Ухвала

від 04.02.2011 по справі 16/173-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

УХВАЛА

"04" лютого 2011 р.                                                                  Справа № 16/173-10

   Розглядається заява № б/н від 21.12.2010 р. Суб‘єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення від 21.12.2010 р.  у справі № 16/173-10

за позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Житло”, м. Київ                   

до відповідача Суб‘єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Вишневе

про стягнення 18 000,00 грн.

Суддя  - Христенко О.О.   

за участю представників сторін:

від позивача: не з‘явився;

від відповідача: не з‘явився

                                                   Обставини справи:

  За результатами розгляду господарським судом Київської області справи № 16/173-10 прийнято рішення від 21.12.2010 р. відповідно до якого позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Житло” задоволено повністю та стягнуто з Суб‘єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БК Житло” 18 000,00 грн. основного боргу, а також 180,00 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       На виконання рішення господарського суду Київської області від 21.12.2010 р. у справі № 16/173-10 видано наказ від 24.01.2011 р.       

    Після оголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні 21.12.2010 р. представник відповідача ОСОБА_3 надав до канцелярії господарського суду Київської області заяву від 21.12.2010 р. (вх. № суду 16582 від 21.12.2010 р.) про розстрочення виконання судового рішення від 21.12.2010 р. на дванадцять місяців рівними частинами зі щомісячним платежем в розмірі 1 500, 00 грн.

     Вказана заява обґрунтована тим, що СПД-фізична особа ОСОБА_2 знаходиться у важкому матеріальному становищі.

         Ухвалою суду від 26.01.2011 р. заяву СПД-фізичної особи ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення від 21.12.2010 р. призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2011 р. о 10 год. 00 хв. за участю повноважних представників сторін. Зобов‘язано відповідача надати суду докази на підтвердження викладеного у заяві (щодо важкого матеріального становища).

 Представник позивача (стягувача) в судове засідання 04.02.2011 р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце та дату судового засідання був повідомлений в установленому законодавством порядку ухвалою суду від 26.01.2011 р., письмових пояснень  з документальним обґрунтуванням на заяву СПД-фізичної особи ОСОБА_2 позивач не надав.

 Представник відповідача (боржника) в судове засідання 04.02.2011 р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце та дату судового засідання був повідомлений в установленому законодавством порядку ухвалою суду від 26.01.2011 р. (в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення відповідно до якого відповідач отримав ухвалу суду 02.02.2011 р.). Через канцелярію суду (вх. № суду 1649 від 04.02.2011 р.) відповідач надав копії звітів суб‘єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за 1-4 квартали 2010 р., копії посвідчень громадян із зони безумовного обов‘язкового відселення та копію трудової книжки ОСОБА_3.    

     Дослідивши наявні в справі матеріали, судом встановлено, що заява боржника про розстрочення виконання рішення господарського суду від 21.12.2010 р. на дванадцять місяців задоволенню не підлягає з наступних підстав.

         Відповідно до частини 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видавав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, зміни спосіб та порядок їх виконання.

         Слід зазначити, що відповідно до роз‘яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

           Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

       Віповідно ст. 124 Констиуції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

  Згідно ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

        Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Рішення господарського суду Київської області від 21.12.2010 р. у справі № 16/173-10 набрало законної сили 08.01.2011 р. З цієї дати відповідачем не зроблено жодних дій щодо добровільного виконання рішення суду (доказів не надано).    

Відповідач у своїй заяві про розстрочку зазначає про важкий матеріальний стан, ніякими поясненнями та доказами це не обґрунтовує.

В судове засідання 04.02.2011 р. відповідач не з‘явився, пояснень не надав. Через канцелярію суду надіслав копії звітів суб‘єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за чотири квартали 2010 р. У звіті за четвертий квартал 2010 р. зазначено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становить 35 220,00 грн. Згідно рішення суду від 21.12.2010 р. до стягнення з відповідача підлягає 18 000,00грн.

        Також відповідачем надано копію аркушу з трудової книжки ОСОБА_3, в якій зазначено, що з 30.12.2008 р. йому розпочата виплата допомоги по безробіттю, а з 24.12.2009 р. припинено виплату допомоги по безробіттю.

Однак зазначений доказ не є належним, оскільки відповідачем у справі є Суб‘єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2, а ОСОБА_3 є лише її представником згідно довіреності від 17.12.2010 р.    

      Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб‘єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

        Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

    Згідно ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов‘язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

   Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов‘язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов‘язок доказування та заперечування покладається на сторони.

        Враховуючи вищевикладене заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду від 21.12.2010 р. на 12 місяців рівними частинами по 1 500,00 грн. є необґрунтованою, недоведеною, а тому такою, що задоволенню не підлягає.

         Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  

у х в а л и в :

        У задоволенні заяви Суб‘єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення господарського суду Київської області від 21.12.2010 р. у справі № 16/173-10 відмовити.

                    Суддя                                                                         Христенко О. О.