Постанова

від 21.04.2008 по справі 14/2613

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/2613

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" квітня 2008 р.                                                           Справа № 14/2613

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Зарудяної Л.О.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                   Ляхевич А.А.

при секретарі                                                            Кулик О.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Стельмащука В.Є. - керівника ТОВ "Вітед",                                           Химчука В.Л. - представника за довіреністю від 21.04.2008р.,

від відповідача за первісним позовом: Десятника О.М. - директора ТОВ "РОСТЦЕГЛА",                                        приймав участь в судовому засіданні 17.04.2008р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА", с. Роставиця Ружинського району Житомирської області

на рішення господарського суду Житомирської області

від "15" лютого 2008 р.  у справі № 14/2613 ( суддя Костриця О.О. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітед", с. Мовчанівка

Ружинського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА", с. Роставиця

Ружинського району Житомирської області

про стягнення 36 373,03 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА",

с. Роставиця  Ружинського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітед", с. Мовчанівка

Ружинського району Житомирської області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цегли-сирівки, що був укладений з  

позивачем у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005 р. як

фіктивний

з оголошеною в судовому засіданні 17.04.2008р. перервою до 21.04.2008р. згідно зі

ст. 77 ГПК України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від "15" лютого 2008 р. у справі № 14/2613  первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітед"    ( с. Мовчанівка Ружинського району Житомирської області ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА" ( с. Роставиця Ружинського району Житомирської області ) про стягнення 36 373,03 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА"  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітед" 27 520,00 грн. основного боргу, 1 834,41 грн. 3 % річних, 6 981,82 грн. інфляційних нарахувань, 363,36 грн. витрат по оплаті державного мита, 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 498, 48 грн. витрат на оплату адвокатських послуг.

В частині стягнення 36,80 грн. інфляційних нарахувань в первісному позові відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову  Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітед" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цегли-сирівки, що був укладений з позивачем у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005 р. як фіктивний, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, зазначених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що :

- судом не з"ясовано, яким чином 172 тис.штук цегли-сирівки, яка ніби-то належала ТОВ "Вітед" , потрапила на цегельний завод; не з"ясовано, де вона була виготовлена;

- судом не з"ясовано, на підставі яких документів ТОВ "Вітед" використовував цегельний завод у с. Роставиця; чи були правові підстави у товариств на використання кар"єра глини під час укладення фіктивного правочину;

-  судом не з"ясовано, хто є учасниками ТОВ "Вітед" та скількома відсотками корпоративних прав володіє кожний з учасників;

- не з"ясовано, чи дійсно заява від 25.04.2005 р. та протокол загальних зборів №3 від 27.04.2005 р. підписані власником 50% статутного капіталу товариства Найвельтом Е.М.;

- судом не взято до уваги, що відповідно до п.12.5 Статутів товариств директор ТОВ "Вітед" та директор ТОВ "РОСТЦЕГЛА" уповноважені розпоряджатися майном товариства в межах до 5000 грн.;

- судом не застосовано ч.3 п.2 ст.92 ЦК України, ст.7 Закону України "Про  господарські товариства";

- має місце невірне застосування ст.ст.203,215,234 ЦК України;

- неправомірною є відмова в задоволенні клопотання , яким ТОВ "РОСТЦЕГЛА" просило витребувати у ТОВ "Вітед"  докази сплати до бюджету податку на додану вартість у першому півріччі 2005 р. у розмірі 9 407,00 грн.; несплата ПДВ підтверджує фіктивність договору;

- судом було порушено ч.2 ст.74 ГПК України, оскільки не було роз"яснено учасникам  судового процесу їх права та обов"язки.

В судовому засіданні представники позивача за первісним позовом проти доводів й вимог апеляційної скарги заперечили, вважаючи оскаржене рішення законним і обґрунтованим, просили залишити його без змін, а скаргу - без задоволення ( більш детально позицію вказаної особи викладено в письмових запереченнях від      14.04.2008 р. на апеляційну скаргу ) .

