Рішення

від 08.02.2011 по справі 6/271

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/271

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.02.11 р.                                                                                    Справа № 6/271                               

Господарський суд  Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Кутейніковський агропродукт” с.Кутейнікове, Донецької області

до відповідача: Державного Підприємства Кіровської виправної колонії №33 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м.Кіровське, Донецької області

про стягнення 239 285грн. 70коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Журавель А.Ю. - представник по довіреності від 24.12.2010р.

від відповідача – Перепічка О.І. – свідоцтво №3509 від 28.07.2010р.

                            Деренюк І.В. – представник по довіреності №6 від 07.02.2011р.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судових       засіданнях оголошувались перерви з 27.12.2010р. до 19.01.2011р., з 19.01.2011р. до 08.02.2011р.

       Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Кутейніковський агропродукт” с.Кутейнікове, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного Підприємства Кіровської виправної колонії №33 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м.Кіровське, Донецької області заборгованості за поставлену в період з лютого 2006р. по травень 2008р. продукцію, яка дорівнює 239 285грн. 70коп. на підставі ряду видаткових накладних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №13059 від 27.12.2010р. заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що всі правовідносини, які мали місце між сторонами, регулювалися виключно на договірних засадах. Також наполягає на тому, що вказаний позивачем акт звірки не має бути застосований ні як підтвердження боргових зобов'язань, ні як подія, що впливає на строк позовної давності.

Позивач у поясненнях від 19.01.2011р. на відзив відповідача зазначив, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Такою дією зі сторони відповідача є, зокрема, підписання акту звірки розрахунків. Наполягає на тому, що ч. 3 ст. 264 ЦК України визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

 Відповідно  до  положень  статті  69  Господарського  процесуального  кодексу  України  термін  розгляду  справи  продовжувався  за  клопотанням  сторін.

 Відповідач звернувся до суду з заявою б/н, б/д, в якій просить суд застосувати при розгляді справи №6/271 позовну давність до правовідносин, що виникли між сторонами з 17.02.2006р. по 28.11.2007р. включно та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 39 140грн. 20коп. відповідно до розрахунку.

 У поясненнях від 08.02.2011р. відповідач пояснив, що не має підтверджень, що сума, яка була вказана у розрахунку у розмірі 739грн. 80коп. має рахуватися як взаємозалік. Отже, відповідач визнав борг у розмірі 39 880грн.

         Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

          між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Кутейніковський агропродукт” с.Кутейнікове, Донецької області та Державним Підприємством Кіровською виправною колонією №33 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м.Кіровське, Донецької області була досягнута усна домовленість, відповідно якої позивач зобов”язався поставити у адресу Державного Підприємства Кіровської виправної колонії №33 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м.Кіровське, Донецької області товар, а саме: курчата-півники, м”ясо, продукти харчування, м”ясо свиней, баранів, курчата патранні, яйця курячі, а відповідач зобов”язався прийняти та оплатити його вартість.

         Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог

         Позивач посилається на виконання своїх зобов'язань у повному обсязі, де він у період з 17.02.2006р. по 16.05.2008р. по ряду видатковим накладним (розрахунок заборгованості 2-й. том справи 63-68арк.) здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 250 977грн., який згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, прийнято уповноваженими особами відповідача. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткові накладні, довіреності до них.

         За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

         Відповідно до ст.509 ЦК України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно,  виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від  певної дії, а кредитор має право вимагати від   боржника  виконання його боргу, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.

         Оскільки сторони договір не укладали, то відповідно до ст.530 ЦК України, коли строк  виконання зобов'язання не встановлений,  боржник  повинен  виконати таке зобов'язання у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором.  Така вимога від 18.11.2010р. була надіслана на адресу відповідача 18.11.2010р., в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку сплатити борг. Але відповідач на претензію не відповів.

         Статтею 261 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Але як вбачається з матеріалів справи по вимогам позивача за видатковими накладними вказаними у розрахунку за період з 17.02.2006р.-28.11.2007р. закінчився строк позовної давності.

       Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Виходячи зі змісту ст.267 ЦК України, поважними можливо визнати лише такі обставини, які є об”єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов”язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних правовідносин певних дій.

Позивачем не заявлялося клопотання про відновлення строку позовної давності, не наводилися обставини, які б свідчили про неможливість стягнення заборгованості. Останній не був позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача відповідних сум в межах строку позовної давності.

Отже, суд задовольняє клопотання відповідача та застосовує при розгляді справи №6/271 позовну давність до правовідносин, що виникли між сторонами з 17.02.2006р. по 28.11.2007р. включно.

