Рішення

від 13.01.2011 по справі 9/203-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/203-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2011 р.                                                                  Справа № 9/203-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16     тел. 239 72 81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/203-10                                                                                                            18.01.2011 р.

За позовом Управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації

До Благодійної організації “Левіт”

Про стягнення 14 850,68 грн.             

                                                                                                              Суддя  Сокуренко Л.В.

Представники:

від позивача: Белінський І.О.(дов. № 3496 від 15.12.2010 р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

        На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації до Благодійної організації “Левіт” про стягнення 14 850,68 грн.    

       08.12.2010 року через загальний відділ господарського суду Київської області позовна заява № 2613 від 06.10.2010 року надійшла за підсудністю, відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р.          

Ухвалою суду від 08.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 23.12.2010 р.; зобов'язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини. Ухвалою суду від 08.12.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов'язковою.

       23.12.2010 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.12.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив, у зв'язку з чим ухвалою суду від 23.12.2010 р. розгляд справи відкладено на 18.01.2011 р.

        В судове засідання 18.01.2011 року представник відповідача вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.12.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив; представник позивача позовні вимоги підтримав; вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.          

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Враховуючи те, що ухвали суду від  08.12.2010 р. та 23.12.2010 р. були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та Довідці ЄДРПОУ, а саме: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна,27, кв. 1, але відповідач жодного разу не з'явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 9/203-10 двічі відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача, а відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2007 року між Управлінням освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (позивачем) та Благодійною організацією “Левіт” (відповідачем) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 15/1-70/101-07 (договір).

Згідно п. 1.1 договору, позивач передає відповідачу в оренду нежитлове приміщення площею 189, 60 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Корольова, 5-А, ДНЗ № 497 для розміщення дитячого центру з надання психологічної допомоги та організації дозвілля дітей та підлітків.

Пунктом 9.1 договору встановлено строк його дії –з 15.03.2007 по 13.03.2008.

Згідно Витягу з протоколу № 4 засідання комісії з питань надання в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району міста Києва, комісією рекомендовано надати позивачу дозвіл на продовження терміну дії договору оренди на 364 дні, з орендною ставкою 5 % від вартості майна, визначеної експертним шляхом.

Зазначене приміщення було передано відповідачеві за актом прийому –передачі нежитлового приміщення від 15.03.2007.

Згідно до п. 4.2 договору Відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі вносити орендні платежі.

Згідно до п. 3.7 договору орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача, щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що крім орендної плати відповідач відшкодовує позивачу: експлуатаційні витрати, пов'язані з утриманням приміщення; амортизаційні відрахування за орендоване майно; плату за землю.

18.09.08 р. комісією було здійснено опечатування спірного приміщення, що підтверджується Актом від 18.09.08 р.

За ствердженням позивача, відповідач договірні зобов'язання щодо здійснення орендних платежів виконав частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 12427,28 грн. за період з липня 2008 року по вересень 2008 року.

Зазначена сума заборгованості складається з 6427,41 грн. –орендних платежів за липень 2008 року по вересень 2008 року, 1844,42 грн. комунальних нарахувань за липень 2008 року по вересень 2008 року, 237,54 грн. експлуатаційних витрат за липень 2008 року по вересень 2008 року та 3917,91 грн. плати за землю.

Рішення суду є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець)  передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК  України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором. Аналогічні приписи містяться в ст.286 ГК України

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був виконати свої зобов'язання та внести орендну плату в повному обсязі в строк не пізніше 10 числа поточного місяця.

За ствердженням позивача, станом на день подання позову відповідачем орендна плата в повному обсязі не внесена.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 12 427,28 грн.  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Умовами п. 6.2 договору оренди передбачена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату орендних платежів у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Враховуючи те, що розмір пені за ставкою встановленою договором перевищує допустимий розмір відповідно до ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивачем нараховано пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на час прострочення.

З урахуванням наведеного та з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позивачем на заборгованість відповідача нараховано пеню, розмір якої склав 1 990,86 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше на встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов'язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов'язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої суми у розмірі 1990,86 грн., яка судом задоволена.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченням суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Оскільки відповідач прострочив термін виконання свого зобов'язання, то позивач нарахував відповідачу 3 % річних у сумі –432,00 грн.  за період, зазначений у розрахунку.

Після перевірки рахунку господарським судом розміру 3 % річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично вірно, а тому вимога стягнути вказану суму підлягає задоволенню.  

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-84  ГПК України, ст.ст. 530, 612, 655, 692, 693 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230 ГК України, господарський суд Київської області -  

В И Р І Ш И В:

1.   Позов задовольнити повністю.

   2.  Стягнути з Благодійної організації «Левіт»(юридична адреса: 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна,27, кв. 1, код ЄДРПОУ 26112216) на користь Управління Святошинського районної у місті Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа,6-А, код ЄДРПОУ 26087866) основний борг в сумі 12 427  (дванадцять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 28 коп., 1990 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто) грн. 86 коп. пені, 432 (чотириста тридцять дві) грн. 54 коп. 3 % річних та судові витрати: державне мито в сумі 148 (сто сорок вісім) грн. 51 коп. та  236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

 Суддя                                                                                             Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане 01.02.2011 р.

 Суддя                                                                                Сокуренко Л. В.