Рішення

від 07.02.2008 по справі 20-4/335

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/335

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"07" лютого 2008 р. справа № 20-4/335

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант Плюс” (вул. Велика Морська, 32, м.Севастополь, 99011)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, м.Севастополь, 99011),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Севастопольська міська Рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011),

Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради (вул. Хрустальова,83,  м.Севастополь, 99040),

про визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської  міської державної адміністрації № 482 від 17.06.2005,

суддя Остапова К.А.,

За участю представників:

Від позивача: Філонов О.О., довіреність № 93 від 26.08.2004;

Від відповідача: Чиркова О.М., довіреність № 405  від 06.02.2008,

Від третіх осіб: Чиркова О.М., довіреність № 03-15/2 від 08.01.2008 (Севастопольська міська Рада);          Резниченко О.О., довіреність від № 635 від 07.02.2008 (Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської Ради)

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Гарант Плюс” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації №482 від 17.06.2005 “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна”, мотивуючі свої вимоги посиланням на статтю 19 Конституції України, статтю 355, частину першу статті 357, статтю 393, частини першу та четверту статті 778 Цивільного кодексу України.

На думку позивача, відповідач, приймаючі оспорюваний наказ про оформлення права власності на спірне майно за територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, порушив право спільної часткової власності, яке виникло в позивача з моменту прийняття спірних об'єктів до експлуатації. В обґрунтування наявності в нього права власності позивач посилається на те, що ним, як орендарем спірних приміщень здійснено за згодою орендодавця невідокремлені поліпшення орендованого майна.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжувався за правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа –Севастопольська міська Рада висловила свою думку, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з тих ж підстав, що викладені у відзиві на позов.

За клопотанням представників сторін та третіх осіб пояснення по справі надавались ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши надані докази, суд  -  

Встановив:

27.06.2001 між позивачем (Орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець), правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №4657 від 31.01.2006, укладено Договір  оренди № 154-01, предметом якого, з урахуванням змін, внесених протоколом від 30.12.2004, є оренда нерухомого майна - вбудованого приміщення цокольного поверху, загальною площею 37,60 кв.м, що розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Велика Морська,28, та знаходиться на балансі РЕП №17 (арк. справи 9-10, том 1).

Згідно з пунктом 1.2 Договору приміщення повинно використовуватись під офіс. Пунктом 4.3 передбачений обов'язок Орендаря прийняти об'єкт оренди та користуватися ним відповідно до його призначення, відповідно до умов цього договору для організації та розміщення офісу.

          Договором встановлено, що передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно, Орендар користується майном протягом строку оренди (п.2.1 Договору).

          Відповідно до пункту 2.6 Договору вартість поліпшень, здійснених Орендарем за рахунок власних коштів, які неможливо відокремити без шкоди для майна,  відшкодуванню Орендарю Орендодавцем не підлягають.

Строк дії договору з врахуванням змін, внесених протоколом від 28.02.2004 - з моменту підписання до 25.02.2005.

11.01.2000 між позивачем (Орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець), правонаступником якого є відповідач, укладено Договір оренди № 36-00, предметом якого, з урахуванням змін, внесених протоколом від 30.12.2004, є оренда нерухомого майна - вбудованого приміщення магазину “Джулія”, офісу, топлес-бару “Шок”, загальною площею 125,9 кв.м, що знаходяться за адресою м.Севастополь, вул. Велика Морська,32 для використання під магазин, офіс, бар (арк. справи 16-17 том 1).

          Договором встановлено, що передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно, Орендар користується майном протягом строку оренди (п.2.2 Договору).

Строк дії договору з врахуванням змін, внесених протоколом від 28.04.2004 - з моменту підписання до 27.02.2005.

Вказане приміщення передано Орендодавцем Орендареві для використання під магазин, офіс, бар в задовільному технічному стані відповідно до акту приймання-передачі майна від 11.01.2000.

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності № 388 від 05.09.2002 узгоджено проведення реконструкції нежитлового приміщення за адресою: вул.Велика Морська,28 за рахунок власних коштів орендаря –ТОВ “Гарант Плюс” (арк. справи 77 том 1).

