Постанова

від 20.01.2011 по справі 20/245-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/245-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2011 року                                                              Справа №  20/245-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Стрелець Т.Г., Чус О.В.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників:

 прокурора: Рижик С.О.- прокурор

 позивача: Лазуренко К.О.- предст., дов.№7/11-1488 від 30.12.2010 року

 відповідача: Вдовін М.В.- предст., дов. від 20.01.2011 року

                        Воронов Ю.В.- предст., дов. від 25.08.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Дніпротурист»(м. Дніпропетровськ)  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2010р. у справі  №20/245-10

за позовом: Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)   

до: Дніпропетровського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Дніпротурист»(м. Дніпропетровськ)

за участю: Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора (м. Дніпропетровськ)

та прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ)  

про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року (підписано 29.11.2010р.) по справі №20/245-10 (суддя Пархоменко Н.В.) задоволений позов Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до Дніпропетровського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Дніпротурист»(м. Дніпропетровськ) за участю Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора (м. Дніпропетровськ) і прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ) про внесення змін до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 20.06.2005р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Дніпропетровським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Дніпротурист», виклавши його в такій редакції: «4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України “Про оренду землі” та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю” та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008р. №39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої законом України «Про оренду землі»». З відповідача в доход Державного бюджету України стягнуто 85 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дніпропетровське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Дніпротурист»(м. Дніпропетровськ) –відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2010 року по справі №20/245-10 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням господарським судом норм матеріального права. Позивач послався, а суд прийняв за встановлений факт порядок та розмір розрахунку орендної плати на підставі нормативної грошової оцінки. Відповідач заперечує щодо здійснення нормативної грошової оцінки. На виконання вимог договору відповідачем було здійснено запит до ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»щодо надання відповідної довідки стосовно нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, проте така довідка установою не виготовлена, що унеможливлює здійснення належного розрахунку вартості належних до сплати сум за спірним договором. Крім того, сторона посилається на порушення позивачем п. 12.1 договору, за яким зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, ст. 188 ГК України та Регламенту міської ради, яким встановлена процедура укладення змін.

Дніпропетровська міська рада –позивач, відзив на апеляційну скаргу не надав, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рішення суду прийнято на підставі наданих документів, відповідає вимогам законодавства і скасуванню не підлягає.

Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор (м. Дніпропетровськ) підтримав доводи позивача і вважає судове рішення законним і обґрунтованим.

Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська в судове засідання не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №90254710). Беручи до уваги, що неявка прокурора не перешкоджає розгляду справи по суті, справа переглядалася без участі прокурора Жовтневого району за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням в.о. секретаря судової плати №32 від 19.01.2011 року у зв'язку з відпустками суддів постійної колегії справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Чус О.В., Стрелець Т.Г.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши представників сторін і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) і Дніпропетровським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Дніпротурист»(орендар) 20.06.2005 року був укладений договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Фучика, 30 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером №1210100000:03:294:0004. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 20.04.2005 року №336/26 (п.п. 1.1, 1.3 договору). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8792 га (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1 сторони уклали зазначений договір на п'ятнадцять років.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 1 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Пунктом 4.7 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №309-VI від 03.06.2008 року в Закон України “Про оренду землі” внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: “Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”; для інших категорій  земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині”. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування –з 04.06.2008 року.

З метою приведення раніше укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок у відповідність до діючого законодавства Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №39/35 від 06.08.2008 року „Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства”. Зазначене рішення є чинним і в установленому порядку не скасоване і недійсним не визнавалося.

Порядок внесення змін до договору визначений у ст. 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.  

Листом №7/5-555/108 від 20.05.2009 року у зв'язку із змінами у земельному законодавстві позивач запропонував відповідачу у двотижневий термін після отримання цього повідомлення звернутись до земельного управління Дніпропетровської міської ради для укладання додаткового договору. З матеріалів справи вбачається, що повідомлення відповідач отримав нарочно 09.07.2009р., що підтверджується підписом ведучого спеціаліста Бажан Л.В.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства”

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 02.02.2010 року по справі №32/175-09 та ін.).

У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)”, зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

З огляду на зазначені обставини та зміни в земельному законодавстві суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову та зміни п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 20.06.2005 року, як це і зробив місцевий господарський суд.            

Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи із вищезазначеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Дніпротурист»(м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2010 року по справі №20/245-10 залишити без зміни.

Головуючий суддя:                                                                               О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                       Т.Г. Стрелець

                                                                                                                  О.В. Чус

(постанова виготовлена в повному обсязі 21.01.2011 року)