       Позивач наполягає на тому, що перебіг позовної давності переривався згідно ч.3 ст.264 ЦК України, оскільки між сторонами по справі був підписаний акт звірки розрахунків станом на 18.06.2009р.

       Розглянувши представлений у матеріали справи акт звірки, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам ст.34 ГПК України щодо належності і допустимості доказів.

       Так, вказаний документ не базується на первинних бухгалтерських документах (немає жодного посилання на накладні відповідно до яких вказаний акт складений), в акті відсутня інформація відповідно до якої можна визначити до яких правовідносин даний документ застосовується та взагалі, яке значення має до даної справи.

       Крім цього, судом не приймаються до уваги вимога позивача про виконання платіжних обов”язків №316-03/158 від 20.08.2009р. та відповідь відповідача на дану вимогу вих.№9363 від 31.08.2009р., у якості доказу переривання строку позовної давності з наступних підстав. Розглянувши представлені позивачем у матеріали справи лист та вимогу судом досліджено, що вони складені за договорами купівлі-продажу №56 від 04.01.2006р., №10 від 11.01.2007р., №11 від 11.01.2007р., №13 від 18.01.2008р., але підставою даного позову є усна домовленість між сторонами, тобто фактичні взаємовідносини.

       На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 39 880грн. згідно наступних видаткових накладних: №КА-00005138 від 21.12.2007р., №КА-00005139 від 21.12.2007р., №КА-00000098 від 15.01.2008р., №КА-00000096 від 15.01.2008р., №КА-00000339 від 30.01.2008р., №КА-00000338 від 30.01.2008р., №КА-00000717 від 20.02.2008р.,  №КА-00000718 від 20.02.2008р., №КА-00000967 від 07.03.2008р., №КА-00000968 від 07.03.2008р., №КА-00001229 від 26.03.2008р., №КА-00001227 від 26.03.2008р., №КА-00001549 від 11.04.2008р., №КА-00001547 від 11.04.2008р.,  №КА-00001538 від 11.04.2008р.,  №КА-00001935 від 25.04.2008р.,  №КА-00001934 від 25.04.2008р., №КА-00002129 від 16.05.2008р.      

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 39 880грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

       Суд не приймає до уваги ствердження відповідача про те, що всі правовідносини, що мали місце між сторонами, регулювалися виключно на договірних засадах. В підтвердження цього відповідач надав у матеріали справи копії договорів купівлі-продажу №56 від 04.01.2006р., №10 від 11.01.2007р., №13 від 18.01.2008р. Однак, надані договори не можуть вважатися належними письмовими доказами в розумінні ст.ст.34, 36 ГПК України. Так, відповідно до умов зазначених договорів сума поставки товару складає 49 900грн.-100 000грн. (п.4.1), в той час як фактична сума поставки за видатковими накладними, що є додатками до позовної заяви та відповідно до яких здійснювалось постачання продукції складає 116 781грн. за 2006р., 98 436грн. за 2007р. та 35 760грн. за 2008р. Крім того, видаткові накладні не містять посилань на будь-який спірний договір, тому висновок відповідача, що постачання відбувалося на підставі договірних правовідносин є хибним.   

         Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

         Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

         Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.257, 261, 267, 509, 530, 692 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК  України, суд –

                                                            В И Р І Ш И В  :

            Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Кутейніковський агропродукт” с.Кутейнікове, Донецької області до Державного Підприємства Кіровської виправної колонії №33 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області м.Кіровське, Донецької області про стягнення 239 285грн. 70коп. задовольнити частково.

 Стягнути з Державного Підприємства Кіровської виправної колонії №33 управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (86300 м.Кіровське, Донецької області, вул.Дзержинського, 1, п/р26009302581301 у відділенні Промінвестбанк м.Кіровське, МФО 334754, ЄДРПОУ 08679860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Кутейніковський агропродукт” (87321 с.Кутейнікове, Донецької області, Амвросіївський район, вул.Лермонтова,1, п/р26000302461213 „Відділення ПАТ ПІБ в м.Торез, Донецької області”, МФО 334282, ЄДРПОУ 30905512) заборгованість за поставлену продукцію у сумі 39 880грн., витрати по сплаті держмита у сумі 398грн. 80коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 39грн. 33коп.

           В решті частині позову відмовити.

 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

  Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

 У судовому засіданні 08.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

         Повний текст  рішення складено та підписано 10.02.2011р.

Суддя                                                               Подколзіна Л.Д.