Постанова

від 07.04.2008 по справі 20-4/335

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/335

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ    ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

09 квітня 2008 року   Справа № 20-4/335

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Фенько Т.П.,

                                                                                          Маслової З.Д.,

за участю представників сторін:

позивача: Філонов О.О., довіреність № 93 від 26.08.2004,

відповідача: Близнюк О.А., довіреність б/н від 09.04.2008,

3 особи - Севастопольської міської ради: Близнюк О.А., довіреність б/н від 08.01.2008,

3 особи -  Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Плюс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 07.02.2008 у справі №20-4/335

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Плюс" (вул. В. Морська, 32, місто Севастополь, 99011)

до           Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

3 особи:  Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)

Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради (вул. Хрустальова, 83, місто Севастополь, 99040)

про визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації № 482 від 17.06.2005                                                            

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Плюс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання недійсним наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації № 482 від 17.06.2005.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, приймаючі наказ про оформлення права власності на спірне майно за територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, порушив право спільної часткової власності, яке виникло у позивача з моменту прийняття спірних об'єктів до експлуатації. В обґрунтування наявності у нього права власності позивач посилається на те, що ним, як орендарем спірних приміщень, здійснено за згодою орендодавця невід'ємні поліпшення орендованого майна.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.02.2008 (суддя Остапова К.А.) у справі № 20-4/335 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення оспорюваним наказом його права спільної часткової власності, оскільки право власності на частку у нерухомому майні – нежитлових приміщеннях, що знаходяться в оренді у позивача, не виникло у нього у встановленому законом порядку.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, позов задовольнити.

На думку сторони рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду матеріалам та фактичним обставинам справи.

Діючим законодавством передбачено, що право власності  набувається на підставах, що не заборонені  законом, зокрема, із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Правила щодо набуття права власності на новостворене майно та перероблену річ встановлені статтями 3331, 332 Цивільного кодексу України.

Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269-XII від 10.04.1992 не містить заборони набуття права власності на новостворене майно та перероблену річ.

Враховуючи, що правовідносини сторін врегульовані договором оренди (найму), суд першої інстанції помилково не застосував  приписи частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України.

Із змісту цієї норми випливає, що поліпшення майна означає проведення у ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі. Таким чином, зміна цільового призначення приміщення є ознакою створення нової речи.

З матеріалів інвентаризаційних справ спірних приміщень вбачається, що до проведення позивачем їх реконструкції вони мали інше цільове призначення. В матеріалах справи містяться робочі проекти реконструкції спірних приміщень, які розроблені у повній відповідності з діючим законодавством. В результаті проведеної реконструкції спірні приміщення, на думку позивача, змінили своє цільове призначення, що дає підстави дійти до висновку про створення нових речей.

Укладені сторонами договори оренди не містять будь-яких положень про те, що орендар не стає власником новоствореної речи. У договорах також відсутні положення про інший розподіл часток у праві спільної часткової власності ніж той, який встановлений частиною 4 статі 778 Цивільного кодексу України.

За правилами цієї статті обов'язковою передумовою для набуття орендарем права спільної часткової власності на об'єкт оренди як на новостворену в результаті проведених поліпшень річ, є згода орендодавця на вчинення таких поліпшень, а господарським судом встановлена наявність такої згоди, позивач вважає що, виходячи із приписів статті 356, частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України він став співвласником новостворених речей з моменту прийняття їх до експлуатації.

Помилковим є також висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано доказів реєстрації за собою права спільної часткової власності на спірні приміщення.

Відповідно до частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

        Якщо   договором   або   законом   передбачено   прийняття  нерухомого   майна  до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Об'єкти нерухомості про які йдеться в оскаржуваному наказі є новоствореними, а тому право власності на них виникає з моменту прийняття до експлуатації. Акти державної комісії про прийняття до експлуатації закінчених реконструкцією об'єктів, розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації про затвердження цих актів є належними та допустимими доказами виникнення у позивача права спільної часткової власності на створені ним об'єкти нерухомості.

Таким чином, видаючи наказ про оформлення права власності на спірне майно за територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, як вважає позивач, відповідач порушив право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант Плюс”, яке виникло з моменту прийняття спірного майна до експлуатації.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.04.2008 змінено склад судової колегії, суддю Антонову І.В. замінено на суддю Фенько Т.П.

В судове засідання не з'явився представник третьої особи - Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю вказаної сторони, оскільки її прибуття в судове засідання не визнано обов'язковим.

До суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про залучення до матеріалів справи копій звітів про незалежну оцінку вбудованих нежитлових приміщень за адресою: місто Севастополь, вул.В.Морська, б.28 та б.32.

