Рішення

від 08.02.2011 по справі 15/268

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/268

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

08.02.11 р.                                                                                    Справа № 15/268                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ливарний завод БіК” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33576751)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Дон” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33671231)  

про стягнення основного боргу в сумі 24732,00 грн., інфляції в сумі 1592,96 грн., 3% річних у розмірі 261,87 грн., штрафу в сумі 4946,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Приходченко А.В. за довіреністю № 01-11/3 від 01.11.2010 р. (після перерви в судове засідання не з'явився)

від відповідача: Намоконов І.О. за довіреністю № 16 від 11.01.2011 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.02.2011 р. до 08.02.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Ливарний завод БіК” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Дон” м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 24732,00 грн., інфляції в сумі 1592,96 грн., 3% річних у розмірі 261,87 грн., штрафу в сумі 4946,40 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/268, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 р. сторони уклали договір б/н поставки товару, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця відновлені автошини в асортименті, кількості та за ціною в українській гривні згідно заявки покупця, погодженої сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або в усній формі, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Пунктами 4.2, 4.4 договору передбачено, що поставка товару постачальником здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. Загальна сума даного договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних обома сторонами.

Відповідно до п. 8.3 договору він діяв до 31.12.2009 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. У випадку, якщо жодна зі сторін за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, дія даного договору автоматично продовжується на 1 рік.

До спірного договору сторони уклали умови гарантії. Договір та гарантія до нього  підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору б/н поставки товару від 01.07.2009 р. ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 38304,00 грн. за видатковими накладними: №  БЛ–0000354 від 26.12.2009 р. на суму 19152,00 грн., № БЛ–0000356 від 28.12.2009 р. на суму 19152,00 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами представників відповідача в графі „Отримав”, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей № 11 від 26.12.2009 р., серії ЯНЖ № 086433 від 28.12.2009 р., податковими накладними № 19 від 26.12.2009 р., № 21 від 28.12.2009 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору б/н поставки товару від 01.07.2009 р. суд робить виходячи з того, що згідно п. 1.2 договору сторони домовилися, що весь товар, отриманий покупцем від постачальника, вважається отриманим на виконання даного договору, якщо не погоджено інше. Крім того, позивач надав до суду письмові пояснення від 03.02.2011 р., в яких вказує на те, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість на користь позивача склала 24732,00 грн. В обґрунтування факту здійснення часткових оплат відповідачем позивач надав до суду завірені копії банківських виписок з відмітками банку про проведення платежу.

В підтвердження наявності заборгованості на суму 24732,00 грн. позивач надав до суду завірену копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.2011 р. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України. Оригінал акту звірки оглянутий судом в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.02.2011 р.

Позивач направив відповідачу претензію № 19/01/2010-1 від 19.07.2010 р. з вимогою оплатити товар, отриманий за спірними видатковими накладними. Факт направлення позивачем даної претензії підтверджується фіскальним чеком № 0077 від 20.07.2010 р.  Завірені копії претензії та чеку містяться в матеріалах справи. Оригінал фіскального чеку Укрпошти від 20.07.2010 р. № 0077 оглянутий судом в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.02.2011 р.

Відповідач направив позивачу у відповідь лист № 969 від 15.09.2010 р., в якому підтвердив наявність у нього станом на 15.09.2010 р. заборгованості на користь позивача в сумі 24732,00 грн. по договору поставки б/н від 01.07.2009 р. Несвоєчасну оплату заборгованості відповідач пов'язував з тяжким фінансовим станом підприємства та просив позивача розглянути можливість відстрочки платежів та підписання графіку погашення заборгованості. Завірені копії листа та графіку погашення заборгованості містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив від 18.01.2011 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує тим, що спірний договір сторонами нібито неукладений у зв'язку з непогодженням його істотних умов стосовно ціни на товар.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що підтвердженням факту погодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій постачальником. З матеріалів справи вбачається, що обидві спірні видаткові накладні були підписані сторонами під час прийому–передачі товару.

Крім того, ч. 8 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, заперечення відповідача необґрунтовані та не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору б/н від 01.07.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою з врахуванням видаткових накладних та актів прийому–передачі товару містить усі необхідні та істотні умови для договору поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі передбачили 100% передоплату вартості товару, що поставляється. Передплата – це термін оплати до настання події, в даному випадку передачі товару. Позивач поставив товар без отримання попередньої оплати, відповідач прийняв цей товар. Пунктом 4.3 договору передбачено, що поставка товару постачальником з відстрочкою платежу оформляється специфікацією до даного договору, в якій вказується порядок розрахунків.