Відповідач за первісним позовом в засідання 21.04.2008 р. свого представника не направив, хоч був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги ( керівник ТОВ "РОСТЦЕГЛА" приймав участь в засіданні апеляційного суду 17.04.2008 р. та був повідомлений про оголошення перерви до 21.04.2008 р., про що свідчить відповідна розписка, яку вказана особа підписала ).

Заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм  матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що відсутні підстави для її задоволення з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Вітед" пред'явлено позов про стягнення на його користь з ТОВ "РОСТЦЕГЛА" ( вказану особу зазначено в якості відповідача )  36373,03 грн., з яких: 27520,00 грн. основного боргу за відпущену цеглу-сирівку в кількості 172 тис. шт., 7018,62 грн. інфляційних нарахувань, 1834,41 грн. 3 % річних           ( а.спр.2-5, т.1 ).

Ухвалою від 26.11.2007 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №14/2613 ( а.спр.1, т.1 ).

20.12.2007р. первісним відповідачем пред'явлено зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу цегли - сирівки, який укладений з ТОВ "Вітед" у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005р. як фіктивний ( а.спр.62,63, т.1 ).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 20.12.2007р.  зустрічний позов був прийнятий для спільного розгляду з первісним ( а.с. 98, т. 1).

Розглянувши по суті позовні вимоги ТОВ "Вітед" та ТОВ "РОСТЦЕГЛА", суд першої інстанції своїм рішенням від 15.02.2008 р. ( як вже зазначалось ) вимоги первісного позову задовольнив частково, стягнувши 27 520,00 грн. основного боргу,         1 834,41 грн. 3 % річних, 6 981,82 грн. інфляційних нарахувань; в частині стягнення 36,80 грн. інфляційних нарахувань в первісному позові відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову  Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітед" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цегли-сирівки, що був укладений з позивачем у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005 р. як фіктивний, відмовлено.

При цьому місцевий суд зазначив, що передача цегли-сирівки за накладною №20 від 27.05.2005р. на підставі довіреності серія ЯКЗ №554402 від 23.05.2005р., яка була видана директору ТОВ "Ростцегла" Десятнику О.М. для одержання цегли-сирівки, кваліфікується як вчинення сторонами угоди купівлі-продажу, оскільки в накладній чітко визначено найменування товару, одиниця виміру, кількість та їх вартість, тобто, погоджено всі необхідні для цієї угоди умови. Вказане свідчить про те, що сторони здійснили основні дії з реалізації самої угоди. Суд першої інстанції також вказав, що відповідач за первісним позовом свої зобов'язання не виконав, а тому правомірними є вимоги позивача за первісним позовом про стягнення основного боргу, 3 % річних та інфляційних ( хоч і в меншій сумі ) - а.спр.49-52, т.2.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що  Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітед"  (позивач за первісним позовом) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА" (відповідач за первісним позовом) 172 тис. штук цегли-сирівки на загальну суму 27520,00 грн., що підтверджується накладною №20 від 27.05.2005р.(а.с.28, т.1), довіреністю серія ЯКЗ №554402 від 23.05.2005р.(а.с.27, т. 1) та податковою накладною № 12 від 27.05.2005р. (а.с.29, т.1),  оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого  станом на день пред'явлення позову до суду першої інстанції, утворилась заборгованість перед позивачем за первісним позовом за отриманий товар в сумі 27520,00 грн., що підтверджується довідкою від 28.01.2008р.  за №02 (а.с. 101, т. 1).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України позивач за первісним позовом направив відповідачу за первісним позовом лист - вимогу від 19.07.2005р. за №21 (повідомлення про вручення поштового відправлення  від19.07.2005р.) (а.с. 30,31,т. 1) та претензію від 16.01.2006р. за №2 (повідомлення про вручення поштового відправлення  від 24.01.2006р.) (а.с. 32,33, т. 1) про  сплату боргу, які були залишені без відповіді та задоволення.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач за первісним позовом у встановлений строк зобов"язання  належним чином не виконав.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, первісні позовні вимоги про стягнення 27520,00 грн. основного боргу заявлені правомірно; суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги ТОВ "Вітед" у вказаній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Згідно з розрахунком позивача за первісним позовом сума інфляційних нарахувань складає 7018,62 грн., 3% річних - 1834,41 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при нарахуванні інфляційних за період з вересня 2005р. по вересень 2007р. позивачем за первісним позовом були допущені помилки, та вважає правильним розрахунок місцевого суду .

