Рішення

від 18.01.2011 по справі 5758-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5758-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207     

РІШЕННЯ

Іменем України

18.01.2011Справа №5002-2/5758-2010

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Біопром-Україна" (01024, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2-а, кв. 43; 03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 54а, кв. 42)

до Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Южная-Холдінг" (97560, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 2)

про стягнення 245 762,86 грн.  

                                                                                                           Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: Столбовий Ю.М.  – представник, довіреність у  справі.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Біопром-Україна"  звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим  із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Южная-Холдінг" про стягнення 214 159грн68коп. боргу, 9 851грн34коп інфляційних, 3 498грн53коп річних та 18 253грн31коп пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товарів №4 від 04.01.2010 року. Відповідно до накладних та довіреностей на отримання товару  позивач передав у власність  відповідача товар, а  відповідач – прийняв, але відповідач не оплатив отриманий товар, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.  

17 грудня 2010 року представник позивача до початку розгляду справи зазначив, що просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений по накладним, вказаним у позові, товар з урахуванням річних, пені та інфляційних, що відображено у протоколі судового засідання від 17.12.2010р.

17 січня 2011 року до суду від відповідача надійшло клопотання від 14.01.2011р  про відкладення розгляду справи, але вказане клопотання не підлягає  задоволенню на підставі наступного:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що  матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представника відповідача цьому не перешкоджає.

Більш того,  вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки стороною в господарському процесі є юридична особа Дочірньє підприємство "Птахогосподарство "Южная-Холдінг", суд не запрошує для участі в судовому засіданні конкретних осіб і при зайнятості певних осіб, до суду можуть з'явитися  інші уповноважені представники.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Відповідач  у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був  повідомлений  належним чином – рекомендованою кореспонденцією.  

Відповідно до абз. 4 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові  рішення   ухвалюються  судами  іменем  України  і   є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства  є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків є договори та інші правочини.  

Частина 1ст. 14  ЦК України передбачає, що цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,  встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.205 ЦК України встановлено, що правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України допускається  укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмову, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11цього Кодексу.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).  

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Частиною  1 ст.530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен  виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України  покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Між Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Біопром-Україна", як продавцем, та Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Южная-Холдінг",   як покупцем, був укладений договір купівлі – продажу товарів №4 від 04.01.2010р., відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець у порядку та на умовах, визначених договором зобов'язується прийняти та оплатити ветеринарні препарати (товар).

Дослідивши представлені докази, судом встановлено, що позивачем відповідно до видаткових накладних №РН-0000400 від 14.4.2010р, №РН-0000455 від 21.4.2010р, №РН-0000486 від 27.4.2010р, №РН-0000875 від 11.6.2010р було поставлено відповідачу товар та пред'явлено рахунки – фактури на оплату (№СФ-0000412 від 14.4.2010р, №СФ-0000470 від 21.4.2010р, №СФ-0000501 від 27.4.2010р, №СФ-0000822 від 11.6.2010р). Відповідачем вказаний у накладних товар на загальну суму 214 159грн68коп було отримано від позивача відповідно до довіреностей №208 від 12.4.2010р, №212 від 20.4.2010р, №246 від 25.6.2010р.

Дочірнім підприємством "Птахогосподарство "Южная-Холдінг" оплата отриманого товару проведена не була.

Враховуючи той факт, що а ні у видаткових накладних, а ні у довіреностях на отримання товару, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, немає посилань на договір купівлі – продажу товарів №4 від 04.01.2010р., тому суд дійшов до висновку, що між сторонами склалися  позадоговірні правовідносини відповідно до заявки покупця, що витікають з купівлі- продажу.

Крім того, у судовому засіданні  17.12.2010р, ще до початку розгляду спору по суті, представник позивача зазначив, що просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений по накладним №РН-0000400 від 14.4.2010р, №РН-0000455 від 21.4.2010р, №РН-0000486 від 27.4.2010р, №РН-0000875 від 11.6.2010р товар, тобто на підставі юридичного факту – позадоговірної купівлі - продажу товару  відповідно до заявки покупця, та просить суд здійснити стягнення з відповідача 214 159грн68коп. основного боргу, а також пеню, інфляційні та річні.

У відповідності зі ст..530 ЦК України, 16 вересня 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №111 від 16.9.2010р оплатити поставлений відповідно до вищенаведених накладних товар, проте відповіді отримано не було.

У порушення норм діючого законодавства оплата отриманого товару Дочірнім підприємством "Птахогосподарство "Южная-Холдінг" проведена так і не була, в результаті чого на момент розгляду спору за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 214 159грн68коп., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.  Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов'язань перед позивачем по сплаті 214 159грн68коп боргу та позивач не підтверджує надходження  вказаної суми  на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 214 159грн68коп боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлена вимога про стягнення 9 851грн34коп інфляційних за серпень – жовтень 2010р та  3 498грн53коп річних за період з 25.4.2010р по 23.11.2010р.

Відповідно до ст.  625 ЦК України, на яку посилається позивач, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.  

Судом встановлено, що позивач 16.9.2009р  спрямував на адресу відповідача  вимогу №111 від 16.9.2010р про сплату боргу, а відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен  виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що вимога позивача про сплату боргу буда залишена відповідачем без відповіді, а строк, передбачений ст..530 ЦК України сплинув, отже наявний факт порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань, тому позовні вимоги позивача у частині  стягнення 950грн50коп річних за період з 01.10.2010р по 23.11.2010р та 1 070грн79коп інфляційних за жовтень 2010р підлягають задоволенню.

У частині стягнення 2 548грн03коп річних та 8 780грн55коп інфляційних позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 18 253грн31коп. за період з 25.4.2010р по 23.11.2010р., яка не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Як вже зазначалося, суд дійшов до висновку, що між сторонами склалися  позадоговірні правовідносини відповідно до заявки покупця, що витікають з поставки, отже, сторонами не укладалося угоди про забезпечення виконання зобов'язання  у вигляді штрафу та пені у письмовій формі тому вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються згідно з ст. 49 ГПК України на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення  оформлений та підписаний 21.01.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства "Птахогосподарство "Южная-Холдінг" (97560, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 2, ЄДРПОУ 35087661 р/р 260040301521 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива» МФО 380054)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Біопром-Україна"  (01024, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2-а, кв. 43; 03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 54а, кв. 42, ЄДРПОУ 32852138 р/р 260040290200 АТ «Брокбізнесбанк» МФО 300249) 214 159грн68коп боргу, 950грн50коп. річних, 1 070грн79коп інфляційних, 2 161грн81коп державного мита, 207грн59коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          У частині стягнення  18 253грн31коп пені, 2 548грн03коп річних та 8 780грн55коп інфляційних у позові відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.             

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.