Ухвала

від 22.01.2008 по справі 8/129-1556

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/129-1556

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

22.01.08                                                                                           Справа  № 8/129-1556

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Скрутовського П.Д.

                                                            Слуки М.Г.

розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області, смт.Підволочиськ

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2006р.

у справі № 8/129-1556

за позовом Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області, смт.Підволочиськ

до Унітарного приватного підприємства „Укртехмаш”, м.Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Надзбруччя хліб”, смт.Підволочиськ

про визнання недійсним господарського зобов”язання з продажу та поставки борошна першого сорту в кількості 14 тон, яке виникло 22.09.2005р. на підставі договору постачання борошна від 03.01.2005р. № 17, укладеного між УПП „Укртехмаш”, м.Тернопіль та ТзОВ „Надзбруччя хліб”, смт.Підволочиськ, стягнення з УПП „Укртехмаш”, м.Тернопіль в дохід державного бюджету коштів в розмірі 11899,94 грн., одержаних за борошно першого сорту, та стягнення з ТзОВ „Надзбруччя хліб”, смт.Підволочиськ в дохід державного бюджету борошна першого сорту в кількості 14 тон, а у разі неможливості стягнення в натурі –стягнення його вартості грошима в розмірі 11899,94 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Мельник О.А. –представник.

від відповідача 1: не з»явився.

від відповідача 2: Якимів У.М. –представник.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2006р. у справі № 8/129-1556 відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області, смт.Підволочиськ до Унітарного приватного підприємства „Укртехмаш”, м.Тернопіль та Товариства з обмеженою відповідальністю „Надзбруччя хліб”, смт.Підволочиськ про визнання недійсним господарського зобов”язання з продажу та поставки борошна першого сорту в кількості 14 тон, яке виникло 22.09.2005р. на підставі договору постачання борошна від 03.01.2005р. № 17, укладеного між УПП „Укртехмаш”, м.Тернопіль та ТзОВ „Надзбруччя хліб”, смт.Підволочиськ, стягнення з УПП „Укртехмаш”, м.Тернопіль в дохід державного бюджету коштів в розмірі 11899,94 грн., одержаних за борошно першого сорту, та стягнення з ТзОВ „Надзбруччя хліб”, смт.Підволочиськ в дохід державного бюджету борошна першого сорту в кількості 14 тон, а у разі неможливості стягнення в натурі –стягнення його вартості грошима в розмірі 11899,94 грн.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не встановлено порушень УПП „Укртехмаш” вимог законодавства з питань оподаткування при визначенні, обчисленні та відображенні у документах податкової звітності податкового зобов”язання з податку на додану вартість, не доведено належними та допустимими доказами умислу в діях відповідачів на ухилення від сплати податків та в чому полягала завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета укладення господарського зобов”язання.

Скаржник, позивач у справі, з рішенням місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, неповного з»ясування обставин справи, позовні вимоги задоволити, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема скаржник стверджує, що судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що свідчить про нез”ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним позивач обґрунтовує тим, що: зі сторони продавця, в порушення ч.4 ст.203, ст.207 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, накладну і податкову накладну підписано не особисто уповноваженою особою юридичної особі (УПП „Укртехмаш”), а із використанням аналогу відтворення власного підпису - факсимільного підпису директора Гнатюка М.Є., який не міг бути присутнім на час вчинення правочину (з причини його смерті) та в силу ст.ст.25, 203 Цивільного кодексу України, директор Гнатюк М.Є. не міг виявити намір прийняти на себе зобов'язання відповідно до змісту укладеного договору; стверджує, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що волевиявлення уповноваженої особи однієї із сторін договірних відносин, а саме - директора Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш", при укладенні договору не відповідало його внутрішній волі.

Посилаючись на ст.207 Господарського кодексу України позивача стверджує, що сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що є підставою на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнання господарського зобов'язання недійсним повністю або в частині, просить визнати недійсним господарське зобов'язання з продажу та поставки борошна першого сорту в кількості 14 тонн, яке виникло 22.09.2005р. на підставі договору постачання борошна від 03.01.2005р. № 17, укладеного між Унітарним приватним підприємством «Укртехмаш»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Надзбруччя хліб»та у відповідності до вимог ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, стягнути з Унітарного приватного підприємства «Укртехмаш»в дохід державного бюджету кошти в розмірі 11899,94 грн., одержані за борошно першого сорту, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надзбруччя хліб»в дохід державного бюджету борошно першого сорту в кількості 14 тонн, а у разі неможливості стягнення в натурі – стягнути його вартість грошима в розмірі 11899,94 грн.