Обґрунтованими є позовні вимоги ТОВ "Вітед" про стягнення інфляційних у сумі 6981,82 грн.; господарський суд дійшов вірного висновку, що з ТОВ "РОСТЦЕГЛА" на користь ТОВ "Вітед" слід стягнути інфляційні у вказаній сумі, а в частині стягнення      36,80 грн. інфляційних в первісному позові необхідно відмовити.

На думку апеляційного суду, правомірним є нарахування первісним позивачем 1834,41 грн. 3% річних; суд першої інстанції підставно задовольнив вимоги ТОВ "Вітед" у вказаній частині. Місцевий суд правильно вирішив питання розподілу судових витрат, зокрема витрат з державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Матеріали справи свідчать, що позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача за первісним позовом витрати по оплаті адвокатських послуг в сумі            1500,00 грн.; на підтвердження витрат в матеріали справи подано копії угоди про надання правової допомоги від 22.11.2007р. (а.с. 31,т. 2), укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітед" та адвокатом Химчуком В.Л., видаткового касового ордера  № 2 від 07.02.2008р. про оплату адвокатських послуг (а.с. 32 том 2), Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за №841 (а.с. 33 том 2).

З цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до приписів ст.44 ГПК України до складу судових витрат входять, зокрема витрати по оплаті послуг адвоката.

Згідно із ст.2 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Ст.49 ГПК України передбачено розподіл господарських витрат.

Судова колегія наголошує, що сплаті підлягають витрати на послуги саме адвоката , а не будь-якої особи.

Матеріалами справи підтверджується, що послуги первісному позивачу надавались адвокатом  в розумінні ст. 2 Закону України "Про адвокатуру".

За таких обставин витрати на послуги адвоката Химчука В.Л. підлягають сплаті.

При цьому, слід зазначити, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, зокрема за послуги адвоката, застосовуються ті ж самі правила, що й при розподілі державного мита.

Оскільки вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, витрати за послуги адвоката у відповідності з положеннями ч.5 ст.49 ГПК України  покладаються на обидві сторони пропорційно розміру  задоволених позовних вимог.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що з ТОВ "РОСТЦЕГЛА" слід стягнути на користь ТОВ "Вітед" 1498,48 грн. витрат на оплату адвокатських послуг. Аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись.

Апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цегли - сирівки, який укладений з позивачем у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005р., як фіктивного,  зважаючи на наступне.

01.01.2004р. набрав чинності Цивільний Кодекс України.

Оскільки спірні правовідносини виникли після набрання Цивільного кодексу України чинності, апеляційний суд вважає, що дані правовідносини мають регулюватись Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним  і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. На виконання фіктивного правочину не передаються майно або майнові права.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, заздалегідь знаючи, що він не буде виконаний.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору ( ч.1 ст.638 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України сторони вправі самостійно обирати будь-яку форму договору (усну, письмові, нотаріально посвідчену), якщо вимоги щодо його форми не встановлені законом.

У відповідності з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 2 ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто  шляхом  обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження  прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначалося вище, між сторонами  шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005р. та відповідно до довіреності серія ЯКЗ №554402 від 23.05.2005р. було укладено угоду купівлі-продажу цегли-сирівки.

Слід зазначити, що закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання договору купівлі-продажу товару ( відповідне посилання міститься в постанові Вищого господарського суду України від 07.03.2006 р. у справі №3/408 ).

