Рішення

від 11.02.2008 по справі 34/619

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/619

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  34/619

11.02.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська виробничо-інженерна компанія «Граніт»

доДержавного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

простягнення 50 161,41 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Сачек Л.М. (довіреність б/н від 25.01.2008);

від відповідача –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська виробничо-інженерна компанія «Граніт»(далі –Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(далі –Відповідач) про стягнення 44 196 грн. заборгованості за поставлений товар,  918,39 грн. 3% річних, 5 047,02 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 12/05/26/01 від 26.12.2005, укладеного між Позивачем та Відповідачем, (далі –Договір) щодо оплати згідно з пунктом 7.2 цього Договору вартості поставленого товару. Крім суми основного боргу позивач просить суд також стягнути з Відповідача за прострочення оплати товару за період з 31.01.2007 до 01.10.2007 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та пеню на підставі пункту 11.3 Договору.

Відповідач позов визнав, проте просив суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі –ГК України), врахувавши ступень виконання зобов'язання та майновий стан Відповідача, а також те, що Позивачу не було завдано збитків, зменшити розмір штрафних санкцій чи не стягувати їх з Відповідача взагалі. Вказане клопотання мотивовано тим, що на час виникнення боргу Відповідач перебував у важкому фінансовому стані, що було пов'язане з недавнім припиненням провадження у справі про його банкрутство. Крім того, Відповідач зазначив, що після припинення провадження у справі про банкрутство Відповідач намагається вийти зі складної ситуації, яка є на сьогоднішній день, з метою покращення фінансово-економічного становища він налагоджує виробництво нової продукції. Більше того, Відповідач являється державним підприємством, що ускладнює господарювання в умовах ринкової економіки та постійного зростання цін, враховуючи застосування Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти», постійно вишукує ринки збуту, має штат майже 1700 працівників, яких постійно потрібно забезпечувати роботою з метою недопущення скорочення штату працівників.

Розгляд справи відкладався.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

26.12.2005 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Позивач (Постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність Відповідачу (Покупцю) товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток №1), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 7.2 Договору Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом тридцяти банківських днів з дня його одержання. Днем одержання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Пунктом 11.3 Договору встановлено, що за порушення строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

На виконання Договору Позивач та Відповідач уклали специфікацію № 1, яка є додатком № 1 до Договору, відповідно до якої загальна сума Договору становить 2 038 200 грн.

На виконання вказаного Договору, Відповідачу був поставлений товар відповідно до накладних від 15.12.2006 № 15/12-3 на суму 41 760 грн. та № 15/12-4 на суму 2 436 грн., всього на суму 44 196 грн.

Поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписом Відповідача на вказаних накладних, податковими накладними від 15.12.2006 № 15/12-3 на суму 41 760 грн. та № 15/12-4 на суму 2 436 грн., а також довіреністю серії ЯКЯ № 951764 від 13.12.2006.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до пункту 7.2 Договору Відповідач повинен був здійснити оплату вартості отриманого товару у сумі 41 760 грн. та у сумі 2 436 грн., в строк до 26.01.2007,  всього у сумі 44 196 грн.     

Проте, Відповідач, як у встановлений Договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару у сумі 44 196 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 44 196 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 918,39 грн. 3% річних. Розрахунок 3% річних відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Позивача в сумі 5 047,02 грн. пені. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та пункту 11.3 Договору.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України  господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розглянувши клопотання Відповідача про звільнення його від сплати штрафних санкцій на підставі вказаних норм, суд не вбачає підстав для його задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, Відповідач у супереч вказаної норми не доводить тих обставин на які він посилається у вказаному клопотанні. Ним лише додаються копії судових ухвал, з яких вбачається лише та обставина, що у червні 2002 року –грудні 2006 року щодо нього була порушена справа про банкрутство, і те що 18.12.2006 у зв'язку із затвердженням мирової угоди між Відповідачем і його кредиторами провадження у справі про банкрутство було припинено.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 611, 612, 625 ЦК України, статтями 193, 230 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, ідентифікаційний код 14294471, р/р 260000006803 в АБ «Експрес-Банк»м. Київ, МФО 322959, а у випадку відсутності коштів  із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська виробничо-інженерна компанія «Граніт»(91055, Луганська область, м. Луганськ, вул. Почтовая, 3-в, ідентифікаційний код 31260422, р/р 2600403453 в ЛФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 304621) 44 196 (сорок чотири тисячі сто дев'яносто шість) грн. боргу, 918 (дев'ятсот вісімнадцять) грн. 39 коп. 3 % річних, 5 047 (п'ять тисяч сорок сім) грн. 02 коп. пені, а також 501 (п'ятсот одну) грн. 61 коп.  витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його прийняття.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 11.02.2008