Постанова

від 08.02.2011 по справі 2/72-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року                                                           Справа № 2/72-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

  за участю представників сторін:

позивач – ОСОБА_1 (дов. б/н від 05.11.10 р.);

відповідач –ОСОБА_2 (особисто);

Сумська міська рада – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сумської міської ради (вх. №  4280С/1-35)  на рішення господарського суду Сумської області від 10 червня 2010 року у справі №2/72-10

за позовом  Фізичної особи - підприємця   ОСОБА_3, м. Суми

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Суми

про  визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

  Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернулась до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просила суд визнати за ним право власності на об’єкт завершеного будівництва "Розширення сумського заводу залізобетонних виробів", що розташоване за адресою: м. Суми, вул. То полянська, 9.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10 червня 2010 року у справі №2/72-10 (суддя Соп’яненко О.Ю.) позов задоволено. Визнано за ФОП ОСОБА_3 право власності на об’єкт незавершеного будівництва "Розширення сумського заводу залізобетонних виробів", будівля літ. А-ІІІ площею 713,6 кв. м., склад літ. Б-І площею 3308,2 кв. м., що розташований за адресою: м. Суми, вул. То полянська, 9.

Сумська міська рада з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вважає рішення суду  таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні обставинам справи, у зв’язку з чим просить його скасувати.

Через канцелярію суду 21 грудня 2010 року (вх. 11302) позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представник апелянта у засідання не з’явився, повноважного представника до суду не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів, перевіривши  правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2000 р. ФОП ОСОБА_2 придбав на аукціоні у РВ Фонду державного майна України по Сумській області об'єкт незавершеного будівництва - розширення Сумського заводу залізобетонних виробів за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 9.

Пунктом 1.3 договору купівлі-продажу від 17.08.2000 р. сторони узгодили, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до ОСОБА_2 з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Договір був посвідчений нотаріусом Першої Сумської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 17.07.2000 р.

Про що було складено Акт приймання-передачі об'єкту незавершеного будівництва від 27.09.2000 р.

Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу від 17.08.2000 р. з урахуванням укладеного між сторонами Додаткового договору від 27.07.2005 р. сторони узгодили, що покупець  зобов'язаний завершити будівництво протягом 8-ми років з можливою зміною профілю об'єкта.

В подальшому, а саме 10.08.2000 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було  укладено договір про сумісну діяльність, відповідно до якого сторони договору зобов'язувалися шляхом об'єднання зусиль, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети - будівництва та введення в експлуатацію будівлі, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 9 (об'єкт незавершеного будівництва - розширення Сумського заводу ЗБВ).

У відповідності з умовами п. 3.1 договору про сумісну діяльність, позивач зобов'язувався здійснювати фінансування будівництва будівлі.

10 серпня 2000 року відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 5000 доларів США, які зобов'язувався повернути до 01.08.2001 р., та 03.01.2004 р. - 10000 доларів США, які зобов'язувався повернути до 01.01.2006 р. Отримані кошти були використані відповідачем, згідно його пояснень на будівництво.

Проте, у строки, обумовлені сторонами, відповідачем зазначені кошти не були повернуті позивачу.

Відповідач ухилився від здійснення будівельних робіт. З наданих позивачем доказів (Актів КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт) вбачається, що у квітні-вересні 2006 р. він виступав замовником підрядних робіт щодо ремонту покрівлі, зведення стін, благоустрою території тощо, на які було витрачено 54366 грн.

Крім того, виконані роботи по встановленню дерев‘яних рам у віконні отвори, за рахунок позивача оплачувалася робота екскаваторів, вантажних машин, оплата праці робітників тощо. Всього згідно пояснень позивача ним на ці роботи було витрачено 60000 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що 20.10.2006 р. комісією у складі начальника інспекції ДАБК Денищенка А.І. (голова комісії), начальника КПМ № 1 СФ “НДІпроектреконструкція” Пелих В.І., головного спеціаліста СФ “НДІпроектреконструкція” Опацької Т.І., директора ППКФ “Стройімпекс” Загорулі А.Ф. та власника об'єкту ОСОБА_2, був складений Акт підтвердження завершення будівництва об'єкту по вул. Тополянській, 9, в якому комісією було зазначено, що об'єкт незавершеного будівництва - “Розширення Сумського заводу залізобетонних виробів” перепрофільований під складські приміщення для складання негорючих будматеріалів; будівельно-монтажні роботи по добудові складських приміщень завершено; об'єкт використовується за цільовим призначенням.

Згідно з Висновком №56/10/1 експертного будівельно-технічного дослідження від 17.05.2010 р, виконаного експертом “Регіонального судово-експертного бюро” Кравченком В.В., конструктивні характеристики та об'ємно-планувальна структура будівлі адміністративно-побутового комплексу та складу для зберігання готових залізобетонних виробів за адресою м. Суми, вул. Тополянська, 9 відповідають вимогами ДБН В.2.2-9-99 “Будинки і споруди. Громадські будинки і споруди. Основні положення”, ДБН А. 3.1-8-96 “Проектування підприємств з виробництва залізобетонних виробів”, ДБН 360-92 “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”.

Також, розміщення будівель “Розширення Сумського заводу ЗБВ” відповідно до Висновку Відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності Сумського міського відділу ГУ МНС в Сумській області від 13.05.2010 р. № 861 не суперечить вимогам нормативно-правових актів з пожежної безпеки. Санітарно-гігієнічні норми і правила для будівництва, перепланування приміщення складу відсутні (лист Сумської СЕС від 11.05.2010 р. № 02-2/1531).