Отже, фактично угоду укладено у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні  документи,  які  фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пп. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Враховуючи вищевикладене, факт проведення позивачем за зустрічним позовом у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою статті 1 вищезазначеного Закону встановлено, що первинний документ- це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її  здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 вищезазначеного Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми,  дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Накладна - первинний разовий документ по обліку товарно-матеріальних цінностей, який для надання їй юридичної сили і доказовості повинен мати  обов'язкові вищезазначені реквізити. Накладні застосовуються в усіх підприємствах і є виправдними документами на надходження або відпуск матеріальних цінностей.

Крім того, слід зазначити, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки  за  довіреністю одержувачів.

Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до   ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що передача цегли-сирівки за накладною №20 від 27.05.2005р. на підставі довіреності серія ЯКЗ №554402 від 23.05.2005р., яка була видана директору ТОВ "Ростцегла" Десятнику О.М. для одержання цегли-сирівки, є вчиненням сторонами угоди купівлі-продажу, оскільки в накладній чітко визначено найменування товару, одиниця виміру, кількість та їх вартість, тобто, погоджено всі необхідні для цієї угоди умови.

Вказане також свідчить про те, що сторони здійснили основні дії з реалізації самої угоди.

Твердження позивача за зустрічним позовом відносно відсутності у директора ТОВ "Вітед" Стельмащука В.Є. та ТОВ "Ростцегла" Десятника О.М. необхідного обсягу цивільної дієздатності на момент підписання накладної №20 від 27.05.2005р. на відпуск та одержання цегли-сирівки спростовується наступним.

Згідно з ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктом 10.2 ст.10 Статуту ТОВ "Вітед"  встановлено, що виконавчим органом Товариства є Директор.

Статтею 12 Статуту передбачено повноваження директора, зокрема він уповноважений укладати від імені Товариства контракти, угоди та забезпечувати їх виконання.

Таким чином, Стельмащук В.Є. мав усі правові підстави для підписання спірної накладної.

Позивач за зустрічним позовом посилається також на те, що директор ТОВ "РОСТЦЕГЛА" не мав повноважень на підписання накладної №20 від 27.05.2005р., оскільки відповідно до статуту товариства директор має право розпоряджатися майном та грошовими коштами товариства на суму не більше 5000 грн.

Разом з тим, відповідно до п.12.2. Статуту ТОВ  "РОСТЦЕГЛА" (а.с.66-73, т.1) директор самостійно вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком віднесених установчими документами до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників не мають права втручатись в оперативну діяльність директора.

Пунктом 12.5 Статуту передбачено, що директор ТОВ "РОСТЦЕГЛА" уповноважений укладати від імені товариства контракти, угоди та забезпечувати їх виконання.

При цьому, директор не обмежений сумою  (вартістю) укладених правочинів.

Відповідно до п.11.8.25 вищезазначеного Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься прийняття рішень про продаж, передачу, обмін юридичним та фізичним особам будівель, споруд, обладнання, засобів виробництва та інших матеріальних цінностей на суму, що перевищує більш ніж 100 мінімальних заробітних плат.

Статтею 83 Закону України "Про державний бюджет на 2005р." з 01.04.2005р. встановлено мінімальний розмір заробітної плати - 290 грн. за місяць.

Як вбачається з укладеної між сторонами в спрощений спосіб угоди купівлі-продажу, (накладна №20 від 27.05.2005р.) вартість 172 тис. штук цегли-сирівки складає 27520,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, станом на 27.05.2005р. вартість придбаної цегли-сирівки не перевищувала 100 мінімальних заробітних плат.   

Таким чином, суд вважає, що накладна №20 від 27.05.2005р. оформлена належним чином з урахування вимог законодавства і підписана директором        Десятником О.М. в межах своїх повноважень.

