Постанова

від 21.04.2011 по справі 8/89-10-5013

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/89-10-5013

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2011 р. Справа № 8/89-10-5013

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.                     

                   Суддів:  Гладишевої Т.Я.

                                  Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В..

за участю представників сторін в судових засіданні від 21.04.2011р.:

від позивача: Кабанець Р.І., довіреність №08-3377 від 30.12.2010р. ;

від відповідачів: Одеська залізниця –Гордієнко М.В., довіреність №31 від 04.01.2011р.;

     ТОВ «Донбасвуглепереробка»- не з'явилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

на рішення господарського суду Одеської області

від 31 січня 2011 року

по справі №8/89-10-5013

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Західенергно»

до відповідачів: Одеської залізниці

Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»

про стягнення 11790,78 грн.

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 21.04.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.01.2011р. по справі №8/89-10-5013 (суддя Лічман Л.В.) частково задоволено позов ВАТ «Західенерго»до Одеської залізниці та ТОВ «Донбасвуглепереробка»про стягнення 2324,91 грн.: стягнуто з ТОВ «Донбасвуглепереробка»на користь позивача 954,44 грн. боргу, 51 грн. –державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в решті позову відмовлено, з посиланням на те, що виходячи з ч. 3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 25.08.2010р. № 52487400 свідчить про укладення між ТОВ «Донбасвуглепереробка»(вантажовідправник) та Одеською залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ «Західенерго», із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 66111667 здійснювалося відправником, який приписами ч. 3 ст. 308 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, ст. 31 Статуту залізниць України зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні. Проаналізувавши ст. 31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, тексти акту про технічний стан вагону від 30.08.2010р., комерційного акту від 30.08.2010р. БО 646517, в якому за правилами ст. 129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення, та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п. 16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855 (із змінами), господарський суд Одеської області відзначив, що навантаження відправником вантажу здійснено у непідготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, тому ТОВ «Донбасвуглепереробка»у втраті товару слід визнати винним. До того ж у порушення п.п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, відправник не наніс захисне маркування, не запобігши просипанню та видуванню вантажу з дрібними фракціями. Комерційний акт від 30.08.2010р. БО 646517 з даними щодо воронкоподібного поглиблення може підтверджувати те, що недостача у вагоні № 66111667 є результатом втрати вантажу під час перевезення, при цьому Одеською залізницею не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу, також всупереч параграфу 19 р.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі залізниця не перевірила правильність розміщення та закріплення вантажів, зокрема, наявність маркування, відтак, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник – за втрату частини вантажу в процесі перевезення, невиконання обов'язку перевірити правильність підготовки вантажу до перевезення, та вантажовідправник –за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон, ненанесення захисного маркування мають нести відповідальність в рівній мірі. Як свідчать матеріали справи, ВАТ «Західенерго»правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями відправника вантажу реальні збитки, фактичне понесення яких підтверджується наданими на виконання ухвал суду від 22.12.2010р., 12.01.2011р. платіжними дорученнями та авізо, виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка встановлена у специфікації від 30.07.2010р. № 08/10-Л до договору поставки від 01.03.2010р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Західенерго», між тим, під час розрахунку відповідальної недостачі вантажу невірно застосовано 1% природної втрати маси мінерального палива, зазначеної у перевізних документах, як-то визначено п. 27 Правил видачі вантажів, оскільки концентрат вугільний зданий до перевезення у вологому стані, що підтверджується залізничною накладною та комерційним актом, докази подання скарги на який відсутні, а в силу вимог п. 27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси в перевізних документах щодо вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані. Не спричиняє зворотній наведеному висновок та обставина, що процент вологості вугілля є меншим, ніж передбачено технічними вимогами для даного різновиду палива, оскільки Правила видачі вантажів пов'язують норму природної втрати тільки з фактом вологості, а не її певним відсотком. Таким чином, маса відповідальної недостачі вантажу з урахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси нетто вантажу становить 2320 кг, а з ТОВ «Донбасвуглепереробка»підлягають стягненню кошти в сумі 954,44 грн. (621,18 грн. за 1000 кг х 2320 кг + 20% ПДВ = 1729,37 грн. + передбачені договором поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП доплати по вологості –7% в сумі 121,06 грн. та зольності –3,38% в сумі 58,45 грн.; всього –1908,88 грн. / 2). Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється положеннями ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України («вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу») та відсутністю рахунку-фактури, довідки або іншого документу відправника вантажу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 25.08.2010 р. № 52487400 у вагоні № 66111667. Названі документи, які господарський суд пропонував надати в ухвалах від 02.12.2010р., 22.12.2010р. та 12.01.2011р., ані відправником, ані одержувачем вантажу не представлені, таким чином існуючі у справі докази не дозволяють суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, в задоволенні позову в частині вимог до ДП «Одеська залізниця»потрібно відмовити.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ВАТ «Західенерго»з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2011р. по справі №8/89-10-5013, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції залишено поза увагою усі доводи позивача. Так, господарським судом першої інстанції не враховано того, що граничні показники вологості вугілля мають бути від 8,9% до 16%, тобто волога вугілля була в межах норми, а це свідчить про те, що маса даного вантажу не могла зменшитись при перевезенні у зв'язку з його вологістю, крім того, як вбачається з ч.2 п. 27 Правил видачі вантажів, в переліку вантажів. які підпадають під 2% природної втрати, не зазначається такий вантаж як мінеральне паливо, але такий вантаж як мінеральне паливо зазначений у ч. 4 п. 27 Правил видачі вантажів, до вказаного виду вантажу застосовується такий показник, як 1% від маси, зазначеної в перевізних документах, а отже господарським судом безпідставно не застосовано такий показник 1% від маси, зазначеної в перевізних документах. Також господарським судом безпідставно застосовано ст. 115 Статуту залізниць України, оскільки в матеріалах справи наявні усі необхідні докази, на підставі яких суд має можливість встановити вартість мінерального палива, що перевозилося.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ВАТ «Західенерго»заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що на виконання договору поставки від 01.03.2010р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП «Вугілля України»(постачальник) і ВАТ «Західенерго»(покупець), 25.08.2010р. зі станції відправлення Росія Донецької залізниці ТОВ «Донбасвуглепереробка»(відправник) на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці для ВАТ «Західенерго»(одержувач) відправлено, зокрема, вагон № 66111667 з вугільним концентратом у вологому стані в кількості 69000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52487400 на маршрут або групу вагонів.

