Постанова

від 16.07.2008 по справі 14/2613

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/2613

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 липня 2008 р.                                                                                    № 14/2613  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:Н. Дунаєвської,І. Воліка (доповідача),Н. Мележик,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Ростцегла"  

на постановувід 21.04.2008 року

Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 14/2613

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)  "Вітед"

доТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Ростцегла"

простягнення 36 373,03 грн.

та за зустрічним позовомТОВ "Ростцегла"

доТОВ  "Вітед"

провизнання договору купівлі-продажу недійсним

В судове засідання представники сторін не з'явились

                                               ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року ТОВ "Вітед" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Ростцегла" про стягнення боргу за договором купівлі-продажу, укладеного на підставі ст. 639 ЦК України, у розмірі 36 373,03 грн., з яких 27 520,00 грн. основного боргу,  7 018,62 грн. інфляційних нарахувань, 1 834,41 грн. 3% річних.

20.12.2007 відповідач за первісним позовом –ТОВ "Ростцегла" пред'явлено зустрічний позов про визнання  недійсним договору купівлі-продажу цегли-сирівки, який укладено з позивачем за первісним позовом - ТОВ "Вітед" у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної № 20 від 27.05.2005, як вчиненого без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, тобто фіктивний правочин.                     

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.02.2008 у справі № 14/2613 (суддя Костриця О.О.) первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Ростцегла" на користь ТОВ "Вітед" 27 520,00 грн. основного боргу, 1 834,41 грн. 3%  річних, 6 981,82 грн. інфляційних нарахувань,        363,36 грн. витрат по оплаті державного мита, 117,88 грн. витратна інформацій-

Доповідач:  Волік І.М.

но-технічне забезпечення судового процесу, 1 498,48 грн. витрат на оплату адвокатських послуг; в частині стягнення 36,80 грн. інфляційних нарахувань в первісному позові відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 (колегія суддів: Зарудяна Л.О., Вечірко І.О., Ляхевич А.А.) рішення господарського суду Житомирської області від 15.02.2008 у справі № 14/2613 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями господарського суду першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Ростцегла" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 15.02.2008 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 у справі № 14/2613 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Вітед" поставило ТОВ "Ростцегла" 172 тис. штук цегли-сирівки на загальну суму 27520,00 грн., що підтверджується накладною № 20 від 27.05.2005, довіреністю серії ЯКЗ № 554402 від 23.05.2005 та податковою накладною № 12 від 27.05.2005.

Виходячи з цього, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого  утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом за отриманий товар в сумі 27 520,00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з положень ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом лист - вимогу від 19.07.2005 за № 21 (повідомлення про вручення поштового відправлення  від 19.07.2005) та претензію від 16.01.2006 за № 2 (повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.01.2006) про сплату боргу, які були залишені без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції, що первісні позовні вимоги про стягнення 27 520,00 грн. основного боргу заявлені правомірно і вимоги ТОВ "Вітед" у вказаній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що позивачем за первісним позовом під час розрахунку індексу інфляції були допущені помилки при їх розрахунку, а тому судом проведено перерахунок суми збитків від індексу інфляції за період з вересня 2005 року по вересень 2007 року, що складає              6 981,82 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 36 336,23 грн., з яких 27 520,00 грн. основного боргу,         1 834,41 грн. 3% річних, 6 981,82 грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 36,80 грн. інфляційних нарахувань в первісному позові необхідно відмовити.

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, в тому числі  витрати на оплату послуг адвоката, покладаються на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З таким висновком господарських судів попередніх інстанції погоджується колегія суддів, оскільки обставинам справи за первісним позовом надано об'єктивну оцінку та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Крім того, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цегли-сирівки, який укладений з позивачем у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної № 20 від 27.05.2005р., як фіктивного, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 01.01.2004 і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Тому до даних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. На виконання фіктивного правочину не передаються майно або майнові права. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, заздалегідь знаючи, що він не буде виконаний.

