Рішення

від 31.01.2011 по справі 8/89-10-5013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/89-10-5013

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р.Справа  № 8/89-10-5013

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Кабанець Р.І.,

від відповідачів:

1)          ДП „Одеська залізниця” Лісецька Н.В.,

2)          ТОВ „Донбасвуглепереробка” не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до Державного підприємства „Одеська залізниця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” про стягнення 2324,91 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2010 р. прийнято позовну заяву Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/89-10-5013, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 22.12.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 22.12.2010 р. розгляд справи відкладено на 12.01.2011 р., у судовому засіданні 12.01.2011 р. –на 31.01.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників позивача та Державного підприємства „Одеська залізниця”.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” з невідомих причин не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності його представника.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 31.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство „Західенерго” (далі –ВАТ „Західенерго”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”) та Центральної збагачувальної фабрики „Росія” Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” (далі –ТОВ „Донбасвуглепереробка”) вартості нестачі вугілля кам'яного у розмірі 2172,81 грн.

В судовому засіданні 22.12.2010 р. представник ВАТ „Західенерго” подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачів 2324,91 грн., вказуючи на допущення помилки під час оформлення первісної редакції позову.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ВАТ „Західенерго” посилається на ст.924 ЦК України, ст.ст.24,31,110,118,122,127,129 Статуту залізниць України, п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказами Міністерства транспорту України, параграф 19 розд.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, договір поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, специфікацію від 30.07.2010 р. № 08/10-Л, залізничну накладну від 25.08.2010 р. № 52487400, комерційний акт від 30.08.2010 р. БО 646517 тощо.

В процесі розгляду справи представником позивача надано письмові пояснення щодо:

-          того, в який спосіб визначались здійснені на користь постачальника вугілля приплати по зольності та вологості;

-          необхідності вирахування для встановлення відповідальної нестачі 1% природної втрати вантажу, т.я. об'єктом перевезення виступало мінеральне паливо;

-          неправомірності зроблених в залізничній накладній та комерційному акті висновків про те, що товар перевозився у вологому стані, адже відсоток його вологості був меншим, ніж передбачено технічними вимогами для даного різновиду вугілля.

ДП „Одеська залізниця” у відзиві просить у задоволенні позову до нього відмовити, оскільки завантаження здійснювалось силами та засобами ТОВ „Донбасвуглепереробка”, яке не перевірило придатність вагону до перевезення та не нанесло захисне маркування. Окрім цього, рахунок або інший документ відправника вантажу, на підставі якого має визначатись розмір відповідальності перевізника, не надано. Одночасно ДП „Одеська залізниця” акцентує увагу суду на помилковість урахування позивачем норми природної втрати вантажу на рівні 1%, тоді як останній перевозився вологим, тому норма в даному випадку має становити 2% маси товару.

ТОВ „Донбасвуглепереробка” у відзиві на позов зазначає про відсутність передумов для задоволення вимог ВАТ „Західенерго” за рахунок відправника вантажу, яким під час навантаження вчинено всі дії для забезпечення транспортабельності вугілля, про що свідчить прийняття вантажу до перевезення без будь-яких заперечень. Крім того, зі змісту комерційного акту вбачається, що втрата вантажу відбулась через доступ до нього сторонніх осіб. Додатково ТОВ „Донбасвуглепереробка” повідомило суд про те, що дійсну вартість товару назвати не може в зв'язку з тим, що не являється його власником.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників ВАТ „Західенерго” та ДП „Одеська залізниця”, господарський суд встановив:

На виконання договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП „Вугілля України” (постачальник) і ВАТ „Західенерго” (покупець), 25.08.2010 р. зі станції відправлення Росія Донецької залізниці ТОВ „Донбасвуглепереробка” (відправник) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ „Західенерго” (одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 66111667 з вугільним концентратом у вологому стані в кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52487400 на маршрут або групу вагонів.

Відмітки у накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з п.17 Правил перевезення вантажів, розд.2 параграфи 1,2,3,5,6,8,9, розд.4 параграфи 4.1,4.2,4.3, розд.7 параграфи 7.1,7.2,7.3.

28.08.2010 р. на станції Чаплине Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 6850, відповідно до якого проведеним контрольним перевантаженням вагону № 66111667 установлено нетто товару 66300 кг, тобто менше на 2700 кг в порівнянні з накладною.

30.08.2010 р. складено акт про технічний стан вагону, згідно із яким: у вагоні № 66111667 над 3 люком посередині вагону між хребтовою балкою та армованим листом міститься щілина довжиною 10 см, шириною 3 см; течі вантажу на момент прибуття немає; вагон технічно справний, проте не підготовлений під перевезення вугілля; щілину до навантаження відправник бачити міг.

