Постанова

від 24.01.2008 по справі 24/316д/06-8/258д/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/316д/06-8/258д/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.01.08                                                                                       Справа №24/316д/06-8/258д/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Колодій Н.А.  , Коробка Н.Д.

при секретарі: Соколові А.А.

За участю представників сторін:

відпозивача  –  Глейд С.М. (довіреність №401  від 18.01.2008  р.)

від відповідача  –  Давидова О.В. (довіреність б/н від 24.01.2008  р.)          

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційне подання Прокурора Заводського району м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2007 р.                                             у  справі  № 24/316д/06-8/258д/07

за позовом    Прокурора   Заводського  району  в інтересах  держави в особі Заводського відділу державної виконавчої  служби  Запорізького міського  управління  юстиції  (м. Запоріжжя)                  

до відповідача    Приватного підприємства  «Регіональне  судово-експертне бюро»  

                            (м. Запоріжжя)

про визнання недійсними договорів про надання послуг,

        04.07.2006 р. прокурор Заводського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Державної виконавчої служби у Заводському районі м. Запоріжжя звернувся з позовом до Приватного підприємства “Регіональне судово-експертне бюро” про визнання недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 638 ЦК України  2-х договорів б/н  від  28.02.2006 р. та договору  б/н від 01.08.2002 р., укладених між Відділом державної  виконавчої служби  Заводського районного управління юстиції м. Запоріжжя та ПП «Регіональне судово-експертне бюро» (Том І, арк. справи 2).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.10.2006 р. у справі     № 24/316д/06 (суддя Азізбекян Т.А.) в позові було відмовлено (Том І, арк.  справи 109).

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.02.2007 р. апеляційне подання прокурора було залишено без задоволення, а рішення  господарського суду Запорізької  області від 30.10.2006 р. у справі  № 24/316д/06 –   без  змін (Том І, арк. справи  154).

За  результатами розгляду касаційного подання прокурора постановою  від 10.04.2007 р.  Вищий господарський суд України  скасував  постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.02.2007 р. у справі № 24/316д/06 та передав справу на новий  розгляд до  господарського суду Запорізької області (Том ІІ, арк. справи 34).

04.09.2007 р. (вх. № 02-6/20850) позивач  уточнив  позовні  вимоги: вказує, що зміст спірних договорів  суперечить вимогам  законодавства, оскільки сторони при їх укладенні не погодили всі істотні умови, визначені законодавством, та ті, що є необхідними для договорів даного виду. У зв'язку з цим просить визнати спірні договори недійсними на підставі ст. 48 Цивільного кодексу України (1963 р.),               ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»  (Том ІІ, арк. справи 65).

Рішенням  господарського суду Запорізької  області від 05.09.2007 р.                  (суддя Попова І.А.) в позові  відмовлено. Рішення  мотивовано тим, що прокурор невірно визначив позивача у справі (тобто особу, яка представляє інтереси держави та через правомочність якої відбувається  відновлення  порушених  прав або  інтересів держави), оскільки ні Державна виконавча  служба у Заводському  районі (в інтересах  якої  заявлено позов), ні  її правонаступник – Заводський  відділ державної виконавчої  служби Запорізького МУЮ не можуть представляти інтереси держави у  відносинах, що  виникли з  ліквідованою особою, правонаступниками якої  вони не є. Також суд зазначив, що обсяг прав цедента (Відділу Державної  виконавчої  служби  Заводського РУЮ), передбачений приписами ст. 514 ЦК України, не надає  новому  кредитору (Державній виконавчій службі у Заводському районі) права на оспорювання  угод, укладених  первісним кредитором.

          Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Прокурор Заводського району    м. Запоріжжя звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2007 р. у справі № 24/316д/06-8/258д/07 та прийняти нове рішення, яким  визнати недійсними  два договори б/н від 28.06.2002 р. та договір б/н від 01.08.2002 р., укладені між Відділом державної  виконавчої служби  Заводського районного управління юстиції м. Запоріжжя та ПП «Регіональне судово-експертне бюро».  

З підстав, викладених в апеляційному поданні, прокурор вважає, що господарським судом Запорізької області не в повному  обсязі з'ясовані обставини, що  мають значення  для справи.  Зазначає, що спірні  договори відповідно до ст. 48 ЦК УРСР є недійсними, оскільки не  відповідають вимогам  закону. Так, статтею 11 Закону України «Про  оцінку  майна, майнових прав та професійну  оціночну  діяльність в  Україні» чітко  визначені  істотні умови договору  на проведення оцінки майна, а саме: зазначення майна, що підлягає  оцінці; мета, з якою  проводиться оцінка; вид  вартості майна, що підлягає  визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і  порядок оплати робіт; права і  обв'язки сторін договору; умови забезпечення  конфіденційності результатів  оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або неналежне  виконання умов  договору; порядок вирішення спорів, які  можуть виникнути під час проведення оцінки та  прийняття замовником  її результатів. Однак, в спірних договорах сторонами погоджені не всі передбачені законом істотні умови. Крім того, прокурор посилається на порушення  сторонами при укладанні  спірних договорів  вимог п. 2.2.2 Інструкції  про  проведення  виконавчих  дій, оскільки вказаний в  договорах розмір  винагороди,  її   перерахування ВДВС без проведення робіт експертом та без надання ним  передбаченого законодавством розрахунку з  відповідним  обґрунтуванням, суперечить вимогам чинного законодавства.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.10.2007 р. апеляційне подання прокурора Заводського району м. Запоріжжя прийняте  до провадження та призначене до розгляду на 29.11.2007 р.  Розгляд подання  відкладався до 24.01.2008 р.

Розпорядженням  Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 79 від 23.01.2008 р. справу № 24/316д/06-8/258д/07  передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Коробка Н.Д.

Позивач у справі – Заводський  відділ державної  виконавчої служби Запорізького міського управління  юстиції  підтримує апеляційне подання прокурора, просить його задовольнити. Вважає  прийняте господарським  судом Запорізької  області рішення  від 05.09.2007 р.  незаконним та таким, що  підлягає  скасуванню.  Свою позицію виклав у письмовому відзиві на апеляційне подання.

Відповідач  у справі –  Приватне підприємство «Регіональне судово-експертне  бюро» проти  доводів  прокурора та позивача заперечує, свою позицію виклав у письмовому  відзиві. Вважає  оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, прийнятим за  повного з'ясування  обставин справи, підстав для  його скасування не вбачає. Доводи відповідача ґрунтуються на тому, що прокурор невірно  визначив позивача у справі, оскільки ні  Державна виконавча  служба у  Заводському  районі (в інтересах  якої  заявлено позов), ні  її правонаступник – Заводський  відділ державної виконавчої  служби Запорізького МУЮ не можуть представляти інтереси  держави у відносинах, що  виникли з ліквідованою  особою, правонаступниками якої  вони не є. Стверджує, що позивач є неналежним, оскільки  не  є  стороною оспорюваних  договорів  і не є правонаступником сторони за  цими договорами.  

Прокурор Заводського району  м. Запоріжжя в обидва судові засідання  не з'явився, про причини  неявки  суд  не повідомив. Про час і  місце  слухання справи  був  повідомлений належним  чином.

Колегія суддів, порадившись, визнала можливим розглянути справу за відсутності прокурора (заявника апеляційного подання).

В судових засіданнях представники сторін підтримали у повному обсязі  вищевикладені  доводи в обґрунтування  своїх вимог і  заперечень.

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За згодою представників сторін в судовому засіданні 24.01.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційного подання, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

           Між ВДВС Заводського району м. Запоріжжя (замовник) і Приватним підприємством “Регіональне судово-експертне бюро”(виконавець, відповідач у справі) було укладено 3 договори про надання експертно-оціночних послуг, а саме: б/н від 28.06.2002 р., б/н від 28.06.2002 р., б/н від  01.08.2002 р. (надалі Договір-1, Договір-2 та Договір-3 відповідно, разом – Договори). За вказаними Договорами замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по проведенню експертної оцінки нерухомого майна, що належить ТОВ НВО “Укрпромекологія”, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Докійська, 3.

Порядок оплати послуг (розділ 4 Договорів) сторони визначили  наступним чином:

- за Договором-1 – вартість проведення експертної оцінки майна, зазначеного в п. 1 даного договору, встановлюється в розмірі 10800,00 грн. без ПДВ. Замовник сплачує послуги виконавця у строк до 12.07.2002 р.;

- за Договором-2 – вартість проведення експертної оцінки майна, зазначеного в п. 1 даного договору, встановлюється в розмірі 3760,00 грн. без ПДВ. Замовник сплачує послуги виконавця у строк до 15.07.2002 р.;

- за Договором-3 – вартість проведення експертної оцінки майна, зазначеного в п. 1 даного договору, встановлюється в розмірі 8200,00 грн. без ПДВ. Замовник сплачує послуги виконавця у строк до 15.08.2002 р.

             Відповідно до п. 5.1 Договорів вони укладені на строк проведення експертної оцінки майна, зазначеного в п. 1 Договорів, набирають чинності з моменту їх підписання і діють до моменту виконання сторонами зобов'язань за даними Договорами.

            На підставі вищезазначених  Договорів відповідачем були виставлені замовнику рахунки на оплату робіт по проведенню експертної оцінки майна на загальну суму 22760,00 грн. (а саме: № 513 від 26.06.2002 р. на суму  3760,00 грн.,  № 513 від 26.06.2002 р. на суму  10800,00 грн., № 550 від 06.08.2002 р. на суму  4100,00 грн.,       № 551 від 06.08.2002 р. на суму 4100,00 грн.).

            Платіжними дорученнями № 2 від 01.07.2002 р. та № 6 від 09.08.2002 р.   замовник  перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 22760,00 грн.

          28.11.2005 р. відділом  державної  виконавчої  служби Заводського РУЮ (у стадії ліквідації)  та Державною виконавчою службою у Заводському районі                 м. Запоріжжя           відповідно до ст. ст. 512- 517 Цивільного кодексу України  було укладено договори № 1, № 7, № 8 поступки вимоги (цесії). За  умовами вказаних  договорів Державна  виконавча  служба у Заводському районі м. Запоріжжя (правонаступником якої згідно Наказу Міністерства юстиції № 21/5 від 25.01.2007 р. є позивач по справі) набула права вимагати від ПП «Регіональне судово-експертне  бюро» належного виконання зобов'язань за  спірними Договорами.  

               Визнання  вищезазначених Договорів про надання експертно-оціночних послуг недійсними на підставі   ст. 48 ЦК УРСР  було  предметом  судового розгляду  у справі № 24/316д/06-8/258д/07.  

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, не знаходить  підстав для задоволення апеляційного подання, виходячи з  наступного.

            Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 14 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла на момент укладення спірних Договорів) для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при необхідності – кількох спеціалістів або експертів. Експерт або спеціаліст зобов'язаний дати письмовий висновок з питань, що поставлені йому державним виконавцем, а також давати усні рекомендації щодо дій, які виконуються в його присутності.  Експерт або спеціаліст має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу Державної виконавчої служби. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій.

Статтею 57 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент укладення спірних Договорів) було встановлено, що оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами. Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна.  Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.

В п.2.2.1 “Інструкції про проведення виконавчих дій”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5, в редакції, чинній на момент укладення спірних Договорів (надалі – Інструкція), зазначено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження й потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста, а при потребі – кількох спеціалістів або експертів.

            Пунктом 5.7.1 вказаної Інструкції було передбачено, що оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, якщо вартість майна не перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.

            З матеріалів справи вбачається, що 28.06.2002 р. державним виконавцем ВДВС Заводського РУЮ була прийнята постанова про призначення експерта Лещенко К.І. для участі у виконавчому провадженні, з метою проведення оцінки майна, визначення його характерних рис та придатності до експлуатації. Вказана постанова прийнята на підставі ст. 14 Закону України “Про виконавче провадження” для здійснення оцінки описаного й арештованого майна, згідно до акту опису й арешту майна від 05.06.2002 р., та для надання відповідних висновків експерта.

Спірні договори підписані з боку замовника начальником ВДВС Заводського району   м. Запоріжжя.

Згідно ст. 153 Цивільного кодексу УРСР, чинного на момент підписання спірних Договорів, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

           Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

            Нормами законодавства, чинного на момент розгляду справи в суді (а саме,      ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України) також закріплено аналогічне положення.

            Відповідно до ст. 11 Закону України «Про  оцінку майна, майнових прав та професійну  оціночну  діяльність в  Україні» істотними  умовами  договору на проведення оцінки  майна є: зазначення  майна, що підлягає оцінці; мета, з якою  проводиться оцінка; вид  вартості майна, що  підлягає  визначенню; дата оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; розмір і  порядок оплати робіт; права та обов'язки сторін договору; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або  неналежне  виконання умов  договору; порядок вирішення спорів, які можуть виникнути під час проведення оцінки та прийняття замовником її результатів.

            Правовий  аналіз спірних Договорів  дає  підстави стверджувати, що  сторони не узгодили цілу низку істотних умов договору на проведення  оцінки майна, а саме: зазначення  майна, що підлягає оцінці; мету, з якою  проводиться оцінка; вид  вартості майна, що  підлягає  визначенню; дату оцінки; строк виконання робіт з оцінки майна; умови забезпечення конфіденційності результатів оцінки, інформації, використаної під час її виконання; відповідальність сторін за невиконання або  неналежне  виконання умов  договору.

              Таким чином, сторонами не було досягнуто згоди по всім істотним умовам, що  визначені  законом, тому, за переконанням колегії суддів, спірні Договори слід вважати  неукладеними, тобто  такими, що не відбулися.

  Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що спірні Договори не відповідають вимогам законодавства, однак зазначає, що така невідповідність не є правовою підставою для визнання їх недійсними.

               Крім того, колегія суддів погоджується з  висновками суду першої інстанції про те, що прокурор неправомірно заявив даний позов  в інтересах Державної виконавчої служби у Заводському  районі  м. Запоріжжя.

               Відповідно до Рішення  Конституційного суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99  прокурори та їх  заступники подають до  господарського суду позови в інтересах держави. Під  поняттям «орган, уповноважений державою  здійснювати відповідні  функції у  спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної  влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження  органу виконавчої  влади.

              Згідно ст. 1 Закону України «Про  державну виконавчу службу» державна   виконавча   служба   входить  до  системи  органів Міністерства  юстиції  України  і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб  відповідно до законів України.

Наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2005 р. № 1482/К «Про  ліквідацію відділів державної  виконавчої служби територіальних  управлінь юстиції» відділи державної  служби територіальних  управлінь юстиції ліквідовано. Наказом Департаменту виконавчої  служби від 26.10.2005 р. № 46к утворено у складі Департаменту державної  виконавчої  служби  Державну виконавчу  службу у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Правонаступники ліквідованих  відділів державної  виконавчої служби територіальних управлінь юстиції визначені не  були.  

Враховуючи те, що  правонаступники ліквідованої  служби  в  установленому  законом порядку  визначені не були, між  Відділом  державної  виконавчої служби Заводського РУЮ та Державною виконавчою службою у Заводському  районі              м. Запоріжжя   були  укладені  відповідні  договори цесії (про що зазначалося  вище).

Наказом Міністерства юстиції України  № 21/5 від 25.01.2007 р. ліквідовано  Департамент державної  виконавчої  служби, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції та утворено  на  базі обласних, Київського та  Севастопольського міських управлінь юстиції, державних виконавчих  служб  областей, м.м. Києва та Севастополя управління  юстиції.

Пунктом 4 вказаного наказу встановлено, що відділи державної  виконавчої  служби районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних  управлінь юстиції є правонаступниками відповідних державних виконавчих служб у  районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

Відповідно до вищевикладеного, Державна виконавча служба у Заводському  районі  м. Запоріжжя отримала право вимоги за спірними  Договорами  на підставі  договорів  цесії і  передала це  право своєму  правонаступнику – Заводському відділу державної виконавчої служби  Запорізького міського  управління  юстиції                      м. Запоріжжя.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у  зобов'язанні в  обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих  прав, якщо інше не встановлено договором або  законом.

Статтею 519 ЦК України встановлено, що за недійсність переданої новому кредиторові вимоги перед ним відповідає первісний кредитор у зобов'язанні.

Таким чином, нормами цивільного законодавства новому кредиторові не надано права на оспорювання угод, укладених первісним кредитором.

Треба відзначити, що умовами вищезгаданих Договорів цесії (пунктом 10) також обумовлено, що за недійсність переданого за цими договорами права вимоги перед цесіонарієм відповідає саме  цедент.

Отже, прокурор невірно визначив  позивача у справі – Заводський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського  управління  юстиції                      м. Запоріжжя, як  орган, уповноважений державою здійснювати відповідні  функції в  спірних правовідносинах. Висновки суду першої  інстанції  в  цій  частині  слід визнати обґрунтованими.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи прокурора не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційне подання залишається судом без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

       1.   Апеляційне подання Прокурора Заводського району м. Запоріжжя  залишити без задоволення.

       2. Рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2007 р.                                             у  справі  № 24/316д/06-8/258д/07   залишити  без змін.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Колодій Н.А.  Коробка Н.Д.