Судова колегія ухвалила відхилити заявлене клопотання, оскільки вказані документи не були досліджені у суді першої інстанції та отримані після прийняття судового рішення непроцесуальним шляхом.

Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, судова колегія встановила таке.

27.06.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант Плюс” (Орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець), правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, відповідно до рішення Севастопольської міської ради № 4657 від 31.01.2006, укладено договір оренди № 154-01.

Предметом договору, з урахуванням змін, внесених протоколом від 30.12.2004, є оренда нерухомого майна - вбудованого приміщення цокольного поверху, загальною площею 37,60 кв.м, що розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 28.

Згідно пункту 1.2 договору приміщення повинно використовуватись під офіс. Пунктом 4.3 передбачений обов'язок Орендаря прийняти об'єкт оренди та користуватися ним відповідно до його призначення, відповідно до умов цього договору для організації та розміщення офісу.

Договором встановлено, що передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно. Орендар користується майном протягом строку оренди (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору вартість поліпшень, здійснених Орендарем за рахунок власних коштів, які неможливо відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню Орендарю Орендодавцем не підлягають.

Строк дії договору з урахуванням змін, внесених протоколом від 28.02.2004 –з моменту підписання  до 25.02.2005.

11.01.2000 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант Плюс” (Орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець), правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, укладено договір оренди № 36-00, предметом якого, з урахуванням змін, внесених протоколом від 30.12.2004, є оренда нерухомого майна - вбудованого приміщення магазину "Джулія", офісу, топлес-бару "Шок", загальною площею 125,9 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул.В.Морська, 32 для використання під магазин, офіс, бар.

Договором встановлено, що передача майна в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на це майно, Орендар користується майном протягом строку оренди (пункт 2.2 договору).

Строк дії договору з врахуванням змін, внесених протоколом від 28.04.2004 - з моменту підписання до 27.02.2005.

Вказане приміщення передано Орендодавцем Орендареві для використання під магазин, офіс, бар в задовільному технічному стані відповідно до акту приймання-передачі майна від 11.01.2000.

Наказами начальника Управління з питань майна комунальної власності № 388 та № 387 від 05.09.2002 узгоджено проведення реконструкції нежитлових приміщень за адресою: вул.В.Морська, 28  та вул.В.Морська, 32 у місті Севастополі за рахунок власних коштів  Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Плюс".

Розпорядженням голови Севастопольської міської державної адміністрації від 21.05.2004 № 725-р затверджено акти від 17.05.2004 державної комісії про прийняття до експлуатації закінчених реконструкцією об'єктів - нежитлового приміщення під офіс по вул.В.Морська, 28 і нежитлового приміщення під бар та продовольчий магазин по вул. В.Морська, 32.

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності № 867  від 21.12.2004  узгоджено  обсяг  невід'ємних  поліпшень  в  сумі  4124,00  грн.,  здійснених  в нежитловому приміщенні по вул. В.Морська, 28 орендарем за рахунок власних коштів.

Наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності № 866 від 21.12.2004 узгоджено обсяг невід'ємних поліпшень в сумі 36618,80 грн., здійснених в нежитловому приміщенні по вул. В.Морська, 32 орендарем за рахунок власних коштів.

31.05.2005 позивач звернувся до Управління з питань майна комунальної власності із проханням оформити право комунальної власності на вбудовані приміщення, що розташовані за адресою: вул. В.Морська, 28 та вул. В.Морська, 32 у місті Севастополі для нотаріального посвідчення договорів оренди.

17.06.2005 начальником Управління з питань майна комунальної власності виданий наказ № 482 від 17.06.2005 про оформлення права комунальної власності територіальної громади в особі Севастопольської міської ради, з видачею свідоцтв на об'єкти нерухомого майна:

-          вбудовані у житловий будинок літ. "А" нежитлові приміщення офісу загальною площею 37,6 кв.м. що розташовані по вул. В.Морська, 28 у місті Севастополі;

-          вбудовані у житловий будинок літ. "А" нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50,4 кв.м., що розташовані по вул.В.Морська, 32 у місті Севастополі;

-          вбудовані у житловий будинок літ. "А" нежитлові приміщення бару загальною площею 75,5 кв.м, що розташовані по вул.В.Морська, 32 у місті Севастополі.

Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради  зобов'язано провести державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, що вказані в пункті 1 наказу, відповідно до вимог діючого законодавства.