Відповідач ухиляється від здачі об’єкту завершеного будівництва в експлуатацію та отримання на нього необхідних правоустановчих документів. В судовому засіданні відповідач пояснив, що 05.01.2008 р. він отримав травму –контузію тяжкого ступеня, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста № 4988 від 31.03.2008 р., у зв’язку з чим перестав цікавитися і оформляти документи про право власності на об’єкт будівництва.

Відповідач в судовому засіданні підтвердив, що будівництво об‘єкту “Розширення Сумського заводу ЗБВ” практично повністю здійснювалося за рахунок коштів позивача, вартість об’єкту після завершення будівництва становить 140000 грн. За таких обставин, відповідач погоджується, що результати сумісної діяльності згідно договору від 10.08.2000 р. повинні бути розподілені шляхом визнання за позивачем права власності на 100% будівлі “Розширення Сумського заводу ЗБВ”.

Однак, Сумська міська рада зазначає, що не була залучена до участі у справі, а дізналася про прийняття спірного рішення не з судового засідання, а з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 1 п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до пункту а) частини 1 статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " зазначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю, ч.7 ст. 60 зазначеного Закону вказує, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Згідно з частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Крім того, вирішення питання про передачу землі у власність чи користування є виключним правом ради, як суб'єкта права власності на землю. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України під самовільно збудованими об'єктами нерухомого майна за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 9 у позивача відсутні.

В порушення вимог ст. 5 Закону України "Про основи містобудування", ст. ст. 12, 23 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" судом першої інстанції не враховано, що таке будівництво вимагало розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту будівництва, об'єкту нерухомості та отримання дозволу відповідних органів і служб на здійснення будівельних робіт, а також прийняття об'єкту нерухомості в експлуатацію.

Стаття 376 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці, яка не надавалась для цієї мети особі, що здійснила таке будівництво, у власність або у користування, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту (самочинне будівництво) може бути визнане у судовому порядку виключно за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно і за згодою особи, якій належить на праві власності дана земельна ділянка.

Окрім того, судом першої інстанції взагалі не було взято до уваги, що у позивача по кожному об'єкту самочинного будівництва відсутній дозвіл на будівництво, що надається виконавчим комітетом Сумської міської ради, належним чином погоджена та затверджена в установленому законом порядку проектна документація, дозвіл на виконання будівельних робіт. Самочинно збудовані та переобладнанні об'єкти не введені в експлуатацію згідно з чинним законодавством.

Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію державною приймальною комісією, яка утворюється відповідним органом місцевого самоврядування врегульовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затверджений постановою КМУ від 22 вересня 2004 р. № 1243).

Відповідно до пункту 27 та 29 даного положення а результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Держбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Однак, при цьому, у позивача відсутній акт державної приймальної комісії.

Законодавством України, на момент здійснення будівництва, було встановлено процедуру будівництва об'єктів нерухомого майна, яка регулюються законами України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 р., "Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 р. "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 р., а також регіональними й місцевими правилами забудови, державними будівельними нормами й правилами і передбачала наступні основні етапи:

1. Оформлення прав на земельну ділянку й отримання правовстановлюючого документа (державного акту про право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди земельної ділянки, договір про право забудови чужої земельної ділянки (суперфіцій) або отримання нотаріально засвідченої згоди власника (користувача) земельної ділянки на її забудову.

2. Отримання дозволу на будівництво об'єкту містобудування (видається місцевими радами або їх виконавчими органами; також дозволом на будівництво є рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування, стаття 24 Закону України "Про планування і забудову територій").

3. Отримання вихідних даних на проектування (відповідно до Порядку

надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо

інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх

видачу, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1999 р. № 2328).

4. Розробка, погодження й затвердження проекту (регулюється ДБН А.2.2-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 20 січня 2004 р. № 8).

5. Отримання дозволу на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю згідно з переліком, який встановлений Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт і затверджений наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 р. № 273.

6. Будівництво об'єкта ( відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно. виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); проте якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; але якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації).

7. Прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію державною приймальною комісією, яка утворюється відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, як це врегульовано Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затверджений постановою КМУ від 22 вересня 2004 р. № 1243). Відповідно до п. 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

8. Реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна в органах БТІ на підставі п. 5 Прикінцевих положень ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 р. № 1952-ІУ та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

При цьому, слід зазначити, що позивачем у позовній заяві не наведено в чому полягають порушення інтересів позивача та необхідність їх захисту, яким чином та які права та охоронювані законом інтереси позивача порушено саме відповідачем.

Таким чином, у позивача відсутні підстави для захисту своїх інтересів, оскільки його права та охоронювані законом інтереси ніяким чином не були порушенні.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що на рішення господарського суду Сумської області від 10 червня 2010 року у справі № 2/72-10 прийняте при неповному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.

Враховуючи викладене, на думку судової колегії, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, не повністю дослідив обставини, які  мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, у зв‘язку з чим рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, а  апеляційна скарга задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

  ПОСТАНОВИЛА :

  Апеляційну скаргу Сумської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Головуючий суддя                                                                   Івакіна В.О.

Суддя                                                                   Ільїн О.В.

Суддя                                                                   Черленяк М.І.

  Повний текст постанови підписаний 07.02.2011 року.