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності № 387 від 05.09.2002 узгоджено проведення реконструкції нежитлового приміщення за адресою: вул.Велика Морська,32 за рахунок власних коштів орендаря –ТОВ “Гарант Плюс” (арк. справи 76 том 1).

Розпорядженням голови міської державної адміністрації від 21.05.2004 № 725-р затверджено Акти від 17.05.2004 державної комісії про прийняття до експлуатації закінчених реконструкцією об'єктів –нежитлового приміщення під офіс по вул. Велика Морська,28, нежитлового приміщення під бар та продовольчий магазин по вул. Велика Морська,32 (арк. справи 81-87 том 1).

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності № 867 від 21.12.2004 узгоджено обсяг невід'ємних поліпшень в сумі 4124,00 грн., здійснених в нежитловому приміщенні по вул. Велика Морська,28 орендарем –ТОВ “Гарант Плюс” за рахунок власних коштів (арк. справи 88 том 1).

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності № 866 від 21.12.2004 узгоджено обсяг невід'ємних поліпшень в сумі 36618,8 грн., здійснених в нежитловому приміщенні по вул. Велика Морська,32 орендарем –ТОВ “Гарант Плюс” за рахунок власних коштів (арк. справи 89 том 1).

31.05.2005 ТОВ “Гарант Плюс” звернулось до Управління з питань майна комунальної власності із проханням оформити право комунальної власності на вбудовані приміщення, що розташовані за адресою: вул. Велика Морська,28 та вул. Велика Морська,32 для нотаріального посвідчення договорів оренди (арк. справи 57 том 2).

17.06.2005 начальником Управління з питань майна комунальної власності прийнято наказ № 482 від 17.06.2005 про оформлення права комунальної власності територіальної громади в особі Севастопольської міської Ради, з видачею свідоцтв на об'єкти нерухомого майна:

- вбудовані у житловий будинок літ. “А” нежитлові приміщення офісу загальною площею 37,6 кв.м, що розташовані по вул. Велика Морська,28 в місті Севастополі;

- вбудовані у житловий будинок літ. “А” нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50,4 кв.м, що розташовані по вул. Велика Морська,32 в місті Севастополі;

- вбудовані у житловий будинок літ. “А” нежитлові приміщення бару загальною площею 75,5 кв.м, що розташовані по вул. Велика Морська,32 в місті Севастополі.

Пунктом другом вказаного наказу ДКП “БТІ та ДРОНМ” м. Севастополя зобов'язано провести державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, що вказані в пункті 1 наказу, відповідно до вимог діючого законодавства (арк. справи 90 том 1).

На виконання вищезазначеного наказу видані свідоцтва про право комунальної власності територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської Ради на зазначені об'єкти (арк. справи 91-93 том 1).

Наказ Управління з питань майна комунальної власності № 482 від 17.06.2005 про оформлення права комунальної власності територіальної громади в особі Севастопольської міської Ради позивач просить визнати недійсним, оскільки вважає, що він порушує його право спільної часткової власності.

Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Доводи позивача про порушення оспорюваним наказом його прав в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаним Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правом власності відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 328 вказаного Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини четвертої статті 778 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог,  якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач стверджує, що ним в ході реконструкції орендованих приміщень були створені нові речі –приміщення бару, офісу та продовольчого магазину. В обґрунтування свого твердження він посилається на зміну цільового призначення приміщень, введення цих приміщень після завершення реконструкції в експлуатацію у встановленому порядку. На думку позивача з моменту прийняття об'єктів до експлуатації державною приймальною комісією в нього виникло право спільної часткової власності на 21/100 частку у кожному приміщенні.

Проте с такими доводами суд погодитись не може.

Так, відповідно до вимог статті 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад зараховано облік та реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Згідно з пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445  про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна здійснює бюро технічної інвентаризації.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Одночасно стаття 182 Цивільного кодексу України прямо встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Отже у такому випадку на підставі статті 182 ЦК України право власності на нерухоме майно повинно виникати з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України  правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Позивачем не надано належних доказів того, що на момент прийняття відповідачем оспорюваного наказу у ТОВ «Гарант Плюс» виникло право спільної часткової власності на об'єкти нерухомого майна, зазначені в позові, тобто доказів державної реєстрації такого права.