На виконання вищезазначеного наказу видані свідоцтва про право комунальної власності територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради на зазначені об'єкти.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

На думку позивача, ним в ході реконструкції орендованих приміщень були створені нові речі - приміщення бару, офісу та продовольчого магазину. В обґрунтування свого твердження позивач посилається на зміну цільового призначення приміщень, введення цих приміщень після завершення реконструкції в експлуатацію у встановленому порядку. На думку позивача, з моменту прийняття об'єктів до експлуатації державною приймальною комісією у нього виникло право спільної часткової власності на 21/100 частку у кожному приміщені ні.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності па нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” № 1952-IV від 01.07.2004 встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: право власності на нерухоме майно.

Одночасно стаття 182 Цивільного кодексу України прямо встановлює, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід припинення підлягають державній реєстрації.

Реєстрація права власності повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень і проводитися в разі вчинення правочину щодо такої нерухомості, встановлення обмежень речових прав на таку нерухомість.

Отже,  на підставі  статті   182  Цивільного кодексу  України  право  власності  на нерухоме майно повинно виникати з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

          Позивачем не надано належних доказів того, що на момент прийняття відповідачем оспорюваного наказу у нього виникло право спільної часткової власності на об'єкти нерухомого майна, зазначені у позові.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що право власності позивача на частки приміщень, що орендуються ним, на момент розгляду цієї справи, є предметом спору в господарському суді.

Так, в матеріалах справи містяться ухвали Київського апеляційного господарського суду про зупинення апеляційного провадження у справах за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Плюс" до Севастопольської міської ради, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання недійсними свідоцтв про право власності на вбудовані нежитлові приміщення офісу загальною площею 37,60 кв.м в житловому будинку літер "А", розташовані за адресою: місто Севастополь, вул.В.Морська, 28, та вбудовані нежитлові приміщення магазину та офісу загальною площею 50,40 кв.м і бару загальною площею 75,50 кв.м в житловому будинку літер "А", розташовані за адресою: місто Севастополь, вул.В.Морська, 23, виданих 23.06.2005 Управлінням майна комунальної власності Севастопольської міської ради та про визнання права спільної часткової власності на вказані приміщення.

Спір по даній справі виник у зв'язку з тим, що орендар здійснивши за згодою орендодавця реконструкцію орендованого майна, оцінивши вартість витрат на поліпшення вважає, що він створив нову річ та став співвласником долі в орендованому майні - вищевказаних приміщень. Визнання права власності на частку у орендованому майні не є предметом даного спору.

Доводи позивача щодо виникнення у нього права власності на частку приміщень у зв'язку із здійсненням ним невід'ємних поліпшень майна, в результаті чого утворилась нова річ, не підтверджуються матеріалами справи. Позивачем не надано доказів, підтверджуючих виникнення у нього права власності на об'єкти нерухомого майна.

Крім того, з договорів оренди комунального майна випливає, що в оренду на момент укладення договорів передавались об'єкти нерухомого майна - вбудовані приміщення загальною площею 145,5 кв.м, що знаходяться за адресою: місто Севастополь, вул.В.Морська, 32 для використання під магазин, офіс, бар та вбудоване приміщення цокольного поверху, загальною площею 38,20 кв.м, що розташоване за адресою: місто Севастополь, вул.В.Морська, 28 для використання під офіс. Вказані приміщення передані у задовільному стані, чим спростовуються доводи позивача про передачу йому вбудованих приміщень, не призначених для використання з метою, вказаною в договорах оренди та про зміну в ході реконструкції їх цільового призначення.

З матеріалів інвентаризації вказаних об'єктів вбачається, що площа об'єктів оренди внаслідок реконструкції не збільшилась, а навпаки, зменшилась. Проектно-кошторисною документацією та звітами про ідентифікацію невід'ємних поліпшень спірних приміщень підтверджується здійснення капітального ремонту орендованих приміщень, в результаті якого поліпшився стан існуючих об'єктів - нежитлових приміщень, а не створені нові речі.

Таким чином, доводи позивача про порушення оспорюваним наказом його права спільної часткової власності не підтверджуються матеріалами справи, оскільки право власності на частку у нерухомому майні - нежитлових приміщеннях, що знаходились в оренді у позивача, не виникло у нього у встановленому законом порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Враховуючі, що у матеріалах справи відсутні докази порушення наказом начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації № 482 від 17.06.2005 прав та законних інтересів позивача, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, воно зміні чи скасуванню не підлягає.

Апеляційна скарга залишається без задоволення з вищевказаних підстав.

          Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Плюс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 07.02.2008 у справі № 20-4/335 залишити без змін.

Головуючий суддя                              підпис                    В.А. Лисенко

Судді                                                            підпис                    Т.П. Фенько

                                                            підпис                    З.Д. Маслова