Рішення

від 15.02.2008 по справі 14/2613

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/2613

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" лютого 2008 р. Справа № 14/2613

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Костриці О.О.  

за участю представників сторін

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) Стельмащук В.Є. - директор, Химчук В.Л. дов. від 20.12.2007р. (був присутній в судовому засіданні 07.02.2008р.)

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ДесятникО.М. - директор (був присутній в судовому засіданні 07.02.2008р.), ПоліщукВ.А. дов.№31-11 від 13.12.2007р. (був присутній в судовому засіданні 28.01.2008р.)  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітед" (с. Мовчанівка Ружинського району)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА" (с. Роставиця Ружинського району)

про стягнення 36 373,03 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА" (с. Роставиця Ружинського району) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітед" (с. Мовчанівка Ружинського району)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цегли - сирівки, що був укладений з позивачем у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005р., як фіктивний.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви: 28.01.2008р. до 07.02.2008р., 07.02.2008р. до 15.02.2008р.

Позивачем за первісним позовом пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача за первісним позовом  36373,03 грн., з яких: 27520,00 грн. основного боргу, 7018,62 грн. інфляційних нарахувань, 1834,41 грн. 3 % річних.

Представники позивача за первісним позовом в засіданнях суду позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача за первісним позовом в засіданнях суду вимоги позивача за первісним позовом не визнали, оскільки вважають, що вимога стягнення боргу грунтується на фіктивному договорі, який відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України визнається судом недійсним (відзив на позовну заяву а.с.56 том 1).

В судовому засіданні 28.01.2008р. представником відповідача за первісним позовом були подані письмові пояснення в обгрунтування заперечень щодо первісного позову (а.с. 134 том 1) та клопотання (а.с.132 том 1), в якому він просить суд оголосити повний текст прийнятого по справі рішення.

20.12.2007р. первісним відповідачем пред'явлено зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу цегли - сирівки, який укладений з позивачем у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005р., як фіктивний.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.12.2007р. (а.с. 61 том 1), зустрічний позов був прийнятий для спільного розгляду з первісним.

Представники позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні 28.01.2008р. вимоги викладені в зустрічному позові підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні 28.01.2008р. зустрічні позовні вимоги не визнали, з підстав викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву  (а.с. 43-45 том 1).

В засіданні суду 07.02.2008р. представники позивача за первісним позовом  надали клопотання (а.с.30 том 2), в якому просять суд приєднати до матеріалів справи угоду про надання позивачу за первісним позовом правової допомоги адвокатом  ХимчукомВ.Л. (а.с.31 том 2) і видатковий касовий ордер №2 від 07.02.2008р.(а.с.32 том 2) про оплату адвокатських послуг та клопочуть перед судом, в разі задоволення первісного позову покласти витрати по оплаті послуг адвоката на відповідача за первісним позовом.

Суд задовольняє клопотання представників позивача за первісним позовом про приєднання документів до матеріалів справи.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 07.02.2008р. надав письмові пояснення (а.с.41-42 том 2) по справі, в яких просить суд відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні первісних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги. Крім того, представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) просить зобов'язати позивача за первісним позовом надати підтвердження факту сплати до бюджету податку на додану вартість у першому півріччі 2005р. у розмірі 9407,00 грн.

Суд відхиляє дане клопотання, як необгрунтоване.

Суд задовольняє клопотання, яке було надане представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 28.01.2008р. про оголошення повного тексту прийнятого по справі рішення, з цією метою в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.02.2008р.

Заслухавши представників позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітед" (позивач за первісним позовом у справі) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА" (відповідач за первісним позовом у справі), 172 тис. штук цегли-сирівки на загальну суму 27520,00 грн., що підтверджується накладною №20 від 27.05.2005р.(а.с.28 том1), довіреністю серія ЯКЗ №554402 від 23.05.2005р.(а.с.27 том 1) та податковою накладною № 12 від 27.05.2005р. (а.с.29 том1),  оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову до суду, утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом за отриманий товар в сумі 27520,00 грн., що підтверджується довідкою від 28.01.2008р.  за №02 (а.с. 101 том 1).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом лист - вимогу від 19.07.2005р. за №21 (повідомлення про вручення поштового відправлення  від19.07.2005р.) (а.с. 30,31 том 1) та претензію від 16.01.2006р. за №2 (повідомлення про вручення поштового відправлення  від 24.01.2006р.) (а.с. 32,33 том 1) про  сплату боргу, які були залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом сума інфляційних нарахувань складає 7018,62 грн., 3% річних - 1834,41 грн.