З метою з»ясування всіх обставин у справі, на задоволення усного клопотання представника скаржника, вмотивованого зокрема наявністю постанови Прокурора Чортківського району від 15.03.2006р. про порушення кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва УПП „Укртехмаш” за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006р. було зупинено апеляційне провадження у справі № 8/129-1556 до завершення розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом фіктивного підприємництва УПП „Укртехмаш”.

30.10.2007р. від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа прокурора Чортківського району Тернопільської області № 2288 від 17.10.2007р. та постанови слідчого СВ Чортківського РВ УМВСУ у Тернопільській області від 02.04.2007р про закриття кримінальної справи № 165724, порушеної по факту фіктивного підприємництва УПП «Укртехмаш»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Оскільки усунена обставина, що слугувала підставою для зупинення апеляційного провадження у справі № 8/129-1556, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2007р. було поновлено провадження у даній справі.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, покликаючись на ст.ст.175, 193, 207, 208 Господарського кодексу України та ствердив, що оспорюване господарське зобов'язання суперечить інтересам держави, укладене за наявності умислу на ухилення від сплати податків зі сторони обидвох його учасників, що полягає в тому, що операція з поставки борошна проведена після смерті засновника УПП „Укртехмаш”, який згідно з поданими до податкового органу звітів не мав найманих працівників, первинні бухгалтерські документи підписані директором УПП "Укртехмаш" Гнатюком М.Є. не власноручно, а з використанням факсимільного відтворення підпису, що викликає сумніви у скаржника щодо того чи уповноважена особа продавця особисто брала участь у вчиненні господарської операції, а також, чи мала вона намір прийняти на себе зобов'язання відповідно до змісту укладеного договору.

Відповідач 1 відзиву на апеляційну скаргу не подав, уповноваженого представника в судове засідання не скерував, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. За таких обставин, справа розглядається без участі представника відповідача 1 за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідач 2 відзиву на апеляційну скаргу не подав, представник відповідача 2 у судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, мотивуючи тим, що Гнатюк Михайло Євгенович, засновник УПП «Укртехмаш» одночасно був засновником, директором та бухгалтером  підприємства, що при укладенні угоди на поставку борошна між ним та ТОВ «Надзбруччя хліб» було укладено угоду від 30.07.2004р. на використання факсимільного підпису Гнатюка М.Є., що керівництво при оформленні первинних бухгалтерських документів на одержане 22.09.2005р. борошно не знало про смерть Гнатюка, тому прийняло документи за його підписом без застережень. Крім того, відповідачі всі взяті на себе зобов'язання по поставці борошна та оплаті вартості отриманого борошна виконали в повному обсязі у встановленому договором поставки та законом порядку. Заперечення проти апеляційної скарги відповідача 2 підтверджує спотовим біржовим контрактом № 1-П/01 від 03.08.2004р., укладеним на Тернопільській агропромисловій біржі між УПП «Укртехмаш» та ТОВ «Надзбруччя хліб» на поставку жита гр.А, актом приймання передачі контракту від 07.08.2004р., письмовою згодою сторін на використання факсимільного підпису директора та засновника УПП «Укртехмаш”» Гнатюка М.Є. при здійсненні господарських операцій між сторонами - відповідачами у справі, договором на поставку борошна № 17 від 03.01.2005р., платіжними дорученнями та виписками банку про оплату вартості отриманої від УПП ”Укртехмаш” продукції протягом 2004-2005рр.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Унітарне приватне підприємство «Укртехмаш» - відповідач 1 у справі, зареєстроване як юридична особа, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності–юридичної особи від 16.06.2004р. та згідно з довідкою Головного управління статистики у Тернопільської області № 07/3089 від 12.04.2006р. значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 33011784.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Надзбруччя хліб»- відповідач 2 у справі, зареєстроване, як юридична особа, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи від 20.02.2002р., згідно з довідкою Головного управління статистики у Тернопільської області № 07/3089 від 12.04.2006р. значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 31273795.