Позивач в письмових поясненнях від 03.02.2011 р. посилається на факт укладення між сторонами специфікації до спірного договору, в обґрунтування чого надав до суду завірену копію специфікації № 2 від 28.12.2010 р. за власним підписом, скріпленим відбитком печатки. З боку відповідача вказана специфікація не підписана. Оригінал специфікації № 2 від 28.12.2010 р. до договору б/н від 01.07.2009 р. оглянутий судом в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 03.02.2011 р.

Відповідач надав до суду письмові пояснення від 02.02.2011 р., в яких вказує на те, що жодних специфікацій до спірного договору сторони не підписували.

Доводи позивача стосовно укладення сторонами специфікації № 2 від 28.12.2010 р. до договору суд не приймає до уваги у зв'язку з наступним:

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В матеріалах справи відсутня підписана представниками обох сторін та скріплена відбитками печатки специфікація № 2 від 28.12.2010 р. до договору б/н від 01.07.2009 р. Відповідачем факт укладення такої специфікації заперечується. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що сторони до спірного договору б/н від 01.07.2009 р. не укладали специфікацію, а відповідно і не погоджували порядок оплати товару з відстроченням платежу. При цьому сторони своїми фактичними діями змінили умови договору з передоплати на оплату з відстрочкою платежу на невизначений строк. В даному випадку для врегулювання спірних правовідносин застосуванню підлягає загальна правова норма, передбачена ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 19/01/2010-1 від 19.07.2010 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірними видатковими накладними. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога повинна була бути отримана відповідачем у період до 22.07.2010 р. включно (з урахуванням нормативних строків пересилання місцевих поштових відправлень, встановлених наказом № 1149 від 12.12.2007 р. Міністерства транспорту та зв'язку України), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 23.07.2010 р. по 29.07.2010 р. включно, а вже з 30.07.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений законом строк вартість отриманого від позивача товару на суму 24732,00 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач, керуючись п. 5.2  договору, нарахував відповідачу за період з 19.07.2010 р. по 25.11.2010 р. штраф в сумі 4946,40 грн., а також, керуючись ст. 625 ЦК України, інфляцію в розмірі 1592,96 грн., 3% річних в сумі 261,87 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару по договору на строк понад 30 календарних днів покупець сплачує штраф в розмірі 20% від простроченої суми.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що позивач при розрахунку невірно визначив початок прострочення оплати. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховуються за період з 30.07.2010 р. (початок прострочення згідно ст. 530 ЦК України) по 25.11.2010 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) та складають: 24732,00 грн. х 3% х 119 днів : 365 днів = 241,90 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 261,87 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 241,90 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 19,97 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Перевіркою розрахунку інфляції судом встановлено, що позивач при розрахунку допустив наступні помилки: двічі застосував індекс інфляції за серпень 2010 р. (101,2%) та невірно визначив індекс інфляції за листопад 2010 р. в розмірі 100,5% тоді, як фактично він складає 100,3%. Таким чином розрахунок позивача в частині нарахування інфляції є також невірним та судом до уваги не приймається.

Сума інфляції за розрахунками суду з урахуванням рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України № 62–97р від 03.04.1997 р., нараховується за серпень–листопад 2010 р. та складає: 24732,00 грн. х 104,97% = 1229,18 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 1592,96 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1229,18 грн. В частині стягнення інфляції на суму 363,78 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи той факт, що кількість днів періоду прострочення виконання грошового зобов'язання склала 119 днів, тобто більше 30 календарних днів відповідно до п. 5.2 договору, перевіркою розрахунку суми штрафу судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4946,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати в частині задоволення позовних вимог покладаються на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Грінко-Дон” (юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Лабутенка, буд. 14; код ЄДРПОУ 33671231; рахунок 2600510687511 в ДОФ АКБ УСБ м. Донецьк, МФО 334011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ливарний завод БіК” (юридична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Лабутенко, буд. 8; код ЄДРПОУ 33576751; рахунок 260071252 в ПАТ „Банк Фамільний” м. Донецьк, МФО 334840) суму 31149,48 грн. (а саме: основний борг на суму 24732,00 грн., штраф в розмірі 4946,40 грн., 3% річних в сумі 241,90 грн., інфляцію в розмірі 1229,18 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 311,49 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,13 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 19,97 грн., інфляції на суму 363,78 грн.

У судовому засіданні 08.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 09.02.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.