Разом з тим, при нарахуванні збитків від інфляції за період з вересня 2005р. по вересень 2007р., позивачем за первісним позовом були допущенні помилки при обрахуванні їх розміру.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму збитків від інфляції за період з вересня 2005р. по вересень 2007р. з суми заборгованості 27520,00 грн., яка  була вказана позивачем за первісним позовом в розрахунку:

27520,00 (сума боргу) х 125,37 % (індекс інфляції за весь час заборгованості) :         100 % - 27520,00 (сума боргу) = 6981,82.

Таким чином, загальна сума інфляційних нарахувань складає 6981,82 грн.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 36336,23 грн., з яких: 27520,00 грн. основного боргу, 1834,41 грн. 3% річних, 6981,82 грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 36,80 грн. інфляційних нарахувань в первісному позові необхідно відмовити.

Крім того, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом витрати по оплаті адвокатських послуг в сумі 1500,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 22.11.2007р. (а.с. 31 том 2), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітед" (позивач за первісним позовом у справі) та адвокатом Химчуком В.Л., видатковим касовим ордером  № 2 від 07.02.2008р. про оплату адвокатських послуг (а.с. 32 том 2), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю за №84 (а.с. 33 том 2).

Судові витрати, в тому числі витрати на оплату послуг адвоката, покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цегли - сирівки, який укладений з позивачем у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005р., фіктивним, відхиляється судом, як необгрунтована, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), на яку посилається позивач за зустрічним позовом, недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

01.01.2004р. набрав чинності Цивільний Кодекс України.

Оскільки спірні правовідносини виникли після набрання Цивільного кодексу України чинності, суд вважає, що дані правовідносини мають регулюватись Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним  і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. На виконання фіктивного правочину не передаються майно або майнові права.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, зазделегідь знаючи, що він не буде виконаний.

Відповідно до п.14 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.1999р. зі змінами, мнима угода (стаття 58 Цивільного  кодексу УРСР)  є  недійсною незалежно  від мети її укладення,  оскільки сторони такої угоди не мають  на  увазі  настання  правових  наслідків, що  породжуються відповідною угодою. Такою може бути визнана будь-яка угода.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України, сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмові, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

У відповідності з ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 2 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто  шляхом  обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження  прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначалося вище, між сторонами у спрощений спосіб, а саме шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005р. та відповідно до довіреності серія ЯКЗ №554402 від 23.05.2005р. було укладено угоду купівлі-продажу цегли-сирівки.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні  документи,  які  фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пп. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Враховуючи вищевикладене, факт проведення позивачем за зустрічним позовом у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою статті 1 вищезазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її  здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за  здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 вищезазначеного Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми,  дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати  обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправдними документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Крім того, слід зазначити, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки  за  довіреністю одержувачів.

Без довіреності не може бути створено інший первинний документ – накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до         ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що передача цегли-сирівки за накладною №20 від 27.05.2005р. на підставі довіреності серія ЯКЗ №554402 від 23.05.2005р., яка була видана директору ТОВ "Ростцегла" Десятнику О.М. для одержання цегли-сирівки, кваліфікується як вчинення сторонами угоди купівлі-продажу, оскільки в накладній чітко визначено найменування товару, одиниця виміру, кількість та їх вартість, тобто, погоджено всі необхідні для цієї угоди умови.

Вказане також свідчить про те, що сторони здійснили основні дії з реалізації самої угоди.

Факт підписання зазначених документів було підтверджено в судовому засіданні директором ТОВ "Ростцегла" Десятником О.М.

Твердження позивача за зустрічним позовом, щодо відсутності у директора ТОВ "Вітед" Стельмащука В.Є. та ТОВ "Ростцегла" Десятника О.М. необхідного обсягу цивільної дієздатності на момент підписання накладної №20 від 27.05.2005р. на відпуск та одержання цегли-сирівки спростовується наступним.

Згідно ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

На момент підписання вищезазначеної накладної Стельмащук В.Є. володів 100% статутного капіталу ТОВ "Вітед", що підтверджується заявою від 25.04.2005р. власника 50% статутного капіталу товариства  Найвельта Е.М. про відступ належної йому частки на користь учасника товариства Стельмащука В.Є. та протоколом загальних зборів ТОВ "Вітед" №3 від 27.04.2005р.(а.с.47-48 том1).

