якими є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає стаття 1166 ЦК України, відповідно до частини 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю юридичної особи особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків) необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача.

Відсутність будь-якої із вказаних підстав виключає цивільну правову відповідальність за статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Враховуючи недоведеність позивачем факту протиправної поведінки ПП „Старт” під час укладання договорів купівлі-продажу транспортних засобів від 19.03.2003р. №№ 0130, 0132, 0133, 0134, 0135, 0136, 0137, 0138 та від 18.03.2003р. № 0131 та під час виконання судового рішення по справі № 30-27-25/220-03-7234, висновок місцевого господарського суду про відсутність в діях ПП „Старт”, в даному випадку, складу цивільного правопорушення, є правомірним та обґрунтованим, а відтак правові підстави для стягнення з відповідача збитків відсутні.

Ствердження апелянта про необхідність проведення у даній справі судово-бухгалтерської експертизи з метою визначення наявності та розміру збитків (упущеної вигоди), є помилковими, оскільки відсутність вини відповідача у даному випадку, виключає необхідність проведення такої експертизи.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд цілком вірно та обґрунтовано дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, а тому підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.01.2011р. по справі № 9-17/100-10-3828 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Ліга” – без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

Судді:                                                                                В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський

Повний текст постанови підписаний 28.01.2011р.