Таким чином, задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди виходили з того, що по-перше, вимоги позивача за первісним позовом про оплату відповідачем за первісним позовом отриманого товару є правомірним у зв'язку з наявністю в матеріалах справи документів, які підтверджують отримання відповідачем товару, і відсутністю доказів його (товару) оплати. По-друге, вимоги відповідача за первісним позовом про визнання договору купівлі-продажу, який нібито вчинено в ході перевірки контролюючими органами документів про використання кар'єра глини, щоб продемонструвати, що ТОВ "Ростцегла" виготовляє цеглу з цегли-сирівки придбаної у іншого підприємства, зокрема ТОВ "Вітед", і при цьому сторони не мали наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, матеріалами справи не підтверджується.

Враховуючи наведене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, прийшли до висновку, що невиконання або неналежне виконання однією із сторін правочину свого зобов'язання не є підставою для визнання договору фіктивним, оскільки вказане не свідчить про відсутність у сторін наміру створення правових наслідків на момент укладення цього договору. Умовами спірного договору купівлі-продажу не визначено в якому порядку має здійснюватись фактична поставка товару, а тому відсутність у продавця товарно-транспортних накладних або інших доказів перевезення вказаного в договорі товару, не спростовує факт його передачі продавцем та отримання покупцем.

Поряд з цим, під час проведення перевірки спеціалістами Попільнянської МДПІ, згідно з актом № 308-23(32265041) від 01.11.2005 "Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Вітед", за період з 18.02.2004 по 30.06.2005" не було встановлено порушень відповідачем за зустрічним позовом вимог податкового та валютного законодавства у правовідносинах з позивачем за зустрічним позовом. Вищезазначеним актом було встановлено, що найбільшим дебітором      ТОВ "Вітед" станом на 01.07.2005 є ТОВ "Ростцегла" –27 520,00 грн.

За твердженням скаржника у директора ТОВ "Вітед" Стельмащука В.Є. та ТОВ "Ростцегла" Десятника О.М. був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності на момент підписання накладної № 20 від 27.05.2005 на відпуск та одержання цегли-сирівки спростовується наступним.

Згідно з ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 10.2 ст.10 статуту ТОВ "Вітед", який є тотожним статуту        ТОВ "Ростцегла" встановлено, що виконавчим органом товариства є директор.

Статтею 12 Статуту передбачено повноваження директора, зокрема він уповноважений укладати від імені товариства контракти, угоди та забезпечувати їх виконання. Таким чином, Стельмащук В.Є. і Десятник О.М. мали усі правові підстави для підписання спірної накладної.

Посилання у касаційній скарзі щодо обмежень повноважень директорів ТОВ "Вітед" та ТОВ "Ростцегла" на підписання накладної № 20 від 27.05.2005, оскільки відповідно до статуту товариства директор має право розпоряджатися майном та грошовими коштами товариства на суму не більше 5000 грн. спростовується положеннями статутів товариств.

Отже, відповідно до п. 12.2. статуту товариств директор самостійно вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком віднесених установчими документами до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників не мають права втручатись в оперативну діяльність директора. Пунктом 12.5 статуту передбачено, що директор уповноважений укладати від імені товариства контракти, угоди та забезпечувати їх виконання. При цьому, директор не обмежений сумою (вартістю) укладених правочинів.

Вимагаючи визнання договору купівлі-продажу недійсним, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що він вчинений без наміру створити юридичні наслідки, тобто є фіктивним. Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Разом з тим, позивачем не доведено, що є підстави вважати даний договір фіктивним, тобто, що його вчинено без наміру створення правових наслідків; а матеріали справи свідчать про те, що правові наслідки цього договору настали. Тому судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування судових рішень прийнятих у справі, а тому прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Ростцегла" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 у справі № 14/2613 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                 Н. Дунаєвська

         Судді :                                                                         І. Волік

                                                                                               Н. Мележик