Того ж дня на станції Ладижин Одеської залізниці складено комерційний акт БО 646517, яким встановлено, що: у вагоні № 66111667 знаходиться вологий вугільний концентрат; нетто 65300 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 3700 кг; вантаж, якого не достає, у вагоні міститися міг; посередині вагону над 3,4 люками міститься воронкоподібне поглиблення довжиною 1 м, шириною 1 м, глибиною 0,3 м; на іншій площі навантаження рівномірне, на рівні бортів, застосовано каток; вантаж не марковано; над 3 люком посередині вагону між хребтовою балкою та армованим листом міститься щілина довжиною 100 мм, шириною 50 мм; двері закриті; теча відсутня; з обох сторін вагону містяться скоси від торцевої двері на всю ширину вагону довжиною на 1,2 люки; вагон технічно справний, не підготовлений під перевезення даного вантажу.

Після складання акту про технічний стан вагону та комерційного акту вантаж видано ВАТ „Західенерго”.

В подальшому вантажоодержувач звернувся до господарського суду Одеської області з уточненою позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 2324,91 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 3010 кг; вартість вантажу 621,18 грн. без ПДВ за 1 тону –за специфікацією від 30.07.2010 р. № 08/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП; до вартості втраченого вугілля додано передбачені п.6.1 цієї угоди доплати за відсоток золи та вологості).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 25.08.2010 р. № 52487400 свідчить про укладення між ТОВ „Донбасвуглепереробка” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ „Західенерго”.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 66111667 здійснювалося відправником, який приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.31 Статуту залізниць України зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.

Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що „відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні  визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер)...”

Згідно із п.3.20 цього ж роз'яснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст.31 Статуту залізниць України та п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, –усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу...

Проаналізувавши ст.31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, тексти акту про технічний стан вагону від 30.08.2010 р., комерційного акту від 30.08.2010 р. БО 646517, в якому за правилами ст.129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), господарський суд Одеської області відзначає, що навантаження відправником вантажу здійснено у не підготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, тому ТОВ „Донбасвуглепереробка” у втраті товару слід визнати винним.

До того ж у порушення п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, відправник не наніс захисне маркування, не запобігши просипанню та видуванню вантажу з дрібними фракціями.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт від 30.08.2010 р. БО 646517 з даними щодо воронкоподібного поглиблення може підтверджувати те, що недостача у вагоні № 66111667 є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця” не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу. Також всупереч параграфу 19 р.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі залізниця не перевірила правильність розміщення та закріплення вантажів, зокрема, наявність маркування.

Відтак, господарський суд вважає, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник –за втрату частини вантажу в процесі перевезення, невиконання обов'язку перевірити правильність підготовки вантажу до перевезення, та вантажовідправник –за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон, ненанесення захисного маркування мають нести відповідальність в рівній мірі.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці –за ціною вантажовідправника, а відносно відправника –за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме –сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Враховуючи наведене, господарський суд вказує, що ВАТ „Західенерго” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями відправника вантажу реальні збитки, фактичне понесення яких підтверджується наданими на виконання ухвал суду від 22.12.2010 р., 12.01.2011 р. платіжними дорученнями та авізо, виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка встановлена у специфікації від 30.07.2010 р. № 08/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго”.

Між тим, під час розрахунку відповідальної недостачі вантажу невірно застосовано 1% природної втрати маси мінерального палива, зазначеної у перевізних документах, як-то визначено п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерства юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5082, т.я. концентрат вугільний зданий до перевезення у вологому стані, що підтверджується залізничною накладною та комерційним актом, докази подання скарги на який відсутні, а в силу вимог п.27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси в перевізних документах щодо вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані.

Не спричиняє зворотній наведеному висновок та обставина, що процент вологості вугілля є меншим, ніж передбачено технічними вимогами для даного різновиду палива, оскільки Правила видачі вантажів пов'язують норму природної втрати тільки з фактом вологості, а не її певним відсотком.

Таким чином, маса відповідальної недостачі вантажу з урахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси нетто вантажу становить 2320 кг, а з ТОВ „Донбасвуглепереробка” підлягають стягненню кошти в сумі 954,44 грн. (621,18 грн. за 1000 кг х 2320 кг + 20% ПДВ = 1729,37 грн. + передбачені договором поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП доплати по вологості –7% в сумі 121,06 грн. та зольності –3,38% в сумі 58,45 грн.; всього –1908,88 грн. / 2).

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється положеннями ч.1 ст.115 Статуту залізниць України („вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу”) та відсутністю рахунку-фактури, довідки або іншого документу відправника вантажу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 25.08.2010 р. № 52487400 у вагоні № 66111667. Названі документи, які господарський суд пропонував надати в ухвалах від 02.12.2010 р., 22.12.2010 р. та 12.01.2011 р., ані відправником, ані одержувачем вантажу не представлені.

Приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі докази не дозволяють суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” потрібно відмовити.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” (85485, Донецька обл., м. Українськ, вул. Октябрьська, 1; код 32011542) на користь Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код 23269555) 954/дев'ятсот п'ятдесят чотири/грн. 44 коп. вартості недостачі вантажу, 51/п'ятдесят одна/грн. 00 коп. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 04.02.2011 р.

                    Суддя                                                                        Лічман Л.В.