Крім того, в матеріалах справи відсутні, докази того, що спірний правочин був укладений між сторонами без наміру створення реальних правових наслідків, а з метою звітування перед контролюючими органами про фактичну діяльність підприємства з виготовлення продукції, оскільки товариство вчасно не оформило необхідні документи для використання власного кар'єра глини.

Слід також відмітити, що під час проведення перевірки спеціалістами Попільнянської МДПІ, згідно з актом №308-23(32265041) від 01.11.2005р. "Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Вітед", за період з 18.02.2004р. по 30.06.2005р." (а.с.119-125, т. 1), не було встановлено порушень відповідачем за зустрічним позовом вимог податкового та валютного законодавства у правовідносинах з позивачем за зустрічним позовом.

Також вищезазначеним актом було встановлено, що найбільшим дебітором ТОВ "Вітед" станом на 01.07.2005р. є ТОВ "РОСТЦЕГЛА" - 27520,00 грн.

Оскільки первинні бухгалтерські документи, як зазначалось вище, були оформлені належним чином, - відсутність у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2005р. (а.с.135-137, т.1) та у головній книзі ТОВ "РОСТЦЕГЛА" за 2005р. (а.с.144-149, т. 1) відміток про придбану цеглу-сирівку у відповідача за зустрічним позовом не є істотною обставиною, тому що вищезазначені книги не є первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем за зустрічним позовом не надано жодного доказу фіктивності оскаржуваного правочину, відсутні фактичні дані стосовно того, що на момент укладення оскаржуваного правочину сторони не мали наміру створення  правових наслідків, які обумовлювалися даним правочином.

Зважаючи на недоведення позивачем за зустрічним позовом фіктивності договору купівлі-продажу цегли - сирівки, що був укладений з позивачем у спрощений спосіб, шляхом підписання накладної №20 від 27.05.2005р., в порядку ст. 33 ГПК України, апеляційний суд вважає, що в задоволенні вимог зустрічного позову слід відмовити. Аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції.

Оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Безпідставними є доводи скарги про те, що учасникам  судового процесу не було роз"яснено  їх права та обов"язки. Із протоколу  засідання суду першої інстанції  від 28.01.2008 р. вбачається протилежне ( а.спр.26, т.2 ). В подальшому в судових  засіданнях оголошувались перерви.

Судова колегія наголошує, що не стосуються суті даного спору питання ( про нез"ясування яких зазначає ТОВ "РОСТЦЕГЛА" в своїй апеляційній скарзі ) стосовно того, яким чином 172 тис.штук цегли-сирівки, яка ніби-то належала ТОВ "Вітед" , потрапила на цегельний завод; де вона була виготовлена; на підставі яких документів ТОВ "Вітед" використовував цегельний завод у с. Роставиця; чи були правові підстави у товариств на використання кар"єра глини під час укладення фіктивного правочину; хто є учасниками ТОВ "Вітед" та скількома відсотками корпоративних прав володіє кожний з учасників; чи дійсно заява від 25.04.2005 р. та протокол загальних зборів №3 від 27.04.2005 р. підписані власником 50% статутного капіталу товариства Найвельтом Е.М.

Вказані питання не повинні були з"ясовуватись судом.

Недоречними є доводи скарги про те, що місцевим судом не застосовано ст.7 Закону України "Про  господарські товариства" ( відсутні підстави для її застосування ), а також про те, що неправомірною є відмова в задоволенні клопотання , яким ТОВ "РОСТЦЕГЛА" просило витребувати у ТОВ "Вітед"  докази сплати до бюджету податку на додану вартість у першому півріччі 2005 р. у розмірі 9 407,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не є переконливими.

Підстави для скасування рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                          ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 15.02.2008р. у справі №14/2613 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТЦЕГЛА", с. Роставиця Ружинського району Житомирської області - без задоволення.

2. Справу №14/2613 повернути до господарського  суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Зарудяна Л.О.

судді:

                                                                                           Вечірко І.О  

                                                                                           Ляхевич А.А.  

Віддрук. 4 прим.:

------------------------

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд