Рішення

від 25.01.2008 по справі 16/311-07-8757

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/311-07-8757

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2008 р.Справа  № 16/311-07-8757

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Шевченко Г.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:         Яковлєва А.О. за дов. № 01-13/59 від 12.01.2007;

Від відповідача:  Отченаш М.М. за дов. від 10.12.2007р.; Туз В.А. –директор малого підприємства „Гетьман” у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, з оголошенням перерви відповідно до ст. 77 ГПК України, справу за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до  малого підприємства „Гетьман” у формі товариства з обмеженою відповідальністю про виселення,  а також за зустрічним позовом малого підприємства „Гетьман” у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про визнання договору пролонгованим, -     

ВСТАНОВИВ:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради  звернулось до господарського суду Одеської області з позовними  вимогами до малого підприємства „Гетьман” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту МП ТОВ “Гетьман”) про виселення з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 193,4 кв.м., що розташоване за адресою:  м. Одеса,  вул.  Базарна, 40. Свої вимоги  Представництво по управлінню комунальною власністю обґрунтовує закінченням строку дії договору оренди нежитлового приміщення № 6/7 від 01.06.1997р. та відмовою відповідача звільнити орендоване приміщення після закінчення строку дії даного договору.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на належне виконання прийнятих на себе за договором оренди нежитлового приміщення № 6/7 від 01.06.1997р. зобов'язань та, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, звернувся до господарського суду із зустрічним позовом про визнання договору оренди нежитлового приміщення № 6/7 від 01.06.1997р. продовженим на тих самих умовах  строком з 01.06.2007р. до 01.06.2013р.

Ухвалою господарського суду Одеської області  від 18.01.2008р.  зустрічна позовна заява  МП ТОВ “Гетьман” була прийнята до розгляду та зустрічні позовні вимоги об'єднані зі справою № 16/311-07-8757 в одне провадження.

Свої зустрічні позовні вимоги МП ТОВ “Гетьман” обґрунтовує неотриманням на свою юридичну адресу  повідомлення Представництва по управлінню комунальною власністю  про відсутність у останнього наміру щодо продовження договору оренди нежитлового приміщення № 6/7 від 01.06.1997р. на новий строк, що, за думкою відповідача, свідчить про пролонгацію договірних відносин.

          Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради заперечує проти задоволення зустрічного позову, посилаючись на належне повідомлення орендаря про відсутність наміру орендодавця на продовження договірних відносин, що, в силу законодавчих норм, якими врегульовані питання орендних відносин, є підставою для припинення дії договору оренди та повернення об'єкту оренди орендодавцеві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради  (Орендодавець) та МП ТОВ “Гетьман” (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення за № 6/7  від 01.06.1997р. відповідно до умов розділу 1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове (до 29.07.1998р.) платне користування з метою розміщення виробництва нежитлове напівпідвальне приміщення, загальною площею 309,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 40.

Пунктом 1 додаткового погодження  від 02.04.2001р. до вказаного договору строк дії договору оренди № 6/7 від 01.06.1997р. був продовжений до 01.06.2007р.

Додатковим погодженням від 10.04.2002р. до договору оренди № 6/7 від 01.06.1997р. були внесені зміни у визначення об'єкту оренди з “напівпідвалу” на “підвал”.

21.08.2003р. між Одеською міською радою в особі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (Продавець) та МП ТОВ “Гетьман” (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 113, згідно умов якого Продавець продав, а Покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежилого підвального приміщення, загальної площею 116,0 кв.м.  що складає 1/20 частину підвалу у літері “А” домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 40. Відповідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу № 113 від 21.08.2003р. відчуження об'єкта комунальної власності здійснювалося згідно з рішенням Одеської міської ради № 1046-ХХІV від 26.03.2003р. “Про приватизацію та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси у 2003 році”. Решта підвалу площею 193,4 кв.м. залишилась у МП ТОВ «Гетьман»на умовах оренди. Зміни до договору оренди нежитлового приміщення № 6/7  від 01.06.1997р. в частині зміни площі об'єкта  оренди, яка залишилася у користуванні відповідача, сторонами внесені не були.

Рішенням Одеської міської ради № 2196-ХХІV від 02.04.2004р. “Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2004 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради” підвальне приміщення площею 193,4 кв.м. по вул. Базарній, 40 було включено до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають відчуженню шляхом викупу орендарем, який здійснив поліпшення орендованого майна.  

У подальшому, у зв'язку з прийняттям Закону України від 01.02.2005р. № 2391-ІV “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”, рішенням Одеської міської ради № 3822-ІV від 21.04.2005р. “Про перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2005 році, та внесення змін до рішень Одеської міської ради” підвальне приміщення площею 193,4 кв.м., по вул. Базарній, 40 було виключено з переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Наведене  не дозволило МП ТОВ “Гетьман” придбати у власність іншу частину підвального приміщення, у зв'язку з чим, між сторонами по справі продовжували  існувати правовідносини стосовно оренди нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 193,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 40, яке знаходиться у користуванні відповідача на підставі договору оренди  нежитлового приміщення за № 6/7  від 01.06.1997р.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України від 16.01.2003р. №435-ІV у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Незважаючи на викладене, в порушення вищенаведених вимог Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-ІV МП ТОВ “Гетьман”  до теперішнього часу не повернуло Орендодавцю нежитлове приміщення підвалу загальною площею 193,4 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 40.

Посилаючись на вищевикладені обставини,  вважаючи договір оренди нежитлового приміщення №6/7 від 01.06.1997р.  таким, що припинив свою дію внаслідок закінчення строку, на якій його було укладено, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 26.11.2007р. звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про виселення відповідача із нежитлового приміщення підвалу загальною площею 193,4 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Базарна 40.

Відповідач повністю заперечує проти доводів позивача посилаючись на отримання повідомлення Представництва по управлінню комунальною власністю про відмову від пролонгації договору оренди №6/7 від 01.06.1997р. у серпні місяці 2007 року,  тобто після спливу місячного терміну, встановленого положеннями ч. 2 ст. 17 цього Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР), що, в свою чергу, тягне за собою необхідність застосування приписів наведеної законодавчої норми та свідчить про пролонгацію договірних відносин між сторонами по справі. При цьому, відповідач звернувся до господарського суду із зустрічними позовними вимогами про визнання договору оренди нежитлового приміщення №6/7 від 01.06.1997р. продовженим.

За переконанням суду, дослідження питання щодо пролонгації договору оренди  нежитлового приміщення №6/7 від 01.06.1997р. є основним при вирішенні даного спору, що впливає на необхідність докладно звернутися до положень діючого законодавства, якими врегульовані питання продовження договірних орендних відносин, а також документам, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Приписами ч. 2 ст. 26 цього Закону встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Згідно додаткового погодження  від 02.04.2001р. строк дії договору оренди № 6/7 від 01.06.1997р. був продовжений до 01.06.2007р.

Керуючись вищенаведеними законодавчими нормами, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось на адресу Орендаря з повідомленням від 07.06.2007р. за №01-13/5967, яким попередило про закінчення з 01.06.2007р. строку дії договору оренди,  відмову від пролонгації договірних відносин, а також з вимогами про повернення переданого в оренду нежитлового приміщення шляхом його фактичної передачі Орендодавцю по акту приймання-передачі. Зазначене повідомлення було надіслано Орендодавцем за  місцезнаходженням об'єкту оренди, тобто за адресою: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 40.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи МП ТОВ “Гетьман” з визначенням місцезнаходження підприємства за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8.

Відповідно до умов п. 3.14 договору оренди нежитлового приміщення № 6/7 від 01.06.1997р. у випадку зміни  юридичних адрес, номерів розрахункових рахунків, місцезнаходження, інших реквізитів, сторони зобов'язані в 10-ти денний строк повідомити один одного  про зміни.  На виконання наведених умов договору, Орендарем  листом       №123 від 11.10.2004р. було повідомлено Орендодавця про  зміну юридичної адреси підприємства, а саме: м. Одеса, вул.. Дерибасівська 8. На підтвердження своїх доводів щодо повідомлення Орендодавця про зміну юридичної адреси підприємства, відповідачем був наданий лист Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради за №01-13/7507 від 11.08.2005р., який був адресований МП ТОВ “Гетьман” за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська 8.

Правовий аналіз наданих суду документів свідчить про зміну юридичної адреси відповідача, яка відбулася  ще у 2004 році, належне повідомлення Орендарем сторону за договором оренди про зміну юридичної адреси та факт наявності листування між сторонами по справі вже за новою юридичною адресою МП ТОВ “Гетьман”.

Крім того, відповідачем було надано суду типовий договір підприємства поштового зв'язку з установою (підприємством, організацією) з обслуговування по системі МСП, укладений 13.02.2007р. між МП ТОВ “Гетьман” та Українським державним підприємством поштового зв'язку “Укрпошта”, згідно умов якого вся кореспонденція, що адресована відповідачу, отримується уповноваженою підприємством особою -директором Туз В.А. за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8, та обмін поштою здійснюється щоденно за виключенням неділі.  Згідно даного договору у уповноваженої на отримання всієї кореспонденції особи –директора МП ТОВ “Гетьман” Туз В.А.  був взятий зразок підпису. Враховуючи викладене, будь-яка кореспонденція, яка надходить на адресу Орендаря повинна отримуватися директором МП ТОВ “Гетьман” –Туз В.А.

На підтвердження вручення відповідачу повідомлення від 07.06.2007р. за №01-13/5967 про відмову від пролонгації договірних відносин за  місцезнаходженням об'єкту оренди, позивачем було надано суду повідомлення про вручення поштового відправлення №122431, яким підтверджується факт отримання листа Орендодавця 10.06.2007р. уповноваженою особою Туз.  Даний факт заперечується відповідачем з посиланням на невідповідність підпису Туз В.А. та отриманням цього повідомлення 10.06.2007р., який був вихідним днем.

Дійсно, навіть при візуальному огляді підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення №122431 не співпадає з зразком підпису директора МП ТОВ “Гетьман” Туз В.А. на інших документах, а також із зразком, який був відображений по тексту типового договору підприємства поштового зв'язку з установою (підприємством, організацією) з обслуговування по системі МСП від 13.02.2007р., укладеного між  МП ТОВ “Гетьман” та Українським державним підприємством поштового зв'язку “Укрпошта”. Більш того, 10 червня 2007 року дійсно було вихідним днем, в той час як фотоматеріалами, наданими відповідачем підтверджується його доводи стосовно не функціонування відділень поштового зв'язку як №125 так і №14 у вихідний день, яким є неділя. Крім того, як зазначалося по тексту рішення вище, умовами типового договору підприємства поштового зв'язку з установою (підприємством, організацією) з обслуговування по системі МСП від 13.02.2007р., укладеного між  МП ТОВ “Гетьман” та Українським державним підприємством поштового зв'язку “Укрпошта”, було передбачено, що обмін поштою здійснюється щоденно за виключенням неділі.

Відповідно до положень ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Згідно Роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування ГПК України” від 18.09.1997р. № 02-5/289 місцезнаходження сторони визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Керуючись наведеними законодавчими приписами, суд доходить висновку, що листування між сторонами за угодою повинно здійснюватися за даними державної реєстрації суб'єкта господарювання, якщо інше не обумовлено сторонами за договором. Звертаючись до умов п. 3.14 договору оренди нежитлового приміщення № 6/7 від 01.06.1997р., листування між сторонами повинно здійснюватися за юридичними адресами останніх, що свідчить про необхідність надіслання кореспонденції, яка адресована Орендарю за юридичною адресою МП ТОВ „Гетьман”  -  м. Одеса вул. Дерибасівська 8. При цьому, повідомлення від 07.06.2007р. за №01-13/5967 про відмову від пролонгації договірних відносин було надіслано позивачем за  місцезнаходженням об'єкту оренди за адресою: 65014, м. Одеса, вул. Базарна, 40.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням вищевикладеного правового аналізу законодавчих норм та документів, які були надані сторонами, суд доходить висновку про недоведеність позивачем, відповідно до приписів ст.ст. 32, 33 ГПК України,  факту повідомлення Орендаря про відмову від пролонгації договору оренди  №6/7 від 01.06.1997р.  

При цьому, судом критично оцінюються доводи позивача стосовно відсутності у Законі України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) положень, якими визначена форма повідомлення про відмову від продовження договірних відносин та порядок цього повідомлення з огляду на наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР), встановлено, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п.12 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 25.05.2000 р. N 02-5/23  “Про деякі питання практики застосування Закону України  "Про оренду державного та комунального майна", у  разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди,  за  відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну  договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Частиною другою статті 17 Закону встановлено місячний термін, протягом   якого  орендодавець  або  орендар  можуть  заявити  про припинення  або  зміну умов договору після закінчення його строку. Таку   заяву   заінтересована  сторона  може  також  подати  і  до закінчення   строку  дії  договору  оренди.  

Звертаючись до наведених законодавчих приписів, за переконанням суду, підтвердження факту отримання стороною за угодою повідомлення  про відмову від пролонгації договору оренди є обов'язковим, так як безпосередньо впливає на правовідносини, які існують між учасниками договору, їх права та обов'язки, передбачені як умовами договору так і законодавчими нормами, та, в противному випадку, унеможливлює застосування або незастосування приписів ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Положеннями п.12 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 25.05.2000 р. N 02-5/23  “Про деякі питання практики застосування Закону України  "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що за  усіх  умов  після закінчення  терміну  дії  договору  оренди  орендар, який належним чином  виконував  свої  обов'язки, має переважне право продовження договору оренди на новий термін. Отже якщо після закінчення строку дії  договору  оренди  орендодавець  передав спірне майно в оренду іншій  особі, орендар за попереднім договором має право звернутися до   господарського суду  із  заявою  про  спонукання  орендодавця продовжити  дію  цього  договору  на  новий термін та про визнання договору  з  новим   орендарем   недійсним  (частини друга і третя статті 17 Закону). У  вирішенні  відповідного  спору  слід  виходити, зокрема, з того, що належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо  орендодавцем  не  буде  доведено інше.

Як вбачається із змісту повідомлення від 07.06.2007р. за №01-13/5967 про відмову від пролонгації договору оренди №6/7 від 01.06.1997р., відмова від продовження договірних відносин обґрунтовується Орендодавцем неналежним виконанням Орендарем прийнятих на себе за договором оренди зобов'язань. При цьому, ані по тексту даного повідомлення, ані в процесі вирішення спору по даній справі позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, обумовлених договором оренди. Крім того, за весь період часу існування між сторонами  договірних відносин претензій з боку Орендодавця з питань невиконання або неналежного виконання умов укладеного між сторонами по справі договору оренди на адресу МП ТОВ “Гетьман” від Представництва по управлінню комунальною власністю не надходило. Більш того, матеріалами справи підтверджується, що МП ТОВ “Гетьман” протягом більш ніж 10 років являлось добросовісним орендарем, яким за власні кошти було проведено поліпшення орендованого майна. Тривалість існування між сторонами по справі договірних орендних відносин та неодноразовість їх пролонгації, а також згода власника об'єкта оренди  –Одеської міської ради на викуп цього майна саме Орендарем, в тому числі свідчить про добросовісність МП ТОВ “Гетьман” як Орендаря спірних приміщень.

Більш того, як було встановлено в процесі вирішення спору та зазначалося по тексту рішення вище, частина нежитлового приміщення підвалу була придбана МП ТОВ “Гетьман” у власність на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2003р. за №113, укладеного між Одеською міською радою в особі Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та МП ТОВ “Гетьман”. Частина нежитлового приміщення підвалу,  площею 193,4  кв.м. є єдиним цілим об'єктом нерухомості та згідно технічного паспорту виготовленого КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” 30.06.2005р., має спільний вхід та в тому числі підлягало приватизації шляхом викупу МП ТОВ “Гетьман”.

Наведене, на думку суду, унеможливлює використання спірного приміщення у власних цілях Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. Крім того, будь-яких фактичних даних щодо використання цього приміщення у власних цілях Орендодавця суду надано не було.

Як зазначалось по тексту рішення вище, у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди,  за відсутності заяви однієї із сторін про припинення  або зміну  договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, приписами ч. 2 ст. 17  Закону України "Про  оренду державного та  комунального  майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР)  встановлено місячний термін,  протягом якого орендодавець або  орендар  можуть заявити  про  припинення  або зміну умов договору після закінчення його строку, тобто встановлений певний та обов'язковий для виконання порядок припинення  або зміни умов договору після закінчення його строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про  оренду державного та  комунального  майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

За переконанням суду, встановлення законодавцем інституту переважного право орендаря на продовження договірних відносин базується на принципах справедливості та розумності, як на загальних засадах цивільного законодавства (ст.3 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що, по-перше: позивачем не надано суду жодного доказу систематичного неналежного виконання Орендарем зобов'язань, прийнятих на себе за договором оренди нежитлового приміщення № 6/7  від 01.06.1997р. По-друге:  факт відсутності у передбачений законом строк повідомлення про припинення договірних відносин та отримання до нинішнього часу орендних платежів дозволяє суду зробити висновок про автоматичну пролонгацію договору оренди нежитлового приміщення №6/7 від 01.06.1997р. При цьому, судом не приймається до уваги факт отримання відповідачем повідомлень Орендодавця про небажання продовжувати договірні відносини за №01-13/8505 від 09.08.2007р. та №01-13/8880 від 21.08.2007р.,  так як останні були надіслані після спливу  встановленого ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”  місячного терміну.

Приписами ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений           договором або законом.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради про виселення МП ТОВ “Гетьман” з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 193,4 кв.м., що розташоване за адресою:  м. Одеса,  вул.  Базарна, 40 необгрунтованими, недоведеними та  такими, що не містяться на законних підставах, у зв'язку з чим не підлягаючими задоволенню.  

Зустрічні позовні вимоги МП ТОВ “Гетьман” суд вважає правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим, зустрічний позов МП ТОВ “Гетьман” підлягає задоволенню. Однак, суд звертає увагу відповідача на некоректність з юридичної точки зору викладеної редакції зустрічних вимог в частині  встановлення строку пролонгації договору оренди. Враховуючи наведене, з огляду на приписи діючого законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд вважає за правомірне задовольнити зустрічний  позов шляхом визнання договору оренди нежитлового приміщення № 6/7 від 01.06.1997р., укладеного між сторонами по справі  продовженим на  той же самий строк та на тих самих умовах з урахуванням змін, внесених додатковими погодженнями до даного договору.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР), ст.ст. 3, 16, 93 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У позові  відмовити.

2.          Зустрічний позов задовольнити.

3.          Визнати  договір оренди нежитлового приміщення № 6/7 від 01.06.1997р., укладений    між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради   та малим підприємством “Гетьман” у формі товариства з обмеженою відповідальністю продовженим на  той же самий строк та на тих самих умовах з урахуванням змін, внесених додатковими погодженнями до даного договору.

4.          Стягнути з Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради / 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1 р/р 35420022001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 328011, код ЄДРПОУ 26302595 / на користь малого підприємства “Гетьман” у формі товариства з обмеженою відповідальністю / 65026, м. Одеса, вул. Дерибасівська, 8,   р/р 26006067501 в АКБ „Порто-Франко”, МФО 328180, код ЄДРПОУ 22444750/ 85 грн. /вісімдесят пять грн.00 коп./ - витрат на оплату держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

     Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

     Рішення підписане 06.02.2008р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.