Статтею 65 ГК України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу; власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів; для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства; керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до ч.4 ст.63 Господарського кодексу України унітарне підприємство - це підприємство, яке створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Відповідно до установчих документів відповідача 1 власник та керівник зазначеного підприємства є однією і тією ж особою - Гнатюк Михайло Євгенович.

Згідно з довідкою Скалатської міської Ради народних депутатів Підволочиського району Гнатюк Михайло Євгенович помер, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено відповідний запис № 20 від 12.07.2005р

У зв'язку із смертю засновника та директора УПП «Укртехмаш»Гнатюка Михайла Євгеновича, про що свідчить довідка видана виконкомом Скалатської міської ради № 1553 від 08.12.2005р., припинено право управління та власності даного підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2006р. Гусятинською міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Надзбруччя хліб», ідентифікаційний код № 31273795 за період з 01.07.2004р. по 31.11.2005р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 22.03.2006р. № 397/23/31273795, яким встановлено факт отримання ТОВ „Надзбруччя-хліб” від УПП „Укртехмаш” протягом перевіреного періоду товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 393975,72 грн., в т.ч. ПДВ 5662,62 грн., в тому числі 14 тонн борошна на суму 11899,94 грн., в т.ч.ПДВ 1983,32 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що дійсно 03.01.2005р. між УПП «Укртехмаш»(в особі директора підприємства Гнатюка М.Є.) та ТОВ «Надзбруччя-хліб»(в особі директора товариства Паюка М.М.) укладено договір поставки № 17, терміном дії до 31.12.2005р., згідно з яким УПП «Укртехмаш»зобов'язалося поставити, а ТОВ «Надзбруччя-хліб»отримати та оплатити на протязі 2005р. борошно пшеничне вищого ґатунку за ціною 1120грн. (без ПДВ) за тонну, борошно першого ґатунку за ціною 958 грн. (без ПДВ) за тонну, борошно другого ґатунку за ціною 791,67грн. (без ПДВ) за тонну. Договором сторони передбачили, що поставка борошна проводиться згідно з заявкою погодженої в усній або письмовій формі.

Таким чином, між відповідачами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно з яким в силу ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання даного договору 22.09.2005р. УПП «Укртехмаш» поставило (продало), а ТОВ «Надзбруччя-хліб» купило, борошно першого сорту в кількості 14 тонн на суму 11899,94 грн., в т.ч. ПДВ 1983,32 грн., що підтверджується накладною № 2209-04 від 22.09.2005р., яку підписано з боку продавця - УПП «Укртехмаш», директором Гнатюком М.Є., з боку покупця - ТОВ «Надзбруччя-хліб», керівником товариства.

На підтвердження виконання даної господарської операції, продавець (відповідач 1) виписав накладну № 2209-04 від 22.09.2005р. та податкову накладну від 22.09.2005р. № 40 на суму 11899,94 грн. (в т.ч.ПДВ 1983,32 грн.), а покупець (відповідач 2) в свою чергу підписав зазначену накладну № 2209-04 від 22.09.2005р. про отримання борошна, оплатив вартість одержаного борошна, що підтверджено актом перевірки, поясненнями відповідача 2 в судовому засіданні та не заперечено представником позивача.

Наведений правочин оспорюються позивачем з огляду на те, що продавець (відповідач 1) виписав накладну № 2209-04 від 22.09.2005р. та податкову накладну від 22.09.2005р. № 40 на суму 11899,94 грн. і фактично здійснив господарську операцію після смерті директора Гнатюка М.Є., від імені якого підписано всі первинні бухгалтерські документи.

Відповідно до ст.207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з п.2, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (із змінами та доповненнями) угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. До угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. При цьому у пункті 8 даної Постанови  констатовано, що якщо така угода була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, відповідні наслідки застосовуються до сторони, яка діяла умисно. У тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо  суперечною інтересам держави і суспільства, суд все належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави (п.17 Постанови).

Однак, в матеріалах справи відсутні та позивачем не подані докази того, що сторони за даною угодою діяли з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Навпаки, позивач стверджує, що невідомі особи поштою своєчасно подають звітність до податкового органу про діяльність УПП «Укртехмаш», сплачують податки, заборгованість по податках та обов'язкових платежах у УПП «Укртехмаш» відсутня. Доказів того, що відповідач 1 не включив суму податку на додану вартість 1983,32 грн. із спірної господарської операції в податкове зобов'язання позивачем також не представлено. Тобто позивачем не доведено факту укладення УПП «Укртехмаш», як юридичною особою, угоди та проведення господарської операції 22.09.2005р. з метою ухилення від сплати податку.