Відмітки у накладній свідчать про те, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з п.17 Правил перевезення вантажів, розд.2 параграфи 1,2,3,5,6,8,9, розд.4 параграфи 4.1,4.2,4.3, розд.7 параграфи 7.1,7.2,7.3.

28.08.2010р. на станції Чаплине Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 6850, відповідно до якого проведеним контрольним перевантаженням вагону №66111667 встановлено нетто товару 66300 кг, тобто менше на 2700 кг в порівнянні з накладною.

30.08.2010р. складено акт про технічний стан вагону, в якому вказано, що у вагоні №66111667 над 3 люком посередині вагону між хребтовою балкою та армованим листом міститься щілина довжиною 10 см, шириною 3 см; течі вантажу на момент прибуття немає; вагон технічно справний, проте не підготовлений під перевезення вугілля; щілину до навантаження відправник бачити міг.

Того ж дня на станції Ладижин Одеської залізниці складено комерційний акт БО №646517, яким встановлено, що: у вагоні № 66111667 знаходиться вологий вугільний концентрат; нетто 65300 кг, різниця ваги проти документу в сторону зменшення на 3700 кг; вантаж, якого не достає, у вагоні міститися міг; посередині вагону над 3,4 люками міститься воронкоподібне поглиблення довжиною 1 м, шириною 1 м, глибиною 0,3 м; на іншій площі навантаження рівномірне, на рівні бортів, застосовано каток; вантаж не марковано; над 3 люком посередині вагону між хребтовою балкою та армованим листом міститься щілина довжиною 100 мм, шириною 50 мм; двері закриті; теча відсутня; з обох сторін вагону містяться скоси від торцевої двері на всю ширину вагону довжиною на 1,2 люки; вагон технічно справний, не підготовлений під перевезення даного вантажу.

Після складання акту про технічний стан вагону та комерційного акту вантаж видано ВАТ «Західенерго».

Наведене стало підставою для звернення вантажоодержувача –ВАТ «Західенерго»до господарського суду Одеської області з уточненою позовною заявою про стягнення з ТОВ «Донбасвуглепереробка»та Одеської залізниці вартості втраченого під час перевезення вугілля на суму 2324,91 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 3010 кг; вартість вантажу 621,18 грн. без ПДВ за 1 тону –за специфікацією від 30.07.2010р. № 08/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП; до вартості втраченого вугілля додано передбачені п.6.1 цієї угоди доплати за відсоток золи та вологості).

В подальшому ВАТ Західенерго»подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просило стягнути з відповідачів 2324,91 грн., вказуючи на допущення помилки під час оформлення первісної редакції позову.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши законодавство, що регулює вказані правовідносини, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

В силу вимог ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 25.08.2010 р. № 52487400 свідчить про укладення між ТОВ «Донбасвуглепереробка»(вантажовідправник) і Одеська залізниця (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ВАТ «Західенерго».