Крім того, судом встановлено, що право власності позивача на частки приміщень, що орендуються ним, на момент розгляду цієї справи є предметом спору в господарському суді.

Так, в матеріалах справи містяться ухвали Київського апеляційного господарського суду про зупинення апеляційного провадження у справах за позовами ТОВ “Гарант Плюс” до Севастопольської міської Ради, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання недійсними свідоцтв про право власності на вбудовані нежитлові приміщення офісу загальною площею 37,60 кв.м в житловому будинку літер “А”, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська,28, та вбудовані нежитлові приміщення магазину та офису загальною площею 50,40 кв.м і бару загальною площею 75,50 кв.м в житловому будинку літер “А”, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська,23, виданих 23.06.2005 Управлінням майна комунальної власності Севастопольської міської Ради та про визнання права спільної часткової власності на вказані приміщення

В той же час спір по даній справі, що розглядається господарським судом міста Севастополя, виник у зв'язку з тим, що орендар здійснивши за згодою орендодавця реконструкцію орендованого майна, оцінивши вартість витрат на поліпшення вважає, що він створив нову річ та став  співвласником долі в орендованому майні –вищевказаних приміщень, тобто позивач мотивує свої вимоги наявним в нього, на його думку, правом власності на долі у приміщеннях, яке є предметом спору у інших справах. Визнання права власності на частку у орендованому майні не є предметом даного спору.

Доводи позивача щодо виникнення в нього права власності на частку приміщень, у зв'язку із здійсненням ним невід'ємних поліпшень майна, в результаті чого утворилась нова річ, не підтверджуються матеріалами справи.

Так, позивачем не надано доказів, підтверджуючих виникнення у нього права власності на об'єкти нерухомого майна.

Крім того суд вважає за потрібне звернути увагу на наступне.

Відповідно до актів введення в експлуатацію закінчених реконструкцією об'єктів (арк. справи 81-86, том 1) до прийняття в експлуатацію пред'явлені такі об'єкти –реконструкція не житлового приміщення під офіс  за адресою: вул. Велика Морська,28 площею 37,6 кв.м, під бар за адресою: вул. Велика Морська,32 площею 75,5 кв.м та під продовольчий магазин за адресою: вул. Велика Морська,32 площею 50,4 кв.м.

З договорів оренди комунального майна випливає, що в оренду на момент укладення договорів передавались об'єкти нерухомого майна - вбудовані приміщення загальною площею 145,5 кв.м, що знаходяться за адресою м. Севастополь, вул. Велика Морська,32 для використання під магазин, офіс, бар та вбудоване приміщення цокольного поверху, загальною площею 38,20 кв.м, що розташоване за адресою м. Севастополь, вул. Велика Морська,28, та знаходиться на балансі РЕП №17 для використання під офіс. Вказані приміщення передані у задовільному стані, чим спростовуються доводи позивача про передачу йому вбудованих приміщень, не призначених для використання з метою, вказаною в договорах оренди та про зміну в ході реконструкції їх цільового призначення.

З матеріалів інвентаризації вказаних об'єктів вбачається, що площа об'єктів оренди внаслідок реконструкції не збільшилась, а навпаки, зменшилась. Наданою позивачем проектно-кошторисною документацією та Звітами про ідентифікацію невід'ємних поліпшень спірних приміщень підтверджується здійснення капітального ремонту орендованих приміщень, в результаті якого поліпшений стан існуючих об'єктів –не житлових приміщень, а не створені нові речі.

          Таким чином доводи позивача про порушення оспорюваним наказом його права спільної часткової власності не підтверджені матеріалами справи, оскільки право власності на частку у нерухомому майні: нежитлових приміщеннях, що знаходились в оренді у позивача, не виникло в нього у встановленому законом порядку.

Враховуючі, що судом не встановлено порушення наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації №482 від 17.06.2005 “Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна” прав та законних інтересів позивача, суд відмовляє в задоволенні позову.

  Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 77, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1.          В задоволенні позову відмовити повністю.

2.          Копії рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                  К.А. Остапова

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 12.02.2008