Не доведено позивачем і умислу іншої сторони договору - відповідача 2 на отримання незаконного бюджетного відшкодування.

Натомість матеріалами справи доведено та не заперечено позивачем, що відповідач 2 включив суму ПДВ 1983,32 грн. до податкового кредиту лише після отримання податкової накладної № 40 від 22.09.2005р., що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість». Податкова накладна підписана від імені уповноваженої платником податку (УПП «Укртехмаш») факсимільним підписом Гнатюка М.Є., даний підпис скріплено печаткою юридичної особи платника податку. При цьому слід зазначити, що чинне законодавство України не містить прямої заборони використання факсимільного підпису при підписанні первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності. Постановою слідчого СВ Чортківського РВ УМВСУ у Тернопільській області від 02.04.2007р закрито кримінальну справу № 165724, порушену постановою прокурора Чортківського району від 15.03.2006р. по факту фіктивного підприємництва УПП «Укртехмаш»за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, за відсутністю складу злочину.

Системний аналіз законодавства, що регламентує спірні правовідносини, дає підстави стверджувати, що наявність умислу у сторін (або однієї із сторін) означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, яка укладається, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, в тому числі і у вигляді безпідставного отримання прибутків (доходу) та ухилення від сплати податків, обов'язкових платежів до бюджету або до державних цільових фондів від результатів своєї діяльності.

Позивачем не встановлено порушень УПП «Укртехмаш» вимог законодавства з питань оподаткування при визначенні, обчисленні та відображенні у документах податкової звітності податкового зобов'язання з податку на додану вартість. А відтак, не доведено належними та допустимими доказами умислу в діях відповідачів на ухилення від сплати податків. Покликання позивача на ч.3 ст.203 та ст.215 ЦК України, як на підставу для визнання оспорюваного правочину недійсним, через те, що волевиявлення уповноваженої особи однієї із сторін договірних відносин - директора УПП «Укртехмаш»при укладенні договору не відповідало його внутрішній волі, до уваги не приймаються в силу необґрунтованості їх належними та допустимими доказами.

Таким чином, скаржником відповідно до ст.ст.70,71 КАС України не представлено доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідачів, у встановленому законом порядку не доведено обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання певних юридичних наслідків для сторін, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову. Рішення місцевого господарського суду по суті спору прийняте у відповідності з нормами матеріального права, фактичними обставинами та матеріалами справи.

Щодо застосування судом першої інстанції при вирішенні спору норм процесуального права, то апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005р., компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС України під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з приписів ст.ст.1,4 Закону України „Про Державну податкову службу в Україні”, згідно з якими Державна податкова адміністрація України є органом центральної виконавчої влади, та разом з підпорядкованими їй інспекціями становить систему органів державної податкової служби, апеляційним господарським судом встановлено, що органи державної податкової служби є суб”єктами владних повноважень.

Статтею 10 вказаного Закону на державні податкові інспекції покладено функції щодо подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Пунктом 4 ч.1 ст.12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

З наведеної норми випливає, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів господарські суди у адміністративних справах, підвідомчим їм згідно з Господарським процесуальним кодексом України, діють як адміністративні суди –вирішують спори за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, виходячи з суб”єктного складу сторін, предмету спору та приписів ст.12 Господарського процесуального кодексу України, ст.17, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що дана справа підвідомча господарським судам України, а тому підсудна Господарському суду Тернопільської області, як суду адміністративної юрисдикції і повинна вирішуватись ним за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, місцевий господарський суд, постановляючи оскаржуване судове рішення, неправомірно застосував норми Господарського процесуального кодексу України і помилково не застосував норм Кодексу адміністративного судочинства України, але це не призвело до неправильно вирішення справи по суті.

Згідно з приписами ст.158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.

З огляду на викладене в сукупності, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні, натомість рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Змінити рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2006р. у справі № 8/129-1556 в частині застосування норм Господарського процесуального кодексу України, застосувавши при вирішенні справи № 8/129-1556 норми п.п.6,7 Перехідних Положень та ст.ст.158,159,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України. Викласти судове рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.07.2006р. у справі № 8/129-1556 у формі постанови.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Скрутовський П.Д.

Суддя                                                                                          Слука М.Г.