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 66111667 здійснювалося відправником, який приписами ч. 3 ст. 308 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України, ст. 31 Статуту залізниць України зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.

Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні  визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

Згідно з п. 3.20 цього ж роз'яснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст. 31 Статуту залізниць України та п.п. 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, –усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Проаналізувавши ст. 31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, тексти акту про технічний стан вагону від 30.08.2010р., комерційного акту від 30.08.2010 р. БО 646517, в якому за правилами ст. 129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855 (із змінами), господарським судом першої інстанції цілком вірно відзначено, що навантаження відправником вантажу здійснено у не підготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, тому ТОВ «Донбасвуглепереробка»у втраті товару слід визнати винним.

Крім того, в порушення п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 р. № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 р. за № 796/5987, відправник не наніс захисне маркування, не запобігши просипанню та видуванню вантажу з дрібними фракціями.

Разом з тим, ч. 1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт від 30.08.2010 р. БО 646517 з даними щодо воронкоподібного поглиблення може підтверджувати те, що недостача у вагоні № 66111667 є результатом втрати вантажу під час перевезення, при цьому ДП «Одеська залізниця»не довело факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу, також всупереч параграфу 19 р.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі залізниця не перевірила правильність розміщення та закріплення вантажів, зокрема, наявність маркування.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про те, що з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник –за втрату частини вантажу в процесі перевезення, невиконання обов'язку перевірити правильність підготовки вантажу до перевезення, та вантажовідправник –за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон, ненанесення захисного маркування, мають нести відповідальність в рівній мірі.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства»від 29.11.2007р. № 01-8/917 закріплено, що вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці –за ціною вантажовідправника, а відносно відправника –за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п. 115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601.

Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст. 22,623 Цивільного кодексу України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме –сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Таким чином, господарський суд правомірно встановив, що ВАТ «Західенерго»правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями відправника вантажу реальні збитки, фактичне понесення яких підтверджується наданими на виконання ухвал суду від 22.12.2010 р., 12.01.2011 р. платіжними дорученнями та авізо, виходячи з вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка встановлена у специфікації від 30.07.2010 р. № 08/10-Л до договору поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП, укладеного між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Західенерго».

Між тим, під час розрахунку відповідальної недостачі вантажу невірно застосовано 1% природної втрати маси мінерального палива, зазначеної у перевізних документах, як-то визначено п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерства юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5082, оскільки концентрат вугільний зданий до перевезення у вологому стані, що підтверджується залізничною накладною та комерційним актом, докази подання скарги на який відсутні, а в силу вимог п. 27 Правил видачі вантажів при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси в перевізних документах щодо вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані.

Не приймається до уваги суду та обставина, що процент вологості вугілля є меншим, ніж передбачено технічними вимогами для даного різновиду палива, оскільки Правила видачі вантажів пов'язують норму природної втрати тільки з фактом вологості, а не її певним відсотком.

Таким чином, господарським судом вірно встановлено, що маса відповідальної недостачі вантажу з урахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси нетто вантажу становить 2320 кг, а з ТОВ «Донбасвуглепереробка»підлягають стягненню кошти в сумі 954,44 грн. (621,18 грн. за 1000 кг х 2320 кг + 20% ПДВ = 1729,37 грн. + передбачені договором поставки від 01.03.2010 р. № 02-10/2-ЕНП доплати по вологості –7% в сумі 121,06 грн. та зольності –3,38% в сумі 58,45 грн.; всього –1908,88 грн. / 2).

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється положеннями ч.1 ст.115 Статуту залізниць України, згідно з якою вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, та відсутністю рахунку-фактури, довідки або іншого документу відправника вантажу –ТОВ «Донбасвуглепереробка», з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 25.08.2010р. №52487400 у вагоні № 66111667.

Вказані документи, які господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд пропонували надати в ухвалах від 02.12.2010р., 22.12.2010р., 12.01.2011р. та 04.04.2011р., ані відправником –ТОВ «Донбасвуглепереробка», ані одержувачем вантажу не представлені.

Таким чином, існуючі у справі докази не дозволяють суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, а тому господарським судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову ВАТ «Західенерго»в частині вимог до Одеської залізниці потрібно відмовити.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2011р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Одеської області від 31.01.2011р. по справі №8/89-10-5013 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Я.Ф. Савицький

Суддя                                                                                          Т.Я. Гладишева

Суддя                                                                                           О.Т. Лавренюк