Таким чином, Стельмащук В.Є. мав усі правові підстави для підписання спірної накладної.

Позивач за зустрічним позовом посилається також на те, що директор ТОВ "Ростцегла" не мав повноважень на підписання накладної №20 від 27.05.2005р., оскільки відповідно до статуту товариства директор має право розпоряджатися майном та грошовими коштами товариства на суму не більше 5000 грн.

Разом з тим, відповідно до п.12.2. статуту ТОВ  "Ростцегла" (а.с.66-73) директор самостійно вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком віднесених установчими документами до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників не мають права втручатись в оперативну діяльність директора.

Пунктом 12.5 статуту передбачено, що директор ТОВ "Ростцегла" уповноважений укладати від імені товариства контракти, угоди та забезпечувати їх виконання.

При цьому директор не обмежений сумой (вартістю) укладених правочинів.

Відповідно до п.11.8.25 вищезазначеного статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься прийняття рішень про продаж, передачу, обмін юридичним та фізичним особам будівель, споруд, обладнання, засобів виробництва та інших матеріальних цінностей на суму, що перевищує більш ніж 100 мінімальних заробітних плат.

Статтею 83 Закону України "Про державний бюджет на 2005р.", з 01.04.2005р. встановлено мінімальний розмір заробітної плати - 290 грн. за місяць.

Як вбачається з укладеної між сторонами в спрощений спосіб угоди купівлі-продажу, (накладна №20 від 27.05.2005р.) вартість 172 тис. штук цегли-сирівки складає 27520,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, станом на 27.05.2005р. вартість придбаної цегли-сирівки не перевищувала 100 мінімальних заробітних плат.   

Таким чином, суд вважає, що накладна №20 від 27.05.2005р. оформлена належним чином з урахування вимог законодавства і підписана директором ДесятникомО.М. в межах своїх повноважень.

Крім того, в матеріалах справи відсутні, докази того, що спірний правочин був укладений між сторонами без наміру створення реальних правових наслідків, а з метою звітування перед контролюючими органами про фактичну діяльність підприємства з виготовлення продукції, оскільки товариство вчасно не оформило необхідні документи для використання власного кар'єра глини.

Слід також відмітити, що під час проведення перевірки спеціалістами Попільнянської МДПІ, згідно  акту №308-23(32265041) від 01.11.2005р. "Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Вітед", за період з 18.02.2004р. по 30.06.2005р." (а.с.119-125 том 1), не було встановлено порушень відповідачем за зустрічним позовом вимог податкового та валютного законодавства у правовідносинах з позивачем за зустрічним позовом.

Також, вищезазначеним актом було встановлено, що найбільшим дебітором ТОВ "Вітед" станом на 01.07.2005р. є ТОВ "Ростцегла" - 27520,00 грн.

Оскільки первинні бухгалтерські документи, як зазначалось вище, були оформелені належним чином, - відсутність у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2005р. (а.с.135-137 том1) та у головній книзі ТОВ "Ростцегла" за 2005р. (а.с.144-149 том 1) відміток про придбану цеглу-сирівку у відповідача за зустрічним позовом не є істотною обставиною, тому що, вищезазначені книги не є первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу фіктивності оскаржуваного правочину, відсутні фактичні дані стосовно того, що на момент укладення оскаржуваного правочину сторони не мали наміру створення  правових наслідків, які обумовлювалися даним правочином.

Зважаючи на недоведення позивачем за зустрічним позовом фіктивності договору купівлі-продажу цегли - сирівки, що був укладений з позивачем у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005р., в порядку ст. 33 ГПК України, суд вважає, що підстави для визнання недійсною вищезазначеної угоди відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача за зустрічним позовом такими що не підлягають задоволенню, а тому в зустрічному позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА" Житомирська область, Ружинський район, с.Роставиця, вул.40-річчя Перемоги,30, ідентифікаційний код 33379036 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітед", Житомирська область, Ружинський район, с.Мовчанівка, вул.Леніна,5, ідентифікаційний код 32265041 - 27520,00 грн. основного боргу, 1834,41 грн. 3% річних, 6981,82 грн. інфляційних нарахувань, 363,36 грн. витрат по оплаті державного мита, 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,       1498,48 грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

3. В частині стягнення 36,80 грн. інфляційних нарахувань в первісному позові відмовити.

4.  В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Костриця О.О.